Рішення № 99963012, 29.09.2021, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 рокуСправа № 912/2284/21 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу № 912/2284/21

за позовом: Фізичної особи-підприємця Швець Романа Юрійовича, АДРЕСА_1

до відповідача: Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України, 25014, м. Кропивницький, просп. Інженерів, 2

про стягнення 46 648,10 грн

Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).

Фізична особа-підприємець Швець Роман Юрійович (далі - ФОП Швець Р.Ю., позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги до Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України (далі - ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 46 648,10 грн, з яких: 45 567,69 грн 1% від суми боргу за кожен день прострочки та є платою за користування чужими грошовими коштами, 374,53 грн 3% річних, 705,88 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем рішення Господарського суду Кіровоградської області по справі №912/459/21, внаслідок чого виникли підстави для нарахування інфляційних втрат, 3 % річних та 1% від суми боргу за кожен день прострочки та є платою за користування чужими грошовими коштами, загальною сумою у розмірі 46 648,10 грн.

Ухвалою від 09.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/2284/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами; постановлено розпочати розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження через 30 днів з дня відкриття провадження у справі; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

Ухвалою господарського суду від 10.08.2021 позовна заява ФОП Швець Р.Ю. залишена без руху для усунення недоліків, допущених при її поданні, а саме: необхідності надання доказів сплати судового збору у встановленому розмірі (1362,00 грн).

11.08.2021 від ФОП Швець Р.Ю. на адресу господарського суду надійшов лист, в якому позивачем повідомлено про усунення недоліків позовної заяви в порядку статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано докази сплати судового збору у розмірі 1362,00 грн.

Ухвалою від 12.08.2021 продовжено розгляд справи №912/2284/21.

За правилами ч. 2. ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Поштовий конверт з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі від 09.08.2021, направлений на адресу ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2", повернуто до суду з відміткою відділення поштового зв`язку: "Адресат відсутній за вказаною адресою".

Суд зазначає, що згідно норм Господарського процесуального кодексу України, для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 3 ст. 27).

Частиною ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статі 120 цього Кодексу.

Згідно пункту 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місце проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом сформовано Витяг з ЄДРПОУ щодо відповідача, згідно якого встановлено, що офіційне місцезнаходження ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" відповідає адресі, яка зазначена у позові та за якою надсилалась ухвала суду про відкриття провадження у справі, а саме: м. Кропивницький, проспект Інженерів, 2.

Вказана адреса також зазначена в інших документах, що додані до позову. В матеріалах справи відсутні відомості щодо іншої адреси відповідача.

Таким чином, судом дотримано вимоги Господарського процесуального кодексу України щодо порядку надсилання ухвали суду про відкриття провадження у даній справі, з підстав чого відповідач, згідно з положеннями п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.

Ухвали від 10.08.2021 про залишення позову без руху та від 12.08.2021 про продовження розгляду справи, які направлялись відповідачу, також повернуті на адресу суду органом поштового зв`язку.

Окрім того, на офіційному вебстайті Судової влади України, вебсторінці Господарського суду Кіровоградської області в розділі "Виклики і повідомлення, що здійснюються судом" 27.08.2021 розміщено оголошення для ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" про розгляд справ №912/2284/21.

Частиною 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу 29.09.2021 без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2021 року у справі №912/459/21 за позовом Фізичної особи - підприємця Швець Романа Юрійовича до Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України про стягнення 171 179,16 грн. позов задоволено частково та стягнуто 43 200,00 грн основного боргу, 2 235,37 грн пені та 1 541,63 грн інфляційних, а також 704,57 грн судового збору.

У вказаному рішенні встановлено наступне:

"Як встановлено матеріалами справи, між сторонами на підставі укладеного Договору про надання юридичних послуг від 31.03.2017 виникли правовідносини, в силу яких ФОП Швець Р.Ю. зобов`язався надати юридичні послуги, а ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" сплатити за надані послуги в розмірі та в порядку, визначених розділом 3 Договору.

З наведеного у позові розрахунку суми основної заборгованості (4 і 5 сторінки позову) слідує, що заборгованість в сумі 75 600,00 грн позивач визначає, як заборгованість по щомісячному нарахуванню суми 10 800,00 грн за період з червня по грудень 2020 року (10800,00 грн х 7).

Зазначена помісячна сума відповідає сумі наданих послуг згідно доданих до позову Актів приймання-здачі наданих послуг по кожному місяцю окремо.

До матеріалів справи надано Акти приймання-передачі наданих послуг, за змістом яких ФОП Швець Р.Ю. надано ДП "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів № 2" послуги за наступний період та в розмірі:

згідно Акта приймання-передачі від 01.07.2020 - за червень 2020 року в сумі 10 800,00 грн;

згідно Акта приймання-передачі від 31.07.2020 - за липень 2020 року в сумі 10 800,00 грн;

згідно Акта приймання-передачі від 01.09.2020 - за серпень 2020 року в сумі 10 800,00 грн;

згідно Акта приймання-передачі від 01.10.2020 - за вересень 2020 року в сумі 10 800,00 грн, а всього на суму 43 200,00 грн (а.с. 34-35).

Таким чином, до суду подано Акти, які підтверджують надання послуг за період з червня по вересень 2020 в загальній сумі 43 200,00 грн, тоді як позивач, згідно розрахунку, просить стягнути послуги, надані ним за період по грудень 2020 року (прострочення по розрахунку визначено з січня 2021 року).

Під час розгляду справи відповідачем не надано до суду доказів оплати наданих послуг, з підстав чого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основного боргу, однак в підтвердженій матеріалами справи сумі, а саме 43 200,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в іншій частині суд відмовляє.

Щодо позовних вимог про стягнення пені та інфляційних, суд зазначає наступне.

Згідно додаткової угоди від 09.02.2018 №04/31/1 до Договору про надання юридичних послуг від 31.03.2017, сторони внесли зміни до пункту 3.1. Договору, якими передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг згідно умов цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% від суми за наявної заборгованості за кожен день про строчки".

Як встановлено, матеріалами справи підтверджено надання послуг лише за Актами приймання-здачі наданих послуг від 01.07.2020, 31.07.2020, 01.09.2020, 01.10.2020, а тому лише щодо вартості послуг за вказаними Актами є підстави для нарахування пені та інфляційних втрат. По іншим сумам підстави для нарахувань відсутні, у зв`язку з не підтвердженням заборгованості.

Додатковою угодою № 04/19 від 18.01.2018 (а.с. 24) внесено зміни до п. 3.1. Договору, згідно яких встановлено строк оплати до 05 числа кожного місяця, що слідує за місяцем, у якому такі послуги були надані Виконавцем.

Таким чином, при розрахунку має враховуватись вказаний строк оплати, тоді як позивач визначає початок періоду прострочення 1-им числом наступного місяця, що не відповідає зазначеним умовам Договору, з урахуванням внесених змін.

Також мають враховуватись положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, відповідно до яких якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Окрім того, частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено граничний строк нарахування штрафних санкцій, який не можу перевищувати шести місяців від дня, коли зобов`язання підлягало виконанню, крім випадків, якщо умовами договору встановлено інший період нарахування.

Як встановлено матеріалами справи, умови Договору від 31.03.2017, з урахуванням внесених змін, відомості про які наявні в матеріалах справи, не встановлюють іншого строку нарахування пені, а тому період нарахування підлягає обмеженню згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Також, за приписами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, як граничний. Тобто, в даному випадку, за прострочення платежу за Договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, вимога позивача про стягнення пені в частині, яка перевищує подвійну облікову ставкою НБУ, не відповідає вимогам наведеного вище законодавства.

Щодо інфляційних, суд зазначає, що згідно розрахунку позивача за аналогічні періоди інфляційні становлять 1 541,63 грн, а саме за період 01.07.2020-01.02.2021 становить 337,72 грн; за період 01.08.2020 - 01.02.2021 становить 404,95 грн; за період 01.09.2020 - 01.02.2021 становить 427,41 грн; за період 01.09.2020 - 01.02.2021 становить 371,55 грн.

Суд не має правових підстав для виходу за межі позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні згідно зазначеного ним розрахунку в межах підтверджених сум заборгованості, що становить 1 541,63 грн.

Зважаючи на встановлене та вимоги вищезазначених норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Швець Р.Ю. є обґрунтованими, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають частковому задоволенню у розмірі 43200,00 грн основного боргу, 2 235,37 грн пені та 1 541,63 грн інфляційних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.".

Як вбачається з мотивувальної частини рішення господарського суду у справі 912/459/21, останнім встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, внаслідок чого позовні вимоги було задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість, пеню та інфляційні втрати в межах періоду по кожному акту окремо.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказів оплати заборгованості стягнутої рішенням суду у справі №912/459/21 відповідачем суду не надано.

Виходячи з викладених вище обставин позивач наполягає на наявності підстав для нарахування 1% від суми боргу за кожен день прострочення та є платою за користування чужими грошовими коштами у розмірі 45 567,69 грн, 3% річних загальною сумою 374,53 грн за період з 23.04.2021 - 28.07.2021, та інфляційних втрат загальною сумою 705,88 грн за період з травня 2021 по червень 2021, які нараховані на суму 46 977,00 грн (заборгованість, яка встановлена рішенням у справі №912/459/21).

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Така позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 686/21962/15-ц.

За висновками, викладеними у постанові Касаційного господарського суду від 31 липня 2019 року по справі № 910/3692/18, обов`язок зі сплати відповідачем суми боргу виник у нього не на підставі судових рішень, а з договорів, що були укладені між сторонами і умови яких відповідачем виконувалися неналежно.

Судовими рішеннями фактично тільки фіксується належна до стягнення сума боргу, однак, наявність таких рішень не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум.

При цьому, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання, то і подальше застосування до таких сум наслідків передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України є правомірним.

Таким чином, суд зазначає, що базою нарахування 3% річних та інфляційних втрат є заборгованість, встановлена рішення суду по справі №912/459/21 у розмірі 46 977,00 грн.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розрахунки є арифметично вірними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1% від суми боргу за кожен день прострочки, що є платою за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 45 567,69 грн, що розраховані на сукупну заборгованість, встановлену рішенням Господарського суду Кіровоградської області по справі №912/459/21 за період з 23.04.2021 (дана винесення рішення по справі) по 28.07.2021 (дата подачі позову) з розрахунку 1% на день.

Дані вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як, вбачається з Додаткової угоди від 09.02.2018 №04/31/1 до Договору про надання юридичних послуг від 31.03.2017, сторони внесли зміни до пункту 3.1 Договору, якими передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг згідно умов цього Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 1% від суми наявної заборгованості за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За змістом цієї норми "користування чужими грошовими коштами" розуміється широко і поширюється як на випадки надання грошових коштів у тимчасове використання (позика, кредит, банківський вклад тощо), так і на випадки прострочення сплати грошей за будь-якими оплатними зобов`язаннями.

Додатковою угодою №04/31/1 від 09.02.2019 до Договором № 04/84 про надання юридичних послуг від 31.03.2017 між сторонами у п. 3.1. чітко визначено пеню у розмірі 1% від суми наявної заборгованості за кожен день прострочки.

Однак, за розрахунками позивача, відповідач повинен сплатити позивачу за користування чужими грошовими коштами в загальній сумі 45 567,69 грн за період з 23.04.2021 по 28.07.2021.

Положеннями п. 6.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України).

Господарський суд зазначає, що укладений між сторонами Договір № 04/84 про надання юридичних послуг від 31.03.2017 та Додаткова угода №04/31/1 від 09.02.2019 не містять положень про нарахування, як і про визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами. Також не передбачено нарахування таких процентів будь-якими іншими спеціальними законами для даного виду договорів.

У відповідності до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові ВС у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду (з відступленням) від 05.06.2020 по справі № 922/3578/18 (№ в ЄДРСР 89910829) викладено правову позицію про те, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України.

У справі № 922/3578/18 касаційний суд зазначає, що згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 ЦК України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

Отже, проценти за користування чужими грошовими коштами, які за умовами пункту 5.3. укладеного між сторонами у справі договору поставки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, підпадають під визначення пені.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного суду про те, що визначені сторонами у пункті 5.3. Договору проценти, з урахуванням положень статті 549 ЦК України, є пенею, а також щодо можливості застосування правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду України від 01.07.2014 у справі №3-32гс14 та від 24.12.2013 у справі №3-37гс13.

Як вже встановлено господарським судом у справі №912/459/21, позивач нарахував відповідачу до стягненню пеню і суд задовольнив позовні вимоги в цій частині частково, обмежившись ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням оцінки суду у цій справі в частині розгляду процентів за користування чужими грошовими коштами, як пені, за змістом п. 3.1 Додаткової угоди №04/31/1 до Договору про надання юридичних послуг від 31.03.2017 сторони фактично домовилися лише про нарахування пені, яка розраховується від суми боргу за кожний день прострочення і в будь-якому випадку обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, у взаємовідносинах сторін нарахування пені обмежуються подвійною обліковою ставкою НБУ і тому фактично стягнення пені можливе лише один раз, яка вже задоволена судом у справі №912/459/21.

На підставі викладеного в частині стягнення з відповідача 45 567,69 грн процентів за користування чужими грошовими коштами слід відмовити, адже таке нарахування не передбачено ані положеннями укладеного договору, ані законодавством.

Зважаючи на встановлене та вимоги вищезазначених норм, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП Швець Р.Ю. підлягають частковому задоволенню у розмірі 705,88 грн інфляційних втрат та 374,53 грн 3% річних. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 52,51 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 250-252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України (25014, м. Кропивницький, просп. Інженерів, 2, ідентифікаційний код 00951862) на користь Фізичної особи-підприємця Швець Романа Юрійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 705,88 грн інфляційних втрат та 374,53 грн 3% річних, а також 52,51 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копії рішення направити Фізичній особі-підприємцю Швець Роману Юрійовичу за адресою: АДРЕСА_1 та на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та Державному підприємству "Кіровоградський комбінат хлібопродуктів №2" Державного агентства резерву України за адресою: 25014, м. Кропивницький, просп. Інженерів, 2.

Повне рішення складено 29.09.2021.

Суддя В.Г. Кабакова