Ухвала суду № 99955276, 23.09.2021, Василівський районний суд Запорізької області

Провадження 1-кп/311/233/2021

Справа № 311/848/21

23.09.2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про продовження запобіжного заходу

у вигляді тримання під вартою

23 вересня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,

при секретарі Якимець К.В.

за участю прокурора Мітленко С.В.,

представника потерпілої – адвоката Грякало І.В.

законного представника потерпілої ОСОБА_1

захисника - адвоката Петренко А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні зали суду м.Василівка кримінальне провадження відносно: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Василівка Запорізької області, громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.152 КК України,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, мотивуючи тим, що ризики, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, якими обґрунтовувалося раніше обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Заявлене клопотання просить задовольнити за наведеними у ньому підставами. Та вказує, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Представник малолітньої потерпілої ОСОБА_4 - адвокат Грякало (Кочева) І.В. та законний представник малолітньої потерпілої – ОСОБА_1 підтримали у повному обсязі клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Проти клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт категорично заперечують.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник - адвокат Петренко А.В. заперечують проти клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та в судовому засіданні захисником подано клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу на інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням ОСОБА_2 під вартою, а саме на цілодобовий домашній арешт, з покладенням на обвинуваченого обов`язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України та носінням електронного браслету за його наявністю в органах поліції.

Вислухавши думку учасників судового розгляду за клопотанням прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яким обґрунтовується необхідність продовження ОСОБА_2 вказаного запобіжного заходу, вивчивши письмове клопотання захисника адвоката Петренка А.В., який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт,

вислухавши думку та пояснення учасників кримінального провадження за вказаними клопотаннями, суд дійшов до наступного висновку.

Пунктом 1 статті 5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Пунктом 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року визначено, що продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 09 березня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів..

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 30 липня 2021 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 до 28 вересня 2021 року, включно.

Проте, враховуючи ті обставини, що у найближчий час спливає строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 , суд, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.331 КПК України, зобов`язаний вирішити питання доцільності продовження на даний час тримання обвинуваченого під вартою.

Відповідно до положень ст.ст.131,132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

У відповідності до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочину діяльність.

Відповідно до ст.178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1); підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , суд вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які свідчать про наявність ризиків, які виправдовують тримання під вартою ОСОБА_2 , а також враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину), суд вважає, що існують достатні підстави, відповідно до ст.331 КПК України, вважати необхідним продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів.

Міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обрана обвинуваченому ОСОБА_2 з урахуванням тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення та даних про особу обвинуваченого. На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала. В судовому засіданні на даний час не встановлено жодних нових обставин, які б свідчили про відсутність ризиків та необхідність зміни обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

У пункті 51 справи «Летелье проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може визвати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправдане попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку в наслідок скоєння злочину.

Однак цей фактор можна рахувати виправданим тільки, якщо маються підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок знаходиться під загрозою.

Таким чином, на підставі ст.ст.177,178,194 КПК України, зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи мету застосування запобіжних заходів, враховуючи доведеність обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, тяжкість покарання яке йому загрожує у разі визнання винним, даних про його особу, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені пунктами 1,3 частини 1 статті 177 КПК України, і розцінюючи зазначені ризики як реальні та такі, що виправдовують обмеження свободи фізичної особи, а також те, що для запобігання ризиків, які встановлені судом застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження, враховуючи інтереси правосуддя, суд вважає можливим продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Суд вважає, що обраний обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості діянь, які йому інкримінуються та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого ОСОБА_2 від суду, ризик чого є реальним та дійсним.

Оцінивши вищезазначені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_2 в подальшому належить утримувати під вартою, підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, встановлені відповідною ухвалою суду з цього приводу, не відпали, жоден із більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, на переконання суду, не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п..1,3 ч.1 ст.177 КПК України, та приймаючи до уваги тяжкість та конкретні обставини інкримінованого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується та покарання, яке йому загрожує, а також репутацію обвинуваченого та дані про особу ОСОБА_2 , який офіційно ніде не працевлаштований, регулярного доходу та постійного джерела прибутку немає, неповнолітні та/або непрацездатні особи на його утриманні не перебувають та, усвідомлюючи виняткову тяжкість злочину, у вчиненні якого ОСОБА_2 обвинувачується та невідворотність покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.152 КК України, у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років, обвинувачений ОСОБА_2 може залишити місце мешкання, тим самим переховавшись від суду, унеможлививши проведення за його участю судовий розгляд з метою повного та всебічного розгляду кримінального провадження, а також виконання у відношенні нього процесуальних рішень, що додатково свідчить про неможливість запобігання вказаним ризикам, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Крім того, ОСОБА_2 може незаконно впливати на малолітню потерпілу. Вказаний ризик підтверджується тим, що малолітня потерпіла ОСОБА_4 та її законний представник ОСОБА_1 проживають по сусідству із обвинуваченим ОСОБА_2 , окрім того родина ОСОБА_2 товаришувала із родиною ОСОБА_1 , що безпосередньо було підтверджено в судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_2 під час його допиту, тому між потерпілою, її законним представником та обвинуваченим існує стійкий емоційний зв`язок та подальше спілкування з цими особами може провокувати у них бажання змінити або відмовитись від своїх показань, ризик чого, з огляду на особу обвинуваченого та характер вчиненого злочину, є дійсним та наявним.

На думку суду, зазначеним ризикам неможливо запобігти, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_6 будь-який більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, оскільки не відпали підстави для цього. На даний час не встановлені обставини, які виключають можливість тримання обвинуваченого під вартою, для запобігання вищезазначених ризиків застосування більш м`якого запобіжного заходу не буде ефективним і не сприятиме своєчасному розгляду кримінального провадження.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину одних особистих зобов`язань обвинуваченого ОСОБА_2 недостатньо для забезпечення дієвості кримінального провадження; - особи, які заслуговують на довіру та поручаться за виконання обвинуваченим ОСОБА_2 обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні, що унеможливлює застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки; - запобіжний захід у вигляді застави є надто м`яким та може не застосовуватись за вчинення особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканності особи. Крім того, відсутність достатніх коштів у обвинуваченого ОСОБА_2 свідчить про очевидну неможливість виконання ним обов`язків по внесенню застави.

Отже, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.п.1.3 ч.1 ст.177 КПК України.

Також судом не встановлено жодних даних, що свідчать про наявність у ОСОБА_2 яких-небудь тяжких захворювань, що перешкоджають триманню його в слідчому ізоляторі, а також інші обставини, які перешкоджають продовження йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відсутні.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст.177,178,183,194 КПК України, ст.ст.5,6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та, враховуючи матеріали кримінального провадження, які свідчать, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_2 під час судового розгляду даного кримінального провадження, тому суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_2 необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 21 листопада 2021 року, включно.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.331,350,372 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тобто до 21 листопада 2021 року, включно.

В задоволенні клопотання захисника - адвоката Петренка Артура Вадимовича, яке підтримане обвинуваченим ОСОБА_2 , про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО