Ухвала суду № 99965346, 24.09.2021, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3542/21

Провадження № 1-кп/0203/796/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді - Вусик Є.О.;

при секретарі - Залізняк І.С.;

за участю:

прокурора - Бойка І.І.;

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

захисників обвинувачених - адвокатів Романцова М.В., Тимченка О.В.;

потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;

представника потерпілих - адвоката Гавриленка В.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041030000706 13 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Кіровського районного суду м. Дніпропетровська перебуває вищевказаний обвинувальний акт.

В судовому засіданні прокурор Бойко І.І. зазначив, що обвинувальний акт повністю відповідає вимогам КПК України, а тому, просив призначити судовий розгляд на підставі цього обвинувального акту.

Крім того, прокурор надав суду клопотання про застосування щодо обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 запобіжних заходів у виді цілодобового домашнього арешту. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що є достатньо підстав вважати, що існують ризики того, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть здійснити дії, передбачені п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КК України, оскільки останні обґрунтовано обвинувачуються за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 та ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України, за скоєння яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років, а тому, усвідомлюючи тяжкість майбутнього покарання, обвинувачені можуть переховуватися від суду. Крім того, обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не одружені, малолітніх дітей на утриманні не мають, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків у місцях їх проживання. Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що обвинувачені, розуміючи, що важливим доказом вчинення ними кримінального правопорушення, є показання свідків, потерпілого, можуть вмовлянням, чи іншим способом незаконно впливати на свідків, щодо зміни в подальшому ними свідчень по вищевказаному кримінальному провадженню, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У судовому засіданні захисники обвинувачених - адвокати Романцов М.В. та Тимченко О.В. заявили усне клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, в обґрунтування якого зазначили, що обвинувальний акт повинен містити не лише текст підозри, у ньому повинно бути більш детально конкретизовано дії обвинувачених. В обвинувальному ж акті відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не конкретизовано суб`єктивну та об`єктивну сторони, інкримінованих їм кримінальних правопорушень, оскільки обвинувальний акт в частині викладу фактичних обставин щодо кожного обвинуваченого сформульовано абсолютно однаково.

Також, захисники просили відмовити у задоволенні клопотань прокурора про застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на те, що вони зовсім не містять аргументації з посиланням на докази, як того вимагає ст. 184 КПК України, прокурором не зазначено обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у його клопотанні, відсутні посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Ризики, на які посилається прокурор у клопотанні, є необґрунтованими та надуманими, оскільки процесуальна поведінка обвинувачених була зразковою, як під час раніше обраних відносно них запобіжних заходів, так і в той час, коли строки їх дії закінчилися. Обвинувачені завжди з`являлися за викликами слідчого та прокурора, а також, за викликом суду, жодних дій, які б свідчили про їх не процесуальну поведінку, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не вчиняли, а також, останні офіційно працевлаштовані. Крім того, вказали, що ризик незаконного впливу обвинуваченими на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, нічим не підтверджений, оскільки останні із заявами про тиск на них до правоохоронних органів не зверталися, про що у прокурора також відсутні відомості.

Обвинувачені ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали своїх захисників та просили задовольнити клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. У задоволенні клопотань прокурора про застосування щодо них запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, просили відмовити.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також, їх представник - адвокат Гавриленко В.В. просили відмовити у задоволенні клопотання захисників обвинувачених та призначити обвинувальний акт до судового розгляду. Клопотання прокурора про застосування запобіжних заходів у виді цілодобового домашнього арешту обвинуваченим підтримали та просили задовольнити.

Представник потерпілого ТОВ ТРК «НОВА» - Булавка Г.І., а також, представник потерпілих - адвокат Савенко М.О., будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяви про слухання справи без їх участі.

Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та клопотання прокурора про застосування відносно обвинувачених запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, в рішенні від 25 липня 2000 року у справі «Маттоціа проти Італії»: «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту».

В рішенні від 09 жовтня 2008 року у справі «Абрамян проти Росії» Суд зазначив, що деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

В цьому ж рішенні Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що деталі обвинувачення у кримінальному процесі мають суттєве значення, а його некоректність розглядається ЄСПЛ, як порушення права на захист. Тому, лише конкретне обвинувачення, зрозуміле обвинуваченому за змістом, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, відображає всі елементи складу злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа, й не містить в собі суперечностей, вважається належним чином сформульованим.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Приймаючи рішення про необхідність повернення обвинувального акту відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прокурору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 345-1 КК України передбачено покарання за умисне заподіяння журналісту, його близьким родичам чи членам сім`ї побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності.

Частина 1 ст. 171 КК України передбачає відповідальність за незаконне вилучення зібраних, опрацьованих, підготовлених журналістом матеріалів і технічних засобів, якими він користується у зв`язку із своєю професійною діяльністю, незаконна відмова у доступі журналіста до інформації, незаконна заборона висвітлення окремих тем, показу окремих осіб, критики суб`єкта владних повноважень, а так само будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності.

Тобто, потерпілим від кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 171 та 345-1 КК України, є журналіст, який законно здійснює свою професійну діяльність.

Під професійною діяльністю журналіста у цих статтях цього Кодексу слід розуміти систематичну діяльність особи, пов`язану із збиранням, одержанням, створенням, поширенням, зберіганням або іншим використанням інформації з метою її поширення на невизначене коло осіб через друковані засоби масової інформації, телерадіоорганізації, інформаційні агентства, мережу Інтернет. Статус журналіста або його належність до засобу масової інформації підтверджується редакційним або службовим посвідченням чи іншим документом, виданим засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів.

Як вже було зазначено раніше, обвинувальний акт має містити відомості, зокрема, і про анкетні відомості кожного потерпілого.

Так, обвинувальний акт містить такі анкетні відомості щодо потерпілого ОСОБА_4 : « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селище Новомиколаївка, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області, українець, громадянин України, з середньо-технічною освітою, офіційно працевлаштований на посаді монтажера в ТОВ Телерадіокомпанія «НОВА», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , н.м.т. НОМЕР_1 .»; щодо потерпілої ОСОБА_5 : « ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Дніпропетровськ, українка, громадянка України, з вищою освітою, офіційно працевлаштована на посаді журналіста в ТОВ Телерадіокомпанія «НОВА», зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , н.м.т. НОМЕР_2 ».

Разом з тим, як вбачається з обвинувального акту, у фактичних обставинах вчинення кримінального правопорушення, що викладені відносно кожного обвинуваченого неодноразово зазначається, що ОСОБА_4 є журналістом ТОВ ТРК «НОВА» та виконував разом з ОСОБА_5 редакційне завдання, здійснюючи законну професійну діяльність.

При цьому, в обвинувальному акті не зазначено, якими документами посвідчувався статус ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , як журналістів та їх належність до засобу масової інформації, оскільки в обвинувальному акті взагалі не зазначається, які ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали посвідчення: редакційні чи службові, або інший документ, виданий засобом масової інформації, його редакцією або професійною чи творчою спілкою журналістів, враховуючи диспозицію ст.ст. 171 та 345-1 КК України та примітку до ст. 345-1 КК України.

Вказані обставини під час досудового розслідування з`ясовані не були, у зв`язку з чим не зазначені в обвинувальному акті, що свідчить про неналежне встановлення особи потерпілого ОСОБА_4 .

Зазначене порушує право обвинувачених на захист, оскільки вони позбавлені можливості заперечувати ці обставини, надаючи свої докази, та позбавляє суд змоги зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичним формулюванням.

Окрім того, в обвинувальному акті не зазначено, які саме злочинні дії, що охоплюються складом ч. 2 ст. 345-1 КК України, були вчинені обвинуваченими щодо потерпілої ОСОБА_5 .

Отже, в обвинувальному акті, всупереч вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, формулювання обвинувачення у вчиненні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345-1 КК України, є неконкретним та суперечливим, що позбавляє останніх можливості в повній мірі здійснювати свій захист та відповідно суттєво порушує їх права.

Також, суд вважає слушними і доводи захисників з приводу необхідності повернення обвинувального акту прокурору, з огляду на наступне.

Згідно обвинувального акту дії обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України, як умисне заподіяння журналісту легких тілесних ушкоджень, у зв`язку із здійсненням цим журналістом законної професійної діяльності, вчиненому групою осіб, без попередньої змови, а також, за ч. 1 ст. 28 ч. 1 ст. 171 КК України, як будь-яке інше умисне перешкоджання здійсненню журналістом законної професійної діяльності, вчинене групою осіб, без попередньою змови.

Суд звертає увагу, що у даній справі обвинувачення висунуто групі осіб, одночасно, при викладенні фактичних обставин кожному з них, висунуте абсолютно однакові обвинувачення без їх індивідуалізації, їх текст тотожний. У частині обвинувачення відсутнє розмежування обвинувачення стосовно дій окремих осіб, не визначена роль кожного та ступінь участі, що породжує невизначеність та незрозумілість обвинувачення в частині визначення конкретних злочинних діянь, які ставляться в провину кожному з обвинувачених.

Отже, вищевказані недоліки обвинувального акту фактично унеможливлюють здійснення судового розгляду, оскільки, згідно з вимогами п. 13 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 337 КПК України, такий проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах останнього відповідно до обвинувального акту.

Завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі, під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого. Недотримання цих принципів робить оманливими засади кримінального провадження, визначені ст. 7 КПК України, а тому, є неприпустимим.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішим елементом кримінального переслідування, оскільки не тільки впливає на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення, але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року №8, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що наведені порушення є істотними, такими, що перешкоджають призначенню судового розгляду на підставі отриманого обвинувального акту та здійсненню належної визначеної КПК України процедури судового розгляду, і їх неможливо усунути під час підготовчого судового засідання, а тому, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, оскільки він не відповідає вимогам КПК України.

Реалізуючи це право, суд наголошує, що на стадії підготовчого провадження не розглядались та не вирішувались питання щодо доведеності вини обвинувачених та достатності зібраних для цього доказів, а також не вирішувалось та не з`ясовувалось наперед питання про кваліфікацію дій обвинувачених. Суд лише констатував, що для вирішення цих питань в обвинувальному акті відсутні необхідні відомості, наявність яких вимагає КПК України.

Що стосується клопотань прокурора про застосування відносно кожного обвинуваченого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є, зокрема, наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні питання щодо обрання обвинуваченим запобіжних заходів суд враховує, що в обґрунтування клопотань прокурор вказує на наявність ризиків, передбачених п.п. 1,3 ч. 1 ст. 177 КК України, а саме те, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можуть переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності та незаконно впливати на свідків.

З досліджених судом клопотань встановлено, що прокурором в порушення вимог ст. 184 КПК України, не зазначено обставини на підставі яких він дійшов висновку про наявність ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; відсутнє обґрунтування неможливості запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, оскільки прокурор просить обрати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. В порушення п. 1 ч. 3 ст. 184 КПК України, до клопотання не додано копії матеріалів, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що обвинуваченим в рамках іншого кримінального провадження, яке на стадії досудового розслідування було об`єднано з даним кримінальним провадження та розслідування велось сумісно, 04 липня 2021 року обрано відносно кожного запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту на строк 60 діб, який потім продовжено не було. На запитання суду, чи з боку обвинувачених були вчинені дії, які порушували зобов`язання по виконанню ними обов`язків, покладених у зв`язку з обранням вказаного запобіжного заходу, прокурор відповів, що ні, покладені обов`язки обвинуваченими не порушувались.

Також, встановлено, що процесуальна поведінка обвинувачених була належною як після закінчення дії обраного запобіжного заходу, так і під час судового провадження.

З часу закінчення запобіжних заходів, клопотання про продовження запобіжних заходів чи їх обрання, стороною обвинувачення не ініціювалося впродовж місяця, і було заявлено у суді лише 23 вересня 2021 року.

Ризик переховування від правосуддя, суд також оцінює в сукупності з обставинами цього кримінального провадження та особистої поведінки обвинувачених (їх сімейного стану, наявність офіційного працевлаштування, місця проживання, засобів до існування, відсутність судимостей) і приходить до висновку, що ризик переховування від суду, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КК України не знайшов свого підтвердження, а тому, суд зазначає, що лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими не є безумовною підставою для обрання одного із найсуворіших запобіжних заходів, яким, безумовно, є цілодобовий домашній арешт.

Оцінюючи наявність ризику зазначеного прокурором щодо незаконного впливу на свідків та потерпілого, суд вважає, що в судовому засіданні цей ризик не знайшов свого підтвердження, так як жодних даних про вплив на свідків з боку обвинувачених прокурором не надано, а саме відсутні заяви від цих осіб про вплив на них чи будь-які інші докази такого впливу, чи наміру на вплив.

Зазначене підтвердив прокурор у судовому засіданні.

Також не підтвердили тиску з боку обвинувачених і потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судовому засіданні.

Тому, оскільки жодних фактів і обґрунтувань, які б свідчили про те, що обвинувачені можуть в будь-який спосіб впливати на свідків, клопотання прокурора не містить, таких обставин не встановлено і в суді, а тому посилання прокурора на цей ризик суд визнає безпідставним.

Також, прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти, вказаним ним ризикам, як того вимагає положення п. 6 ч. 1 ст. 184 КПК України.

Підсумовуючи зазначене, в порушення вимог ст.184 КПК прокурором не обґрунтовано належними і допустимим доказами посилання на ризики, які ним зазначені у клопотанні, не викладено обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність вказаних ризиків, не додано матеріали, що підтверджують ці обставини, не обґрунтовано неможливість запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що підстави для обрання обвинуваченим запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відсутні, а тому, вважає за необхідне у задоволенні клопотань прокурора відмовити.

Керуючись ст.ст. 314-316 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисників Романцова М.В. та Тимченка О.В. про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041030000706 13 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України - задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12021041030000706 13 липня 2021 року відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України, повернути прокурору Центральної окружної прокуратури м. Дніпра, у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України, для усунення зазначених в ухвалі недоліків протягом розумного строку.

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Бойка І.І. про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Бойка І.І. про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України - залишити без задоволення.

Клопотання прокурора Центральної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області Бойка І.І. про обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 171 КК України та злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 345-1 КК України - залишити без задоволення.

Ухвала в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Є.О. Вусик