Рішення № 99954032, 15.09.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/28694/20

Провадження № 2/127/4922/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бессараб Н.М.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Туніка Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконкому Вінницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №424 від 20.02.2020 року, зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради змінити договір найму житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконкому Вінницької міської ради, у якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 про скасування пункту 1.3 Рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773 та зобов`язати виконавчий комітет Вінницької міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_1 , змінивши померлого наймача ОСОБА_2 на нового наймача ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 , ще будучи неповнолітнім, проживав з 2000 року разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 (яка була квартиронаймачем) у квартирі АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. На момент її смерті позивач проживав разом з нею, вів спільне господарство, користувався нарівні з наймачем усіма правами і ніс усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. 31.05.2019 року позивач звернувся до виконкому Вінницької міської ради із заявою про зміну договору найму у зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_2 на підставі ст. 106 Житлового кодексу Української PCP.

Пунктом 1.3 Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року «Про зміну договору найму жилих приміщень» надано дозвіл на укладення договору найму на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 в зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_2 та 28.01.2020 року позивач був зареєстрований за вказаною адресою. 03.02.2020 року з позивачем був укладений договір №447 найму житла, яке перебуває у комунальній власності м. Вінниці, а також Актом користування житловим приміщенням по договору найму №447 від 03.02.2020 року передано в користування вищевказану квартиру. Факт підписання договору та передачі майна, як наймачеві, підтверджується також копією особливого рахунку № НОМЕР_1 від 31.01.2020 року, виданого ТОВ «ЖЕО». Таким чином, рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року «Про зміну договору найму жилих приміщень» було виконано і позивач на підставі цього рішення позивач набув статусу квартиронаймача вказаної квартири.

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 скасовано пункт 1.3 Рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року № 2773 «Про зміну договору найму жилих приміщень та часткові зміни в рішенні виконавчого комітету міської ради від 24.10.2019 року №2658» в частині надання дозволу на укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 , оскільки на думку виконкому Вінницької міської ради позивач не являється наймачем вказаної квартири, тобто втратив права, які витікають з договору найму квартири передбачені ст. 64 ЖК України.

Позивач вважає рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 протиправним і таким, яке прийнято з грубим порушенням норм Житлового кодексу України, Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів, з таких підстав.

Позивач вважає, що після того, як відповідач на підставі п. 1.3 Рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року надав позивачу дозвіл на укладення договору найму на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 і з ним було укладено договір найму квартири, позивач набув права наймача зазначеної квартири. Вказане рішення №2773 від 07.11.2019 року вичерпало свою дію і тому воно не може бути скасоване чи змінене самостійно органом місцевого самоврядування після його виконання. Не маючи законних підстав, скасувавши п. 1.3 Рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773 відповідач фактично порушив житлові права позивача щодо користування жилим приміщенням.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Тунік Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, пославшись на обставини викладені в позовній заяві, просили позов задовольнити.

Крім того, позивач суду пояснив, що в квартирі АДРЕСА_1 він проживав з народження. Потім до 16 років він навчався і проживав в інтернаті, а після чого повернувся додому і проживає в цій квартирі по теперішній час. Позивач мав молодшого брата по материнській лінії - ОСОБА_3 , який ще маленьким був усиновлений громадянами Італії, йому було змінено прізвище, ім`я і він вибув з квартири. Будь-якою інформацією щодо ОСОБА_3 позивач не володіє, оскільки після усиновлення брата ОСОБА_3 позивач його ніколи не бачив. Бабуся позивача, його мати і її брат ОСОБА_4 померли, інших близьких родичів він не має. На запитання суду пояснив, що це його єдине житло.

Представник відповідача - виконавчого комітету Вінницької міської ради в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення вказаного позову, надала суду пояснення аналогічні змісту відзиву на позовну заяву (а.с. 41-42). Однак в судове засідання 15.09.2021 року представник відповідача не з`явився по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 суду пояснили, що вони сусіди позивача. Дуже добре і багато років знали бабусю позивача, його маму, спілкувалися з ними по-сусідськи. Позивач з народження проживав в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 до дня її смерті, хоронив її. Вказана квартира була надана бабусі позивача з її дітьми. Мати позивача декілька разів виходила заміж, але шлюби були не вдалі. Будь-яких спорів за спірну квартиру у позивача немає, так як після смерті бабусі, мами та її брата у позивача нікого з близьких родичів не залишилося. Молодший брат позивача усиновлений іноземцями, ніколи додому не приїжджав, вони його ніколи після того не бачили, багато років вже минуло. Позивач нормальний, хороший молодий чоловік, в будь-яких ситуаціях із вживанням алкоголю чи наркотиків він помічений не був, в тюрмі не сидів.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 не приватизована, перебуває у комунальній власності м. Вінниці.

З копії особового рахунку № НОМЕР_1 від 16.03.2021 року (а.с. 61) на квартиру АДРЕСА_1 встановлено, що квартиронаймачем цієї квартири значилася ОСОБА_2 , яка була в ній зареєстрована з 25.12.2000 року.

29.10.1992 року у виконкомі Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , актовий запис №86, після реєстрації шлюбу прізвище дружини - ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 29.10.1992 року та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00029607078 від 17.02.2021 року (а.с. 20, 46).

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є сином ОСОБА_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 15.05.2019 року Вінницьким міським відділом РАЦС ГТУЮ у Вінницькій області (а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 11.05.2019 року Вінницьким міським відділом РАЦС ГТУЮ у Вінницькій області (а.с. 8).

Згідно наданих в судовому засіданні пояснень позивача встановлено, що позивач мав молодшого брата по материнській лінії - ОСОБА_3 , який ще маленьким був усиновлений громадянами Італії, йому було змінено прізвище, ім`я і він вибув з квартири. Будь-якою інформацією щодо ОСОБА_3 позивач не володіє, оскільки після усиновлення брата ОСОБА_3 позивач його ніколи не бачив.

Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 від 16.03.2021 року (а.с. 61) ОСОБА_3 вибув 11.05.2004 року з квартири АДРЕСА_1 .

З копії особового рахунку № НОМЕР_1 від 16.03.2021 року (а.с. 61) на квартиру АДРЕСА_1 видно, що в цій квартирі також проживав і був зареєстрований з 04.07.1975 року дядько позивача (брат ОСОБА_2 по материнській лінії) - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 та знятий з реєстрації в зв`язку зі смертю з 28.01.2020 року (а.с. 58).

Копією особового рахунку № НОМЕР_1 від 16.03.2021 року (а.с. 61) на квартиру АДРЕСА_1 підтверджується, що позивач ОСОБА_1 постійно проживав у цій квартирі.

Згідно довідки Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради №15889 від 09.03.2021 року ОСОБА_1 зареєстрований у вказаній квартирі з 28.01.2020 року (а.с. 57).

Довідкою №339, виданою 17.05.2019 року ТОВ «ЖЕО» підтверджується, що ОСОБА_1 постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із померлою ОСОБА_2 на день її смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), вели спільне господарство (а.с. 16).

Згідно з Актом №11029, складеним 16.05.2019 року комісією в складі інженера ОСОБА_10 та начальника Чуманова В.Ю. ВКР ТОВ «ЖЕО» встановлено, що зі слів сусідів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 встановлено, що ОСОБА_1 постійно проживав на день смерті з ОСОБА_2 та проживає на даний час у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

Обставини постійного проживання позивача ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_2 до дня її смерті за адресою: АДРЕСА_1 підтвердили також в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6 .

Пунктом 1.3 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року надано дозвіл житлово-експлуатаційним конторам, відповідним підприємствам, установам, організаціям на укладення договору найму в державних житлових приміщеннях з членом сім`ї квартиронаймача, зокрема, на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м., з ОСОБА_1 у в зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_2 (а.с. 7).

03.02.2020 року між ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» та ОСОБА_1 був укладений договір №447 найму житла, яке перебуває у комунальній власності м. Вінниці, відповідно до якої наймодавець надав наймачу ОСОБА_1 у безстрокове користування житлове приміщення двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м. (а.с. 10-11).

ОСОБА_1 прийняв в користування та користується двокімнатною квартирою АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м. згідно із Актом користування житловим приміщенням по договору найму №447 від 03.02.2020 року (а.с. 12).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №424 від 20.02.2020 року скасовано пункт 1.3 рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773 «Про зміну договору найму жилих приміщень та часткові зміни в рішенні виконавчого комітету міської ради від 24.10.2019 року №2658» в частині надання дозволу на укладення договору найму на квартиру АДРЕСА_1 з ОСОБА_1 (а.с. 6).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради №550 від 05.03.2020 року відмовлено в безоплатній передачі квартири АДРЕСА_1 у приватну власність ОСОБА_1 (а.с. 8-9).

Позивач вважає рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 протиправним і таким, яке прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства, а тому оскаржив його до суду.

Суд, враховуючи доводи та вимоги позовної заяви, відзиву на позовну заяву, а також на підставі встановлених фактичних обставин справи і наданих сторонами доказів, виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) питання щодо скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Згідно із ч. 9, 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР, рішення виконавчого комітету ради з питань, віднесених до власної компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до Закону №280/97-ВР система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно із ст. 1 Закону №280/97-ВР, виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами; делеговані повноваження - повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Конституційний Суд України у своєму рішенні №7-рп/2009 зазначив, що закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону №280/97-ВР норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина 9 статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).

Системний аналіз наведених положень Конституції і законів України дає підстави вважати, що за органами місцевого самоврядування законодавцем закріплюється право на зміну та скасування власних рішень. Таке право випливає із конституційного повноваження органів місцевого самоврядування самостійно вирішувати питання місцевого значення шляхом прийняття рішень, що є обов`язковими до виконання на відповідній території, оскільки вони є суб`єктами правотворчості, яка передбачає право формування приписів, їх зміну, доповнення чи скасування. Це узгоджується із правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Отже, Вінницька міська рада має повноваження скасувати рішення виконавчого комітету, який створений при ній для здійснення виконавчих функцій, у разі невідповідності їх Конституції чи законам України, іншим актам законодавства.

Водночас у ст. 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Цей принцип знайшов своє відображення у ст. 74 Закону №280/97-ВР, згідно з якою органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Також, в Рішенні №7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Такі рішення можуть бути скасовані або змінені в судовому порядку.

Враховуючи, що на виконання п. 1.3 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року було надано дозвіл житлово-експлуатаційним конторам, відповідним підприємствам, установам, організаціям на укладення договору найму в державних житлових приміщеннях з членом сім`ї квартиронаймача, зокрема, на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м., з ОСОБА_1 у в зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_2 і 03.02.2020 року між ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» та ОСОБА_1 був укладений договір №447 найму житла, яке перебуває у комунальній власності м. Вінниці, відповідно до якої наймодавець надав наймачу ОСОБА_1 у безстрокове користування житлове приміщення двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м., є підстави вважати, що на підставі цього рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією суб`єктивних прав позивача у цій справі і він заперечує проти їх зміни чи припинення.

Отже, п. 1.3 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року є ненормативним (індивідуальним) правовим актом, тобто є актом одноразового застосування. Воно вичерпало свою дію фактом його виконання - наданням дозволу на укладення договору найму в державних житлових приміщеннях з членом сім`ї квартиронаймача, зокрема, на двокімнатну квартиру під АДРЕСА_1 , житловою площею 25,6 кв.м., з ОСОБА_1 у в зв`язку зі смертю попереднього квартиронаймача ОСОБА_2 , а тому орган місцевого самоврядування не мав правових підстав для його скасування після виконання цього рішення. Таке рішення, виходячи з вищенаведених норм чинного законодавства, могло бути скасовано лише у судовому порядку.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 "Про скасування пункту 1.3. рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773", як такого, що прийняте поза межами повноважень міської ради.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо обставин, які свідчать про підробку документів, які були подані ОСОБА_1 для укладення з ним договору найму квартири, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідач не надав суду належних доказів, які свідчать про підробку документів поданих ОСОБА_1 для укладення з ним договору найму квартири і вказані обставини не надавали Вінницькій міській раді правових підстав та повноважень для скасування п. 1.3 рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради №2773 від 07.11.2019 року після виконання цього рішення. Таке рішення могло бути скасовано лише в судовому порядку.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання виконавчого комітету Вінницької міської ради змінити договір найму квартири АДРЕСА_1 , змінивши померлого наймача ОСОБА_2 на нового наймача ОСОБА_1 , оскільки після скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 фактично відновлюється дія пункту 1.3. рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773". Крім того, договір найму житла №447 від 03.02.2020 року, укладений між ТОВ «Житлово-експлуатаційне об`єднання» та ОСОБА_1 є чинним, він ніким не скасований, не визнаний недійсним, тощо.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позов задоволено частково, тому пропорційно до задоволених позовних вимог необхідно стягнути з виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 840,80 грн. понесеного судового збору.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 2, 5, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 20.02.2020 року №424 "Про скасування пункту 1.3. рішення виконавчого комітету міської ради від 07.11.2019 року №2773".

Стягнути з виконавчого комітету Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 840,80 грн. понесеного судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: