Рішення № 99960618, 29.09.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/2584/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

представника позивача Чучупаки А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на наступне.

24.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11274811000. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 24.12.2007 між банком та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 73751, предметом якого є житлова квартира загальною площею 31,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та належить на праві власності відповідачу. Ринкова вартість предмету іпотеки становить 70000 грн. Іпотекодержателем вищевказаної квартири є ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 21.09.2015 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №27, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11274811000 від 24.12.2007, перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». 29.09.2015 між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» укладено договір відступлення права вимоги №2 за договором іпотеки до договору факторингу № 27 від 21.09.2015, відповідно до якого право іпотекодержателя за договором іпотеки №73751 від 24.12.2007 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». В реєстрі боржників до договору відступлення права вимоги №27 від 21.09.2015 зазначено, що у позичальника за вищевказаним кредитним договором існує заборгованість у розмірі 49381,25 грн., яка складається з основного боргу за кредитом - 41845,70 грн., прострочених процентів - 7198,46 грн. та нарахованих процентів - 337,09 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК України за період з 09.03.2018 по 09.03.2021 позивачем було нараховано суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 9197,66 грн. та 3% річних від простроченої суми - 4448 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11274811000 від 24.12.2007 у розмірі 63026,92 грн., яка складається з основного боргу за кредитом - 41845,70 грн., прострочених процентів - 7198,46 грн., нарахованих процентів - 337,09 грн., збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 9197,66 грн., 3% річних від простроченої суми - 4448 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру загальною площею 31,8 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» права продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому на звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження». З метою отримання продукції, плодів та доходів передати предмет іпотеки в управління ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на період до моменту його продажу в порядку ст. 41 Закону України «Про іпотеку» для чого: вилучити у ОСОБА_1 та передати ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» предмет іпотеки протягом 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили; надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-яких документів, необхідних для управління майном; надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на укладання у відповідності до вимог чинного законодавства усіх необхідних договорів, пов`язаних з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, з правом діяти без довіреності та підписанням документів на умовах, які будуть визначені ТОВ «ФК «Довіра та гарантія», реалізацію інших прав, необхідних для управління майном; надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на отримання доходів від управління предметом іпотеки; надати право ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» на спрямування отриманих доходів за вирахуванням зроблених витрат у зв`язку з управлінням майном на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11274811000 від 24.12.2007.

1.2. У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги. Додатково пояснила, що вказівка у прохальній частині позовної заяви на те, що спірна квартира знаходиться у м. Сєвєродонецьку Донецької області є технічною помилкою.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином в порядку п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Заява про розгляд справи без його участі та відзив на позов від відповідача до суду не надходили.

1.3. Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи за відсутності відповідача. У зв`язку із наведеним, суд вважав за можливе слухати справу за відсутністю відповідача, а матеріали, що є у справі, достатніми для цього, про що було постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 24.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) був укладений договір про надання споживчого кредиту №11274811000, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти в сумі 60600 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі.

Відповідно до п. 1.2.2. договору позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору, але у будь-якому випадку не пізніше 24.12.2037.

Пунктом 1.3.1 договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати повернення кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 14,50 % річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.

2.2. 24.12.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (далі - іпотекодавець) був укладений договір іпотеки №73751, посвідчений приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Малаховим С.О. та зареєстрований у реєстрі за №7946, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Малаховим С.О. 24.12.2007 за реєстраційним номером №7944.

Відповідно до п. 1.2. договору ринкова вартість предмету іпотеки згідно звіту суб`єкта оціночної діяльності становить 70700 грн.

З п.п. 4.1., 4.2 договору вбачається, що іпотекодержатель за цим договором має право звернення стягнення на предмет іпотеки, у тому числі, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором. Звернення стягнення здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду.

2.3. 21.09.2015 між ПАТ «Укрсиббанк» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (далі - фактор) був укладений договір факторингу № 27, за умовами якого клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором

Відповідно до п. 2.2. договору права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим договором, відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед клієнтом, без права нарахування відсотків, комісій, неустойки, що передбачено умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників, що підписується сторонами у паперовому вигляді в день підписання його договору.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

Згідно з п. 3.1. договору фінансування за відступлення права вимоги надається фактором клієнту шляхом перерахування суми фінансування на рахунок, вказаний у п. 3.4. цього договору, двома платежами: перший платіж сплачується фактором протягом двох банківських днів з дати підписання цього договору у сумі 337758,20 грн.; другий платіж сплачується фактором протягом п`яти місяців з дати підписання цього договору, але не пізніше 20.12.2015 у сумі 337758,19 грн.

З реєстру боржників до договору факторингу №27 від 21.09.2015 вбачається, що на виконання вказаного договору клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, наступні права вимоги: № п/п 304, кредитний договір №11274811000, ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 49381,25 грн., яка складається з основного боргу за кредитом - 41845,70 грн., прострочених процентів - 7198,46 грн. та нарахованих процентів - 337,09 грн.

Відповідно до копії платіжного доручення №2635 від 22.09.2015 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перерахувало АТ «Укрсиббанк» грошові кошти за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №27 від 21.09.2015 в сумі 337758,20 грн.

Згідно з копією платіжного доручення №3418 від 18.12.2015 ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» перерахувало АТ «Укрсиббанк» грошові кошти за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №27 від 21.09.2015 в сумі 337758,20 грн.

Відповідно до акту приймання-передачі права вимоги від 22.09.2015 ПАТ «Укрсиббанк» (клієнт) передав права вимоги за кредитами ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (фактор) (за переліком, наведеним у додатку 1.1. «Реєстр боржників»), а фактор прийняв права вимоги за кредитами.

2.4. 29.09.2015 між ПАТ «Укрсиббанк» (далі - клієнт) та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» (далі - фактор) був укладений договір про відступлення прав вимоги № 2 за договорами іпотеки до Договору факторингу №27 від 21.09.2015. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №5065.

Пунктом 1.1. договору визначено, що відповідно до договору факторингу клієнт відступає фактору, а фактор набуває усі права вимоги за договорами забезпечення, перелік яких наведено у розділі 4 цього договору.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 договору перелік договорів забезпечення укладених між АТ «Укрсиббанк» та боржниками складається згідно форми, вказаної у додатку № 1 до цього договору та оформлюється реєстром, який є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з копією реєстру до договору про відступлення прав вимоги № 2 від 29.09.2015 клієнт передав, а фактор прийняв на умовах, визначених договором, наступні права вимоги за предметами застави: боржник ОСОБА_1 за кредитним договором 11274811000 від 24.12.2007; сума заборгованості 49381,25 грн.; договір застави №73751 від 24.12.2007, за яким предметом застави є квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Релевантні джерела права

3.1. За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, де зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Крім того, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

3.2. Так, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч.1 ст. 572 ЦК України).

Частиною 1 ст. 576 ЦК України передбачено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

3.3. Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» зазначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 34 вищевказаного Закону після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Так, відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

3.4. Велика палата Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 дійшла висновку, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року по справі № 404/2610/16-ц вказано, що купівля іпотечного майна за кредитні кошти не є обов`язковою умовою для звернення на нього стягнення у передбаченому іпотечним договором і Законом України «Про іпотеку» порядку. Також законодавство не передбачає такої підстави для відмови у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки як неспівмірність заборгованості за основним зобов`язанням з вартістю майна, переданого в іпотеку в рахунок забезпечення належного його виконання. Зазначене може враховуватися лише у разі, якщо порушенням основного зобов`язання іпотекодержателю не завдано збитків. Якщо боржник судове рішення про стягнення з нього заборгованості не виконує і заборгованість не сплачує, то немає підстав для висновку про те, що іпотекодержателю не завдано збитків.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. На підставі договору іпотеки №73751 від 24.12.2007 та договору відступлення права вимоги № 2 від 29.09.2015, позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із невиконанням позичальником своїх кредитних зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11274811000 від 24.12.2007.

Позивач надав достатні та достовірні докази тривалого невиконання відповідачем своїх обов`язків зі своєчасного повернення кредитних коштів.

Отже, є обґрунтованими вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

4.2. Суд враховує, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки (стаття 39 Закону України «Про іпотеку»).

Звертаючись із цим позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» просило звернути стягнення на іпотечне майно у рахунок погашення заборгованості у загальному розмірі 63026,92 грн., яка складається з основного боргу за кредитом - 41845,70 грн., прострочених процентів - 7198,46 грн., нарахованих процентів - 337,09 грн., суму збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з березня 2018 року по лютий 2021 року - 9197,66 грн. та 3% річних від простроченої суми за період з 09.03.2018 по 09.03.2021- 4448 грн.

Доказів неправильності або неточності розрахунку заборгованості до суду надано не було.

4.3. Вимоги позивача про передачу предмета іпотеки в управління, на думку суду, є повністю необґрунтованими.

Відповідно до змісту Закону України «Про іпотеку» передбачено, що передача іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період його реалізації застосовується лише у разі необхідності та є лише додатковим механізмом, спрямованим на задоволення вимог кредитора, при цьому така норма Закону України «Про іпотеку» не є імперативною, а містить лише право передачі майна в управління за умови дотримання вказаних вимог статті.

Для застосування вимог статті 34 Закону України «Про іпотеку» мають настати дві обов`язкові умови, а саме: метою такої передачі майна в управління іпотекодержателя повинно бути отримання доходу від іпотечного майна та необхідність забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку майна (тобто, лише за умови неналежного використання майна боржником, таке майно може перейти в управління стягувача, для забезпечення належного його використання).

Позивач як підставу позовних вимог про передачу предмета іпотеки в управління послався лише на необхідність передачі предмета іпотеки в платне користування іншим особам. Доказів того, що іпотечне майно використовується відповідачем не за призначенням та що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на завдання шкоди іпотечному майну, позивачем не надано.

Оскільки передача іпотечного майна в управління не є безумовною в разі звернення стягнення на предмет іпотеки та підставою передачі такого майна в управління законодавець визначив, як наявність мети отримання продукції, плодів та доходів, так і необхідність в забезпеченні належного господарського використання іпотечного майна відповідно до його цільового призначення та з зазначенням умов управління відповідно до вимог Закону України, а позивач не обґрунтував належними доказами вимогу щодо передачі йому предмета іпотеки в управління, тому підстав для задоволення позову в частині передачі предмета іпотеки в управління іпотекодержателя немає.

Аналогічна правова позиція була викладена у постанові Верховного Суду від 30.10.2020 по справі № 473/4462/14-ц.

Отже, належить відмовити у задоволенні вимог про передачу предмета іпотеки в управління позивачу, вилучення предмета іпотеки, надання позивачу прав отримувати в усіх підприємствах, установах, організаціях будь-яких документів, необхідних для управління майном, укладати усі необхідні договори, пов`язані з експлуатацією, обслуговуванням, охороною, забезпеченням та утриманням в належному стані предмета іпотеки, з правом діяти без довіреності та підписанням документів на умовах, які будуть визначені позивачем, спрямовувати отримані доходи за вирахуванням зроблених витрат у зв`язку з управлінням майном на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №11274811000 від 24.12.2007.

4.4. Підводячи підсумок суд зазначає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, тобто лише в частині звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості.

При цьому, вказівка у прохальній частині позовної заяви на те, що спірна квартира знаходиться у м. Сєвєродонецьку Донецької області, не впливає на обґрунтованість позовних вимог, оскільки така вказівка є технічною помилкою, що було визнано представником позивача в судовому засіданні. Загальновідомим є той факт, що місто Сєвєродонецьк знаходиться у Луганській області, а у Донецькій області такого міста немає.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжним дорученням № 2197 від 18.03.2021 про сплату судового збору в сумі 2270 грн. При цьому, судом було задоволено всі вимоги майнового характеру. Суд відмовив у задоволенні похідних, другорядних вимог, які не впливали на розмір судового збору.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат в розмірі 2270 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 289, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, офіс 34) за договором про надання споживчого кредиту №11274811000 від 24.12.2007 у розмірі 63026,92 грн., яка складається з основного боргу за кредитом - 41845,70 грн., прострочених процентів - 7198,46 грн., нарахованих процентів - 337,09 грн., суми збитків з урахуванням встановленого індексу інфляції - 9197,66 грн. та 3% річних від простроченої суми - 4448 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - житлову квартиру, загальною площею 31,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в рамках процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (код ЄДРПОУ 38750239, місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, поверх 6, офіс 34) суму судових витрат у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення у повному обсязі складено та підписано 29 вересня 2021 року.

Суддя Д.Б. Баронін