Вирок № 99953415, 24.09.2021, Білокуракинський районний суд Луганської області

Справа № 409/1264/21

Номер провадження № 1-кп/409/114/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року смт Білокуракине

Білокуракинський районний суд Луганської області в складі:

головуючого судді: О.Г.Третяка

за участю секретаря судових засідань: Т.С.Михайлюк

за участю прокурора: О.В.Шестак

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт Білокуракине кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021136440000045 від 17.04.2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Просторе Білокуракинського району Луганської області, маючого середню спеціальну освіту, не одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого робітником з благоустрою в с. Просторе Білокуракинської селищної ради, депутатом рад не являється, ІН НОМЕР_1, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимого: 02.09.2020 року Білокуракинським районним судом за ч. 1 ст. 164 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік, судимість не погашена,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, -

В с т а н о в и в:

Згідно рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 15.03.2010 року ОСОБА_1 повинен сплачувати на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі ј частини всіх доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 26.02.2010 року та до повноліття дитини.

ОСОБА_1 , достовірно знаючи про вищевказане судове рішення, а також будучи неодноразово попередженим державним виконавцем про обов`язок сплати аліментів та кримінальну відповідальність у разі несплати боргу, злісно ухилився від сплати аліментів, що проявилось у тому, що ОСОБА_1 в період часу з грудня 2020 року по травень 2021 року, не маючи обмежень за станом здоров`я, тобто будучи працездатним, добровільно судового рішення не виконував.

Крім того, в порушення п.4 ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_1 не повідомив державного виконавця про те, що з 06.01.2021 року до 24.05.2021 рік перебував на обліку як безробітний у Білокуракинському районному центрі зайнятості та про те, що останньому здійснювалися виплати допомоги по безробіттю відповідно до Наказу від 06.01.2021 р. № НТ210106 на підставі п.3. ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Так, ОСОБА_1 , маючи доходи, оскільки отримував виплати допомоги по безробіттю, крім того не бувши офіційно працевлаштованим, працював по найму у мешканця с. Просторе, за що також отримував грошові кошти, будь-якої допомоги дитині не надавав, матеріально сину не допомагав, його матеріальним становищем не цікавився, тим самим злісно ухилявся від сплати встановлених аліментів на утримання дитини, що призвело до утворення заборгованості за період з грудня 2020 року по травень 2021 року по аліментним платежам в сумі 13 тисяч 779 гривень 18 копійок, що перевищує суму сукупно нарахованих відповідних платежів за три місяці.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 провину у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, суду пояснив, що дійсно ухилявся від сплати аліментів, однак, половину суми заборгованості ним було погашено. У скоєному розкаявся, просив суворо не наказувати.

Законний представник потерпілого надала суду заяву розглядати справу без її участі.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає, а також сторонам роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.164 КК України, підтверджується також матеріалами, зібраними під час досудового розслідування провадження, які не були об`єктом дослідження і учасники процесу не вважають за доцільне їх досліджувати, оскільки фактичні обставини скоєного, доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій учасниками процесу не оспорюються.

Оцінюючи зібрані докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 164 КК України - у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів), вчиненому особою, раніше судимою за кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 164 КК України.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, котра вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Призначаючи покарання з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим ОСОБА_1 кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який посередньо характеризуються за місцем проживання, до адміністративної відповідальності не притягався, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, раніше судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, працює.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає: щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Вищезазначені обставини дають суду підстави вважати, що виправлення обвинуваченого можливе тільки в ізоляціїї його від суспільства, з призначенням покарання у вигляді обмеження волі, що на майбутнє попередить вчинення ним кримінальних правопорушень, так як обвинувачений маючи не зняту та непогашену судимість вчинив умисний злочин у період відбування іспитового строку та повністю не погасив заборгованість по аліментам.

Згідно ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд призначає йому покарання за правилами передбаченими ст. 71, 72 цього Кодексу.

Відповідно до постанови п.25 Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК України) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили. При застосуванні правил ст. 71 КК України, судам належить враховувати, що остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж невідбута частина покарання за попереднім вироком.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 164 КК України, та призначити йому покарання:

- ч.2 ст. 164 КК України - у вигляді двох років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_1 до покарання призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Білокуракинського районного суду Луганської області від 02.09.2020 р.- у виді трьох місяців обмеження волі, та остаточно призначити покарання у виді двох років трьох місяців обмеження волі.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Білокуракинський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Білокуракинського

районного суду Луганської області О.Г.Третяк