Рішення № 99971718, 28.09.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2021 року Справа № 480/5397/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Савицької Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/5397/21 за позовом Керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави до Роменської міської ради Сумської області про зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Роменської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Роменської міської ради Сумської області, і просить суд зобов`язати Роменську міську раду Сумської області розглянути у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про звільнення від плати за харчування у закладах загальної середньої освіти територіальної громади учнів 5-11(12) класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Роменською окружною прокуратурою Сумської області встановлено, що Роменською міською радою 30 грудня 2020 року прийнято рішення «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів». Однак, дане рішення, яким затверджено порядок харчування дітей в закладах загальної середньої освіти міста, не відповідає вимогам чинного законодавства та не передбачає пільгові умови оплати харчування для окремих категорій сімей з дітьми, яким державою надані додаткові гарантії соціального захисту.

У вказаному рішенні Роменської міської ради, яке регулює питання оплати вартості харчування дітей в закладах загальної середньої освіти міста, не передбачено звільнення від оплати за харчування дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», які навчаються у 5-11(12) класах. Таким чином, на думку позивача, рішення Роменської міської ради «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів» від 30 грудня 2020 року не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про освіту», ч. 7 ст. 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2002 року №856 «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», та порушує гарантоване чинним законодавством право на безоплатне харчування у комунальних закладах загальної середньої освіти дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Ухвалою суду від 24.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив, у якому проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та зазначає, що Постановою КМУ від 19.06.2002 № 856 «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах» установлено, що діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» забезпечуються безоплатними обідами у загальноосвітніх навчальних закладах у порядку, визначеному Міністерством освіти і науки (п. 1).

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту» харчування учнів у закладах освіти здійснюється відповідно до Закону України "Про освіту" та інших актів законодавства.

Відповідальність за організацію харчування учнів у закладах освіти незалежно від підпорядкування, типу і форми власності, додержання вимог санітарного законодавства, законодавства про безпечність та якість харчових продуктів покладається на засновників та керівників відповідних закладів освіти. Норми та порядок організації харчування учнів у закладах освіти встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з давання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 02 лютого 2011 р. № 116, організація харчування дітей у державних та комунальних навчальних закладах покладається на органи виконавчої влади, а в навчальних закладах, що належать територіальним громадам, - на органи місцевого самоврядування (п. 1).

Згідно з п. 5 названого Порядку, у загальноосвітніх навчальних закладах денної форми навчання за рахунок бюджетних коштів здійснюється харчування учнів:

яким згідно із Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" гарантується пільгове харчування;

1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям;

з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;

з числа дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в спеціальних і інклюзивних класах.

Органи місцевого самоврядування можуть забезпечувати харчування учнів інших категорій та передбачати на зазначену мету відповідні видатки з місцевих бюджетів.

За рішенням педагогічної ради навчальний заклад може звільнити від плати за харчування вихованців груп продовженого дня (у відсотках чисельності групи за списком): 10-у повному обсязі; 15 - на половину вартості.

Загальноосвітній навчальний заклад може прийняти рішення про звільнення у повному обсязі від плати за харчування не більш як 25 відсотків чисельності групи за списком учнів, які проживають у пришкільних інтернатах. Харчування інших учнів здійснюється за власні кошти.

Так, з п. 4 рішення четвертої сесії Роменської міської ради восьмого скликання від 30.12.2020 вбачається, що з 01 січня 2021 року безкоштовним харчуванням у закладах загальної середньої освіти Роменської територіальної громади забезпечуються, зокрема, діти 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

За таких обставин, рішення четвертої сесії Роменської міської ради восьмого скликання від 30.12.2020 «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів» повністю відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим позов керівника Роменської окружної прокуратури є безпідставним. Просить відмовити у його задоволенні.

Позивач, не погоджуючись із доводами відповідача викладеними у відзиві на позовну заяву, подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що чинними нормами законодавства визначено, що органи місцевого самоврядування мають встановлювати однаковий розмір батьківської плати за харчування для усіх категорій дітей. З урахуванням встановлених законодавством гарантій соціального захисту окремі з них звільняються від плати за харчування або її розмір зменшується. Органи місцевого самоврядування вправі встановлювати додаткові пільги щодо батьківської плати за харчування, а не визначати плату в залежності від певних обставин чи ознак. Просить задовольнити позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані учасниками справи докази, а також встановивши всі фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 30.12.2020 Роменською міською радою прийнято рішення «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів» (а.с. 10-11).

З пункту 4 рішення четвертої сесії Роменської міської ради восьмого скликання від 30.12.2020 вбачається, що з 01 січня 2021 року безкоштовним харчуванням у закладах загальної середньої освіти Роменської територіальної громади забезпечуються, зокрема, діти 1-4 класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Проте, у вказаному рішенні Роменської міської ради, яке регулює питання оплати вартості харчування дітей в закладах загальної середньої освіти міста, не передбачено звільнення від оплати за харчування дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім 'ям», які навчаються у 5-11(12) класах.

Вважаючи, що рішення Роменської міської ради «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів» від 30 грудня 2020 року не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про освіту», ч. 7 ст. 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2002 року №856 «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», та порушує гарантоване чинним законодавством право на безоплатне харчування у комунальних закладах загальної середньої освіти дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 53 Конституції України передбачено, що держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток повної загальної середньої освіти, надання державних стипендій та пільг учням.

Згідно ст. 19 Закону України «Про охорону дитинства» держава гарантує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних і комунальних навчальних закладах.

Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту» харчування учнів у закладах освіти здійснюється відповідно до Закону України «Про освіту» та інших актів законодавства.

Згідно вимог ч. 3 ст. 56 Закону України «Про освіту» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які навчаються в закладах загальної середньої освіти.

Вимоги щодо забезпечення безоплатними обідами у загальноосвітніх навчальних закладах дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та діти із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», закріплені постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2002 року №856 «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах».

Таким чином, пільгові умови оплати харчування дітей у закладах загальної середньої освіти для малозабезпечених сімей та інших категорій, які потребують соціальної підтримки, надаються за рішенням органу місцевого самоврядування за рахунок коштів місцевого бюджету.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до інформації виконавчого комітету Роменської міської ради від 09.06.2021 за №03-26/2649 (а.с.12-13) у закладах загальної середньої освіти навчається 79 дітей з малозабезпечених сімей, станом на 01 червня 2021 року у закладах загальної середньої освіти навчається 35 дітей з малозабезпечених сімей із числа учнів 5-11 класів.

Крім того встановлено, що 130 дітей перебувають на обліку та отримують державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

У спірному рішенні Роменської міської ради, яке регулює питання оплати вартості харчування дітей в закладах загальної середньої освіти міста, не передбачено звільнення від оплати за харчування дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», які навчаються у 5-11(12) класах.

Законом України «Про освіту» передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, у підпорядкуванні яких перебувають державні і комунальні заклади освіти, забезпечують безоплатним гарячим харчуванням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних та інклюзивних класах (групах), дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», дітей з числа осіб, визначених у статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які навчаються в закладах загальної середньої освіти, згідно вимог (ч. З ст. 56 Закону).

Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про нормативно правові акти» закони посідають провідне місце в ієрархії нормативно-правових актів та мають вищу юридичну силу щодо підзаконних нормативно-правових актів.

Згідно з п. 3 ч. 4 ст. 5 вказаного закону підзаконними нормативно-правовими актами є постанови Кабінету Міністрів України нормативного характеру.

Таким чином, Роменська міська рада при вирішенні питання харчування дітей та учнів помилково керується положеннями нормативно-правового акту (постанова Кабінету Міністрів України) замість Закону України, що мас вищу юридичну силу.

Також слід зазначити, що згідно ст. 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» до складу сім`ї включаються чоловік, дружина; рідні та усиновлені діти зазначених осіб віком до 18 років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої.

Отже, застосування положень ст. 56 Закону України «Про освіту» у даному випадку поширюється на дітей, віком до 18 років, а не учнів 1-4 класів.

Відповідно до ст. 2, ч. 2 ст. З Конвенції про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789- XII від 27.09.1991 про права дитини, прийнятої Резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989, яка набула чинності 02.09.1990, ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІ1 від 27.09.1991, держави - учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь - якої дискримінації незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного, етнічного або соціального походження, майнового стану, стану здоров`я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або яких - небудь інших обставин. Держави - учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім`ї. Держави - учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно ст. 5 Закону України «Про охорону дитинства» органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують, поряд з іншим, проведення державної політики у сфері охорони дитинства, розвиток мережі навчальних закладів, а також позашкільних навчальних закладів, діяльність яких спрямована на організацію дозвілля, відпочинку і оздоровлення дітей, зміцнення їх матеріально-технічної бази тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зазначеними нормами законодавства визначено, що органи місцевого самоврядування мають встановлювати однаковий розмір батьківської плати за харчування для усіх категорій дітей. З урахуванням встановлених законодавством гарантій соціального захисту окремі з них звільняються від плати за харчування або її розмір зменшується. Органи місцевого самоврядування вправі встановлювати додаткові пільги щодо батьківської плати за харчування, а не визначати плату в залежності від певних обставин чи ознак.

Згідно з п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Конституційний Суд України у рішенні від 04.03.2004 у справі № 5-рп/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ч. З ст. 53 Конституції України «держава забезпечує доступність і безоплатність повної загальної середньої освіти в державних комунальних навчальних закладах» (справа про доступність і безоплатність освіти) зазначив, що освіта визначається однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства. Фінансування загальної середньої освіти залежить від форми власності навчального закладу, обов`язок фінансування якого покладається на власника (засновника). За результатами розгляду конституційного подання Конституційний суд України вирішив, що доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених ст. 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права.

Відповідно до ст. З Закону України «Про освіту» право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Враховуючи викладене, суд погоджується із доводами позивача, що рішення Роменської міської ради «Про встановлення розміру батьківської плати за харчування та визначення пільгових категорій дітей та учнів» від 30 грудня 2020 року не відповідає вимогам ст. 56 Закону України «Про освіту», ч. 7 ст. 20 Закону України «Про повну загальну середню освіту», п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2002 року №856 «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах», та порушує гарантоване чинним законодавством право на безоплатне харчування у комунальних закладах загальної середньої освіти дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям», у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Керівника Роменської окружної прокуратури Сумської області в інтересах держави до Роменської міської ради Сумської області про зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов`язати Роменську міську раду Сумської області (бульвар Шевченка, 2, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 35425618) розглянути у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про звільнення від плати за харчування у закладах загальної середньої освіти територіальної громади учнів 5-11(12) класів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Савицька