Ухвала суду № 99971577, 29.09.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

29 вересня 2021 року м. Рівне №460/1181/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила суд:

1.Визнати за позивачем право на отримання з 01.07.1998 як інваліду III групи 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

2.Визнати дії Головного управління пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у проведенні позивачу перерахунку з 01.07.1998 як інваліду III групи 6 мінімальних пенсій за віком. 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно ст. ст. 50, 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу призначення пенсії по інвалідності, яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою, - незаконним і протиправним.

3.Зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області з часу призначення пенсії по інвалідності (III гр.), яка пов`язана з Чорнобильською катастрофою зробити перерахунок та виплату з урахуванням проведених виплат, який би відповідав розміру 6 мінімальних пенсій за віком, 50% додаткової пенсії від її мінімального розміру, згідно ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто з 01.07.1998 року.

4.Зобов`язати відповідача нарахувати позивачу компенсацію за втрату частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати позивачу належної державної та додаткової пенсії з урахуванням проведених виплат, які були нараховані відповідно до постанови Сарненського районного суду від 31.08.2011 року по справі №1718-2-а-1207/11, однак своєчасно не виплачені.

03.04.2020 відповідач подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати позивачу додаткової та державної пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та 6 мінімальних пенсій відповідно, за віком за період з 22.05.2008 без зазначення кінцевої дати. В обґрунтування поданого клопотання відповідач покликається на те, що спір між позивачем та територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому останній перебував на обліку, в названій вище частині позовних вимог вже вирішений постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 31.08.2011 у справі №2а-1207/11, яка набрала законної сили 17.09.2012.

Також, відповідачем подане клопотання про витребування доказів у Державної казначейської служби України, а саме: документів, що підтверджують дату та суми коштів, виплачених позивачу на виконання зазначеного вище рішення суду.

До того ж відповідач подав до суду клопотання про заміну відповідача. Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що постановою Кабінету міністрів України від 3 вересня 2014 року № 440 затверджений Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою. За змістом вищевказаного Порядку, виплата нарахованих сум з пенсійних виплат по рішеннях суду, які фінансуються за рахунок Державного бюджету України, здійснюється Державною казначейською службою України та її територіальними органами. З огляду на вказане, на думку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, воно не є неналежним відповідачем у даній справі.

Суд звертає увагу на те, що КАС України, не визначений порядок вирішення клопотань про закриття провадження в адміністративній справі, а також витребування доказів, в тому числі щодо обов`язкового розгляду таких клопотань в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

З огляду на вказане, суд вважає за можливе здійснити розгляд поданих відповідачем клопотань без повідомлення сторін в порядку письмового провадження.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених відповідачем в основу клопотання про закриття провадження у справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судом встановлено, що в провадженні Сарненського районного суду перебувала на розгляді адміністративна справа № 2-а-1207/11 за позовом, зокрема, ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі, про визнання протиправною відмови Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі провести ОСОБА_1 перерахунок пенсій у відповідності до вимог статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у Сарненському районі нарахувати та виплатити користь ОСОБА_1 пенсії в розмірах, визначених чинним законодавством.

Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 31.08.2011 у такій справі, яка набрала законної сили 17.09.2012 вирішено цей спір по суті, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.

Водночас матеріали справи не містять ухвали або постанови суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав щодо частини позовних вимог, які зазначає позивач у своєму клопотанні.

З наведеного правові підстави для закриття провадження згідно з пунктом 4 частини 1 статті 238 КАС України у суду відсутні. Відтак подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог не підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про витребування доказів, то суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 80 КАС України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частина друга статті 80 КАС України).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не має підстав для витребування з Державної казначейської служби України доказів на підтвердження дати та суми коштів, виплачених позивачу на виконання постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 31.08.2011 у справі №2а-1207/11, яка набрала законної сили 17.09.2012, оскільки за змістом позовної заяви ОСОБА_1 стверджує про те, що виплата таких коштів фактично не здійснена.

Щодо клопотання про заміну неналежного відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно положень статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Так, відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.

Судом встановлено, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058).

Частина друга статті 46 Закону № 1058 передбачає, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи),

Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Аналогічні за змістом положення містяться і у пунктах 1-3 Порядку № 159.

Таким чином, основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої Законом № 2050 та Порядком № 159, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у т.ч. пенсії). При цьому, нарахування та виплату компенсації здійснює безпосередньо підприємство, установа чи організація, яка нарахувала громадянину дохід, строк виплати якого був порушений.

Тобто, у разі звернення громадянина до суду з позовом про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплатою йому пенсії, належним відповідачем за таким позовом є територіальний орган Пенсійного фонду України, який здійснює нарахування та виплату пенсії такому громадянину.

Такий висновок суду узгоджується з положеннями статті 6 Закону № 2050 та пункту 7 Порядку № 159, згідно з якими компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами згідно зі змістом заяв по суті, що нарахування та виплату пенсії позивачу здійснює Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а тому, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет спору, саме вказаний суб`єкт владних повноважень є належним відповідачем у даній справі.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про заміну відповідача у справі.

Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про закриття провадження у справі та витребування доказів, - відмовити.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в частині закриття провадження в адміністративній справі. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

В іншій частині ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений 29.09.21

Суддя Д.П. Зозуля