Рішення № 99960610, 29.09.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7740/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Корнєвої Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. ОСОБА_1 звернулася до Сєвєродонецького міського суду Луганської області з позовною заявою до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. З червня 2015 року позивач знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. 22.10.2018 Луганським окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі 1240/2586/18, яким позовні вимоги задоволено, визнано протиправною бездіяльність Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області щодо невиплати позивачу заборгованості з пенсії за віком за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно та зобов`язано Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити позивачу заборгованість з виплати пенсії за віком за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно. Це рішення набрало законної сили 22.11.2018, а 20.12.2018 на підставі заяви позивача про виконання рішення у справі 1240/2586/18 та виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом, відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) було відкрито виконавче провадження №57947828. У відповідь на адвокатський запит ГУПФУ в Луганській області зазначило, що сума боргу за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 складає 4275 грн., облікована в управлінні та буде виплачена після прийняття окремого порядку, визначеного КМУ. Судове рішення від 22.10.2018 не виконане у повному обсязі, ГУПФУ в Луганській області не здійснив виплату заборгованості по пенсії, що призводить до подальшої незаконної бездіяльності органу державної влади. Припинення виплати пенсії в період з 01.02.2018 по 31.03.2018 позбавило позивача доходу для існування, що призвело до постійного пошуку коштів для задоволення своїх життєвих потреб, оплати орендованого житла, оскільки позивач є внутрішньо переміщеною особою і власного житла не має, комунальних послуг, придбання їжі, одягу, лікування, адже вона є інвалідом ІІІ групи. Відповідач фактично позбавив її гарантованого Конституцією України майна у вигляді пенсії та принизив честь та гідність позивача, яка була вимушена виглядати в очах оточуючих як соціально незахищена людина. Негативні емоції, переживання, розчарування та приниження супроводжують її протягом усього часу. Таким чином, позивачу внаслідок протиправної бездіяльності відповідача спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює у 4275 грн.

Враховуючи викладене, позивач звернулася з даним позовом до суду та просить стягнути з держави через Державну казначейську службу України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, суму в розмірі 4275 грн.

1.2. Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області подав до суду письмовий відзив, в якому зазначено, що відповідач повністю не визнає позовні вимоги. 29.10.2018 на адресу управління надійшло рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 у справі № 1240/2586/18. Вищезазначене рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 було виконано в добровільному порядку, а саме - заборгованість з пенсії за період з 01 лютого 2018 року по 31 березня 2018 року в сумі 4275 грн. нарахована на додаткову виплатну відомість (8 тип відомості), яка буде виплачена після отримання фінансування на даний вид виплати. Відсутність коштів на виплату заборгованості за судовим рішенням, тобто відсутність відповідного фінансового забезпечення боржника на виконання судового рішення, не може вважатися невиконанням такого рішення без поважних причин. Обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення компенсації за завдану моральну шкоду, позивач зазначив, що «залишилася без коштів на існування», а також відчувала психологічне напруження, розчарування , незручності та ін.». Однак, на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду Луганської області від 22.10.2018 управлінням виплачена заборгованість за період з 01.04.2018 по 31.05.2018 в сумі 4275 грн., яку ОСОБА_1 отримала в червні 2018 року. Окрім того на даний час позивач пенсію отримує щомісяця, остання виплата пенсії відбулася 06.08.2021 у сумі 3124,14 грн. Відповідач вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправної поведінки відповідача, не зазначено, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди та якими доказами це підтверджується; не підтвердила наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача. Сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди. Крім того, визнання судом протиправними дій відповідача стосується виключно меж застосування законодавства, у той час як моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами. Відповідач також зазначає, що немає законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, оскільки бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі. Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

1.3. Представник відповідача Державної казначейської служби України також подала до суду письмовий відзив, який був підписаний електронним підписом та в якому представник вказала, що представником позивача не наведено жодних доказів, що підтверджують моральні страждання. Позивач не оцінює рівень своїх моральних страждань, а має намір здійснити подвійне відшкодування, стягнувши розмір моральної шкоди в розмірі, що дорівнює розміру невиплаченої пенсії. Сам факт стягнення коштів з Державного бюджету України не може бути обов`язковою підставою для залучення до участі у справі в якості відповідача Державної казначейської служби України.

1.4. В судовому засіданні представник позивача присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в судовому засіданні присутня не була, надала до суду письмовий відзив, в якому просила розглядати справу без її участі.

Представник відповідача Державної казначейської служби України в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала письмовий відзив.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин.

2.1. ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №18110 від 17.04.2018.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 03.09.2008 Пенсійним фондом України, ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком.

Згідно з копією довідки до акту огляду МСЕК серії 2-20 СМ №075518 ОСОБА_1 з 31.03.2009 має ІІІ групу інвалідності безстроково з причини: загальне захворювання.

2.2. Відповідно до копії листа Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України №115-109/П-05/8-1240/21 від 27.05.2021 повідомлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі №1240/2586/18 Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зобов`язано виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно. Управлінням рішення суду виконано та борг за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно в сумі 4275 грн. нараховано на додаткову відомість, який буде виплачений після отримання фінансування на даний вид виплати.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження №57947828, винесеної 20.12.2018 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області Галушкою М.В., вбачається, що відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №1240/2586/18, виданого 19.12.2018 Луганським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно.

Згідно з копією листа Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби №4726 від 31.08.2021 представнику позивача повідомлено, що 19.12.2018 на виконання до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 № 1240/2586/18 про зобов`язання Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за віком за період з лютого 2018 по березень 2018 року включно. 20.12.2018 державним виконавцем, керуючись вимогами ст. ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", направлено вимогу боржнику щодо надання інформації про стан виконання судового рішення з попередженням про наслідки його невиконання. Державним виконавцем, керуючись ст. ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн. Копію постанови направлено боржнику для виконання.

2.3. 12.07.2021 представник позивача звернулася до відповідача з запитом щодо причин невиконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі №1240/2586/18.

Відповідно до копії листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1200-0202-8/23875 від 15.07.2021 повідомлено, що право внутрішньо переміщених осіб на отримання пенсійних виплат визначається Законом України від 20.10.2014 № 1706 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі № 1240/2586/18 Старобільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області зобов`язано виплатити ОСОБА_1 заборгованість по виплаті пенсії за період з лютого 2018 року по березень 2018 року включно. Сума боргу за період з 01.02.2018 по 31.03.2018 складає 4275 грн, облікована в управлінні та буде виплачена після прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

3. Релевантні джерела права

3.1. Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

3.2. Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно ст. 23 вищевказаного Кодексу, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

3.3. Згідно ч. 1 ст. 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року №280 визначено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

3.4. Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до покладених завдань Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 3 пункту 4 цього Положення).

Частиною 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

3.5. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц вказано, що відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується. З огляду на зазначене Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими та справедливими висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку позивач має право на підставі судового рішення.

В постанові Верховного Суду від 09 лютого 2021 року по справі № 425/793/19 вказано, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Відшкодування моральної шкоди за своєю природою є санкцією за порушення прав особи, які були виявлені і доведені та які завдали особі моральної шкоди. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Протиправність дій Старобільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, стосовно невиплати пенсії позивачу встановлена рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 22.10.2018 по справі №1240/2586/18, яке набрало законної сили 22.11.2018.

В якості обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що моральна шкода полягає у душевних стражданнях, перенесених нею внаслідок грубого порушення відповідачем Конституції України та Законів України і, як наслідок, її прав на належне пенсійне забезпечення, на право мирно володіти належним їй майном, оскільки відповідач - ГУПФУ в Луганській області не виплачує їй пенсію без законних на те підстав, чим фактично позбавив позивача, яка є внутрішньо переміщеною особою та пенсіонером за віком, єдиного засобу до існування.

Суд вважає доведеним завдання позивачу вказаними протиправними діями та бездіяльністю відповідача моральних страждань, а також причинний зв`язок між вказаною шкодою та протиправними діями відповідача. Невиплата позивачу за певний період протягом майже трьох років пенсії, яка є єдиним джерелом доходу особи похилого віку, є достатньою та самостійною підставою для висновку про те, що позивачу завдано втрат немайнового характеру у вигляді душевних страждань, порушення звичайного способу життя, психологічного навантаження, втрати емоційної стабільності через тривогу за подальшу долю, що потребувало додаткових зусиль для організації свого життя позивачем, яка змушена була звертатися по правову допомогу та відстоювати свої порушені права в суді.

Саме по собі ухвалення судом рішення на користь позивача не може компенсувати їй немайнових втрат, оскільки позивач була змушена звертатися до суду, очікувати позитивні рішення на свою користь, а станом на теперішній час позивач вже протягом майже трьох років очікує фактичного виконання рішення. Крім того, позивач правомірно очікувала фактичного та швидкого виконання рішення суду з боку органу державної влади, проте такого виконання так і не відбулося, внаслідок чого позивач відчувала та продовжує відчувати негативні емоції.

Наведене є достатніми доказами того, що позивачу було завдано моральної шкоди.

Враховуючи характер та обсяг заподіяної моральної шкоди, тривалість часу її заподіяння, суд вважає доведеним розмір моральної шкоди у сумі 4275 грн. Такий розмір моральної шкоди відповідає характеру правопорушення, яке вчинене органом державної влади, його тривалості та вимогам розумності і справедливості.

Суд вважає необґрунтованим аргумент представника Державної казначейської служби про те, що позивач має намір здійснити подвійне відшкодування, стягнувши розмір моральної шкоди в розмірі, що дорівнює розміру невиплаченої пенсії. На думку суду, заявлений позивачем до стягнення розмір моральної шкоди є цілком помірним та не є завищеним, а факт збігу його розміру із розміром невиплаченої пенсії не впливає на його обґрунтованість.

4.2. Разом з тим, суд зазначає, що відшкодування, у разі визнання судом незаконними дій чи рішень будь-якого органу державної влади, повинно здійснюватися за рахунок держави, а саме за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено відшкодування моральної шкоди, проте встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що не має законодавчих та інших правових підстав щодо виплати з коштів Пенсійного фонду України будь-яких відшкодувань моральної шкоди, так як бюджетом Пенсійного фонду України, який кожного року затверджується Кабінетом Міністрів України, не передбачено витрат на зазначені цілі.

Отже, шкода, завдана органами Пенсійного фонду України, компенсується за рахунок державного бюджету, а відповідне рішення суду виконується органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

ОСОБА_1 у цій справі позов пред`явлений до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, протиправною бездіяльністю якого було завдано моральну шкоду, і до Державної казначейської служби України як до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів і який здійснює безспірне списання коштів державного бюджету на підставі рішення суду.

Суд враховує, що з одного боку, участь Державної казначейської служби України в якості відповідача у цій справі не була обов`язковою. Проте, з іншого боку, участь вказаної особи у справі в якості відповідача надала можливість представнику вказаної особи подати відзив та не призвела до будь-яких процесуальних наслідків, що ускладнили або зробили неможливим розгляд справи по суті.

4.3. Підводячи підсумок, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити та стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму в розмірі 4275 грн.

З урахуванням змісту статті 25 Бюджетного кодексу України та пп. 3 п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, стягнення з Державного бюджету України шляхом списання певної суми коштів з відповідного казначейського рахунку на користь позивачки є належним та ефективним способом захисту її прав. Державна казначейська служба України чи її компетентний орган повинні самостійно визначити в межах наданих їм повноважень з якого рахунку слід списати ці кошти та який орган Казначейства має здійснити таке списання.

5. Розподіл судових витрат

5.1. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» не справляється судовий збір за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Отже, судовий збір за подання подібних позовів не повинен справлятися взагалі, а тому у суду відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідачів в дохід держави. Про наявність будь-яких інших судових витрат жоден із учасників справи не заявляв.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади - задовольнити.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу державної влади, суму в розмірі 4275 (чотири тисячі двісті сімдесят п`ять) грн.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Б. Баронін