Рішення № 99954076, 29.09.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3494/21

РІШЕННЯ

іменем України

"29" вересня 2021 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судових засідань Багрін І.А.,

представника позивача Мельника М.М.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Тітуха І.Б.,

перекладача Джумагулиєва Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську Миколаївської області адміністративну справу за позовом Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби в м. Києві та Київської області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення,

ВСТАНОВИВ:

в вересні 2021 року Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби в м. Києві та Київської області звернулося до суду з позовом до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.04.2021 року відповідача примусового видворено за межі території України, затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», в подальшому останній був переведений до ДУ «Миколаївській пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».

Водночас, забезпечити примусове видворення ОСОБА_1 у встановлений строк виявилося неможливим внаслідок неодержання документів, необхідних для ідентифікації відповідача,разом з тим строк його затримання спливає, а тому позивач просив продовжити строк затримання відповідача на шість місяців, тобто до 30.03.2022 року.

В судовому засіданні представник позивача Мельник М.М. позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. Вказував, що має можливість та бажання самостійно отримати в посольстві документи, необхідні для добровільного його залишення території України.

Представник відповідача адвокат Тітух І.Б. у судовому засіданні в задоволенні позовних вимог ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області просив відмовити, з огляду на їх необґрунтованість, оскільки представником позивача не підтверджено належними доказами відсутність з боку відповідача необхідної співпраці під час процедури його ідентифікації, а також доказів отримання консульською установою запитів, направлених ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області.

Заслухавши представника позивача Мельника М.М., відповідача ОСОБА_1 , його представника адвоката Тітуха І.Б., дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

В судовому засіданні встановлено, що рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.04.2021 року Алескерова Аслана примусового видворено за межі території України та затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України строком на шість місяців.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 був поміщений до ДУ «Чернігівський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України», в подальшому останній був переведений до ДУ «Миколаївській пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України».

Строк затримання відповідача спливає 30.09.2021 року.

З матеріалів справи вбачається, що ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області зверталося до Консульського відділу Посольства Азербайджану в Україні в сприянні ідентифікації та документуванні відповідача: звернення від 03.06.2021 року (без долучення відомостей про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство), звернення від 20.07.2021 року (з долученням фотокартки на особу, заповненої анкети, копії внутрішнього паспорта). Відповіді на вказані листи не надходили.

Аналізуючи вимоги та заперечення сторін, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Амюр проти Франції» та у справі «Дугуз проти Греції» вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

Так, згідно ч.4 ст.30 Закону України «Про правовийстатус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більше як на 18 місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання та видворення іноземців та осіб без громадянства визначені ст. 289 КАС України.

Згідно ч.1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати,що іноземець або особа без громадянства,стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців,документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади,що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів(підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Судом встановлено, що позивачем дотримано процедуру, за якою може бути обмежене право на свободу та особисту недоторканність іноземця.

Законність, наявність підстав та дотримання процедури затримання встановлено в рішенні Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 01.04.2021 року. Вказані обставини мають преюдиційне значення, а відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Предметом розгляду вказаної справи є наявність передбачених законом підстав для продовження строку затримання іноземця з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (ч.ч. 11, 12 ст. 289 КАС України).

Згідно ч. 13 ст. 289 КАС України умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Вказані фактори можуть бути підставами для продовження строку затримання іноземця лише тоді, коли вони існують в сукупності (одночасно).

Порядок дій з ідентифікації та документування іноземців встановлено розділом VI «Інструкції про примусове повернення та примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150, пунктом 1 якого передбачено, що якщо іноземець не має документів, що посвідчують особу, орган ДМС, орган охорони державного кордону України або орган СБУ вживають заходів щодо його ідентифікації та документування.

З цією метою до дипломатичних представництв або консульських установ держави походження іноземця надсилаються відповідні запити, до яких долучаються кольорові фотокартки на кожну особу, заповнені анкети визначеного консульською установою зразка та інші відомості про іноземця, які дають змогу встановити особу та підтвердити громадянство.

У разі відсутності акредитованого в Україні дипломатичного представництва або консульської установи країни походження іноземця запити до компетентних органів відповідної країни щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС.

Якщо від компетентних органів країни походження іноземця не надходить відповідь, запити щодо його ідентифікації надсилаються через Департамент консульської служби МЗС України повторно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до Консульського відділу Посольства Азербайджану в Україні 20.07.2021 року був направлений запит, до якого були долучені фотокартки, заповнена анкета, копія внутрішнього паспорта відповідача. Відповідь на вказане звернення не надійшла. Запити щодо ідентифікації відповідача через Департамент консульської служби МЗС України не надсилалися.

Разом з тим, відсутність відповіді з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства може бути підставою для продовження строку затримання відповідача лише за умови неможливості ідентифікації його особи у інший спосіб, як це передбачено статтею 289 КАС України.

З матеріалів справи вбачається, що особа ОСОБА_1 ідентифікується (підтверджена) копією паспорта та підтверджує його належність до громадянства Азербайджанської Республіки.

При цьому, відсутність з боку відповідача необхідної співпраці під час процедури його ідентифікації не підтверджена належними доказами. З пояснень відповідача, представника позивача та матеріалів справи вбачається, що відповідач надав усю необхідну інформацію про себе, а також копію свого паспорту та жодним чином не перешкоджав процедурі його ідентифікації протягом часу затримання.

За встановлених обставин, суд вважає, що стороною позивача не доведено обставин, які є підставами для продовження строку затримання відповідача, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Тому, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 8-10, 77, 241-246, 271, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби в м. Києві та Київської області до громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.В.Лузан