Рішення № 99957863, 17.09.2021, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/5251/21 2/335/2112/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого - судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Барсукової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

В С Т А Н О В И В :

АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_3 , звернулася до АТ КБ « Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв"язку з чим підписала заяву б/н від 04.12.2013 року.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 гривень.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3.,2.1.1.2.4 договору на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь -якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позичальник ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23.09.2021 року.

На день смерті з позичальником з померлою мешкали ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджується копіями паспортів.

На виконання вимог ч.2 ст.1281 ЦК України позивачем 30.10.2019 року була направлена претензія кредитора до Третьої Запорізької державної нотаріальної контори та 19.11.2019 отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого із заявами про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ « ПриватБанк».

В порушення умов укладеного кредитного Договору № б/н від 04.12.2013 року, станом на дату смерті ОСОБА_3 має заборгованість за вказаним кредитним договором у загальному розмірі 7598,87 грн., з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту, в сумі 7598,87 грн.

До теперішнього часу відповідачі заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.12.2013 року у добровільному порядку не погасили, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» змушений звернутися до суду з даним позовом, в якому просить: стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 7598,87 гривень за кредитним договором № б/н від 04.12.2013 року та судові витрати.

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, в матеріалах справи міститься заява представника позивача АТ КБ «ПриватБанк про розгляд справи за відсутністю представника позивача, заявлені позовні вимоги позивач підтримує у повному обсязі та просять їх задовольнити за підставами, які викладені в позовній заяві, проти ухвалення заочного рішення, не заперечує.

В судове засідання відповідачі двічі не з`явилися, про день та час розгляду справи були сповіщені судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши надані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст.16 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ч. 1 ст. 608 ЦК, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою. Дані правовідносини допускають правонаступництво в порядку спадкування.

Відповідно до ст.ст.13,43 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Письмові докази подаються в оригіналах або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку встановленому чинним законодавством.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , звернулася до АТ КБ « Приватбанк» з метю отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 04.12.2013 року.

Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримала кредитну картку.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000 гривень.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.3.,2.1.1.2.4 договору на підставі яких відповідач при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь -якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

При оформленні кредитної картки позичальник ОСОБА_3 була ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, підтверджується підписом у заяві про видачу кредиту від 04.12.2013 року.

Позичальник ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується відповіддю Управління державної реєстрації ГТУЮ у Запорізькій області від 17.09.2019 року №1027-04-3, яка долучена позивачем до позову та міститься в матеріалах справи.

30.10.2019 року за вих.№SAMDN52000126895490 АТ КБ «ПриватБанк» на адресу Третьої державної нотаріальної контори направлено претензію кредитора, в порядку ст.1281 ЦК України, копія якої міститься в матеріалах справи.

З відповіді державного нотаріуса Третьої державної нотаріальної контори К.К.Трипольської за вих.№2381/02-14 від 19.11.2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємці про прийняття спадщини не зверталися, після звернення спадкоємців до нотаріальної контори вони будуть ознайомлені з вимогою банку до спадкоємців.

28.04.2020 року відповідачам було направлено позивачем АТ КБ «Приватбанк» лист-претензію, згідно якої АТ КБ «Приватбанк» пред`явив до відповідачів вимоги щодо погашення суми заборгованості в розмірі 7598,87 гривень за кредитним договором № б/н від 04.12.2013 року, який було укладено між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 ..

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 04.12.2013 року, позичальник ОСОБА_3 станом на день смерті має заборгованість за кредитним договором № б/н від 04.12.2013 року у загальному розмірі - 7598,87 грн., яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 7598,87 гривень.

З витребуваної судом довідки департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 28.08.2021 року, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.05.1983 року по теперішній час, відповідач ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.05.1983 року по теперішній час, померла ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1978 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою, другою статті 1220 ЦК України визначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини:

- коло спадкоємців, які прийняли спадщину;

- чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України;

- при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини);

- при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Вказане узгоджується з правовою позицією з аналогічного питання викладеного у Постанові Верховного Суду від 10 червня 2020 року по справі №646/6493/16-ц, підстав відступити від яких судом не встановлено.

На підставі вимог ст. 129 Конституції України, реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог є конституційною гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 62 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, при вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Згідно з статтею 1282 ЦК України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Таким чином, позивач звернувся до сторони відповідачів, як можливих спадкоємців, з вимогою щодо стягнення боргу спадкодавця в межах строку, встановленого ст. 1281 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Разом з тим, суд звертає увагу, що реєстрація боржника разом з відповідачами за однією адресою, не є безумовною підставою для висновку про обов`язок відповідачів задовольнити вимоги кредитора, оскільки вказана обставина не свідчить про наявність у них родинних зв`язків та надання їм статусу спадкоємців на спадщину, яка відкрилася після смерті боржника ОСОБА_3 .

Слід зазначити, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Разом з тим, зазначені вище норми підлягали б застосування, за умови, що відповідачі є дійсними спадкоємцями боржника. Проте, у даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачі є спадкоємцями померлої ОСОБА_3 .

За таких підстав, твердження позивача, що відповідачі прийняли спадщину боржника, оскільки постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини, і тому вони мають відповідати перед кредитором, не може братися судом до уваги, адже, відповідно до положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця реєстрації. Місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, реєстрація будь-якої особи зі спадкодавцем не є безумовним підтвердженням того, що ця особа є спадкоємцем померлого.

Аналогічного правового висновку дійшла Перша судова палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2018 року у справі № 489/2924/16-ц.

Більше того, як вбачається із матеріалів справи, позивачем по справі не було подано до суду доказів на підтвердження наявності спадкового майна, яке залишилось після смерті позичальника ОСОБА_3 .

Суд зважає, що у спадкоємця виникає зобов`язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. Натомість, відомості щодо належності ОСОБА_3 за життя будь-якого майна, матеріали цивільної справи не містять.

Так, доводи позивача про те, що відповідачі є спадкоємцями позичальника ОСОБА_3 ґрунтуються лише на констатації факту наявності у паспортах громадянин України відповідачів відомостей про реєстрацію їх місця проживання за тією ж адресою, за якою до смерті проживала позичальник. Однак, позивачем не подано жодних доказів, про те, що відповідачі успадкували будь-яке майно позичальника і про вартість такого майна, як того вимагає стаття 1282 ЦК України. Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на повне та об`єктивне дослідження всіх доказів, які наявні у матеріалах справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, суд приходить до висновку, що вимоги заявлені позивачем під час судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.526,608,1216,1218,1220,1223,1231,1261,1268,1281,1282 ЦК України, керуючись ст.ст.9,12,13, 81, 95, 133, 141, 259, 263 - 265, 268,280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця -відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя А.В. Воробйов