Рішення № 99971755, 14.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2021 року Справа № 480/4509/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кунець О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Токар Ю.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/4509/21 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративнрим позовом до відповідача - Державної установи «Сумська виправна колонія №116» в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» за № 37 ОС/СТ-21 від 27.04.2021 «Про попередження ОСОБА_1 про неповну посадову відповідність».

Крім цього, окрім витрат по сплаті судового збору, позивач також просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до наказу начальника Шосткинської виправної колонії № 66 № 75 о/с 16.10.2006 року прийнятий на службу до органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до Плану-завдання 15.03.2021 начальником відділу оперативно- розшукової роботи Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції полковником внутрішньої служби Райчуком Р.П. було проведено перевірку службової документації оперативного відділу ДУ «Сумська виправна колонія №116» та виявлено ряд недоліків, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з Наказом ДУ «Сумська виправна колонія (№116)» від 27.04.2021 за №37 ОС/СТ-21 «Про заходи дисциплінарного реагування» за порушення вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2т від 14.11.2017 (надалі - Інструкція №2т) Позивача «попереджено про неповну посадову відповідність».

Позивач не погоджується з вищезазначеним Наказом ДУ «Сумська виправна колонія (№116)» від 27.04.2021 за №37 ОС/СТ-21 та просить суд його искасувати, оскільки відповідачем не дотримано процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача, передбачену Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.03.2015 № 356/5 (далі - Порядок). Так, розділом другим вказаного Порядку визначені виключні підстави для проведення службового розслідування, серед яких не зазначено порушення вимог Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України.

Крім цього, позивач звертає увагу суду на те, що його було притягнуто до даного виду дисциплінарного стягнення за порушення вимог розділу 5 Інструкції №2т, з посиланням на те, що позивач не виконував свої обов`язки в повному обсязі. Однак, відповідачем не було взято до уваги та обставина, що позивач не мав можливості виконувати свої обов`язки у повному обсязі у зв`язку із вказівкою керівництва щодо недопущення останнього на територію режимного об`єкта.

Позивач просить суд врахувати, що про його недопущення на територію режимного об`єкта позивач неодноразово попереджав керівництво установи в рапортах за №10/99 від 20.01.2021, №10/102 від 16.03.2021, №10/109 від 27.04.2021, №10/111 від 28.04.2021.

При цьому, позивач зауважує, що відповідно до Графіків несення служби, які затверджені начальником ДУ «Сумська виправна колонія (№116), серед відповідальних по установі осіб, з листопада 2020 року по квітень місяць 2021 року Позивача не значиться. Відсутність позивача серед переліку осіб відповідальних по установі доводить ту обставину, що позивач недопускався до режимного об`єкту, що унеможливлювало здійснення ним відповідних посадових обов`язків, оскульки до посадових обов`язків позивача входить коло завдань, пов`язаних з оперативно- розшуковою діяльністю. При цьому, позитивні результати роботи за вказаною посадою можуть бути отримані в разі конфіденційного співробітництва із засудженими, які і перебувають на території режимного об`єкту.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 просить суд врахувати, що ним вживались всі можливі заходи щодо реалізації своїх повноважень, а мотивація в спірному Наказі щодо порушення ним вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, на переконання позивача, є безпідставною та упередженою.

Відповідно до ухвали суду від 31.05.2021р. позовну заяву було прийнято до провадження та відкрито провадження у даній справі за правилами загального провадження зважаючи на посилання позивача на те, що дана справа є складною, більшість доказів містить гриф ДСК та «таємно», обставини, викладені у позовній заяві, потребують надання детальних пояснень як з боку Позивача, так і Відповідача.

Відповідачу було запропоновано надати відзив з обгрунтуванням своєї позиції у даній справі.

23.06.2021р. на адресу суду відповідачепм надійслано відзив (а.с.39-41) в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими.

В обгрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що будь-яких пояснень під час проведення перевірки, яка здійснювалась згідно Плану-завдання від 15.03.2021р. позивачем не надавалось. Як стверджує відповідач, ніяких перешкод для здійснення Позивачем його посадових обов`язків відповідно до посадової інструкції керівництвом Установи не створювались. Отже, на переконання відповідача, твердження позивача про здійснення заходів з боку керівництва Установи щодо недопущення позивача на територію режимного об`єкта, є безпідставним. Крім цього, відповідач зазначає, що будь-яких рапортів про відповідні обставини від позивача до Установи не надходило, про їх надходження відсутні будь-які записи в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції оперативного відділу установи.

З урахуванням викладених обставин, відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні у повному обсязі підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про поважність неприбуття в судове засідання представника Установи відповідач суд не повідомив.

Заслухавши пояснення позивача та представнрика позивача, дослідивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Як свідчить з матеріалів справи, у відповідності до наказу начальника Шосткинської виправної колонії № 66 № 75 о/с 16.10.2006 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу до органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

З 31.05.2018 року, у відповідності до наказу начальника Державної установи Сумської виправної колонії № 116 № 99 о/с ОСОБА_1 був прийнятий на службу до вказаної установи.

16.11.2020 року наказом №184/ОС від 16.11.2020 поновлений на посаді начальника оперативного відділу державної установи «Сумська виправна колонія (№116)» за рішенням Сумського окружного адміністративного суду у справі №480/5336/20 від 12.11.2020 .

Відповідно до Плану-завдання 15.03.2021 начальником відділу оперативно- розшукової роботи Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції полковником внутрішньої служби Райчуком Р.П. було проведено перевірку службової документації оперативного відділу ДУ «Сумська виправна колонія №116» та виявлено ряд недоліків, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Згідно з Наказом ДУ «Сумська виправна колонія (№116)» від 27.04.2021 за №37 ОС/СТ-21 «Про заходи дисциплінарного реагування» за порушення вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2т від 14.11.2017 Позивача «попереджено про неповну посадову відповідність».

На адвокатський запит про надання висновку службового розслідування стосовно обставин, які стали підставою для притягнення позивача до дисциплінарнрої відповідальності відповідачем представнику позивача надано відповідь від 27.05.2021р. №5/2061 (а.с.30) в якому відповідач, з посиланням на положення п.6.1 Переліку відомостей, що становлять службову таємницю (ДСК) в державній установі «Сумська виправна колонія (№116) №7/ОД-21 від 14.01.2021р., зазначає, що пояснення та висновок службового розслідування відносно позивача немає можливості надати.

Зі слів ОСОБА_1 та його письмових пояснень коло встановлених обов`язків відповідно до посадової Інструкції начальника оперативного відділу, (яка містить гриф ДСК) Позивач не виконував в повному обсязі, у зв`язку із вказівкою керівництва щодо недопущення останнього на територію режимного об`єкта, про що неодноразово повідомлялось керівництво шляхом надсилання рапортів, копії яких додано до матеріалів справи (а.с.14, 15, 16, 17). На підтвердження надсилання зазначених рапортів до начальника Установи позивачем надано витяг з журналу вихідної кореспонденції Установи (а.с.12-13).

Як вже зазначалося вище, відповідач заперечує факт надходження рапортів від позивача з повідомленнями про те, що його не запускають на територію охороняємого об`єкту Державної установи «Сумська виправна колонія №116. У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує про невиконання позивачем своїх обов`язків, як начальника операттивного відділу Установи.

На вимогу суду відповідачем було надіслано до матеріалів справи додаткові докази у справі:

- «Акт відмови» від 27.04.2021р. (а.с.57) в якому йдеться про те, що в присутності оперуповноваженого оперативного відділу Державної установи «Сумська виправна колонія (№116) старшого лейтенанта внутрішньої служби О.С. Литвякова та в присутності юрисконсульта юридичної групи Державної установи Сумська виправна колонія (№116) О.П. Склярова, начальник оперативного відділу державної установи «Сумська виправна колонія (№116) відмовився надавати пояснення щодо встановлення причин неналежного ставлення окремими посадовими особами, що допустили прорахунки в службовій діяльності, які були виявлені 15 березня 2021 року під час перевірки полковнриком внутрішньої служби Райчуком Р.П. , начальником відділу оперативно-розшукової роботи Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальнрих покарань Міністерства юстиції;

- витяг з висновку службового розслідування (а.с.58).

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) передбачено, що Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст. 142 КЗпП трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, у деяких галузях для окремих категорій працівників діють статути і положення про дисципліну.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону № 580 у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (ч. 2 вищевказаної статті).

Сутність службової дисципліни в Державній кримінально-виконавчій службі України визначена Дисциплінарним статутом України Національної поліції України (далі - Дисциплінарний Статут), який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон) від 15 березня 2018 року №2337-VIII.

Законом закріплено, що дія цього Дисциплінарного Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції.

Відповідно до пункту 3 статті 12 Дисциплінарного статуту до осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:

1) зауваження;

2) догана;

3) сувора догана;

4) попередження про неповну с л у ж б о в у відповідність;

5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;

6) звільнення з посади;

7) звільнення із служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України.

Зі змісту оспорюваного Наказу (а.с.31) свідчить, що за порушення вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України начальника оперативного відділу капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 попереджено про неповну п о с а д о в у відповідність.

Тобто, до Позивача застосовано стягнення, яке взагалі не передбачено Дисциплінарним Статутом.

Крім цього, Наказ про накладення на Позивача дисциплінарного стягнення не відповідає вимогам спеціального трудового законодавства, зокрема, в ньому не зазначено нормативний акт, на підставі якого накладено адміністративне стягнення, коли мало місце вчинене дисциплінарне правопорушення, і в чому конкретно полягає порушення ним службових обов`язків.

Статтею 12 Дисциплінарного Статуту визначено поняття дисциплінарного проступку, яким визнається протиправна винна дія чи бездіяльність, що полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків працівника органів Державної кримінально-виконавчої служби України або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для вказаних працівників, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

За загальними правилами трудового законодавства саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна з важливих ознак порушення трудової дисципліни.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Аналогічна позиція міститься у Постанові Верховного Суду від 22 липня 2020 року у справі № 554/9493/17 (провадження № 61-38286св18) http://reyestr.court.gov.ua/Review/90591458.

Також, суд зазначає, що відповідачем не дотримано процедуру притягнення до дисциплінарної відповідальності Позивача, передбачену Порядком проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.03.2015 № 356/5 (далі - Порядок).

Розділом другим вказаного Порядку визначені виключні підстави для проведення службового розслідування, серед яких не зазначено порушення вимог Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України.

Крім того, пунктом 12 розділу III Порядку прямо зазначено, що забороняється призначення службових розслідувань за відсутності підстав, визначених Порядком.

Відповідно пункту 11 розділу ІІІ Порядку забороняється проводити службове розслідування особам, які є підлеглими особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування.

Зі слів позивача - ОСОБА_1 , до складу комісії з проведення службового розслідування входили: оперуповноважений оперативного відділу Нагордний А.М. та старший оперуповноважений оперативного відділу Кубрак Р.М., які є його підлеглими працівниками. Вказані особи також підписували висновок службового розслідування (який містить гриф ДСК).

Дану обставину відповідачем не спростовано і будь-яких грунтовних поснень з цього приводу не надано.

Як свідчить з обставин викладених у позовній заяві та у відзиві, при проведенні перевірки було виявлено ряд недоліків, які стали підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Однак відповідачем конкретно не зазначено про які недоліки йдеться. Про наявність будь-яких недоліків, з посиланням на норми Інструкції та інших нормативно-правових актів, не йдеться а ні у витягу з висновку службового розслідуваннч, а ні у письмових поясненнях відповідача. Представник відповідача (зокрема - юрисконсульт юридичної групи державної встанови «Сумська виправна колонія №116 - О.П. Скляров) в судове засідання жодного разу не з`явився для надання своїх пояснень та обгрунтування позиції Установи щодо відповідних обставин, ні під час підготовчого провадження у справі , ні під час розгляду справи по суті.

Оскаржуваний Наказ містить лише посилання на порушення позивачем вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №2т від 14.11.2017.

У відзиві відповідач лише зазначає, що на підставі проведеної перевірки, що проводилась відповідно Плану- завдання від 15.03.2021 року, було виявлено допущення Позивачем р я д у недоліків, що призвело до дисциплінарного реагування Відповідачем у вигляді застосування норм п. 5 ст . 12 ЗУ «Пре Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»

З пояснень позивача встановлено, що ОСОБА_1 не міг у повному обсязі виконувати покладені на нього обов`язки, оскільки позивач (після поновлення його на посаді за рішенням Сумського окружного суду від 12.11.2020) на робочому місці перебував виключно в адміністративній будівлі ДУ «Сумська виправна колонія» №116, на територію режимного об`єкту допущений не був, хоча вживав всі заходи для оповіщення керівництва щодо надання можливості реалізовувати покладені на нього завдання та функції, шляхом доступу на територію Установи. Оскільки до його посадових обов`язків входить коло завдань, пов`язаних з оперативно- розшуковою діяльністю, позитивні результати роботи за вказаною посадою можуть бути отримані в разі конфіденційного співробітництва із засудженими, які і перебувають на території режимного об`єкту.

Як свідчить з матеріалів справи, на адресу начальника ДУ «Сумська виправна колонія (№116)» Позивачем неодноразово направлялись рапорти за №10/99 від 20.01.2021, №10/102 від 16.03.2021, №10/109 від 27.04.2021, №10/111 від 28.04.2021 (копії у справі) з доповіддю про неможливість потрапити на територію охороняємого (режимного) об`єкта ДУ «СВК №116», що перешкоджає виконувати йому посадові обов`язки. Вказані рапорти зареєстровані ОСОБА_1 у Журналі №10-15, який розпочатий 28 січня 2019 року. Рапорти, направлені Позивачем, керівництвом ДУ «Сумська виправна колонія» №116 не розглядались та залишались без реагування.

На підтвердження направлення зазначених рапортів позивачем надано витяг з журналу вихідної кореспонденції (а.с.12-13).

Наявність відповідних записів в журналі вихідної кореспонденції щодо направлення рапортів до керівнрицавта Установи відповідачем жодним чином непрокоментована.

При цьому, відповідно до Графіків несення служби, які затверджені начальником ДУ «Сумська виправна колонія (№116) серед відповідальних по установі осіб з листопада 2020 року по квітень місяць 2021 року Позивача не значиться.

Суд погооджується з твердженнями позивача стосовно того, що відсутність ОСОБА_1 у переліку осіб відповідальнрих по установі за відповіднрий період унеможливлювала його допуск до режимного охоронюваного об`єкту для здійснення повного обсягу своїх посадових обов`язків.

Крім цього, відповідачепм не було доведено ту обставину, що позивачу пропонувалось надати пояснення щодо виявлених порушень. Натомість до суду надано Акт про відмову позивача надавати пояснення. Слід зазначити , що доданий до матеріалів справи Акт від 27.04.2021р. (а.с.57) суд не може сприймати, як доказ, оскільки його підписано, зокрема, юрисконсультом Установи О.П.Скляровим та оперуповноваженим О.С.Литвяковим, які не входили до складу комісії, яка здійснювала перевірку (склад комісії затверджений Наказом від 27.04.2021р. - а.с.32).

У зв`язку з цим, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вживались всі можливі заходи щодо реалізації своїх повноважень. Натомість, мотивація в Наказі щодо порушення ним вимог розділу 5 Інструкції з організації діяльності оперативних підрозділів органів, установ виконання покарань та слідчих ізоляторів ДКВС України є необгрунтована та безпідставна.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної установи «Сумська виправна колонія № 116» за № 37 ОС/СТ-21 від 27.04.2021 «Про попередження ОСОБА_1 про неповну посадову відповідність» є обгрунтованими, правомірними і , відповідно, підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат пов`язаних з розглядом даної справи, суд виходить з наступного:

Відповідно до положень п.1 ч.3 ст.132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, з а к ло п о т а н н я м іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу Позивачами у розмірі 3000грн. представником позивача надано до суду:

- договір про надання правової допомоги від 14.05.2021 року №14/05-С

- рахунок №14 від 14.05.2021 року, про сплату позивачем за надання правової допомоги коштів у загальному розмірі 3000 грн., в якому відображено опис виконаних робіт з визначенням розміру оплати за кожну з наданих послуг.

Крім цього, надано квитанцію про оплату послуг адвоката.

Таким чином, суд зазначає, що наданими представником Позивачів документами, фактичний обсяг витрат, які сторони сплатили у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги підтверджено належними та допустимими доказами на загальну суму 3000грн.

При цьому, навіть за відсутності клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що вимога представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу підлягає задоволенню частково - на суму 2500 грн., оскільки «надання правового аналізу з приводу питань, пов`язаних з митним законродавством ......», вартість якої складає 500 грн. не відноситься до обставин, які є предметом розгляду та дослідження у даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908грн., та витрат на професійну правову допомогу в сумі 2500грн. в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи "Сумська виправна колонія (№ 116)" від 27.04.2021 № 37/ОС/СТ-21 "Про заходи дисциплінарного реагування" відповідно до якого ОСОБА_1 попереджено про неповну посадову відповідність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" (вул. Войти, 5, с. Сад, Сумський район, Сумська область, 42343, код ЄДРПОУ 08565115) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28.09.2021.

Суддя О.М. Кунець