Рішення № 99971598, 29.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2021 року м. Рівне №460/201/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив суд:

1.Визнати за позивачем право на отримання 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру згідно ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою;

2.Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку та виплати 8 мінімальних пенсій за віком,75% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до ст. ст. 50, 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, - незаконним і протиправним;

3.Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою та здійснити позивачу перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 8 мінімальних пенсій за віком,75% додаткової пенсії від її мінімального розміру відповідно до ст. ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

4.Зобов`язати відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати позивачу належної державної та додаткової пенсії з урахуванням проведених виплат, які були нараховані відповідно до постанови Володимирецького районного суду від 22.09.2009 року по справі №2-а-1912/09, однак своєчасно не виплачені;

5.Зобов`язати відповідача на донараховану з суму державної пенсії, додаткової пенсії та нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строк із виплат позивачу належної державної та додаткової пенсії з урахуванням проведених виплат, як відповідач своєчасно не нарахував тане виплатив з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом ІІ групи захворювання, яке пов`язане із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на пенсійному обліку у відповідача і отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, позивач звернувся до відповідача з заявою про нарахування та виплату основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, відповідач відмовив їй. Також зазначила, що відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів, у зв`язку із порушенням термінів їх виплати вона має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії на підставі судового рішення, яке з вини відповідача фактично виконане останнім несвоєчасно. Тому, позивач просив нарахувати компенсацію за втрату частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, проте, відповідач відмовився нарахувати та виплатити вказану компенсацію. Вважаючи протиправною відмову відповідача у нарахуванні пенсії виходячи з розрахунку 8 мінімальних розмірів державної пенсії за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% від встановленого законодавством мінімального розміру державної пенсії за віком, а також компенсації позивач звернулась до суду з позовною заявою. Просила позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що позивач отримує спірні виплати у розмірах, визначених чинним законодавством в межах бюджетних призначень, а також немає права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою пенсії. Крім того, вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду. З огляду на викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Позивач подав відповідь на відзив, суть якої зводиться до аргументів, вже викладених у позовній заяві.

Ухвалою суду від 20.01.2020 відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 22.01.2020 провадження у справі зупинене до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №510/1286/16-а.

Ухвалою суду від 31.03.2021 провадження у справі поновлено.

Ухвалою суду від 24.09.2021 Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 доплату до пенсії згідно із ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком та зобов`язання виплатити доплату до пенсії в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, а також додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з дати призначення пенсійної виплати по 12.07.2019 залишено без розгляду.

Отже, предметом розгляду у даній справі залишилось: визнати протиправною відмову та зобов`язати провести нарахування та виплату згідно зі статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» основної державної щомісячної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, за періоди з 13.07.2019, визнати за позивачем право з дати призначення пенсії на отримання, як інваліду II групи 8 мінімальних пенсій за віком, 75% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою та зобов`язати відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати позивачу належної державної та додаткової пенсії з урахуванням проведених виплат, які були нараховані відповідно до постанови Володимирецького районного суду від 22.09.2009 року по справі №2-а-1912/09, однак своєчасно не виплачені.

Відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в письмовому провадженні.

З урахуванням частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву і відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію.

Постановою Володимирецького районного суду від 22.09.2009 по справі №2-а-1912/, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.08.2006 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008. Однак доказів фактичної виплати позивачу перерахованої пенсії матеріли справи не містять.

19.11.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення перерахунку та виплату йому пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, у відповідності до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням виплачених сум, а також щодо проведення розрахунку і виплати компенсації за втрату частини доходів, у зв`язку з порушенням термінів виплати пенсії згідно з вказаним вище рішенням суду.

Листом від 19.12.2019 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку вказаних вище додаткової та державної пенсій, оскільки їх обчислення та виплата здійсненні у відповідності до вимог чинного законодавства України. Також відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що нарахування та виплата компенсації за несвоєчасне перерахування коштів за рішенням суду має проводитися органами Державної казначейської служби України, а не безпосередньо боржником.

Не погодившись із такою відмовою позивач звернулась до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно із статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 9 липня 2007 року згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008), було передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірах:

- інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

-інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

В свою чергу, стаття 54 Закону № 796 визначала підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв`язку з втратою годувальника, зокрема, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 були визначені мінімальні розміри основної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується учасниками справи згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплата позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, з 1 січня 2016 року здійснювалися у відповідності до Порядку № 1210.

Відповідно до статті 63 Закону № 796, фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначені у Бюджетному кодексі України (далі - БК України).

Відповідно до частини першої статті 23 БК України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачене законом про Державний бюджет України.

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII (далі - Закон № 79), пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнений пунктом 26, яким установлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що вказані вище положення Закону № 79 не були визнанні неконституційними.

Таким чином, 1 січня 2015 року Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру і порядку виплати пільг, компенсацій і гарантій, установлених Законом № 796.

Наведене вище, на переконання суду, узгоджується з приписами пункту 3 статті 116 Конституції України, відповідно до яких Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був затверджений порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Таким чином, суд констатує, що із набуттям чинності Закону № 79, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру виплат передбачених, зокрема, статтями 50, 54 Закону № 796.

Враховуючи викладене, суд вважає, що виплачуючи позивачу за період з 13.07.2019 додаткову та державну пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону № 796, у порядку та розмірах, встановлених Порядком № 1210, відповідач діяв правомірно та, відповідно, жодним чином не порушив законні права та інтереси позивача щодо належного соціального забезпечення у старості.

Аналогічна правова позиція щодо визначення розмірів пенсійних виплат, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796, з 1 січня 2016 року висловлена Верховним Судом в постановах від 21 лютого 2018 року по справі № 619/2262/17 (адміністративне провадження № К/9901/1564/17), від 19 червня 2018 року по справі № 344/14522/17 (адміністративне провадження № К/9901/50716/18) та від 6 листопада 2018 року по справі № 303/6762/16-а (адміністративне провадження № К/9901/24630/18).

Щодо вимог позивача в частині нарахування та виплати грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, нарахованої на виконання постанови Володимирецького районного суду від 22.09.2009 по справі №2-а-1912/, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Володимирецькому районі Рівненської області провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.08.2006 по 31.12.2007 та починаючи з 22.05.2008., то суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 46 Закону № 1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Особливості нарахування компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року № 2050-III (далі - Закон № 2050).

Так, статтею 1 Закону № 2050 передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Таким чином, право на компенсацію втрати частини доходів у громадянина пов`язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки.

Відповідно до статті 2 Закону № 2050, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За правилами статті 4 Закону № 2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць

З метою реалізації Закону № 2050, 21 лютого 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 159, якою затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).

Пункти 1, 2 Порядку № 159 відтворюють положення Закону № 2050 та конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Так, згідно з пунктом 1 Порядку № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

В силу вимог пункту 2 Порядку № 159, компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4 Порядку № 159).

За приписами пункту 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Суд зауважує, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі пенсії.

Як встановлено судом, на виконання постанови Володимирецького районного суду від 22.09.2009 у справі №2-а-1912/09, доплата до пенсії позивачу не виплачена. Доказів на підтвердження протилежного учасниками справи суду не надано та судом в ході розгляду справи не здобуто.

Відтак відсутня обов`язкова умова для виплати суми компенсації - виплата заборгованості, оскільки стаття 4 Закону № 2050 встановлює, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

При цьому, суд наголошує, що правомірність чи неправомірність дій органу Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу пенсії, нарахованої на підставі вказаного судового рішення, не є предметом цього спору та не входить до предмета доказування у даній справі.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Отже, зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що оскільки на даний час виплата позивачу заборгованості по пенсії на виконання постанови Володимирецького районного суду від 22.09.2009 по справі №2-а-1912/09 відповідачем не здійснена, то відсутні підстави вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем. Таким чином, позовні вимоги в частині нарахування та виплати грошової компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою пенсії, нарахованої на виконання вказаного судового рішення, є передчасними, позаяк, суд не може вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому.

Щодо вимог позивача в частині визнання за ним права на отримання 8 мінімальних пенсій за віком, 75 % додаткової пенсії від її мінімального розміру, як особою з інвалідністю ІІ групи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно зі статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, то суд зазначає, що відповідно до приписів КАС України, суд не наділений повноваженнями щодо визнання за позивачем права на застосування до нього норми закону та, відповідно, отримання пенсійних виплат в певних розмірах.

В свою чергу, відповідно до статей 50, 54 Закону № 796, встановлені ними пенсійні виплати, виплачуються особам з інвалідністю внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до 1 категорії постраждалих.

З викладеного вище випливає, що особа набуває право на отримання грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування громадянам, що проживають на територіях зон радіоактивного забруднення, додаткової та державної пенсій особам з інвалідністю, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, в силу вимог закону та, відповідно, не потребує додаткового ухвалення судового рішення щодо визнання такого права.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

Отже, за результатами судового розгляду, відповідачем доведено правомірність оскаржуваних дій у порядку статті 77 КАС України, а тому у задоволені позовних вимог належить відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вулиця Короленка, 7, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 29 вересня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля