Вирок № 99965717, 20.09.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/4944/21

Провадження № 1-кп/216/935/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.09.2021 місто Кривий Ріг

Дніпропетровської області

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого - судді Онопченка Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 8 кримінальне провадження № 12021041230000728 від 11 липня 2021 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

- 21.04.2010 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, звільнений 09.11.2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 3 місяці 20 днів;

- 13.03.2013 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, зміненого ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.05.2013 року, за ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць, звільнений 12.02.2016 року за відбуттям строку покарання;

- 11.01.2017 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки;

- 06.11.2019 року вироком Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік;

- 22.01.2020 року вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки;

- 01.06.2021 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22.01.2020 року ухвалено виконувати самостійно,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Володимирівка Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, в силу вимог ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

учасники судового провадження:

прокурор Лєйкін А.І.,

обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Мельниченко А.Ю.,

В С Т А Н О В И В:

11 липня 2021 року приблизно о 02.25 год. ОСОБА_1 повторно, за попередньою змовою з ОСОБА_2 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, переслідуючи корисливу мету, з метою збагачення прибули з останнім у двір будинку № 4 на вул. О. Поля в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області , в якому розташована будівля № 11в на просп. Поштовому в м. Кривому Розі . Далі, продовжуючи діяти на досягнення єдиного злочинного результату, ОСОБА_1 підняв бетонну кришку колодязя кабельної каналізації, тим самим проник до підземної кабельної каналізації зв`язку (сховища для збереження діючих ліній зв`язку) ДП «Промспецзв`язок» ФДМУ, а саме кабельного колодязя, розташованого біля будівлі № 11в на просп. Поштовому в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу. У цей час ОСОБА_2 стояв поряд з ОСОБА_1 і спостерігав за обстановкою навколо, тим самим забезпечував безпеку від викриття їх сторонніми особами. Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_1 за допомогою принесеної з собою металевої пилки відрізав належний ДП «Промспецзв`язок» ФДМУ кабель зв`язку ТПП 100х2х0,5 довжиною 39,5 м вартістю 3 723 грн 59 коп. та кабель зв`язку ТПП 50х2х0,5 довжиною 91,25 м вартістю 4 275 грн 26 коп. Після цього ОСОБА_1 і ОСОБА_2 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на власний розсуд, чим завдали потерпілому ДП «Промспецзв`язок» ФДМУ майнової шкоди на загальну суму 7 998 грн 84 коп.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю і дав суду такі показання. Влітку цього року він зателефонував ОСОБА_2 і запропонував заробити гроші, на що останній погодився. Того ж дня в нічний час вони разом ОСОБА_2 прийшли до будівлі № 11в на проспекті Поштовому в м. Кривому Розі , де він підняв люк колодязя та відпиляв кабель, який потім вони віднесли до річки, біля якої були виявлені працівниками поліції. Водночас ОСОБА_1 зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладені правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі детальні показання, обвинувачений ОСОБА_1 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_1 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 також повністю визнав свою винуватість в інкримінованому злочині та підтвердив всі обставини його вчинення, зазначені раніше допитаним обвинуваченим ОСОБА_1 . Водночас ОСОБА_2 зазначив, що в обвинувальному акті всі обставини викладені правильно та повністю відповідають дійсності, будь-яких заборонених методів під час досудового розслідування, у тому числі фізичного та психологічного тиску, до нього не застосовувалось.

Давши такі показання, обвинувачений ОСОБА_2 просив суд не досліджувати зібрані в матеріалах справи докази, оскільки він всі фактичні обставини кримінального провадження визнає повністю та не оспорює їх.

При ухваленні вироку обвинувачений ОСОБА_2 просив суд врахувати, що він беззастережно визнає себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину за викладених вище обставин і кваліфікації, щиро кається в скоєному та вважає справедливим покарання, яке йому просив призначити прокурор.

Представник потерпілого Цвіток Б.Г. у судове засідання не з`явився, подавши до суду заяву, в якій просив провести судовий розгляд за його відсутності та призначити обвинуваченим покарання на розсуд суду, одночасно повідомивши про відсутність наміру пред`являти цивільний позов.

За таких обставин суд, заслухавши думку учасників судового провадження, визнав за можливе з`ясувати всі обставини справи під час судового розгляду за відсутності представника потерпілого.

Ураховуючи зазначену вище позицію обвинувачених та беззаперечну згоду всіх присутніх учасників судового провадження на скорочений порядок дослідження доказів, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинувачених і дослідженням матеріалів, що характеризують їхні особи, а також стосовно процесуальних питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку. Перед визначенням такого порядку дослідження доказів судом було детально з`ясовано, що обвинувачені правильно розуміють зміст цих обставин, зокрема щодо часу, місця, обстановки, способу вчинення та наслідків, форми вини, мотиву й мети та інших обставин вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення. При цьому суд взяв до уваги, що обвинувачені систематично та послідовно протягом усього часу розгляду справи безумовно визнавали всі обставини справи й погоджувалися з кваліфікацією вчиненого ними діяння, їхні показання є чіткими, мають логічний характер, об`єктивно узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підстав для самообмови не встановлено, тому сумнівів в їхньому волевиявленні не виникло. Переконавшись у добровільності та істинності позиції обвинувачених, а також інших учасників судового провадження, судом було змістовно роз`яснено останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З огляду на наведене, оскільки фактичні обставини стороною обвинувачення встановлені правильно, повністю підтверджуються обвинуваченими й беззаперечно визнаються останніми, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за висунутим обвинуваченням доведена в судовому засіданні поза будь-яким розумним сумнівом.

За встановлених обставин суд кваліфікує зазначені дії обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України за такими кваліфікуючими ознаками:

- ОСОБА_1 - за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб;

- ОСОБА_2 - за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у сховище, вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Вирішуючи питання про вид та розмір покарання, яке має бути призначено обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд відповідно до статей 50, 65 КК України виходить із меж, установлених у санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує положення Загальної частини Кримінального кодексу України, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винних та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином.

При цьому обвинувачений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних корисливих злочинів та відбував покарання у виді позбавлення волі, передостаннім вироком був звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням і вчинив цей злочин протягом визначеного судом іспитового строку та після ухвалення стосовно нього останнього вироку, не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку в лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, під наглядом лікаря-нарколога перебував у періоди з лютого 2006 року до травня 2011 року та з листопада 2012 року до квітня 2018 року з приводу вживання опіоїдів зі шкідливими наслідками, 04 серпня 2021 року був затриманий в порядку виконання попереднього вироку та на підставі ухвали слідчого судді Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 серпня 2021 року залишений у ДУ «Криворізька установа виконання покарань (№3)» до закінчення судового розгляду цього кримінального провадження (а.к.п. 114-139).

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочином майнова шкода потерпілому відшкодована повністю шляхом повернення викраденого майна й цивільний позов останнім не пред`явлено, що в сукупності із поданою представником потерпілого до суду заявою свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, перед і пост кримінальну поведінку останнього, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, наявність попередніх судимостей, вчинення цього злочину в період іспитового строку та після ухвалення стосовно нього останнього вироку, відсутність роботи, родини та утриманців, не перебування на цей час на обліках, посередню характеристику за місцем мешкання, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, повне відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди шляхом повернення викраденого майна та фактично відсутність в останнього претензій до обвинуваченого, а також думку представника потерпілого про призначення покарання на розсуд суду.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та невідбутої частини покарання за вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року.

Водночас суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 положень статей 69, 75 КК України, оскільки останній вчинив нове кримінальне правопорушення протягом іспитового строку та після призначення йому останнім вироком реального покарання у виді позбавлення волі, що унеможливлює застосування в даному випадку вказаних норм кримінального закону. Крім того, під час судового розгляду не встановлено такої сукупності обставин, що пом`якшують покарання, істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 діяння та ступінь небезпеки обвинуваченого для суспільства, який після засудження його вказаними вироками належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і за відсутності постійного законного джерела доходу знову вчинив тяжкий умисний злочин проти власності, що свідчить про прагнення обвинуваченого одержувати матеріальну вигоду за рахунок вчинення злочинів та підвищену суспільну небезпечність останнього, тому його виправлення й перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

З огляду на викладене суд вважає, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру й небезпечності вчиненого діяння, відповідатиме тяжкості правопорушення і даним про особу винного ОСОБА_1 , сприятиме необхідному виправленню останнього та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.

Разом з тим на підставі ч. 5 ст. 72 КК України слід зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 в строк призначеного покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 квітня 2019 року до 27 квітня 2019 року включно та з 04 серпня 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

При цьому обвинувачений ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в силу вимог ст. 89 КК України вважається раніше не судимим, офіційно не працює, неодружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, за місцем мешкання характеризується посередньо, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебував і не перебуває (а.к.п. 140-150).

Разом з тим суд бере до уваги, що завдана злочином майнова шкода потерпілому відшкодована повністю шляхом повернення викраденого майна й цивільний позов останнім не пред`явлено, що в сукупності із поданою представником потерпілого до суду заявою свідчить про відсутність матеріальних претензій до обвинуваченого.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує фактичні обставини справи, характер і ступінь тяжкості кримінального правопорушення, спосіб його вчинення та мотиви, обстановку скоєння злочину та його наслідки, ставлення обвинуваченого до вчиненого, дані про його особу, зокрема, вік, стан здоров`я, відсутність попередніх судимостей, офіційної роботи, родини та утриманців, не перебування на обліках, посередню характеристику за місцем мешкання, наявність однієї пом`якшуючої обставини та відсутність обтяжуючих обставин, повне відшкодування потерпілому завданої злочином шкоди шляхом повернення викраденого майна та фактично відсутність в останнього претензій до обвинуваченого, а також думку представника потерпілого про призначення покарання на розсуд суду.

З огляду на наведене, ураховуючи всі зазначені вище обставини в їх сукупності, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, суд дійшов висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень останньому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі.

Водночас, зважаючи на тяжкість вчиненого діяння та його наслідки, перед і пост кримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , який вважається раніше не судимим, має зареєстроване й постійне місце проживання, беззаперечно визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, дійсно щиро розкаявся, усвідомив свій негативний вчинок і запевнив не повторювати протиправну поведінку в майбутньому, тобто наявність такої сукупності обставин, яка істотно знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого та із достатньою переконливістю свідчить про позитивну перебудову його свідомості й реальну можливість виправлення без відбування призначеного покарання, а також взявши до уваги думку прокурора про доцільність застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України, суд вважає за необхідне на підставі цієї норми кримінального закону звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою й виконанням покладених на нього судом обов`язків під час такого звільнення, а також застосуванням протягом іспитового строку соціально-виховних заходів, необхідних для його виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень у майбутньому.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що саме таке покарання буде справедливим та адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності й даним про особу винного, а також необхідним і достатнім для того, щоб обвинувачений ОСОБА_2 належною поведінкою протягом іспитового строку довів своє виправлення.

При призначенні обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 указаних покарань суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Скополла проти Італії» зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`явлено.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 слід стягнути на користь держави 3 432 грн 40 коп. документально підтверджених процесуальних витрат на залучення експертів (а.к.п. 43, 59).

Запобіжні заходи обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у цьому кримінальному провадженні не обирались.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі чч. 1, 4 ст. 71 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та невідбуту частину покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 червня 2021 року й призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 2 (два) місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з дня його затримання в порядку виконання попереднього вироку - 04 серпня 2021 року.

Зарахувати ОСОБА_1 в строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 25 квітня 2019 року до 27 квітня 2019 року включно та з 04 серпня 2021 року до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Відповідно до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_2 обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Речові докази, а саме:

- 6 (шість) відрізків кабеля, - вважати повернутими власнику згідно з розпискою представника потерпілого Цвітка Бориса Григоровича від 28 липня 2021 року (а.к.п. 75);

- пилку по металу та металеву монтувалку, які зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області згідно з квитанцією № 1305/21 (а.к.п. 55), - знищити;

- решту речових доказів - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави 3 432 (три тисячі чотириста тридцять дві) грн 40 коп. процесуальних витрат на залучення експертів, по 1 716 (одній тисячі сімсот шістнадцять) грн 20 коп. з кожного.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Подання апеляційної скарги на вирок зупиняє набрання ним законної сили та його виконання. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити обвинуваченим їхнє право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, а ОСОБА_1 - також право заявляти клопотання про доставку в судове засідання суду апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим і прокурору.

Суддя Ю.В. Онопченко