Рішення № 99963479, 22.09.2021, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 вересня 2021 року м. ТернопільСправа № 921/344/21

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув матеріали справи

за позовом - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6)

до відповідача – Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради " Тернопільтеплокомуненерго" (46016, м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 3А)

про стягнення 386433,72 – боргу, 9125,82 грн – пені, 13364,66 грн – 3% річних, 34899,03 грн – інфляційних нарахувань.

За участю від:

позивача - Єгоров В.С.

відповідача – не з`явився

Суть справи.

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" про стягнення 386433,72 – боргу, 9125,82 грн – пені, 13364,66 грн – 3% річних, 34899,03 грн – інфляційних нарахувань.

Ухвалою суду від 02.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/344/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 23.06.2021.

Строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався ухвалою суду від 23.06.2021.

Ухвалою суду від 26.08.2021 закрито підготовче провадження по справі №921/344/21 та призначено її до судового розгляду по суті в судовому засіданні 22.09.2021.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання 22.09.2021 не забезпечив, у встановлений в ухвалі від 02.06.2021 (про відкриття провадження) строк відзиву на позов не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у частині 2 статті 178 ГПК України.

Частиною 4 статті 165 ГПК України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Разом з цим, представником відповідача в підготовчому судовому засіданні 11.08.2021 зазначено про прийняття Верховною Радою України Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» №1639-ІХ від 14.07.2021, дія якого поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування, підтвердженої, зокрема рішенням суду, яке набрало законної сили.

В судовому засіданні 22.09.2021 представником позивача підтримано позовні вимоги.

В обґрунтування позовних вимог позивачем у позовній заяві №3915-3702-21 від 18.05.2021 (вх. №395 від 31.05.2021) зазначено про неналежне виконання відповідачем умов договору №6161/1920-ТЕ-30 від 27.09.2019 про постачання природного газу, в частині оплати за отриманий природний газ.

Разом з цим, представником позивача зазначено, що у порядку, визначеному Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Такий реєстр ще не сформовано, а рішення суду у даній справі не позбавить відповідача права на застосування вказаного Закону.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника судового процесу, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальником) та Комунальним підприємством теплових мереж Тернопільської обласної ради" Тернопільтеплокомуненерго" (споживачем) 27.09.2019 укладено договір №6161/1920-ТЕ-30 постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачу природний газ, а споживач зобов`язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Згідно п. 2.1 договору постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року – квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 111,0 тис. куб. м., у т.ч. по місяцях: жовтень 2019 року – 6,0 тис. куб. м.; листопад 2019 року – 12,0 тис. куб. м.; грудень 2019 року – 22,0 тис. куб. м.; січень 2020 року – 23,0 тис. куб. м.; лютий 2020 року - 23,0 тис. куб. м.; березень 2020 року – 17,0 тис. куб. м.; квітень 2020 року – 8,0 тис. куб. м.

Відповідно до п. 3.1 договору право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання – передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.

Приймання – передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється актом приймання – передачі газу. В акті приймання – передачі природного газу, ціна на природний газ має відповідати ціні, зазначеній в прейскуранті на відповідний період, також має бути врахований тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (п. 3.8 договору).

У п. 3.11 договору зазначено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання – передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.

Ціна за 1000 куб. м. природного газу визначається сторонами щомісяця шляхом підписання додаткової угоди на підставі прейскуранту (п. 4.2 договору).

У п. 5.1 договору сторонами обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).

Згідно п. 10.3 договору усі зміни і доповнення до цього договору оформляються письмово у формі додаткової угоди про внесення змін до цього договору.

Відповідно до п. 11.1 договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2020 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Надалі, додатковими угодами №1 від 22.10.2019, №2 від 12.11.2019, №3 від 09.12.2019, №4 від 27.12.2019, №5 від 28.01.2020, №6 від 24.02.2020, №7 від 23.03.2020, №8 від 23.04.2020, сторони відповідно дійшли згоди щодо наступного:

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.10.2019 по 31.10.2019 складає 4272,7604 грн, а з ПДВ 20% разом – 5127,3125 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 – 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 188,63 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.11.2019 по 30.11.2019 складає 4899,00 грн, а з ПДВ 20% разом – 5878,80 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 – 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 188,63 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.12.2019 по 31.12.2019 складає 4276,6958 грн, а з ПДВ 20% разом – 5132,035 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 – 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 188,63 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.01.2020 по 30.04.2020 складає 5500,00 грн, а з ПДВ 20% разом – 6600,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 21.12.2018 №2001 – 157,19 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 188,63 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.01.2020 по 31.01.2020 складає 4650,00 грн, а з ПДВ 20% разом – 5580,00 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 – 124,16 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 148,99 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.02.2020 по 29.02.2020 складає 3948 грн, а з ПДВ 20% разом – 4737,60 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 – 124,16 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 148,99 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.03.2020 по 31.03.2020 складає 3396 грн, а з ПДВ 20% разом – 4075,20 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 – 124,16 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 148,99 грн;

- ціна за 1000 куб. м. природного газу з 01.04.2020 по 30.04.2020 складає 2897,00 грн, а з ПДВ 20% разом – 3476,40 грн. До ціни на природний газ додається тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (розподіл потужності), встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 №3013 – 124,16 грн за 1000 куб.м. на добу, а з ПДВ 20% - 148,99 грн.

На виконання умов вищевказаного договору та укладених до нього додаткових угод позивач за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року поставив, а відповідач прийняв

- газ спожитий у листопаді місяці 2019 року, обсягом 15,09800 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2019 на суму 91606,02 грн;

- газ спожитий у грудні місяці 2019 року, обсягом 26,38100 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2019 на суму 140364,41 грн;

- газ спожитий у січні місяці 2020 року, обсягом 22,41600 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.01.2020 на суму 128421,08 грн;

- газ спожитий у лютому місяці 2020 року, обсягом 24,07300 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 29.02.2020 на суму 117634,92 грн;

- газ спожитий у березні місяці 2020 року, обсягом 16,05200 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 31.03.2020 на суму 67806,73 грн;

- газ спожитий у квітні місяці 2020 року, обсягом 2,46900 тис. куб. м, оформлений актом приймання-передачі від 30.04.2020 на суму 8951,09 грн, загальною вартістю 554784,25 грн.

Обставини щодо отримання протягом листопада 2019 року – квітня 2020 року (включно) природного газу в наведених вище обсягах відповідачем у справі не заперечується.

Однак, як стверджує позивач, відповідач в порушення умов договору, свої зобов`язання по оплаті вартості отриманого за період листопада 2019 року – квітня 2020 року (включно) природного газу виконував неналежним чином та з порушенням передбаченого умовами договору терміну розрахунків.

Зокрема, в матеріалах справи містяться довідки по операціях АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №6161/1920-ТЕ-30, які вказують про перерахування відповідачем коштів позивачу на загальну суму 168350,53 нрн, а саме: 17.12.2019 - 67300,99 грн; 16.04.2020 – 379,36 грн; 17.04.2020 – 8441,49 грн; 21.04.2020 – 3516,11 грн; 22.04.2020 – 590,52 грн; 23.04.2020 – 2710,09 грн; 24.04.2020 – 299,90 грн; 27.04.2020 – 6799,43 грн; 28.04.2020 – 2311,87 грн; 28.04.2020 – 1568,13 грн; 29.04.2020 – 370,77 грн; 30.04.2020 – 285,26 грн; 04.05.2020 – 283,17 грн; 05.05.2020 – 278,22 грн; 06.05.2020 – 76,44 грн; 08.05.2020 – 1678,41 грн; 13.05.2020 – 131,92 грн; 14.05.2020 – 3846,62 грн; 15.05.2020 – 582,50 грн; 18.05.2020 – 1467,03 грн; 19.05.2020 – 2588,67 грн; 20.05.2020 – 5058,29 грн; 21.05.2020 – 1552 грн; 22.05.2020 – 75,30 грн; 25.05.2020 – 155,20 грн; 26.05.2020 - 866,54 грн; 27.05.2020 – 3880 грн; 01.06.2020 – 36,48 грн; 02.06.2020 – 2316,36 грн; 15.06.2020 – 228,54 грн; 17.06.2020 – 385,75 грн; 18.06.2020 – 1645,06 грн; 19.06.2020 – 6968,02 грн; 22.06.2020 – 1512,66 грн; 25.06.2020 – 16,72 грн; 26.06.2020 – 144,45 грн; 01.07.2020 – 362,22 грн; 02.07.2020 – 567,87 грн; 09.07.2020 – 5686,53 грн; 10.07.2020 – 7035,78 грн; 13.07.2020 – 594,26 грн; 14.07.2020 – 1306,52 грн; 15.07.2020 – 776,17 грн; 20.07.2020 – 238,47 грн; 21.07.2020 – 143,90 грн; 22.07.2020 – 1414,20 грн; 23.07.2020 – 82,53 грн; 24.07.2020 – 220,27 грн; 30.07.2020 – 775,49 грн; 31.07.2020 – 120,19 грн; 03.08.2020 – 50,90 грн; 06.08.2020 – 139,30 грн; 10.08.2020 – 91,93 грн; 14.08.2020 – 21,22 грн; 17.08.2020 – 539,23 грн; 18.08.2020 – 526,97 грн; 20.08.2020 – 124,45 грн; 31.08.2020 – 2612,21 грн; 01.09.2020 – 68,26 грн; 07.09.2020 – 7842,21 грн; 10.09.2020 – 33,59 грн; 14.09.2020 – 185,10 грн; 15.09.2020 – 3482,54 грн; 16.09.2020 – 12,09 грн; 18.09.2020 – 30,26 грн; 22.09.2020 – 4,92 грн; 24.09.20250 – 115,28 грн; 29.09.2020 – 54,16 грн; 30.09.2020 – 400,92 грн; 01.10.2020 – 1,04 грн; 06.10.2020 – 0,49 грн; 13.10.2020 – 120,20 грн; 15.10.2020 – 132,18 грн; 19.10.2020 – 967,64 грн; 20.10.2020 – 534,63 грн; 21.10.2020 – 34,83 грн; 28.10.2020 – 551,31 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, решта зобов`язання в сумі (554784,25 грн – 168350,53 грн) 386433,72 грн залишилось не виконаним.

Неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині повної оплати вартості отриманого природного газу мало наслідком звернення до суду з даним позовом.

З`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

В силу положень п. 4 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач має право, зокрема, на отримання природного газу належної якості та кількості, фізико-хімічні показники якого відповідають встановленим нормам, відповідно до умов укладених договорів, крім випадків припинення (обмеження) постачання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.

Згідно з п. 1 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила постачання природного газу) підставою для постачання природного газу споживачу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне положення містить стаття 265 ГК України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).

Частина 2 статті 9 вищевказаного Закону зазначає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено факт виконання позивачем умов договору поставки №6161/1920-ТЕ-30 від 27.09.2019 та передачі природного газу відповідачу.

Отримання природного газу за договором №6161/1920-ТЕ-30 від 27.09.2019 на суму 386433,72 грн, підтверджується вищезгаданими первинними документами – копіями актів приймання - передачі природного газу, що містяться в матеріалах справи.

За п.2 ч.2 ст.13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Як вже зазначалось, згідно п.5.1 договору сторони погодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.

В порушення умов договору №6161/1920-ТЕ-30 від 27.09.2019, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 193 ГК України, оплати вартості отриманого природного газу в строк визначений у договорі, боржник не провів, заборгувавши станом на час розгляду справи в суді 386433,72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).

За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 386433,72 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не заперечені відповідачем.

У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивач просить стягнути з відповідача передбачені п. 7.2 договору пеню в сумі 9125,82 грн, а також нараховані в порядку ст. 625 ЦК України 13364,66 грн – 3% річних, 34899,03 грн – інфляційних нарахувань.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, згідно п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Частиною 1 статті 230 ГК України вказано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549).

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996, регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Статтею 1 даного Закону передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. А згідно статті 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України вказано, що нарахування такої штрафної санкції, як пеня, за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вищим господарським судом України у постанові пленуму №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", а саме у п. 1.12. роз`яснено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом проведено перерахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних нарахувань. Згідно проведеного перерахунку, враховуючи обумовлений п. 5.1 договору строк оплати - до 25 числа (включно) місяця, наступного за місцем постачання газу, приписи ч.1 ст.253 ЦК України, граничні строки нарахувань та суми, на які здійснювались нарахування, встановлено, що обґрунтованими є заявлені до стягнення 9125,82 грн – пені, 13364,66 грн – 3%, 34607,65 грн - інфляційних нарахувань (проведені судом перерахунки містяться в матеріалах справи). А позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Позовні вимоги в частині стягнення 291,38 грн – інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст. 14, ч. 4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

За таких обставин, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" 386433,72 грн – боргу, 9125,82 грн – пені, 13364,66 грн – 3% та 34607,65 грн – інфляційних нарахувань.

Як вже зазначалось, позовні вимоги в частині стягнення 291,38 грн – інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають, як необґрунтовано заявлені.

Згідно з ст. 41, п. п. 4, 5 ч.2 ст. 42 ГПК України сторони зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12-13, 20, 73-80, 86, 91, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити частково.

1. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" (46016, м. Тернопіль, вул. Київська, буд. 3А, ідентифікаційний код 03353590) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 386433 (триста вісімдесят шість тисяч чотириста тридцять три) грн 72 коп. – боргу, 9125 (дев`ять тисяч сто двадцять п`ять) грн 82 коп. – пені, 13364 (тринадцять тисяч триста шістдесят чотири) грн 66 коп. – 3% річних, 34607 (тридцять чотири тисячі шістсот сім) грн 65 коп. – інфляційних нарахувань, 6652 (шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 97 коп. – судового збору в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

2.В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256-257 ГПК України.

Повне рішення складено 28 вересня 2021 року.

Суддя І.П. Шумський