Рішення № 99963555, 15.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1906/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи-підприємця Лєщенко Алли Іванівни, м. Харків про стягнення коштів в розмірі 704595,71 грн. за участю представників:

позивача - Судаков Д.О., за самопредставництвом;

відповідач - Лєщенко А.І., особисто.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи-підприємця Лєщенко Алли Іванівни, м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 704595,71 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2021 відкрито провадження у справі № 922/1906/21 та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 16.06.2021 о 12:00 год.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 25 серпня 2021 року.

Відповідачем відзив на позов, в порядку ст. 165 ГПК України, та у строки, визначені ухвалою від 25.05.2021, суду надано не було.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/1906/21 до судового розгляду по суті на 13.08.2021 об 11:00 год.

Протокольними ухвалами від 13.08.2021, 08.09.2021 у судових засіданнях, в порядку ст. 216 ГПК України, оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 15.09.2021 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Відповідач у судовому засіданні 15.09.2021 проти позову заперечував, зазначивши про фінансову неспроможність сплатити зазначену суму заборгованості, з позовом про стягнення якої позивач звернувся до господарського суду.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представник позивача та відповідач погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу по суті.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.09.2021, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Рішенням Харківської міської ради від 03.10.2007 № 197/07 ФО-П Федоренко Д.О. надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) загальною площею 0,0604 га по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові строком до 01.09.2012.

На підставі вищевказаного рішення між Харківською міською радою та ФО-П Федоренко А.О. укладено договір оренди землі від 30.09.2008 № 640867100108.

Земельна ділянка (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові площею 0,0604 га, яка була у користуванні відповідно до договору оренди землі від 30.09.2008 № 640867100108 повернута до земель запасу міста на підставі акту приймання-передачі від 26.06.2015 № 146/15.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.05.2021 № 257315157 право власності на нежитлові приміщення підвалу № І, II, III, 1-го поверху № 1-:-5 в літ. "А-1" загальною площею 189,7 кв.м. по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові з 28.07.2017 зареєстроване за Лєщенко А.І. на підставі свідоцтва про право власності від 14.03.2002 б/н та договору купівлі-продажу від 03.06.2015 №919.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 № НВ-0005 803132020 земельна ділянка по вул. Якіра (нині вул. Тюрінська), 148 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:047:0001 площею 0,0604 га має категорію земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення 03.07. (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); форма власності - комунальна; вид використання земельної ділянки - для експлуатації та обслуговування магазину.

Датою державної реєстрації земельної ділянки є 30.09.2008.

19.05.2021 Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ФО-П Лєщенко А.І. протягом 01.05.2018 - 30.04.2021 використовувала земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:02:047:0001 по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1», право власності на яку (по приміщенням) зареєстроване за відповідачем.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру 12.10.2020 № НВ-0005803132020 про земельну ділянку по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) площа вказаної земельної ділянки складає 0,0604 га.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) від 23.03.2016 № 97-20.08-3-688/32-16 та від 22.10.2020 № 5976, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,0604 га.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:047:0001 від 19.05.2021.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на сформованій земельній ділянці площею 0,0604 га (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові розташована нежитлова будівля літ. «А-1», право власності на яку (по приміщенням) з 28.07.2017 по теперішній час зареєстроване за ФОП Лєщенко А.І. та земельна ділянка використовується для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі (магазин).

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 23.12.2020 № 23304/9/20-40-04-38-17 Лєщенко А.І., як платник земельного податку не зареєстрована, податок не сплачує.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами у період з 01.05.2018 по 30.04.2021 прав на земельну ділянку по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:047:0001, та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 ЗК України, дана земельна ділянка перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради, що також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 №НВ-0005803132020.

У своєму позові позивач вказує, що відповідач, набувши право власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці (кадастровий номер 6310137500:02:047:0001) не сплачував за користування даною земельною ділянкою, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

У зв`язку з цим, позивач на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України просить стягнути з відповідача 704595,71 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.05.2018 по 30.04.2021.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

В даному разі названі умови наявні, а отже між сторонами склалися кондикційні правовідносини, про що свідчить викладене нижче.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ч.1 ст.79 ЗК України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

За змістом гл. 15 ЗК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Ч. 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч.1 ст. 96 ЗК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 ЗУ "Про оренду землі").

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (ст. 125 ЗК України).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є - орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч. 1 ст. 190 ЦК України).

Нормами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Згідно з ч. ч. 1-4, 9 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка сформована, як об`єкт цивільних прав і належить територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 12.10.2020 №НВ-0005803132020. Згідно з ним земельна ділянка площею 0,0604 га по вул. Тюрінській, 148 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:02:047:0001 зареєстрована 30.09.2008 в Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Вид використання: для експлуатації та обслуговування магазину.

На земельній ділянці знаходиться майно, власником якого з 28.07.2017 є відповідач.

Договір оренди між позивачем та відповідачем, з приводу передачі останньому у строкове платне володіння і користування земельної ділянки для розміщення та обслуговування майна відповідача не укладався. Відповідно, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування Земельною ділянкою не сплачувалась.

Факт формування земельної ділянки, факт знаходження на ній майна відповідача, а також факт відсутності договору оренди земельної ділянки та факт відсутності оплати за користування нею підтверджується наявними у справі доказами.

З урахуванням цього, а також через відсутність заперечень відповідача щодо цих обставин в порядку ч. 4 ст. 165 ГПК України, ч. 1 ст. 75 ГПК України, суд вважає факт безоплатного користування відповідачем земельною ділянкою належною позивачеві доведеним.

При цьому суд зауважує, що безоплатне користування відповідача земельною ділянкою почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача після набуття права власності на майно та з часу формування земельної ділянки, як об`єкта права.

Це є проявом правової природи нерухомого майна. Майно і земельна ділянка є органічно і нерозривно пов`язаними об`єктами. Тому формування земельної ділянки за наявності розташованого на ній майна, що належить на праві власності відповідачеві, автоматично призвела до фактичного набуття відповідачем і майнових прав володіння і користування земельною ділянкою, на якій розташоване майно.

З огляду на це та враховуючи, що: земельна ділянка є сформованою, як об`єкт права; земельна ділянка належить територіальній громаді м. Харкова від імені якої діє позивач; відповідач фактично використовує земельну ділянку для розміщення належного йому майна; за користування земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; договір оренди земельної ділянки не укладено; кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд прийшов до висновку про те, що між позивачем та відповідачем, у відповідності до ст. 1212 ЦК України виникли кондкиційні правовідносини, в силу яких, відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою належною позивачеві.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 19.02.2019 у справі №908/220/18, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, від 11.06.2019 у справі №922/551/18, від 04.06.2019 у справі №;914/1925/18, від 07.06.2019 у справі №924/638/18, від 12.06.2019 у справі №922/902/18, від 09.07.2019 у справі №922/535/18, від 08.07.2019 у справі №922/530/18, від 16.07.2019 у справі №922/1046/18, від 16.07.2019 у справі №914/484/18, від 30.07.2019 у справі №908/484/18, 06.08.2019 у справі №922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18, від 07.08.2019 у справі №922/818/18, від 27.08.2019 у справі №922/2762/18, від 29.08.2019 у справі №922/3443/18, від 11.09.2019 у справі №922/393/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і №922/5468/14.

Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Несплата (збереження) відповідачем коштів порушує права позивача, адже власником відповідної земельної ділянки в спірний період є територіальна громада м. Харкова в особі позивача.

Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, утримання (збереження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці Європейського суду з прав людини. При цьому відповідач, ігноруючи передбачений законом обов`язок з оформлення права користування землею та не сплачуючи відповідні кошти за користування нею, легітимного бажання врегулювати спірні правовідносини не виявляє.

Відповідно до п.3.2.1, п.3.2.2 «Положення про Департамент територіального контролю Харківської міської ради», Департамент має право обстежувати будь-які земельні ділянки в межах міста Харкова з метою здійснення контролю за дотриманням порядку їх використання та охорони; складати акти обстеження стану земельних ділянок та дотримання умов їх використання та охорони, у тому числі й щодо встановлення функціонального використання земельної ділянки та її фактичних меж.

Отже, акт обстеження земельної ділянки складений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради в межах своїх повноважень, є належним доказом на підтвердження обставин, які в ньому зафіксовані. Зазначений акт підписано головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Згідно з ст. 373 ЦК України, ст. ст. 79, 79-1 ЗК України земельна ділянка це цілісний об`єкт права власності. Право власності поширюється на всю її в межах, котрі визначені під час формування земельної ділянки. Те саме стосується права користування.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин, не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.03.2016 № 97-20.08-3-688/32-16 та від 22.10.2020 № 5976, виданих Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, нормативно грошова оцінка земельної ділянки за кадастровим номером 6310137500:02:047:0001 по вул. Тюрінській, 148, у м. Харкові становить 2298437 грн. та 3797491 грн. відповідно.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ФОП Лєщенко А.І. коштів у розмірі орендної плати, здійснювався Харківською міською радою саме на підставі вищевказаних витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, як вказує позивач, під час здійснення розрахунків, Харківська міська рада також керувалась Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого Наказом Мінагрополітки від 25.11.2016 №489, наказом Мінагрополітики від 27.01.2006 №18/15/21/11, рішеннями Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 та від 03.07.2013 №1209/13.

Перевіривши розрахунки безпідставно збережених ФОП Лєщенко А.І. коштів зі ставки орендної плати у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені відповідно до положень чинного законодавства.

Доказів їх невідповідності та/або контррозрахунку матеріали справи не містять, а відповідачем до суду не надано.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про те, що між сторонами до ст. 1212 ЦК України виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов`язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою належною позивачеві. Сума коштів у вигляді орендної плати збереженої без достатніх правових підстав відповідачем розрахована вірно та складає 704595,71 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Відповідно цьому суд зауважує, що решті аргументів сторін судом також була надана належна правова оцінка, проте вона не наводиться в тексті даного рішення, оскільки ці аргументи з урахуванням характеру справи не мають істотного значення для правильного вирішення даного спору.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином витрати зі сплати судового збору в розмірі 10568,94 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 165, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лєщенко Алли Іванівни ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 704595,71 грн., а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 10568,94 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243);

Відповідач - Фізична особа-підприємець Лєщенко Алла Іванівна ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне рішення складено 27.09.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1906/21