Рішення № 99963112, 24.09.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021 справа № 914/2067/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Банзули М.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Державного підприємства «СТРИЙСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ №1» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ», м. Стрий

про: стягнення заборгованості в розмірі 15 587,22 грн.

представники сторін:

від позивача: Свідунович Р.І.;

від відповідача: Осипенко Ю.А.

Заяв про відвід судді не надходило. У відповідності до ст. 222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою програмно-апаратного комплексу «Акорд».

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства «СТРИЙСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ №1» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ» про стягнення заборгованості в розмірі 15 587,22 грн. за договором про розподіл природного газу №094220Е854EFP016 від 01.01.2016 року.

Ухвалою від 13.07.2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах та протоколах судових засідань.

В судове засідання 24.09.2021 року сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 24.09.2021 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях (вх. № 22370/21 від 24.09.2021 року).

З врахуванням оплати, що підтверджується платіжним дорученням №585 від 23.07.2021 відбулось погашення основної заборгованості у зв`язку з чим позивач просив стягнути пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.

Позиція відповідача

Відповідач правом на подання відзиву не скористався. Надав заяву вх. №21178/21 від 13.09.2021 року де зазначив про сплату заборгованості в сумі 18 576,73 грн., згідно платіжного доручення №585 від 23.07.2021 року.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно договору на розподіл природного газу № 09420Е854ЕГР016 від 01.01.2016 року АТ “Львівгаз” надав ДП “Стрийський КХП № 1” послуги з розподілу природного газу за період з січня по травень 2021 року на загальну суму 18 897,65 грн.

ДП ‘'Стрийський КХП № 1” не оплатило АТ ‘'Львівгаз” послуги з розподілу природного газу за період з січня по травень 2021 року в повному обсязі, у зв`язку з чим в ДП “Стрийський КХП № 1Г утворилась заборгованість перед АТ “Львівгаз” на загальну суму 14 797,68 грн. Заборгованість підтверджується підписаним сторонами актом звірки від 17.06.2021 року та актами надання послуг.

Відповідно до платіжного доручення №585 від 23.07.2021 року відповідач здійснив оплату заборгованості по договору на загальну суму 18 576, 73 грн.

З додаткових пояснень позивача вбачається, що до подання позовної заяви відбулось погашення заборгованості в розмірі 3 780,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №471 від 30.06.2021 року. Крім того позивачем відкореговано розрахунок розміру штрафних санкцій на 1 день

ОЦІНКА СУДУ

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов`язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного Договору про розподіл природного газу №09420Е854ЕРР016 від 01.01.2016 року, шляхом підписання заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідно до умов якого, Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.6 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця. наступного зазвітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Частинами першою та другою статті 714 Цивільного кодексу України визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у національних стандартах або технічних умовах. (ч.ч.1, 3 ст. 275 ГК України).

Згідно з ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач не оплатив вартість поставленого газу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ході розгляду справи відбулось погашення основної заборгованості по договору, а тому відсутній предмет спору в частині стягнення 11 017,68 грн., який існував на момент подання позовної заяви.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що відповідач добровільно сплатив заявлену до стягнення позивачем основну заборгованість по договору, провадження у справі підлягає закриттю.

Крім того на момент подання позову не існувало спору між сторонами, щодо основної заборгованості в розмірі 3 780,00 грн., що підтверджує позивач в своїх додаткових поясненнях. За наведених обставин в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача в судовому порядку 3% річних, інфляційні втрати (на підст аві ст. 625 ЦК України) та пеню (на підст аві п. 8.2 Договору).

Відповідно до частин 1-3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає заявлена позивачем сума, з врахуванням розрахунку представленого в додаткових поясненнях в розмірі 402,69 грн.

У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем суми у розмірі 82,97 грн. 3% річних та 291,34 інфляційних втрат, враховуючи розрахунки представлені в додаткових поясненнях.

Крім того необхідно відмовити в 6,44 грн. пені, 4,75 грн. інфляційних втрат та 1,35 грн. трьох процентів річних враховуючи відкорегований на один день розрахунок штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

СУДОВІ ВИТРАТИ

В позовній заяві позивачем визначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складають з судового збору в розмірі 2270,00 грн.

На підтвердження сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн за звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем долучено до позовної заяви платіжн доручення №16705 від 01.07.2021 року.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи викладене, судовий збір в розмірі 1 604,53 може бути повернуто судом за клопотанням позивача. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог судовий збір, який підлягає стягненню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог становить 113,16 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 123, 126, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «СТРИЙСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ №1» ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РЕЗЕРВУ УКРАЇНИ (ідентифікаційний код юридичної особи: 14293158, місцезнаходження: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Грабовецька, буд. 2) на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» (ідентифікаційний код юридичної особи: 03349039, місцезнаходження: 79039, м. Львів, вул. золота, 42) 82,97 грн. – три проценти річних, 402,69 грн. – пені, 291,34 грн. – інфляційних втрат та судовий збір в розмірі 1717,68 грн.

3. В частині стягнення 3 780,00 грн. відмовити.

4. В частині стягнення 11 017,68 грн. закрити провадження.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено 29.09.2021 року.

Суддя З.В. Горецька