Вирок № 99959412, 29.09.2021, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 172/999/19

Провадження № 1-кп/188/33/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Бурди П.О.,

при секретарях судового засідання Хандрига Л.І., Лукіній Л.Г., Фесик Ю.В., Олійник В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження з обвинувальним актом, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019040420000193 від 26.06.2019 стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, зареєстрованого за місцем проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, пенсіонера, одруженого, освіта середня, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

за участю прокурорів Скочка В.А., Школярова О.В., Паталахи А.В.,

потерпілої ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Лісневського Д.О., Шиманського Т.А.,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з обвинувальним висновком ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України, за таких обставин, які прокурор вважає встановленими.

25.06.2019 близько 19 години 40 хвилин велосипедист ОСОБА_2 , керуючи технічно справним велосипедом марки «Либідь ARDIS» зеленого кольору, з невеликою швидкістю рухалася по правому краю дороги по вул. Партизанська в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області від вул. Березнева у напрямку вул. Зарічна.

У вказаний час по другорядній дорозі, по правій смузі дороги по вул. Запорізька в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області від вул. Першотравнева у напрямку перехрестя вулиць Запорізька та Партизанська рухався технічно справний автомобіль марки «OPEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серія НОМЕР_2 , з номером шасі VIN – НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_1 , маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом категорій «А1», «А», «В1», «В».

Продовжуючи рух, водій ОСОБА_1 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, не маючи будь-яких перешкод технічного і фізичного характеру для безпечного руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, виїхав на перехрестя вулиць Партизанська та Запорізька в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, який він почав перетинати та рухатися далі.

У ході подальшого руху, а саме: перетину перехрестя вулиць Партизанська та Запорізька напроти залізобетонної опори № А-5 А-4 СИП, що знаходиться біля тротуару по вул. Партизанська сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобілем «OPEL VECTRA» з номером кузова НОМЕР_3 з переднім колесом велосипеда «Либідь ARDIS” зеленого кольору під керуванням водія ОСОБА_2 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді: забію голови, забію головного мозку, перелому скроневої кістки, перелому 3-6 ребер ліворуч, закритого перелому лівої лопатки, численних саден верхніх кінцівок. Тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_2 утворилися від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при ударі автомобілем, що рухався та від падіння на дорожнє покриття.

По своєму характеру тілесні ушкодження у ОСОБА_2 у своїй сукупності відносяться до категорій тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Своїми діями водій ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п.п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху, в яких вказано:

п. 10.1 «перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

п. 16.11 «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху».

У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору перебуває у причинному зв`язку з настанням даної ДТП.

Невиконання ОСОБА_1 вищевказаних пунктів Правил дорожнього руху України призвело до даної дорожньо-транспортної пригоди.

Суд визнає недоведеним викладене формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 , з таких підстав.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення при викладених у обвинувальному акті обставинах, не визнав, пояснив, що він, будучи у тверезому стані, 25.06.2019 близько 19.40 години, під час керування автомобілем «OPEL VECTRA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після виїзду з перехрестя вулиць Запорізька та Партизанська на вулицю Партизанська в сел. Васильківка Васильківського району Дніпропетровської області потрапив в дорожньо-транспортну пригоду, в результаті якої відбулося зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля з переднім колесом велосипеда «Либідь ARDIS» зеленого кольору під керуванням потерпілої ОСОБА_2 . Як пояснив обвинувачений, він взагалі не бачив потерпілу на велосипеді, оскільки його увага була повністю прикута до групи дітей, які бавилися на дорозі. Обвинувачений вважає, що дорожньо-транспортна пригода відбулася не з його вини, він має багаторічний стаж у керуванні автомобілем і за все життя не потрапляв у жодну дорожньо-транспортну пригоду. Обвинувачений стверджує,що потерпіла рухалася на велосипеді по тротуару, своєчасно не загальмувала і допустила зіткнення з його автомобілем з власної вини, в`їхавши в його автомобіль, просить його виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, оскільки він не порушував Правила дорожнього руху. Відшкодування завданої потерпілій шкоди він зробив, бо йому по-людски її жаль, вона його кума і у них були добрі стосунки до цього ДТП.

Потерпіла в судовому засіданні пояснила, що рухалась на своєму велосипеді по головній дорозі, де відбулось зіткнення з автомобілем обвинуваченого, який рухався по другорядній дорозі, в результаті чого вона опинилась на капоті автомобіля обвинуваченого. Вона не бачила автомобіля, бо дивилася праворуч, тобто в інший бік. Деталей дорожньо-транспортної пригоди вона не пам`ятає, оскільки втратила свідомість після зіткнення з автомобілем обвинуваченого, зазначила, що не має претензій матеріального та морального характеру, оскільки обвинувачений відшкодував їй витрати на лікування, просила призначити обвинуваченому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

В судовому засіданні допитані свідки дали такі показання.

Свідок ОСОБА_3 показав, що був понятим під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 , який дав показання, що після виїзду з перехрестя на вулицю Партизанську в автомобіль, на якому він їхав, врізався велосипед, який, як стверджував ОСОБА_1 , рухався з правого боку по тротуару.

Свідок ОСОБА_4 дав аналогічні показання.

Свідок ОСОБА_5 показав, що був понятим під час проведення огляду місця події, де ОСОБА_1 говорив, що велосипед міг виїхати і зіткнутися з його автомобілем тільки рухаючись по тротуару.

Свідок ОСОБА_6 показала, що, перебуваючи на місці події у день, коли сталася ця ДТП, вона бачила її наслідки і зробила фотознімки, які підтверджують, що потерпіла виїхала саме з тротуару на дорогу і не могла рухатися по вулиці Партизанська за кілька метрів від місця падіння велосипеду.

Під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_1 та в присутності понятих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він показав, що виїжджаючи з перехрестя на вулицю Партизанська, його увага була прикута до групи дітей, які знаходилися далі на його смузі руху, та виїхавши на вулицю Партизанська, він відчув удар в праву частину. Як рухався велосипед він не бачив, але зазначив, що велосипед міг виїхати лише з тротуару, який знаходиться праворуч від його смуги руху (а.с.26-28).

Таким чином, обвинувачений послідовно давав незмінні показання про те, що ДТП сталася після проїзду ним перехрестя на головній вулиці, що потерпіла не могла рухатися на велосипеді по головній дорозі, вона рухалася по тротуару головної дороги, що підтверджується протоколом слідчого експерименту, показаннями свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , показаннями обвинуваченого під час судового провадження.

Слідчий у постановах про визнання речовим доказом та передачі його на зберігання від 26.05.2019 (а.с.56), 31.07.2019 (а.с.60, 62) у клопотаннях про призначення експертиз та слідчий суддя в ухвалах про призначення експертиз – транспортно-трасологічного дослідження та дослідження обставин і механізму ДТП зазначали, що велосипедист рухався по тротуару головної дороги, про що зазначив експерт у своїх висновках № 11/10.4/651 від 14.08.2019р. (а.с.71, зворотній бік) та № 11/10.1/739 від 14.08.2019р. (а.с.80, зворотній бік).

З висновку експертизи – транспортно-трасологічного дослідження № 11/10.4/651 від 14.08.2019р. вбачається, що встановити конкретне місце зіткнення по відношенню до нерухомих орієнтирів не надається можливим, оскільки на місці пригоди відсутні ознаки, які б могли на нього вказати. В момент первинного зіткнення автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 та велосипеда, кут між повздовжніми осями ТЗ складав від 90 градусів до 110 градусів щодо повздовжньої осі автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 і мало місце перехресне блокуючи зіткнення (а.с. 71-77).

Зі схеми до протоколу огляду місця події видно, що осип скла, як одна із складових для визначення місця зіткнення, про що вказав експерт у вищевказаному висновку, знаходиться напроти тротуару, велосипед та сліди речовини бурого кольору теж знаходяться поза межами перехрестя. По краю головної вулиці, по якій, як стверджує потерпіла, вона рухалася, мається пісок, на якому відсутні будь-які сліди ДТП, в тому числі переміщення велосипеду, що неможливо у разі, якби зіткнення транспортних засобів сталося на проїжджій частині головної вулиці за обставин, про які стверджує потерпіла (а.с.14).

На підставі аналізу вказаних доказів суд дійшов висновку, що показання потерпілої є недостовірними, такими, що не відповідають дійсним обставинам ДТП. Тому суд відкидає показання потерпілої як під слідчого експерименту, так і в суді про те, що вона рухалася по головній дорозі, як докази обвинувачення.

Суд вважає, що ці показання потерпіла дала, щоб приховати факт порушення нею п.п. в) п.6.6 Розділу 6 Правил дорожнього руху України, яким велосипедисту забороняється рухатись по тротуарах.

Інших доказів, які б підтверджували викладені у обвинувальному висновку обставини ДТП, суду стороною обвинувачення не надано.

Що стосується висновку експерта дослідження обставин і механізму ДТП № 11/10.1/739 від 14.08.2019р., згідно з яким:

1. Варіант № 1. Згідно з показами ОСОБА_2 : в даній дорожній обстановці водій автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 повинна була діяти згідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Варіант № 2. Згідно з показами свідка ОСОБА_1 : в даній дорожній обстановці водій автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.2 Правил дорожнього руху України. З причин, зазначених в дослідницькій частині, вирішити дане питання стосовно водія велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 не надається можливим.

2. Варіант № 1. Згідно з показами свідка ОСОБА_2 : технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Либідь ARDIS» для водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх. З причин, зазначених в дослідницькій частині, вирішити дане питання стосовно водія велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 не надається можливим. Варіант № 2. Згідно з показами свідка ОСОБА_1 : технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Либідь ARDIS» для водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п. 10.2 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх. З причин, зазначених в дослідницькій частині, вирішити дане питання стосовно водія велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 не надається можливим.

3. Варіант № 1. Згідно з показами ОСОБА_2 : при заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. З причин, зазначених в дослідницькій частині, вирішити дане питання стосовно водія велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 не надається можливим. Варіант № 2. Згідно з показами ОСОБА_1 : при заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилось в причинному зв`язку з настанням події даної ДТП. З причин, зазначених в дослідницькій частині, вирішити дане питання стосовно водія велосипеда «Либідь ARDIS» ОСОБА_2 не надається можливим (а.с. 80-83), то суд зазначає таке.

Для проведенні дослідження експертові були надані два механізми розвитку дорожньо-транспортної пригоди: перший механізм наданий зі слів потерпілої ОСОБА_2 , яка надала параметри свого руху по проїжджій частині вулиці Партизанської і не зазначала параметри руху автомобіля; другий - зі слів ОСОБА_1 , який вказував параметри руху автомобіля та зазначав, що велосипед міг виїхати тільки з тротуару, а не рухатись по проїжджій частині вулиці Партизанської. Крім цього, експерту перед вихідними даними надана фабула цієї пригоди, викладена в ухвалі слідчого судді та клопотанні слідчого про призначення експертизи, де зазначено, що велосипедист рухався по тротуару головної дороги (а.с.80, зворотній бік) . У своєму дослідженні експерт, виходячи за межі наданих йому повноважень, зазначає, що водій ОСОБА_1 вказує параметри руху велосипеда як припущення. Після цього експерт не досліджує повністю механізм розвитку ДТП, вказаний ОСОБА_1 під час слідчого експерименту, оскільки таке б дослідження могло призвести до встановлення вини потерпілої. Таким чином, експерт узяв на себе повноваження суду, до компетенції якого віднесена можливість визначати, чиї показання є припущеннями, а чиї правдивими і достовірними. Експерт відповідно до норм КПК, Закону «Про експертизу» та галузевих нормативних актів і інструкцій не уповноважений давати юридичну оцінку показанням учасників кримінального провадження, а повинен дослідити їх лише з технічної точки зору, зокрема, вказати на технічну спроможність або неспроможність розвитку ДТП по показам осіб. Крім того, експерт зазначив по варіанту 2, що технічна можливість уникнути зіткнення з велосипедом «Либідь ARDIS» для водія автомобіля «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 ОСОБА_1 встановлювалася виконанням ним вимог п.10.2 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, котрі не дозволили б йому виконати їх.

Однак, у пункті п. 10.2 Правил дорожнього руху України зазначено:

« Виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з`їжджаючи з дороги — велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.»

Це правило не стосується обставин ДТП, яка є предметом цього кримінального провадження, оскільки не встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який виїжджав на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій. Розуміючи це, слідчий і прокурор не посилалися у обвинувальному акті на порушення ОСОБА_1 пункту 10.2 Правил дорожнього руху України.

Тому суд відкидає висновок експерта дослідження обставин і механізму ДТП № 11/10.1/739 від 14.08.2019р. як доказ обвинувачення.

Обвинувачення ґрунтується на порушенні ОСОБА_1 пунктів 10.1 та 16.11 Правил дорожнього руху України, однак, як уже зазначив суд, достатніх, належних і допустимих доказів тієї обставини, що водій ОСОБА_1 перед початком руху, перестроювання та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху і на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу ОСОБА_1 , що рухався по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу, який наближався до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, суду стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За положеннями ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинна відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких між іншим, відносяться: верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Так, зокрема, згідно зі ст.ст. 8, 9, 17 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Пункт 2 статті 6 Конвенції проголошує право на презумпцію невинуватості. В основі цього права лежить принцип, згідно з яким особа, яку обвинувачують у вчиненні кримінального правопорушення, має право на виправдувальний вирок у разі нестачі доказів проти неї і тягар подання достатніх доказів для доведення вини покладається на сторону обвинувачення. Недопустимість порушення таких принципів Європейський суд з прав людини засвідчив у справі «Тельфнер проти Австрії» від 20 березня 2001 року та «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 08 лютого 1996 року.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоби, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний скоїв злочин, який ставиться йому в провину; обов`язок доведення лежить на обвинуваченні і всі сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого.

Суд дійшов висновку, що досліджені судом докази є недостатніми для визнання винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, оскільки відсутні докази порушення ним правил безпеки дорожнього руху, визначених у Правилах дорожнього руху. Самі по собі тяжкі тілесні ушкодження, які отримала потерпіла ОСОБА_2 внаслідок ДТП з участю ОСОБА_1 , і які підтверджені висновком експерта № 74-2019р. Е від 17.07.2019р., згідно з яким у потерпілої ОСОБА_2 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді: забію голови, забію головного мозку, перелому скроневої кістки, перелому 3-6 ребер ліворуч, закритого перелому лівої лопатки, численних саден верхніх кінцівок, які утворились від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо в умовах дорожньо-транспортної пригоди при ударі автомобілем, що рухався та від падіння на дорожнє покриття; по своєму характеру тілесні ушкодження у потерпілої у своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя відповідно до п. 2.1.1. підпункт «а» Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження у потерпілої утворились один за одним у короткий проміжок часу; не виключена можливість утворення тілесних ушкоджень потерпілій у строки, які вказані в ухвалі слідчого судді та самою потерпілою (а.с. 67-69), не можуть бути підставою для визнання його винуватим за відсутності доказів порушення ним правил безпеки дорожнього руху.

Такий висновок суду відповідно до ст.94 КПК України є його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінці кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для ухвалення обвинувального вироку.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, і його слід виправдати.

Потерпіла цивільний позов не заявляла.

Цивільний позов, заявлений начальником Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 , задоволенню не підлягає у зв`язку з виправданням обвинуваченого.

З тієї ж підстави процесуальні витрати на залучення експерта ОСОБА_7 для проведення судових експертиз транспортно-трасологічного дослідження, на яку витрачено 1570,10 гривень, та дослідження обставин і механізму ДТП, на яку витрачено 1570,10 гривень, залишаються на державі.

Речові докази - велосипед марки «Либідь ARDIS» зеленого кольору та автомобіль марки «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 на підставі розписок від 31.07.2019 передані на зберігання власникам - відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому речові докази слід залишити їм.

Запобіжний захід не обирався і підстав для його обрання не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 392, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення, та виправдати.

У задоволенні цивільного позову начальника Васильківського відділу Синельниківської місцевої прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, витрачених на лікування потерпілої ОСОБА_2 , відмовити.

Речові докази - велосипед марки «Либідь ARDIS» зеленого кольору та автомобіль марки «OPEL VECTRA» н/з НОМЕР_1 , які на підставі розписок від 31.07.2019 передані на зберігання власникам - відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , залишити їм.

Процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3 140 (три тисячі сто сорок) грн. 20 коп. залишити на державі.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні

Суддя П. О. Бурда