Постанова № 9996959, 16.06.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.06.06р.Справа № А37/88(38/42)

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод", м.Дніпропетровськ

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень від 14.02.05р. №0000081312/0/4555, №0000071312/0/4556

за участю прокуратури Дніпропетровської області

Головуючий суддя Кеся Н.Б.

Судді: Добродняк І.Ю.

Стрелець Т.Г.

Секретар с/з Грузін І.М.

Представники:

Від прокурора: не з’явився

Від позивача: Дейнега Н.Е.- дов..№576 від.04.04.06р.

Страхова В.К. –дов. №621 від 10.04.06р

Від відповідача: Осиченко І.М.. дов.№4786/10/08-09-15 від 24.02.06р.

Варданян Г.С. - дов.№34810/08-09-13 від 30.12.05р.

Прокопенко Є.М. - дов.№6967/10/08-09-15від 16.03.06р.

На підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошується вступна та резолютивна частина.

СУТЬ СПОРУ :

Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод"(далі - позивач) звернулося з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (Ддалі –відповідач) і просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 14.02.2005року №0000081312/0/4555 (щодо завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету), 0000071312/0/4556 (щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету), прийняті на підставі акту про результати позапланової перевірки з питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у деклараціях з ПДВ за листопад та грудень 2004р. Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385.

Позовні вимоги обґрунтовані незгодою з твердженням відповідача про необхідність використання придбаного товару в обороті в період формування податкового кредиту за цими витратами.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що за спірними витратами підприємство не використало товар у власній господарській діяльності та не сплатило податок на всю суму, яка заявлена до відшкодування з бюджету. Крім того, за результатами перевірки, проведеної у 2006 році, стало відомо про подальшу часткову реалізацію придбаного товару по ціні нижче ціни його придбання.

Прокурор в раніше проведених судових засіданнях підтримав позицію відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд

В с т а н о в и в:

За результатами перевірки відповідач склав акт від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385 на підставі зазначених в ньому встановлених в ході перевірки обставин та висновків про порушення позивачем п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” та 14.02.2006року прийняв податкові повідомлення-рішення згідно з п.п. „б” п.4.2.2 ст.4, п.п. 17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” за №0000071312/0/04556 про визначення суми податкового зобов’язання у зв’язку з заниженням суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету всього на 2244299 грн., із яких 1726384 грн. основного платежу та 517915 грн. штрафних фінансових санкцій, за №0000081312/0/4555 про виявлення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2004року та грудень 2004року в розмірі 51354571 грн.

Видання спірних повідомлень-рішень пов’язується з наступним обставинами, які викладені в акті перевірки.

Позивач придбав у дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями „Сантрейд” насіння соняшника у листопаді 2004р. на загальну суму 208295901,17 грн. в тому числі сума ПДВ складає 34715983,53 грн., у грудні 2004р. на загальну суму 165659381, 11грн. у тому числі ПДВ складає 27609896,86грн. Так, у листопаді придбано та не використано у господарській діяльності підприємства протягом місяця насіння соняшника на суму 173430004,53грн.

Станом на 01.12.2004року Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" за отримане насіння соняшника має кредиторську заборгованість перед дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями „Сантрейд” у сумі 24520507,41грн.

Оскільки до складу податкового кредиту за листопад 2004р. віднесено податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарних запасів, невикористаних за кінець звітного періоду у господарській діяльності, актом перевірки зазначається, що підприємством необґрунтовано занижена сума податкового зобов’язання звітного періоду, а саме у листопаді 2004р., що підлягає сплаті до бюджету, на суму 28038601,95 грн. (173430004,53*20%)-6 647398,96 грн.)

У грудні 2004р. придбано та не використано позивачем у господарській діяльності підприємства протягом місяця насіння соняшника на суму 125211767грн.

Станом на 01.01.2005року Закрите акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" за отримане насіння соняшника має кредиторську заборгованість перед дочірнім підприємством з іноземними інвестиціями „Сантрейд” у сумі 102048888,52грн.

Оскільки до складу податкового кредиту у грудні 2004 року віднесено податок на додану вартість, сплачений у складі вартості товарних запасів, невикористаних на кінець звітного періоду у господарській діяльності, актом перевірки зазначається, що підприємством необґрунтовано занижена сума податкового зобов1язання звітного періоду, а саме в грудні 2004року, що підлягає сплаті до бюджету на суму 25042353,40грн.

За підсумовуючим висновком відповідача з наведених в спірному акті перевірки обставин підприємством необґрунтовано збільшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на листопад 2004року на суму 26312218грн. та занижено ПДВ, який підлягає сплаті до бюджету на суму 1726384грн., а також підприємством необґрунтовано збільшено суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету за грудень 2004року на суму 25042353грн.

Суд вважає вказаний висновок необґрунтованим враховуючи наступне.

Порядок формування податкового кредиту регулюється ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”(в редакції, яка діяла в спірний період), яким встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду (пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону).

Наведеними нормами Закону чітко визначено можливість віднесення до складу податкового кредиту витрат платника податку за фактом придбання товару та незалежно від наявності оподатковуваних оборотів з цим товаром в період його придбання.

Як свідчать матеріали справи, віднесення спірних витрат підприємства з придбання насіння соняшника до складу податкового кредиту відбувалося за першою подією, а саме за фактом придбання товару на підставі актів прийому-передачі соняшника, складських квитанцій на зерно та податкових накладних.

Таким чином, позивачем дотримано вимог податкового Закону щодо формування податкового кредиту, тому нарахування відповідачем податку на додану вартість за листопад 2004 року на суму 1726384грн. основного платежу та 517915грн. штрафних санкцій слід визнати безпідставним.

Суд не приймає посилання відповідача на акт планової виїзної документальної перевірки діяльності позивача від 14.04.2006року за період з 01.01.2005року по 31.12.2005року, в якому стверджується про подальшу часткову реалізацію товару підприємством по ціні нижче його придбання. Підставою видання спірних повідомлень-рішень слугував акт перевірки від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385 за період з 01.11.2004року по 31.12.2004року, в якому зазначені обставини відсутні, тому вони не можуть бути предметом судового розгляду по справі.

Таким чином, аргументи відповідача про те, що придбаний товар не використаний у господарській діяльності, суд визнає таким, що не узгоджується з нормами податкового законодавства та не доводиться матеріалами спірної перевірки.

Виникнення права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість пов’язуються з визначенням, що міститься в п.1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, яким встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Як свідчить акт спірної перевірки, твердження відповідача про відсутність надмірної сплати податку ґрунтується на даних кредиторської заборгованості позивача за отриманим товаром у листопаді та грудні 2004 року на суму 24520507,41грн. та 102048888,52грн. відповідно. Також за результатами перевірки встановлено, що у листопаді 2004 року позивачем придбано насіння соняшника на загальну суму 208295901,17грн., у т.ч. ПДВ –34715983,53грн., а у грудні 2004 року – на суму 165659381,11грн., у т.ч. ПДВ - 27609896,86грн.

З огляду наданих з боку позивача доказів у вигляді платіжних доручень та банківських виписок вбачається сплату ним у листопаді 2004 року всього 143891000,0грн. та у грудні 2004року –88131000,0грн., що за вимогами податкового законодавства включає до себе суму податку на додану вартість в розмірі 23981833,33грн. та 14688500грн. відповідно.

З аналізу податкових декларацій позивача з ПДВ за листопад 2004 року та грудень 2004року та визначених сум в спірних податкових повідомлення-рішеннях судом вбачається, що позивачем включено до відшкодування з бюджету суму ПДВ, як сплачену, так і несплачену в спірний період, тоді як відповідачем зменшено суму бюджетного відшкодування в цей період на суму, яка перевищує суму несплаченого податку.

На неодноразові запити суду щодо визначення суми, яка за спірним податковим повідомленням-рішенням пов’язується з відсутністю надмірної сплати податку, представниками відповідача в судових засіданнях пояснювалося, що відокремлення цієї суми не надається можливим у зв’язку з тим, що для цього потрібна додаткова податкова перевірка діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки фактично не містить обґрунтованого висновку відповідача про відсутність надмірної сплати податку, оскільки відповідачем як в ході судового розгляду, так і безпосередньо в акті перевірки не визначена сума ПДВ, яка пов’язується з цими обставинами.

Дотримуючись вказівок Вищого адміністративного суду України від 23.02.2006року по даній справі щодо з’ясування факту сплати податку контрагентами позивача, судом прийнято до уваги докази позивача у вигляді акту перевірки постачальника спірного товару позивача –ДП з ІІ „Сантрейд” від 04.02.2005року, з огляду якого в діях останнього в листопаді та грудні 2004року за спірними операціями порушень податкового законодавства не вбачається. В свою чергу відповідачем доказів з цього приводу не надано.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі, оскільки правомірність та обґрунтованість спірних повідомлень-рішень не доводиться обставинами справи.

Керуючись ст.ст. 94,158-163,254 п.п.3,6 Розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську від 14.02.2005року №0000081312/0/4555 (щодо завищення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету), 0000071312/0/4556 (щодо заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету), прийняті на підставі акту про результати позапланової перевірки з питання правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у деклараціях з ПДВ за листопад та грудень 2004року Закритим акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" від 10.02.2005року №16-13-312-21-00374385.

Стягнути з Державного бюджету на користь Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Дніпропетровський олійноекстраційний завод" (49038, м.Дніпропетровськ, вул. Ленінградська,46, код ЄДРПОУ 00374385, р/р 26007001300210 в АКБ „Райффайзенбанк Україна”, МФО 300528) 203 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Б.КЕСЯ

Судді І.Ю.ДОБРОДНЯК

Т.Г.СТРЕЛЕЦЬ