Рішення № 9995488, 04.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.06.10р.Справа № 8/63-10 За позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (м. Кривий Ріг Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 2 928,84 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: Касьян М.С. - в.о. нач. юр. відділу (дов. № 71 від 11.12.09р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Кривбасводоканал" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 2 928,84 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 2 851,18 грн. - основний борг, 36,15 грн. - індекс інфляції, 41,51 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань в частині розрахунку за отримані послуги водопостачання та водовідведення.

Ухвалою голови господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.10р. строк вирішення спору продовжено по 12.06.10р. включно.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.04.2010р.

Вислухавши позивача, розглянувши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між позивачем та відповідачем існує письмовий правочин, внаслідок того, що 27.05.2009р. за заявою відповідача йому було відкрито особистий рахунок № 7220к, по якому за послуги водопостачання та водовідведення на адресу відповідача в електронному вигляді виставлялися рахунки.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Отже, між позивачем та відповідачем було укладено письмовий правочин, предметом якого було надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Свої зобов'язання позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується актами збору води, підписаними у двосторонньому порядку за червень 2009р., липень 2009р., серпень 2009р., вересень 2009р., які є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій, та підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідачем його зобов'язання були порушені, щомісячного розрахунку за отримані послуги він не здійснював, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість по оплаті за надані послуги з водопостачання та водовідведення станом на 01.02.2010р. у розмірі 2 851,18 грн., яку і просить стягнути позивач.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 36,15 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 41,51 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті наданих послуг з водопостачання та водовідведення у розмірі 2 851,18 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 2 851,18 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також і інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за отримані послуги водопостачання та водовідведення у червні 2009р., липні 2009р., серпні 2009р., вересні 2009р. у розмірі 2 851,18 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобовязання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 36,15 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 41,51 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах, а також враховуючи те, що відповідач неналежним чином виконав свої зобовязання перед позивачем, допустивши прострочення виконання грошових зобовязань, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 36,15 грн. та 41,51 грн., відповідно, слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 207, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 229 Господарського кодексу України, Законом України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (50020, АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, 6-А; р/р 26003053502352 в КФ Приватбанк, МФО 305750, код ЄДРПОУ 03341316) - 2 851 грн. 18 коп. основного боргу, 36 грн. 15 коп. втрат від інфляції, 41 грн. 51 коп. трьох відсотків річних, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін