Рішення № 99957627, 29.09.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Мукачево Справа №303/5599/21

2/303/1598/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Шин Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за договором про надання фінансових послуг у сумі 64040,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що зобов`язання позичальника перед ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» за договором про надання фінансових послуг не виконано.

Відповідач відзив на позовну заяву не подала.

З урахуванням положень частини п`ятої ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує наступне.

За умовами Договору про надання фінансових послуг від 25 червня 2018 року № 180625-143441, оформленого на підставі Заяви-анкети для отримання кредиту (надалі – Договір, а.с. 11) ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (далі – Товариство) надало ОСОБА_1 (далі - Позичальник) кредит у сумі 3000,00 гривень строком на 16 днів до 10.07.2018 зі сплатою процентів у розмірі 960,00 грн та процентів у розмірі 2% за кожен день користування кредитом (730 відсотків річних).

Відповідно до умов договору при виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов`язалася сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3 % за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64 % від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15 й день 5,02 %, на 30 й день 7,67 % (а. с. 11).

Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ "Прості займи" в електронній формі.

Так, відповідач заповнила свої дані на сайті позивача, ознайомилася з правилами та умовами позики (оферта), переглянувши їх за посиланням www.bistrozaim.ua і підтвердила свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті "З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій", після подачі заявки, відповідач отримала унікальний код підтвердження оформлення позики через CMC на свій мобільний номер, зазначений ним при реєстрації на сайті Товариства, CMC відправляється через зовнішній сервіс CMC-розсилок TurboSMS (ІНФОРМАЦІЯ_1 після отримання CMC, відповідач ввів отриманий код на сайті, і таким чином підтвердив подачу заявки та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.

Відповідно до довідки ТОВ "Фінансова компанія "ВЕЙ ФОР ПЕЙ" N 455 від 25.05.2021 року на підтвердження виконання переказу 25.06.2018 14:48:03 відповідачу на картковий рахунок були перераховані грошові кошти у розмірі 3000,00 грн. (а. с. 16).

Передаючи на розгляд суду позов, який є предметом даного судового розгляду, позивач зазначив у ньому вимогу про стягнення заборгованості, на підтвердження якої надав розрахунок заборгованості, згідно з яким станом на 25.05.2021 відповідач має заборгованість у сумі 64040,70 гривень (в т.ч.: 2640,00 гривень – заборгованість по тілу кредиту, 56232,00 гривень – нараховані відсотки, 1500 гривень – нарахована пеня, 981,38 грн – інфляційне збільшення, 2687,32 – 3% річних). Кількість днів: 1066 (а.с. 33-60).

Отже, суд, реалізуючи завдання цивільного судочинства, закріплені у ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України повинен надати правову оцінку саме цим конкретним підставам, оскільки з урахуванням вимог і заперечень сторін, обставин, на які посилаються інші особи, які беруть участь у справі, а також норм права, які підлягають застосуванню, суд визначає факти, які необхідно встановити для вирішення спору, і які з них визнаються кожною стороною, а які підлягають доказуванню.

Суд оцінює правовідносини, факти та обставини, які вже відбулися в минулому та надає їм правову оцінку в процесі судового розгляду конкретної справи, який обмежується предметом і підставами позову.

У відповідності до частини третьої ст. 12 та частини першої ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий зміст наведених законодавчих норм окреслює предмет доказування у цивільному процесі. Обсяг предмету доказування обмежується не лише обставинами, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а й іншими обставинами, які мають значення для вирішення цивільного спору.

Матеріали справи свідчать про те, що предметом судового розгляду справи є аналіз спірних кредитних правовідносин між учасниками справи з метою встановлення підставності позовних вимог Товариства.

Відповідно до ст. 76 Цивільного процесуального кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 статі 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

В свою чергу, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідачем не спростовано факту отримання кредиту та не надано доказів виконання зобов`язань перед позивачем.

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Судом встановлено, що Позичальник взяті не себе зобов`язання не виконав, у передбачений в Договорі строк грошові кошти (суму позики) та нараховані проценти за користування позикою не повернув, внаслідок чого виникла зазначена заборгованість.

Разом з тим, правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.

Так, частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1статті 1050 Цивільного кодексу України).

Разом з тим відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами укладеного кредитного договору сторони по справі погодили сплату заборгованості за позикою до 10.07.2018 року та розмір процентів за наданою позику в розмірі в розмірі 960,00 грн.

Відтак, у межах строку кредитування (з 25.06.2018 до 10.07.2018) відповідач мав, зокрема, повернути позивачеві кошти і сплачувати проценти.

Після закінчення строку користування позикою, починаючи з 11.07.2018 року, відповідач мав обов`язок, незалежно від пред`явлення вимоги позивачем, повернути всю заборгованість.

Згідно з частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Разом з тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18, зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналогічні висновки містяться також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року (справа № 14-154цс18).

З укладеного між сторонами Договору вбачається, що ОСОБА_1 отримала позику строком на 16 днів до 10.07.2018.

Таким чином, право позивача нараховувати проценти та неустойку (пеню) за користування позикою, за несвоєчасне погашення позики, припинилося зі спливом строку кредитування (10.07.2018), а тому з відповідача підлягають стягненню відсотки та пеня за період з 25.06.2018 по 10.07.2018 (включно).

Отже, з урахуванням строку кредитування, наданих позивачем розрахунків, Товариство має право на стягнення заборгованості в сумі 7100,70 гривень (в т.ч. 2640,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 792,00 грн – заборгованість за відсотками за період з 25.06.2018 по 10.07.2018, 0,00 грн. – пеня за період з з 25.06.2018 по 10.07.2018; 2687,32 грн – 3 % річних, 981,38 грн – інфляційні втрати).

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини зауважує на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частин першої-другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню сума 251,69 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 281-282, 288-289, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» - задоволити частково.

2. Стягнути із ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» 7100,70 (сім тисяч сто гривень 70 копійок) гривень (в т.ч. 2640,00 грн – заборгованість за тілом кредиту, 792,00 грн – заборгованість за відсотками за період з 25.06.2018 по 10.07.2018, 0,00 грн. – пеня за період з з 25.06.2018 по 10.07.2018; 2687,32 грн – 3 % річних, 981,38 грн – інфляційні втрати) заборгованості за договором про надання фінансових послуг від 25.06.2018 №180625-143441, а також суму 251,69 гривень у відшкодування судових витрат по справі.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

6. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» (69037 м.Запоріжжя, вул.Незалежної України, буд.39-А, офіс 25 Вознесенівський район Запоріжської області, код ЄДРПОУ 40858239).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя В.В. Кость