Рішення № 99965743, 15.09.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№938/229/21

Провадження № 2/938/121/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі:

головуючого судді Джуса Р.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження

за позовом: ОСОБА_1 ,

до відповідача №1: ОСОБА_2 ,

до відповідача №2: ОСОБА_3 ,

за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Верховинської РДА,

про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном та стягнення аліментів,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 , представник - ОСОБА_4 ;

від відповідача №1: не з`явився;

від відповідача №2: не з`явився;

від третьої особи: Маротчак М.Ю. ,

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Верховинської РДА, в якому просить позбавити відповідачів батьківських прав, відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначити її опікуном неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини у твердій грошовій сумі в розмірі по 1500,00грн, починаючи з дня подання позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою від 06.05.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив справу до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 15.06.2021.

У зв`язку із неявкою відповідача №1 та представника заінтересованої особи в підготовче засідання 15.06.2021, розгляд справи було відкладено на 30.06.2021.

В підготовче засідання 30.06.2021 з`явилися позивач ОСОБА_1 та представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Верховинської РДА. Відповідачі в підготовче засідання не з`явилися, належним чином повідомлялися про день, час та місце проведення підготовчого засідання, причини неявки суду не повідомили. У зв`язку з неявкою відповідачів ухвалою суду від 30.06.2021 підготовче засідання було відкладено на 20.07.2021. Також цією ухвалою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

В підготовче засідання 20.07.2021 з`явилася позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 , та представник третьої особи ОСОБА_5 .

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в черговий раз у підготовче засідання не з`явилися, причин неявки не повідомили, відзиву на позов не подали, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в підготовчому засіданні зазначили, що ними подано всі докази у справі, на які вони посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Вважають за можливе призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Верховинської РДА- Маротчак М.Ю., проти закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті не заперечила.

Ухвалою від 20.07.2021 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 10.08.2021.

В судове засідання 10.08.2021 з`явилися позивач ОСОБА_1 , відповідач №2 ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_5 .

У зв`язку з черговою неявкою відповідача№1 ОСОБА_2 , який належним чином був повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, розгляд справи було відкладено на 10.09.2021.

Відповідач №2 ОСОБА_3 , 10.08.2021 після судового засідання, подала заяву, в якій позовні вимоги визнала в повному обсязі, не заперечила проти позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання 10.09.2021 з`явилися позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 , відповідач №2 ОСОБА_3 та представник третьої особи ОСОБА_5 .

Відповідач №1 ОСОБА_2 в судове засідання 10.09.2021 не з`явився, причин неявки не повідомив.

Позивач ОСОБА_1 повідомила, що відповідач помер та зазначила, що відповідні докази будуть надані в наступне судове засідання.

Відповідач №2 ОСОБА_3 подала заяву, в якій просила розгляд справи завершувати за її відсутності, а також зазначила, що позовні вимоги визнає частково, зокрема, визнала позовні вимоги в частині позбавлення батьківськи прав. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з неї аліментів на утримання неповнолітньої дочки, просила - відмовити.

В судовому засіданні було оголошено перерву до 15.09.2021. Для перевірки інформації щодо смерті відповідача №1 ОСОБА_2 , судом скеровано запит до Верховинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ).

В судове засідання 15.09.2021 з`явилися позивач ОСОБА_1 , її представник ОСОБА_4 , та представник третьої особи ОСОБА_5 .

Позивачем надано суду копію свідоцтва про смерть відповідача №1 ОСОБА_2 . Також на адресу суду від Верховинського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) надійшла копія актового запису про смерть на громадянина ОСОБА_2 .

В судовому засіданні 15.09.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона є рідною сестрою відповідача ОСОБА_2 , який перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3 . Під час шлюбу у них народилася спільна дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Подружнє життя у батьків дитини не склалося, у зв`язку з чим вони проживають окремо. У зв`язку з тим, що батьки не піклувалися про дитину, що загрожувало життю та здоров`ю дитини, її мати та мати відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , тобто бабуся дитини, забрала ОСОБА_6 до себе, та повністю займалася її вихованням та утриманням. Останні декілька років, її мати ОСОБА_7 та племінниця ОСОБА_6 , проживають у неї, так як мати є особою похилого віку та хворіє.

Відповідачі повністю самоусунулися від виховання та утримання дитини. Протягом 15 років вони не цікавляться дитиною, не надають їй жодної матеріальної допомоги, не цікавляться її фізичним та духовним розвитком, не вітають її з днем народження, лічені рази спілкувалися з дитиною. Посилаючись на викладені обставини, з метою захисту прав дитини, позивач просить суд позбавити відповідачів батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_6 , призначити її ОСОБА_1 опікуном неповнолітньої ОСОБА_6 .

Також просить стягнути з відповідачів на її користь аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500,00грн.

В судовому засіданні 10.09.2021 позивач ОСОБА_1 повідомила, що відповідач №1 ОСОБА_2 , який є її рідним братом та батьком ОСОБА_6 , помер.

Правова позиція відповідача №2.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги щодо позбавлення її батьківських прав відносно неповнолітньої дитини визнала в повному обсязі. Додатково пояснила, що дійсно перебувала у шлюбі із відповідачем №1 ОСОБА_2 . У шлюбі у них народилося двоє дітей. ОСОБА_6 проживала в сім`ї десь до 2-3 класу. У 2008 році вони із ОСОБА_2 розлучилися, та із 2012 року почали проживати окремо, а ОСОБА_6 залишилася проживати з бабусею, матір`ю чоловіка. Вони жили в с. Зібранівка Снятинського району Івано-Франківської області. Там дитина ходила до школи. А вона переїхала проживати в с. Іспас Вижницького району Чернівецької області. Вона не брала участі у вихованні чи утриманні дитини, не цікавилася здоров`ям дитини, лише інколи 1-2 рази на рік, приїжджала в гості. Дитина хотіла, щоб вона частіше приїздила, однак у неї не було змоги. Вважає, що дійсно вона неналежно виконувала свої батьківські обов`язки. Не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки, однак просить не стягувати з неї аліменти на утримання дитини, так як, має на утриманні ще троє неповнолітніх дітей.

Правова позиція третьої особи.

У судовому засіданні представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог - Органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Верховинської РДА Маротчак М.Ю. проти задоволення позову не заперечила. Пояснила, що висновок засідання комісії з питань захисту прав дитини Верховинської районної державної адміністрації, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та з урахуванням інтересів дитини. Окрім цього, вона особисто спілкувалася з дитиною, і під час розмови дівчинка зазначала, що не проти позбавлення її батьків батьківських прав.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі та є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим виконкомом Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області 15.08.2008.

Рішенням Верховинського районного суду від 07.10.2008 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. Дитину - дочку ОСОБА_6 , згаданим рішенням суду, залишено проживати при батькові ОСОБА_2 .

Згідно характеристики №132/2-19/02 від 15.12.2020, виданої виконавчим комітетом Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області відповідач №1 ОСОБА_2 , уродженець с Дземброня, Верховинського району Івано-Франківської області та постійний житель с.Зелене Верховинського району Івано-Франківської області. За час проживання на території с.Зелене ніколи не працював, проживав в житловому будинку дружини, з якою на даний час розлучений. За дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 догляд не здійснював, ніколи не займався її вихованням та піклуванням, схильний до спиртних напоїв, повагою серед односельчан не користується (а.с.14).

Згідно характеристики №131/2-19/02 від 15.12.2020, виданої виконавчим комітетом Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області відповідач№2 ОСОБА_3 , уродженка с Зелене Верховинського району Івано-Франківської області, на даний час жителька с. Усть-Путила Чернівецької області. За час проживання на території с. Зелене проживала у шлюбі із ОСОБА_2 , з яким на даний час розлучена, ніколи не працювала. За дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з часу її народження та по даний час догляд не здійснювала, має на утриманні троє неповнолітніх дітей, не схильна до спиртних напоїв, повагою серед односельчан не користується (а.с.15).

Із довідки, виданої Вищим професійним училищем №14 м. Коломиї 25.01.2021 №4834 вбачається, що ОСОБА_6 з 02.09.2020 навчається у даному навчальному закладі. Із характеристики, виданої ВПУ№14 м.Коломиї встановлено, що дитина ОСОБА_6 , характеризується позитивно за місцем навчання. За час навчання проявила себе, як учениця з достатнім рівнем знань і здібностей, пропусків занять без поважних причин немає. Шкідливих звичок немає.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є рідною тіткою неповнолітньої ОСОБА_6 , яка народилася від шлюбу укладеного між братом позивачки відповідачем №1 ОСОБА_2 та відповідачем №2 ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Зеленської сільської ради від 30.06.2021 №419, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрована в с.Топільче, присілок Топільче-2, Верховинського району Івано-Франківської області, однак по місцю реєстрації не проживає.

Згідно довідки від 29.06.2021 №454/02.2-18 виданої Ільцівським старостинським округом Верховинської селищної ради, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає у будинку тітки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та знаходиться на її утриманні.

Наказом Служби у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №2 від 15.02.2021 неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування тимчасово влаштовано в сім`ю рідної тітки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно висновку засідання комісії з питань захисту прав дитини Верховинської районної державної адміністрації від 25.02.2021 №3, визнано за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно акту обстеження умов проживання від 15.07.2021 комісією у складі: начальника служби у справах дітей Зеленської сільської ради Палійчук Т.В, заступника сільського голови с. Зелене Шмадюка В.М., начальника відділу освіти Зеленської сільської ради Маротчак Л.М. проведено обстеження умов проживання житлового будинку в с.Зелене Верховинського району Івано-Франківської області за місцем проживання ОСОБА_2 , та встановлено наступне: ОСОБА_2 проживає в будинку співмешканки, в будинку брудно, антисанітарні умови, ОСОБА_2 зловживає алкоголем. Також встановлено, що ОСОБА_2 не цікавиться дочкою, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, не надає коштів на її утримання. Під час бесіди поводив себе агресивно, комісія вважає, що батько становить загрозу для дитини .

Згідно актового запису про смерть №208 від 25.08.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Явірник Верховинського району Івано-Франківської області.

Оцінка суду.

Як вбачається із позовної заяви, між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу захисту прав і інтересів неповнолітньої дитини, а також з приводу стягнення з відповідачів аліментів на утримання цієї дитини. До правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми глав 13, 15 розділу 3 Сімейного кодексу України, гл. 6 розд. ІІ книги І Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

У статті 7 Сімейного кодексу України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 155 Сімейного кодексу України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У пункті 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

У відповідності до частини першої статті 165 Сімейного кодексу України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

До суду із позовом про позбавлення відповідачів батьківських прав звернулася ОСОБА_1 , яка, як встановлено в судовому засіданні є рідною тіткою неповнолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Згідно з наказом Служби у справах дітей Верховинської районної державної адміністрації Івано-Франківської області №2 від 15.02.2021 неповнолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, яка залишилася без батьківського піклування тимчасово влаштовано в сім`ю рідної тітки ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , таким чином вона наділена правом на звернення до суду із даним позовом у розумінні ст.165 СК України.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя. Згідно частиною другою ст. 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц (провадження № 14-327 цс 18).

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Як встановлено судом, позивачем заявлено позовні вимоги до відповідача№1 ОСОБА_2 та відповідача №2 ОСОБА_3 , які згідно свідоцтва про народження дитини є батьками неповнолітньої ОСОБА_6 .

Під час судового розгляду судом було встановлено, що відповідач №1 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 25.08.2021 Серії НОМЕР_2 та копією актового запису про смерть №208 від 25.08.2021

За змістом ст.25 ЦК України, здатність фізичної особи мати цивільні права та обов`язки є правоздатністю. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Відповідно до п.7 ч. 1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_2 помер, дані правовідносини не допускають правонаступництва, суд дійшов до висновку провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача №1 ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, слід закрити.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до відповідача №2 ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Із висновку засідання комісії з питань захисту прав дитини Верховинської районної державної адміністрації від 25.02.2021 №3 вбачається, що відповідач ОСОБА_3 ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не піклується про фізичний та духовний розвиток дитини, з трьохрічного віку дитина проживала з рідною бабусею ОСОБА_7 . На даний час ОСОБА_7 разом дитиною переїхала проживати до своєї дочки ОСОБА_1 . Комісія вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Опитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_6 , пояснила суду, що з часу відколи вона пам`ятає своє дитинство, вона весь час проживала з бабусею. Навіть до моменту розлучення батьків, ті нею не цікавилися, вона лише інколи їздила до них у гості на квартиру в с.Явірник. Після розлучення із батьком, мама відвідувала її вкрай рідко, можливо раз на один чи два роки, не проводила з нею час. Іноді телефонувала їй, однак це було також дуже рідко, можливо на день народження. На даний час вона навчається на другому курсі в училищі №14 у місті Коломия. Однак як в період її навчання у школі так і під час навчання в училищі, мама не цікавилась жодними питаннями щодо підготовки її до навчального процесу, не готувала її до школи. Всією підготовкою до школи та всім іншим утриманням займалася її бабуся ОСОБА_7 . Протягом останнього року, вона із бабусею проживають у тітки ОСОБА_1 , яка добре до неї відноситься, допомагла їй вступити в училище, підготувала до навчального процесу, забезпечила всім необхідним. На даний час вона з матір`ю не підтримує жодних стосунків. Остання зустріч із мамою, яка відбулась ще до даного судового процесу , була близько двох років тому. Між нею та мамою відсутній будь-який емоційний зв`язок. Не заперечує, щодо позбавлення її матері батьківських прав, відносно себе.

Відповідач ОСОБА_3 , як в судовому засіданні, так і до надання пояснень в залі суду, шляхом подання через канцелярію суду заяв, позовні вимоги визнала, не заперечувала, що неналежно виконувала свої батьківські обов`язки щодо дочки ОСОБА_6 , але і не має наміру виконувати такі. Зазначила що окрім ОСОБА_6 має на утриманні ще четверо неповнолітніх дітей, вихованням та утриманням яких займається.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З матеріалів справи судом не встановлено жодних намагань відповідача №2 виховувати доньку, матеріально її забезпечувати, піклуватися про її фізичний стан і духовний розвиток, готувати до самостійного життя. При цьому суд враховує, що як при розгляді справи про позбавлення батьківських прав, так і при вирішенні цього питання органом опіки та піклування відповідач №2 ніяким чином не проявила інтересу до розгляду цього питання. На переконання суду, між неповнолітньою ОСОБА_6 та її матір`ю втрачено психологічний та духовний контакт, який, на думку суду, було втрачено саме з вини відповідача через пасивне відношення останньої до своїх батьківських прав та виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, після повно, всебічно та об`єктивно встановлених обставин справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, враховуючи, що на час розгляду справи відповідачка не змінила своє відношення до виконання батьківських обов`язків щодо неповнолітньої дитини, в судовому засіданні позов про позбавлення її батьківських прав визнала повністю, що підтвердила також письмовою заявою, і таке визнання не суперечить вимогам діючого законодавства, а також враховуючи думку неповнолітньої дитини, яка проти позбавлення батьківських прав не заперечувала, бажала проживати з тіткою та бабусею, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд вважає, що наявні всі підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При цьому, суд приймає до уваги висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки, на думку суду, він складений з урахуванням усіх конкретних обставин справи та не суперечить інтересам дитини.

Суд роз`яснює, що згідно ч.1 ст.166 СК України, особа, яка позбавлена батьківських прав, втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми; не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Суд також роз`яснює, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав (ч.1 ст.169 СК України), якщо дитина не була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом".

Щодо вимоги позивача про призначення її опікуном над неповнолітньою ОСОБА_6 слід зазначити про таке.

За нормами ч.3 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Згідно ч.3 ст.63 ЦК України, фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Оскільки позивачем не дотримано процедури звернення до органу опіки та піклування з відповідною заявою про призначення опікуна та відсутнє подання органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуна, що є обов`язковою вимогою відповідно до положень ч. 3 ст. 60 ЦК України, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_6 та вважає вказані вимоги передчасними.

А відтак, в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Відмова в задоволенні цих вимог не перешкоджає ОСОБА_1 звернутись у встановленому законом порядку безпосередньо до органу опіки та піклування із заявою про призначення опікуном.

Вирішуючи позовні вимоги про стягнення аліментів, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від зобов`язання по утриманню дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може за вимогою позивача чи за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на утримання дитини.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 2 ст.182 Сімейного кодексу України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 184 СК України передбачено, що cуд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Крім того, частина 2 ст.184 СК України визначає, що розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2189 гривень, з 1 липня - 2294 гривні, з 1 грудня - 2393 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

На підставі наведеного, врахувавши встановлений мінімальний та гарантований розмір аліментів на дитину відповідного віку, відсутність доказів про матеріальний стан відповідача, виходячи з потреб дитини, а також те, що відповідач є працездатною та здоровою особою та має на утриманні інших дітей, суд вважає що з відповідача слід стягувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 1500 гривень 00 копійок щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи із дня звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Судові витрати.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути понесені та документально підтвердженні судові витрати, а саме: на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00грн та на користь держави судовий збір в розмірі 908,00грн.

Керуючись ст.ст. 10-13,49, 76-81, 141,142,206,255 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно її неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис № 7, вчинений 25.08.2005 Виконавчим комітетом Зеленської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи із дня звернення з позовом до суду 09 квітня 2021 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення із ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_6 у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень (одна тисяча п`ятсот гривень нуль копійок ) у межах платежу за один місяць.

Провадження у справі за позовом: ОСОБА_1 до відповідача №1 ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів -закрити, у зв`язку із смертю відповідача.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00грн.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 908,00грн.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання : с. Ільці Верховинського району Івано-Франківської області , персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: с. Усть-Путила Путильського району Чернівецької області, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування в особі Верховинської районної державної адміністрації, юридична адреса: селище Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, вул. І. Франка, 20; ЄДРПОУ 20568352;

Повний текст рішення складено 27.09.2021.

Суддя: Джус Р.В.