Рішення № 99963548, 14.09.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2286/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720; до Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс», 61072, м. Харків, пр. Науки, 45 Б, оф. 14, код ЄДРПОУ 35072016; про про стягнення 1.352.545,76 грн. за участі представників учасників справи:

позивача – Верхацького І.В. (довіреність 14-335 від 22.12.2020).

відповідача – Туревського М.М. (довіреність б/н від 09.11.2020).

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» заборгованість за Договором № 3237/1920-ТЕ-32 постачання природного газу від 10.10.2019 у розмірі 1 352 545, 76 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 190 000, 00 грн., пеня у розмірі 20 110, 81 грн., 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 103 909, 52 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 3237/1920-ТЕ-32 постачання природного газу від 10.10.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.07.2021 о 12:10 год. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог статті 165 ГПК України.

Протокольною ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2021 відкладено підготовче засідання на 20.07.2021 о 12:30 год.

19.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив (вх. № 16766 від 19.07.2021) в якому останній просив:

- закрити провадження у справі № 922/2286/21 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. основного боргу, у зв`язку зі сплатою вказаної суми 16.07.2021;

- надати розстрочку шляхом зазначення про це в рішенні (в резолютивній частині) щодо сплати суми боргу на один календарний рік – рівними частинами на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду, а саме: по 111 045, 48 грн. в місяць.

Вказаний відзив досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

19.07.2021 на адресу суду від відповідача надійшла заява (вх. № 16767 від 19.07.2021) в якій останній просив надати розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік – рівними частинами на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду, а саме: по 111 045, 48 грн. в місяць із зазначенням про це в рішенні (в резолютивній частині) на підставі обставин, детально викладених у відзиві відповідача на позовну заяву, до якого додано письмові докази, що підтверджують такі обставини. Вказана заява досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2021 продовжено строк проведення підготовчого провадження до 14.09.2021, відкладено підготовче засідання на 18.08.2021 о 10:30 год.

02.08.2021 на адресу суду від позивача надійшли заперечення (вх. № 17908 від 02.08.2021) на заяву про розстрочку виконання рішення суду, в яких останній просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення суду, оскільки заява не містить виняткових обставин, які дають можливість відстрочити виконання рішення суду. Вказані заперечення досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про участь у судовому засіданні, призначеному на 18.08.2021 на 10:30 год., в режимі відеоконференції.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2021 закінчено підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.09.2021 о 10:30 год.

14.09.2021 відкрито судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні повноважний представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи, заперечував проти розстрочки виконання рішення суду.

В судовому засіданні повноважний представник відповідача просив закрити провадження у справі № 922/2286/21 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 20 000, 00 грн. основного боргу, у зв`язку зі сплатою вказаної суми 16.07.2021. Надати розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік – рівними частинами на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду, а саме: по 111 045, 48 грн. в місяць. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

14.09.2021 суд оголосив про закінчення з`ясування обставин справи і перевірки їх доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників учасників справи у судових дебатах, оцінивши надані сторонами докази, суд установив такі обставини.

10.10.2019 між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» (споживач) укладено Договір № 3237/1920-ТЕ-32 постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору (а.с. 17-34).

Відповідно до п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Згідно з п. 1.3. Договору встановлено, що поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України.

Сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, якими визначено період та обсяг постачання, ціна постачання газу та порядок проведення розрахунків, а саме:

- Додаткова угода № 1 від 31.10.2019;

- Додаткова угода № 2 від 12.11.2019;

- Додаткова угода № 3 від 09.12.2019;

- Додаткова угода № 4 від 20.12.2019;

- Додаткова угода № 5 від 28.01.2020;

- Додаткова угода № 6 від 24.02.2020;

- Додаткова угода від 23.04.2020 (а.с. 27-34).

Відповідно до п. 3.8. Договору, приймання – передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання – передачі газу.

На виконання умов Договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 936 102, 97 грн., що підтверджується:

- Актом приймання – передачі природного газу від 31.10.2019 на суму 57 615, 34 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 30.11.2019 на суму 612 068, 66 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 31.12.2019 на суму 639 343, 63 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 31.01.2020 на суму 706 557, 17 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 29.02.2020 на суму 597 704, 03 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 31.03.2020 на суму 277 546, 73 грн.;

- Актом приймання – передачі природного газу від 31.04.2020 на суму 45 267, 41 грн. (а.с. 35-41).

Відповідно до п. 5.1. Договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 – відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Позивач вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 1 190 000, 00 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу, на підставі п. 7.2. договору пені у розмірі 20 110, 81 грн., на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 103 909, 52 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У даному разі, матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на суму 2 936 102, 97 грн. (а.с. 35-41).

Однак, відповідачем умови Договору виконано частково та станом на день подачі позову до суду сплачено лише частину вартості прийнятого природного газу на суму 1 746 102, 97 грн.

Таким чином, сума простроченого та несплаченого основного боргу складає 1 190 000, 00 грн.

Разом з тим, 16.07.2021 відповідачем сплачено на рахунок позивача ще 20 000, 00 грн. основного боргу, що підтверджується копією платіжного доручення № 286.

У відповідності до п. 2 ч. 1статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи те, що оплату відповідачем заборгованості у розмірі 20 000, 00 грн. було здійснено після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати вартості прийнятого природного газу 1 170 000, 00 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині стягнення 20 000, 00 грн. основного боргу підлягає закриттю.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 20 110, 81 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 7.2. Договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 5.1., 5.6. цього Договру він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але н більше неналежного виконання грошового зобов`язання, прострочення якого триває більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день такого порушення.

За наданим позивачем розрахунком сума пені становить 20 110, 81 грн. (а.с. 11-15).

Перевіривши розрахунок суми пені у розмірі 20 110, 81 грн. у системі «Законодавство» та із урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 20 110, 81 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати поставленого позивачем природного газу, останнім здійснено нарахування, на підставі статті 625 ЦК України, 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 103 909, 52 грн.

У відповідності до статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних становить 38 525, 43 грн. та сума інфляційних втрат становить 103 909, 52 грн. (а.с. 11-15).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 103 909, 52 грн. у системі «Законодавство», суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн. та інфляційних втрат у розмірі 103 909, 52 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Разом з тим, відповідач у своєму відзиві (вх. № 16766 від 19.07.2021) та заяві (вх. № 16767 від 19.07.2021) просить надати розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік – рівними частинами на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду, а саме: по 111 045, 48 грн. в місяць.

Відповідно до ч. 5 статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містить ч. 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.03.2019 по справі № 922/1785/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» про розстрочення виконання рішення від 12 березня 2019 року задоволено. Надано боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» розстрочку виконання рішення суду від 12 березня 2019 року на один рік з наступним графіком погашення заборгованості 136000,00 грн.: 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 квітня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 травня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 червня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 липня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 серпня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 вересня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 жовтня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 листопада 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 грудня 2019 року; 12000 грн. 00 коп. не пізніше 11 січня 2020 року; 8000 грн. 00 коп. не пізніше 11 лютого 2020 року; 8000 грн. 00 коп. не пізніше 11 березня 2020 року.

Також рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2019 по справі № 922/2191/19, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.11.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.02.2020, розстрочене боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» виконання рішення суду від 16 вересня 2019 року у справі № 922/2191/19 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1 000 368,45 грн., пені у розмірі 167 148,53 грн., 3% річних у сумі 56 022,34 грн., інфляційних втрат у розмірі 137 372,33 грн. та судового збору у розмірі 20413,67 грн. (загальна сума 1 381 325,32 грн.) строком на 12 місяців, шляхом погашення наступним чином:

- суму 115110,44 грн. до 30.09.2019;

- суму 115110,44 грн. до 31.10.2019;

- суму 115110,44 грн. до 30.11.2019;

- суму 115110,44 грн. до 31.12.2019;

- суму 115110,44 грн. до 31.01.2020;

- суму 115110,44 грн. до 29.02.2020;

- суму 115110,44 грн. до 31.03.2020;

- суму 115110,44 грн. до 30.04.2020;

- суму 115110,45 грн. до 31.05.2020;

- суму 115110,45 грн. до 30.06.2020;

- суму 115110,45 грн. до 31.07.2020;

- суму 115110,45 грн. до 31.08.2020.

Суди попередніх інстанцій встановили, зокрема, що: «Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» не отримує прибуток від «діяльності» пов`язаної з закупівлею природного газу для потреб опалення в Будинку, та відтак знаходиться у скрутному матеріальному положенні.

Відповідно до Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва станом на 31.03.2021 у Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» відсутній прибуток, а збиток (код рядка 2350) складає 361,1 тис.грн.

Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» в складний економічний період виконує соціальну функцію - добровільно здійснює закупівлю газу та несе інші необхідні витрати для обслуговування котельні, лише згодом (із значним запізненням і не в повному обсязі) отримуючи компенсацію (відшкодування) таких витрат».

Відповідно до ч. 1 статті 331 ГПК України за заявою стягувача суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду.

Згідно з ч. 2 статті 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч. 3 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно ч. 4 статті 331 ГПК України Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 5 статті 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги фінансовий стан боржника, обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, те, що відповідач наявність обов`язку перед позивачем визнає та не ухиляється від сплати за поставлений природний газ, вживає заходи щодо погашення наявного боргу перед позивачем, а також те, що за спірним Договором позивачем поставляється природний газ, який використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, отже несвоєчасна сплата за природний газ обумовлена виключно надходженнями компенсацій від власників квартир та нежитлових приміщень, суд вважає за доцільним заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» про розстрочення виконання рішення задовольнити.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне надати відповідачу розстрочку щодо сплати суми боргу на один календарний рік – рівними частинами на 12 місяців з дня ухвалення рішення суду, а саме: по 111 045, 48 грн. в місяць.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 20 288, 20 грн. на відповідача.

На підставі статей 73-74, 76-80, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» (61072, м. Харків, пр. Науки, 45 Б, оф. 14, код ЄДРПОУ 35072016) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість за Договором № 3237/1920-ТЕ-32 постачання природного газу від 10.10.2019 у розмірі 1 332 545, 76 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 170 000, 00 грн., пеня у розмірі 20 110, 81 грн., 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 103 909, 52 грн.; та витрати зі сплати судового збору у розмірі 20288, 20 грн.

Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 20 000, 00 грн. – закрити, за відсутністю предмету спору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розстрочити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жилсервіс Плюс» (61072, м. Харків, пр. Науки, 45 Б, оф. 14, код ЄДРПОУ 35072016) виконання рішення суду по справі № 922/2286/21 щодо сплати заборгованості за Договором № 3237/1920-ТЕ-32 постачання природного газу від 10.10.2019 у розмірі 1 332 545, 76 грн., з яких: основний борг у розмірі 1 170 000, 00 грн., пеня у розмірі 20 110, 81 грн., 3 % річних у розмірі 38 525, 43 грн., інфляційні втрати у розмірі 103 909, 52 грн., на один календарний рік, а саме:

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 30.09.2021;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.10.2021;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 30.11.2021;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.12.2021;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.01.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 28.02.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.03.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 30.04.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.05.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 30.06.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.07.2022;

- суму у розмірі 111 045, 48 грн. до 31.08.2022.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до статей 241, 284 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2021.

Суддя О.В. Смірнова