Рішення № 99962934, 16.08.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2021 р. Справа № 911/986/21

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Новатор»

до: 1) Вороньківської сільської ради;

2) Старівської сільської ради

про визнання незаконними і скасування рішень, скасування записів про реєстрацію права власності, визнання права власності та витребування майна

за участю представників

позивача: Лупан Ю.І. – керівник, Антоняк М.Ф., Лисенко Я.О. – адвокат, ордер, серії АА № 1094228 від 01.04.2021;

відповідачів: не з`явились.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Новатор» (далі – позивач, ТОВ «Агро Новатор») з позовом до Вороньківської сільської ради (далі – відповідач 1) та Старівської сільської ради (далі – відповідач 2), у якому просить суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Старівської сільської ради від 23.07.2019 № 1436-41-VIІ про прийняття до комунальної власності безхазяйного майна з додатком 1;

- визнати незаконним і скасувати рішення Старівської сільської ради від 31.07.2020 № 2331-52-VII про прийняття до комунальної власності об`єктів нерухомого майна з Додатком 1;

- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 35137093 від 17.01.2020 на Магазин, площею 95,8 м кв., АДРЕСА_1 за Старівською сільською радою;

- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38359388 від 21.09.2020 на Автомобільний гараж, площею 665,8 м кв., АДРЕСА_2 за Старівською сільською радою;

- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38359965 від 21.09.2020 на Диспетчерську, площею 50,3 м кв., АДРЕСА_2 за Старівською сільською радою;

- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38360617 від 21.09.2020 на Склад, площею 458,2 м кв., АДРЕСА_2 за Старівською сільською радою;

- скасувати запис про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 38358642 від 21.09.2020 на Ангар металевий, площею 622,8 м кв., АДРЕСА_3 за Старівською сільською радою;

- визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на будівлю Магазину, площею 95,8 м кв., АДРЕСА_1 ;

- визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на будівлю Автомобільного гаража, площею 665,8 м кв., АДРЕСА_2 ;

- визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на будівлю Диспетчерської, площею 50,3 м кв., АДРЕСА_2 ;

- визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на будівлю Складу, площею 458,2 м кв., АДРЕСА_2 ;

- визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на будівлю Ангару металевого, площею 622,8 м кв., АДРЕСА_3 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради будівлю Магазину, площею 95,8 м кв., АДРЕСА_1 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради будівлю Автомобільного гаража, площею 665,8 м кв., АДРЕСА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради будівлю Диспетчерської, площею 50,3 м кв., АДРЕСА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради будівлю Складу, площею 458,2 м кв., АДРЕСА_2 ;

- витребувати з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради будівлю Ангару металевого, площею 622,8 м кв., АДРЕСА_3 .

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на такі обставини, зокрема:

- на території Старівської сільської ради Бориспільського району діяло аграрне підприємство ТОВ «Агрофірма «Старе»;

- власниками пайового фонду майна ТОВ «Агрофірма «Старе» були мешканці сіл Старе і Васильки Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, право власності яких посвідчувалося свідоцтвами про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновими сертифікатами);

- ТОВ «Агрофірма «Старе» орендувало у 182 власників майнових паїв належне їм за майновими сертифікатами майно;

- у 2007 році ТОВ «Агрофірма «Старе» і власниками майнових сертифікатів було прийнято обопільне рішення про розірвання договорів оренди і повернення майна в натурі, про що було складено акт приймання-передачі майна з оренди;

- повернувши з оренди своє майно в натурі власниками колективно прийнято рішення продати свої майнові сертифікати на це майно ТОВ «Агро Новатор», про що у 2007 році між ними було укладено відповідну угоду у формі зведеної відомості про виплату коштів за передані майнові сертифікати, за результатами якої ТОВ «Агро Новатор» отримало оригінали майнових сертифікатів, а вказані у відомості власники – гроші;

- внаслідок зазначеної угоди ТОВ «Агро Новатор» стало власником вказаного вище спірного майна;

- з моменту купівлі спірного майна TOB «Агро Новатор» зверталося до Старівської сільської ради з метою оформлення права власності на придбане майно однак постійно отримувало безпідставні відмови;

- Старівська сільська рада всупереч закону прийняла незаконні рішення про прийняття спірного нерухомого майна до комунальної власності, як безхазяйного, чим порушила право власності ТОВ «Агро Новатор».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 31.05.2021.

Через канцелярію суду 27.05.2021 від Вороньківської сільської ради надійшов відзив від 18.05.2021 № 1125/02-23 на позовну заяву, у якому відповідач 1 позовні вимоги не визнає, вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 зазначає, що існує певний порядок викупу майнових сертифікатів та вважає, що майновий сертифікат – це документ, який лише підтверджує право особи на володіння часткою у майні, яке використовується у спільній власності декількох осіб, а тому, на думку відповідача, купивши такий сертифікат, підприємство придбає лише право на володіння часткою майна у спільній власності. На переконання відповідача 1, щоб майновий сертифікат перетворити у майно (основний засіб), необхідно отримати майновий пай у натурі.

Відповідач 1 також зауважує, що відповідно до положень законодавства при викупі майнових сертифікатів новому власнику необхідно оформити нове свідоцтво про перехід права власності на майновий пай на підставі цивільно-правових угод відповідним органом місцевого самоврядування (який видав і зареєстрував майновий сертифікат), після чого останній видає новому власнику нове свідоцтво, вже на ім`я нового власника.

На думку відповідача 1, позивачем не надано доказів звернення ТОВ «Агро Новатор» до компетентного органу із заявою про обмін старих свідоцтв (майнових сертифікатів) на нове свідоцтво, з метою набуття ТОВ «Агро Новатор» права власності на майнові сертифікати та не містяться відомості про відмову позивачу органом місцевого самоврядування в реалізації його права набути право власності на майнові сертифікати.

Відповідач 1 також звертає увагу, що в жодному із 182 свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати) ТОВ «Агро Новатор» не вказується як юридична особа, яка має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Агрофірма «Старе».

Як зазначає відповідач 1, відомість на видачу грошових коштів за майнові паї с. Старе по ТОВ «Агро Новатор», додана до позову як факт підтвердження наявності угоди між сторонами та виплати коштів за передані майнові сертифікати, свідчить про те, що з власниками відповідного пайового фонду не було укладено належну цивільно-правову угоду.

Ухвалою суду від 31.05.2021 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 05.07.2021.

Через канцелярію суду 07.06.2021 від ТОВ «Агро Новатор» надійшла відповідь на відзив.

Так, позивач вважає, що відповідач 1 не довів обґрунтованості та законності своїх дій щодо визнання спірного майна безхазяйним та прийняття його до комунальної власності. На думку позивача, навіть якщо відповідачі не визнають право власності безпосередньо позивача, то у них не повинно бути сумнівів у тому, що таке право власності наявне у 182 осіб-пайовиків, яким належали майнові сертифікати.

Стосовно порядку набуття права власності на спірне майно позивач зазначив, що останнім набуто таке шляхом викупу майнових сертифікатів у власників цього майна на підставі письмового договору, форма якого визначена сторонами та у тому вигляді, який відповідав їхнім потребам

На підставі ухвали суду від 05.07.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.07.2021.

У судовому засіданні 19.07.2021 судом розпочато розгляд справи по суті та заслухано вступні слова представників сторін щодо вимог заявленого позову, а також стосовно змісту та підстав заперечень проти позову.

Ухвалою суду від 19.07.2021 розгляд справи по суті відкладено на 16.08.2021.

У судовому засіданні 16.08.2021 представник позивача позовні вимоги підтримував та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача 1 у судове засідання 16.08.2021 не з`явився, натомість подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитись у судове засідання, оскільки останній перебуватиме на судових засіданнях у Бориспільському міськрайонному суді Київської області.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Правовий аналіз приписів наведеної вище норми чинного процесуального законодавства свідчить про те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не наявність відповідного клопотання учасника судового процесу, а саме неможливість вирішення спору у даному судовому засіданні.

Судом враховано, що відповідачем у даній справі є юридична особа, яка на власний розсуд обирає представників для захисту та представництва її інтересів. Крім того, в силу ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення може брати участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідачем не доведено суду неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі його представника на підставі письмових доказів у справі.

З огляду на те, що наявних у матеріалах справи доказів є достатньо для розгляду справи по суті, заяву представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи судом відхилено та розгляд справи вирішено здійснити без участі уповноваженого представника Вороньківської сільської ради, за наявними у ній матеріалами.

Старівська сільська рада, яка належним чином повідомлена про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, у жодне судове засідання не направила свого уповноваженого представника, відзив на позовну заяву до суду не подала.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 16.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

У зв`язку з виявленням безхазяйного майна на земельних ділянках, що знаходяться в межах сіл Старе та Васильки на території Старівської сільської ради, відповідно до Порядку виявлення безхазяйного майна, його обліку, зберігання та прийняття до комунальної власності територіальної громади Старівської сільської ради, затвердженого рішенням Старівської сільської ради Бориспільської району Київської області від 10.06.2015 за № 1666-47-VI, акту обстеження виявленого безхазяйного майна від 20.06.2018 та враховуючи рішення виконавчого комітету Старівської сільської ради № 51 від 27.06.2019, відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, 23.07.2019 Старівською сільською радою прийнято рішення № 1436-41-VIІ «Про прийняття до комунальної власності безхазяйного майна».

Додатком 1 до рішення сесії Старівської сільської ради від 23.07.2019 № 1436-41-VIІ оформлено перелік об`єктів безхазяйного нерухомого майна, що приймається на баланс Старівської сільської ради, а саме: Будівля магазину в кількості 1 шт. за адресою: вул. Садова, буд. № 8-Б, с. Васильки Бориспільського району Київської області, 08362.

У зв`язку з виявленням об`єктів нерухомого майна на земельних ділянках, що знаходяться в межах села Старе на території Старівської сільської ради, відповідно до Порядку виявлення безхазяйного майна, його обліку, зберігання та прийняття до комунальної власності територіальної громади Старівської сільської ради, затвердженого рішенням Старівської сільської ради Бориспільської району Київської області від 10.06.2015 за № 1666-47-VI, акту обстеження виявлених об`єктів нерухомого майна від 12.02.2020 та враховуючи рішення виконавчого комітету Старівської сільської ради № 67 від 31.07.2020, відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України, 31.07.2020 Старівською сільською радою прийнято рішення № 2331-52-VII «Про прийняття до комунальної власності об`єктів нерухомого майна».

Додатком 1 до рішення сесії Старівської сільської ради від 31.07.2020 № 2331-52-VII оформлено перелік об`єктів нерухомого майна, що приймаються на баланс Старівської сільської ради, а саме:

- Автомобільний гараж в кількості 1 шт. за адресою: вул. Герасименка, № 186-Г, село Старе, Бориспільський район, Київська область, 08362;

- Диспетчерська в кількості 1 шт. за адресою: вул. Герасименка, № 186-Д, село Старе, Бориспільський район, Київська область, 08362;

- Склад в кількості 1 шт. за адресою: вул. Герасименка, № 186-Ж, село Старе, Бориспільський район, Київська область, 08362;

- Ангар металевий в кількості 1 шт. за адресою: вул. Польова, № 81-В, село Старе, Бориспільський район, Київська область, 08362.

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 50758427 від 22.01.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 35137093 про право комунальної власності Старівської сільської власності на Будівлю магазину площею 95,8 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54253200 від 25.09.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 38359388 про право комунальної власності Старівської сільської власності на Автомобільний гараж площею 665,8 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54253818 від 25.09.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 38359965 про право комунальної власності Старівської сільської власності на Диспетчерську площею 50,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54254499 від 25.09.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 38360617 про право комунальної власності Старівської сільської власності на Склад площею 458,2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 54252277 від 25.09.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис за № 38358642 про право комунальної власності Старівської сільської власності на Ангар металевий площею 622,8 кв. м, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Старе, вулиця Польова, будинок 81-В.

Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач стверджує про те, що на території Старівської сільської ради Бориспільського району діяло аграрне підприємство ТОВ «Агрофірма «Старе», власниками пайового фонду майна якого були мешканці сіл Старе і Васильки Старівської сільської ради Бориспільського району Київської області, право власності яких посвідчувалося свідоцтвами про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновими сертифікатами).

Як зазначає позивач, ТОВ «Агрофірма «Старе» орендувало у 182 власників майнових паїв належне їм за майновими сертифікатами майно, а у 2007 році ТОВ «Агрофірма «Старе» і власниками майнових сертифікатів було прийнято обопільне рішення про розірвання договорів оренди і повернення майна в натурі, про що було складено акт приймання-передачі майна з оренди.

Позивач стверджує, що після повернення з оренди свого майна в натурі власниками колективно прийнято рішення продати свої майнові сертифікати на це майно ТОВ «Агро Новатор», про що у 2007 році між ними було укладено відповідну угоду у формі зведеної відомості про виплату коштів за передані майнові сертифікати, за результатами якої ТОВ «Агро Новатор» отримало оригінали майнових сертифікатів, а вказані у відомості власники – гроші.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної угоди ТОВ «Агро Новатор» стало власником наступного нерухомого майна:

- Ангар металевий, площею 622,8 м кв., АДРЕСА_3 ;

- Магазин, площею 95,8 м кв., АДРЕСА_1 ;

- Автомобільний гараж, площею 665,8 м кв., АДРЕСА_2 ;

- Диспетчерська, площею 50,3 м кв., АДРЕСА_2 ;

- Склад, площею 458,2 м кв., АДРЕСА_2 .

Позивач стверджує, що з моменту купівлі спірного майна TOB «Агро Новатор» зверталося до Старівської сільської ради з метою оформлення права власності на придбане майно однак постійно отримувало безпідставні відмови.

Прийняття Старівською сільською радою спірних рішень про прийняття вказаних об`єктів нерухомого майна, як безхазяйного, до комунальної власності стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, оскільки, як вважає позивач, Старівська сільська рада свідомо порушила право власності ТОВ «Агро Новатор» на зазначене майно.

Таким чином позивач просить суд визнати незаконними і скасувати рішення Старівської сільської ради № 1436-41-VIІ від 23.07.2019 та № 2331-52-VII від 31.07.2020, скасувати записи про державну реєстрацію права власності на спірне майно за Старівською сільською радою та визнати за ТОВ «Агро Новатор» право власності на вказане майно.

Крім того позивач просить суд витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння Вороньківської сільської ради, оскільки, як вважає позивач, остання є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Старівської сільської ради внаслідок прийняття Вороньківською сільською радою рішення від 08.12.2020 № 10-1-VIII «Про початок реорганізації Головурівської сільської ради, Мирненської сільської ради, Процівської сільської ради, Сошниківської сільської ради та Старівської сільської ради шляхом приєднання до Вороньківської сільської ради».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Загальні способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України, а права власності – главою 29 цього Кодексу.

ТОВ «Агро Новатор» звертаючись з позовними вимогами про визнання незаконними та скасування рішень Старівської сільської ради № 1436-41-VIІ від 23.07.2019 «Про прийняття до комунальної власності безхазяйного майна» та № 2331-52-VII від 31.07.2020 «Про прийняття до комунальної власності об`єктів нерухомого майна», обрав спосіб захисту порушеного, на його думку, майнового права, що визначений, зокрема, у статті 393 Цивільного кодексу України, яка вміщена у главі 29 Цивільного кодексу України «Захист права власності».

Відповідно до ч. 1 ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Позивачем за даним позовом може бути власник або титульний володілець, право власності (або інше титульне право) якого порушене виданням переліченими органами актів. При цьому, умовою для подання цього позову є невідповідність актів, прийнятих зазначеними органами, вимогам закону, а також порушення цими актами права власності або іншого титульного права. Незаконність може полягати як у невідповідності акта компетенції органу, який його прийняв, так і в безпосередньому порушенні права власності виданням такого акта.

ТОВ «Агро Новатор» вважає себе власником нерухомого майна, яке оспорюваними рішеннями Старівської сільської ради прийнято в комунальну власність як безхазяйне майно.

При цьому, як на підставу набуття права власності на спірне майно, позивач посилається на долучену до позовної заяви «Відомість на видачу грошових коштів за майнові паї с. Старе по ТОВ «Агро Новатор»».

За твердженнями позивача, вказана відомість є угодою, укладеною у 2007 році між ТОВ «Агро Новатор» та 182 фізичними особами, на підставі якої позивач викупив у цих фізичних осіб 182 Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат).

До матеріалів справи позивачем також надано копії 182 Свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданих Старівською сільською радою на ім`я 182 громадян, у яких зазначено, що останні мають право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Агрофірма «Старе».

Згідно з частиною 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі – Закон) колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Суб`єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени – в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства (ч. 2 ст. 7 Закону).

Згідно із ст. 9 Закону до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

З огляду на викладене, майновий пай – це частка кожного члена колишнього колективного сільськогосподарського підприємства у майновому пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства.

Пунктом 2 Указу Президента України від 29.01.2001 № 62/2001 «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 № 62, кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Спеціальними нормативно-правовими актами, які регулюють питання щодо паювання майна колективного сільськогосподарського підприємства, передбачено, що основним правовстановлюючим документом, що підтверджує право на майновий пай, є свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства встановленого зразка, яке видається у передбаченому нормативно-правовими актами порядку.

До договору купівлі-продажу майнового паю має додаватись свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства встановленого зразка.

Відповідно до пункту 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177, майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Пунктом 14 вказаного Порядку передбачено, що свідоцтво видається сільською, селищною або міською радою згідно із списком осіб, які мають право на майновий пай підприємства. Для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Усі подані документи формуються в окрему справу по кожному підприємству.

Оформлені свідоцтва реєструються у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з приписами 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

З аналізу викладених вище положень законодавства вбачається, що перехід права власності на майновий пай відбувається від дати укладення відповідного правочину, якщо безпосередньо в правочині не зазначено інше.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно з положеннями ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, і також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже істотними умовами договору купівлі-продажу за законом є найменування майна та його ціна.

Відповідно до ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами належними та допустимими доказами, поданими у відповідності до приписів чинного процесуального законодавства.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до положень ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Частиною 1 ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Дослідивши надану позивачем «Відомість на видачу грошових коштів за майнові паї с. Старе по ТОВ «Агро Новатор»», яка на думку позивача є угодою, яка підтверджує викуп ТОВ «Агро Новатор» у 182 фізичних осіб майнових паїв, суд дійшов висновку, що вказана відомість взагалі не містить ознак угоди, оскільки у ній відсутні умови, що визначені законом як істотні, зокрема, не вказано предмет такої угоди, ціна, а також дата її вчинення.

Зазначена відомість містить лише список осіб – громадян, яким належать спірні майнові сертифікати, певні відсоткові значення та підписи, і не дає підстави вважати, що вказані громадяни передали, а ТОВ «Агро Новатор» отримав у власність майнові сертифікати.

Таким чином наявна в матеріалах справи «Відомість на видачу грошових коштів за майнові паї с. Старе по ТОВ «Агро Новатор»» не є такою, що підтверджує виникнення у позивача будь-якого права на майнові паї 182 громадян, зазначених у цій відомості, і тим більше – права власності на спірні об`єкти нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас обов`язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Порушенням права є такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Згідно зі ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Реалізуючи визначене право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

В даному випадку суд дійшов висновку, що позивач не довів наявність порушеного права, яке б підлягало захисту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог, адже судовому захисту не підлягає право, яке відсутнє.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Судові витрати у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 29.09.2021.

Суддя О.В. Щоткін