Рішення № 99966152, 01.09.2021, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/974/20

Провадження № 2/392/206/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2021 року Маловисківський районний суд Кіровоградської області у складі: Головуючої судді Кавун Т.В.,

секретар Стець Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Інспектор взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Солдатов Леонід Олександрович про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду,

ВСТАНОВИВ:

10.08.2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 01.03.2020 року інспектором взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Солдатовим Л.О. відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 223888 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2020 року, яка набрала законної сили 01.07.2020 року прийнято рішення про закриття провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення. У зв`язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому було завдано матеріальну та моральну шкоду. Для захисту від незаконного притягнення до адміністративної відповідальності він уклав договір про надання професійної правничої допомоги та додаткової угоди, згідно яких виплатив гонорар адвокату в сумі 10 000 гривень. В подальшому, згідно наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за № 251 від 04.05.2020 року, відносно нього як інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Згідно наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції за № 320 о/с від 18.05.2020 року «Про особовий склад» його звільнено зі служби в поліції 18.05.2020 року з відрахуванням грошового зобов`язання за 4 доби надмірно нарахованої щорічної основної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у календарному обчислені становить 4 роки 2 місяці 26 днів. Після чого, він звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з вимогою про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення його на посаді та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, неправомірними діями Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності та подальшого звільнення з органів поліції на підставі притягнення до адміністративної відповідальності, порушення звичайного способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для його нормалізації, погіршилося матеріальне становище, внаслідок чого це відобразилося на стані його здоров`я.

Тому, просить суд стягнути з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з розрахункового рахунку Державної казначейської служби України на його користь матеріальної шкоди в сумі 10 000 гривень, моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Позивач в судове засідання не з`явився, представником позивача подано заяву про розгляд справи у їх відсутність, позов підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, відповідно до поданого відзиву на позовну заяву в задоволені позову просив відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства України встановлено порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативну-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду. Водночас даних щодо незаконного застосування до позивача адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного штрафу у позовній заяві та матеріалах справи не має. Висновків щодо незаконності дій, рішень посадових осіб Національної поліції та суду, постанова від 17.06.2020 року Маловисківського районного суду не містить. Судом не було ухвалено жодного рішення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач не зазнав будь-яких негативних правових наслідків. Крім того, позивачем не надано належних доказів завдання моральних страждань, оскільки вони грунтуються лише на суб`єктивних твердженнях позивача, не підтверджених належними доказами, що є лише суб`єктивними припущеннями. Також позивачем не надано обгрутованого розрахунку суми моральної шкоди та критеріїв з яких він виходив визначаючи розмір шкоди. Тому, в задоволені позову просять відмовити.

Представник відповідача Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутність. Відповідно до поданого відзиву на позовну заяву в задоволені позову просив відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що всупереч вимог чинного законодавства України позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про факт неправомірних дій з боку Департаменту патрульної поліції. 01.03.2020 року лейтенантом поліції Кротовим О.В. в позаслужбовий час порушено Правила дорожнього руху, в результаті чого він став учасником ДТП. Відповідно до дійсних обставин справи інспектором взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Солдатовим Л.О. відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 223888 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 та ст. 14 Дисциплінарного статуту на підставі висновку службового розслідування від 10.04.2020 року начальником ДПН НП України було видано наказ «Про застосування до працівника управління патрульної поліції в Кіровоградській області ДПП дисциплінарного стягнення» від 04.05.2020 року № 251 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Натомість, при оскаржені позивачем вищезазначеного наказу про звільнення, поновлення його на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу – рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року у справі № 340/2036/20 в задоволені позову ОСОБА_1 було відмовлено. За результатами розгляду протоколу серії БД № 223888 від 01.03.2020 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП складеного відносно ОСОБА_1 , постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2020 року у справі № 404/1499/20, прийнято рішення про закриття провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Свої вимоги про відшкодування моральної шкоди позивач обгрунтовував протиправними діями працівника поліції з огляду на закриття провадження, однак вказані обставини не є безумовною підставою для визнання позовних вимог обгрунтованими з огляду на відсутність факту встановлення адміністративним судом протиправності дій відповідача та його посадових осіб відповідно до норм чинного законодавства України. Посилання позивача, на те що він пережив або переживає моральні страждання не підтверджено допустимими доказами по справі. З наведених позивачем доказів неможливо встановити можливу реальну шкоду завдану особі, або будь-який причинний зв`язок стосовно можливо завданої моральної шкоди. Вважають вимоги позивача безпідставними, необгрунтованими, а тому в задоволені позову просять відмовити в повному обсязі.

Третя особа інспектор взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Солдатов Л.О. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 223888, 01.03.2020 року о 00 год. 35 хв. на 680 км автомобільної дороги М-12 "Кропивницький-Тернопіль-Стрий", гр. ОСОБА_1 керував автомобілем Mazda 6, д/н НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на визначення стану сп`яніння у встановленому законом порядку за допомогою приладу "Драгер" та в умовах лікарні відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 17.06.2020 року закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до висновку службового розслідування, призначеного за фактом внесення до ЄРДР від 01.03.2020 року за № 12020120020001498 відомостей про скоєння інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, затвердженого наказом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 10.04.2020 року, прийнято рішення про застосування до останнього дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 04.05.2020 року за № 251, відносно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18.05.2020 року за № 320 о/с, відносно інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_1 застосовано з 18.05.2002 року відрахування грошового зобов`язання за 5 діб надмірно нарахованої щорічної основної оплачуваної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. Станом на день звільнення стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки у календарному обчислені становить 4 роки 2 місяці 26 днів. Сума відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився складає 3903,56 гривень.

Позивач вказав, що для захисту свого порушеного права він вимушений був звернутися з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду з вимогою про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення його на посаді та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року у справі № 340/2036/20, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку – відмовлено.

Відповідно до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року у справі № 340/2036/20, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Беспалової Н.О. на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року – залишено без задоволення.

Отже, позивач звернувшись до суду з позовом, зазначає, що неправомірними діями Департаменту патрульної поліції Національної поліції України йому було завдано моральної шкоди, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу притягнення його до адміністративної відповідальності та подальшого звільнення з органів поліції, чим принижено його честь та гідність, що призвело до порушення нормальних життєвих стосунків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі №312/262/18, постанова від 21.10.2020 року.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідачів, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності, оскільки відповідно до статей 283, 284 КУпАП таке питання може бути вирішено лише судом, а постановою суду провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 закрито. Крім того, рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку – відмовлено, а постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.02.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2020 року – залишено без задоволення.

За таких обставин, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення на користь позивача грошового відшкодування моральної шкоди.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, слід зазначити, що КУпАП не врегульовано розподілу судових витрат. Питання розподілу судових витрат може бути вирішено під час оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в порядку адміністративного судочинства. Тому, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами 1-3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки, позов задоволенню не підлягає то судові витрати на професійну правничу допомогу, які поніс позивач, не підлягають стягненню з відповідачів.

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись, ст.ст. 258, 263, 264, 265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа: Інспектор взводу 1 роти 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Солдатов Леонід Олександрович про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ: 37567646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Бастіонна, 6.

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Інспектор взводу № 1 роти № 4 батальйону УПП в Кіровоградській області Солдатов Леонід Олександрович, місцезнаходження: м. Кропивницький, вул. Бутусова, 22-Б.

Суддя Т.В. Кавун