Рішення № 99958970, 24.09.2021, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська

Справа № 209/2087/21

Провадження № 2/209/983/21

РІШЕННЯ

іменем України

"24" вересня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Лобарчук О.О.

при секретарі Золотих Л.М.

за участі представника позивача- ОСОБА_1

представника відповідача- ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодуванн яморальної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я ,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Представник позивачки ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивачки в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я 210000,00 гривень без утримання податків, зборів та інших платежів.

В обґрунтування свого позову вказав, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 24 жовтня 2003 року працювала на посаді газорізчика Приватною підприємства «Дпіпро-ремонт». Того ж дня, згідно наряду-дозволу №306 бригада, до складу якої входили Позивач та слюсар ОСОБА_5 , під керівництвом майстра ОСОБА_6 , здійснювала різку металобрухту на виділеній території Відкритого акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Дзержинського». Близько о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_5 відправився в їдальню для прийому їжі. При цьому, Позивач залишилась на робочому місці з метою охорони інструментів та продовжила виконання вказаних робіт відповідно до наряду. Однак, в момент порізки корпусу скрубера, внаслідок неналежного стану робочої зони, її права нога опинилась затиснутою між металоконструкціями, в результаті чого Позивач втратила рівновагу та впала, отримавши при цьому травму правої ноги і лівого плеча. В результаті нещасного випадку Позивачу спричинено травми у виді: «відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої плечової кістки, верхньої третини зі зміщенням». За результатами проведеного компетентною комісією розслідування прийнято рішення визнати даний нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом. Даний факт підтверджується актом «Про нешаений випадок на виробництві» та трудовою книжкою, виданого на ім`я Позивача. Відповідно до п. 7 акту Форми Н-1 причинами виникнення нещасного випадку о невиконання посадових обов`язків з боку майстра ОСОБА_7 в частині відсутності контролю за безпечним виконанням робіт. Крім того, відповідно до п. 10 акту Форми Н-1 встановлено осіб, що допустили порушення законодавства про охорону праці, а саме: ОСОБА_7 , майстер ПП «Дпіпро-ремонт», який допустив порушення п.4.2 посадової Інструкції майстра підприємства. Таким чином, нещасний випадок стався внаслідок невиконання вимог законодавства з охорони праці з боку працівників Роботодавця та обумовлений неналежним виконанням Роботодавцем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. У зв`язку з вищевказаним нещасним випадком, Позивач 01.08.2001 року, вперше пройшла огляд медико-соціальпою експертною комісією (далі МСЕК) за результатами якого

їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 35%, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні у травматолога, в забезпеченні тростиною, що підтверджується довідкою ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, погреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача. 14.07.2006 року Позивач повторно пройшла огляд МСЕК, за результатами якого їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, з 01 липня 2006 року - БЕЗСТРОКОВО, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні у травматолога, в забезпеченні тростиною, що під тверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги», виданою на ім`я Позивача. У зв`язку з вказаним нещасним випадком починаючи з 48 річного віку, назавжди порушено звичний спосіб життя Позивача, тривалий час вона була обмежена в можливості пересування в просторі, перенесла операцію з остеосинтезу правої гомілки по ОСОБА_8 , проходила курси медичного лікування, зокрема із скаргами на біль травмованій області тіла.

Проте лікування мало короткочасний ефект. Не зважаючи на значний час, що минув з моменту

травмування, у Позивача до теперішнього часу спостерігається біль в правій гомілці, у зв`язку

з травмуванням вказаної області тіла у Позивача порушено функцію опори та руху, також Позивача турбують больові відчуття та обмеження об`єму рухів в лівому плечовому суглобі.

Внаслідок постійних больових відчуттів, особливо в нічний час, порушується сон Позивача,

що не дозволяє їй нормально відпочивати, призводить до зниження уваги в денний час доби, до постійного відчуття втоми, перебування Позивача в напруженому стані, стані роздратованості. Ушкодження здоров`я стало причиною необхідності залучення додаткових зусиль для організації життя Позивача, втрата працездатності призвела до відсутності у Позивача можливості в достатній мірі реалізовувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, обмежило можливість Позивача приділяти час своєму інтелектуальному та духовному розвитку, приділяти увагу близьким та рідним людям. Отже, вбачається беззаперечне порушення немайнового права Позивача на працю, зміст якого полягає у можливості кожної особи заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає, більше того втрата професійної працездатності свідчить про фізіологічні негативні зміни в стані здоров`я Позивача, що вказує на порушення належного Позивачу права на Охорону здоров`я. Вказані вимушені негативні зміни призводять до зниження якості життя Позивача та зменшення благ, які Позивач мала до моменту отриманого трудового каліцтва та втрати професійної працездатності. Розуміння безстроковості зазначених негативних наслідків, викликає у Позивача негативні емоції, породжує почуття соціальної незахищеності, розпачу та тривоги. Перелічені негативні явища в житті Позивача переконливо доводять факт завдання Позивачу немайнової (моральної) шкоди внаслідок отриманої травми та стійкої втрати професійної працездатності, що є наслідком порушеного законодавства на про охорону праці зі сторони Роботодавця. Оскільки Позивач являлася на момент спричинення їй шкоди застрахованою особою, то відповідно до ст.ст.21,28 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності» має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області. Отже, у даній справі, цілком розумним є оцінка грошового відшкодування завданої

позивачу моральної шкоди з огляду на ступінь втрати працездатності, а також розмір мінімальної заробі тної плати визначений ЗУ «Про державний бюджет на 2021 рік», а саме в 25 місячних розмірів мінімальної заробітної плати: 35*6000 гри.(місячний розмір мінімальної заробі тної плази етаном на 01 січня 2021 року встановлений ст.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») 210000 (двісті десять тисяч) гривень. Виходячи із зазначеного розрахунку, враховуючи глибину, характер та тривалість вимушених негативних змін в житті Позивача, істотність недоотриманих Позивачем благ, внаслідок втрати працездатності отриманої трудовим каліцтвом, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості, розмір справедливого, домірного відшкодування моральної шкоди завданої Позивачці повинен складати 210000

(двісті десять тисяч) гривень, що відповідає завданій Позивачці шкоді і є достатньою для

її відшкодування.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Відповідно до ч.4 ст.19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ст.274 ч. 1 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року було відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.(а.с.35)

12 липня 2021 року в.о.начальника відділення Волковий І.М надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Кам`янському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області з 14.07.2004 та отримує страхові виплати в зв`язку з нещасним випадком, який стався 24.10.2003 на ПП «Дніпро-ремонт». Під час виконання трудових обов`язків на посаді газорізчика, через порушення вимог інструкції по охороні праці з боку самої потерпілої та відсутності контролю з боку майстра, ОСОБА_3 отримала травму правої голені та лівої плечової кості. Через порушення вимог інструкції по охороні праці, що призвели до настання нещасного випадку на виробництві, комісією з питань охорони праці на підприємстві. ОСОБА_3 було прийнято рішення про зменшення одноразової допомоги на 25%. Згідно із довідкою про результати визначення ступеню втрати професійної працездатності у відсотках, необхідності в додаткових видах допомоги МСЕК від 16.06.2004 серія ДНА01 №418103, потерпілій ОСОБА_3 було встановлено 35% втрати професійної працездатності та III група інвалідності до 01.07.2005. Зазначеною довідкою визначено медикаментозне лікування у травматолога, санаторно-курортне лікування, тростина. При повторному огляді 17.08.2005 (витяг з акту огляду МСЕК серії ДНА-02 №04272) потерпілій встановлено 25% втрати працездатності та потребу додаткових видів допомоги, а саме: медикаментозне лікування у травматолога, вироби медичного призначення - тростина. 14 липня 2006 року при огляді ОСОБА_3 встановлено 25% втрати працездатності безстроково та потребу додаткових видів допомоги, а саме: медикаментозне лікування у

травматолога, вироби медичного призначення - тростина (витяг з акту огляду МСЕК серії ДНА-02 №012144). Середньомісячна заробітна плата для розрахунку страхових виплат становить 273,37 грн. Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань України від 16.09.2004 №366 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати» ОСОБА_3 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку в розмірі 95,68 грн. Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14.07.2004 №351 «Про призначення страхової виплати» ОСОБА_3 призначено одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності в сумі 7175,96 грн (273,37x35=9567,95х25%=2391,99; 9567,95x25-2391,99=7175,96). Постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.07.2004 №178 «Про призначення страхової виплати» ОСОБА_3 призначено санаторно-курортне лікування, направлено в санаторій «Приазов`я» м. Бердянськ на суму 1776,00 грн. За період з 14 липня 2004 року по 31 травня 2021 року Позивачці нараховано та виплачено страхових виплат на загальну суму 88623,19 грн. (вісімдесят вісім тисяч шістсот двадцять три грн 19 коп.) Позивачка не може беззаперечно стверджувати, що для підтримання звичайного способу життя їй доводилося докладати зусиль, оскільки вона не тільки не користувалася своїм правом на відновлення здоров`я після перенесеної травми, вона ще й порушувала норми діючого законодавства щодо якнайшвидшого повернення її до трудової діяльності. Як вбачається з довідки МСЕК від 14.06.2004 №418103, доданої до матеріалів справи, МСЕК визначено лише ступінь втрати професійної працездатності у відсотках, факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_3 не встановлений. Просить відмовити представнику позивача ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_3 моральної шкоди завданої ушкодженням здоров`я у сумі 210000,00 (двісті десять тисяч) гривень.(а.с.37-42)

27 вересня 2021 року представник позивача - адвокат Меланчук І.В. надав до суду пояснення по справі в яких вказано, що якщо право на відшкодування завданої умовами виробництва моральної шкоди, яка спричинила втрату потерпілим професійної працездатності, виникло в особи до набрання чинності Законом України № 717-У від 23 лютого 2007 року, тобто в період з 01.04.2001 року до 31 грудня 2005 року, така особа має право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду незалежно від дати звернення з позовом до суду. Отже, зважаючи на вказане, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача, ОСОБА_3 , з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 01 серпня 2003 року, а тому відшкодування моральної шкоди позивачу повинно проводитись за рахунок Фонду соціального страхування, а отже Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України є належним відповідачем у даній справі.

Представник позивача - ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засідання позов не визнала, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, враховуючи думку сторін, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступним підставам.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у трудових відносинах з ПП «Дпіпро-ремонт» напосаді газорізчика.

24 жовтня 2003 року на робочому місці стався нещасний випадок, за наслідками якого ОСОБА_3 отримано тілесні ушкодження у виді: «відкритий перелом правої голені зі зміщенням, закритий перелом лівої плечової кістки, верхньої третини зі зміщенням», щопідтверджується актом № 1 форми Н-1 «Про нещасний випадок на виробництві» від 28.10.2003 року.(а.с.13-16)

Згідно довідки від 16.06.2004 року, при первинному огляді, у зв`язку з нещасним випадком, пов`язаного з виробництвом ОСОБА_3 встановлено 35% втрати працездатності внаслідок трудового каліцтва, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні у травматолога, в забезпеченні тростиною, що підтверджується довідкою ЛТЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, погреби у наданні медичної та соціальної допомоги».(а.с.10)

14.07.2006 року ОСОБА_3 повторно пройшла огляд МСЕК, за результатами якого їй визначено ступінь втрати професійної працездатності - 25%, з 01 липня 2006 року - БЕЗСТРОКОВО, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні у травматолога, в забезпеченні тростиною, що під тверджується довідкою МСЕК «Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги».(а.с.11-12)

Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Так, ст.46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (ст.4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 року, який набрав чинності з 01 квітня 2001 року.

Норми вказаного Закону від 23 вересня 1999 року в редакції, чинній з моменту прийняття цього Закону і до внесення змін Законом України від 23 лютого 2007 року №717-V, передбачали, що: відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей є завданням страхування від нещасного випадку (абзац 4 ст.1); у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому (підпункт «е» п.1 ч.1 ст.21); за наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому Фондом провадиться страхова виплата за моральну шкоду (ч.3 ст.28); моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (ч.3 ст.34).

З огляду на положення ст.ст.21, 28, 30, 34, 35 Закону України від 23 вересня 1999 року, право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати за моральну шкоду, виникає в особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями) надано роз`яснення про те, що, оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Відтак, спори щодо відшкодування шкоди на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача ОСОБА_3 з дня первинного встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тобто з 16 червня 2004 року.

Частинами 1, 3 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції, чинній на час встановлення висновком МСЕК, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі ст.21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду. Відповідно до ст.13 зазначеного Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст.14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Відповідно до абз.4 ст.1, підпункту «е» п.1 ч.1 ст.21, ч.3 ст.34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» завданнями страхування від нещасного випадку є, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. У разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в судовому порядку.

Пунктом 27 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та пунктом 22 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію абзацу 4 статті 1, підпункту «е» пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону № 1105-XIV, якими обов`язок відшкодування моральної шкоди було покладено на Фонд.

Крім того, Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, виключено ч.3 ст.34 Закону №1105-XIV, що передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2 частини 44 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» пункт 3 розділу ХІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату непрацездатності» доповнено абзацом: «відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 1 січня 2008 року».

Конституційний Суд України у рішенні від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008 у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Законом України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов`язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» викладено у новій редакції Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», в тому числі змінено його назву на Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування». Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» набрав чинності 01 січня 2015 року.

Відповідно до ч.8 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень ЦК України та КЗпП України.

Проте, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ст.5 ЦК України). Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, у світлі рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року №20-рп/2008 у справі № 1-32/2008, Закон України від 23 лютого 2007 року № 717-V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», що набрав чинності 20 березня 2007 року, не встановлював ретроспективно обов`язок роботодавця з відшкодування моральної шкоди, оскільки щодо юридичної відповідальності, зокрема й цивільно-правової, новий закон застосовується лише тоді, коли він пом`якшує або скасовує відповідальність особи.

З урахуванням вищезазначеного, застраховані громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мали право на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду з моменту набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», тобто з 01 квітня 2001 року до 01 січня 2006 року. Визначальною в цьому випадку для особи є дата встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищевикладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц (провадження № 14-597цс18) та від 20 листопада 2019 року у справі №210/3177/17 (провадження № 14-288цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, на час встановлення позивачеві втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням обов`язок відшкодування моральної шкоди покладався саме на Фонд соціального страхування, що узгоджується із Законом України №1105-XIV.

За даних обставин, доведеність факту стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_3 на 35% при первинному огляді МСЕК та встановлення стійкої втрати нею працездатності на 25% безстроково з точки зору погіршення здоров`я, зміни життєвого укладу, що вимагає додаткових зусиль для організації життя, необхідності періодичного проходження лікування (свідченням чому є виписні епікризи, виписки з історій хвороб та медичних карток), приводять суд до переконання поза розумним сумнівом про наявність моральної шкоди, а відтак спростовують доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем факту заподіяння такої шкоди.

Відповідно до ст.ст.16, 23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує, що нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку працівника роботодавця, глибину фізичних та моральних страждань позивачки, ступінь втрати нею професійної працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача.

Виходячи з цих обставин, засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням конституційної значущості здоров`я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, суд приходить до висновку, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 75 000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди у 75 000 грн. як такої, що заподіяна позивачеві внаслідок ушкодження її здоров`я, необхідно стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області без утриманням податку та обов`язкових платежів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивачки від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», та характер позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, визначеної у грошовому вимірі, яка є майновою. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 908 грн. 00 коп. стягнути з відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я - задовольнити частково .

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, місцезнаходження: 49020, м. Дніпро, пр.-т Д.Яворницького, буд. 93, на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, без утриманням податку та обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 41323962, місцезнаходження: 49020, м. Дніпро, пр.-т Д.Яворницького, буд. 93, на користь держави судовий збір у розмірі 908 гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення - 29 вересня 2021 року.

Суддя О.О. Лобарчук