Рішення № 99952345, 17.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/158/21

Справа №754/6990/21

РІШЕННЯ

Іменем України

17 вересня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Гринчак О.І.

за участю:

секретаря судових засідань Чехун Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Денисов Богдан Андрійович - поліцейський, сержант поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Денисова Богдана Андрійовича - поліцейського, сержанта поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві, третя особа: Департамент патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, тим, що 24 квітня 2021 року, рухаючись на автомобілі BMW X6, державний номер НОМЕР_1 , позивач помітив, що на приборній панелі його автомобіля, засвітилась лампочка, що вказує на якусь помилку (несправність) в роботі автомобіля. Для того, щоб з`ясувати причину такого сигналу контрольної системи автомобіля, він зробив вимушену зупинку (із увімкненням аварійних сигналів автомобіля) на першому ж доступному місці. Одразу після зупинки на проспекті Перемоги, 117 (перетин пр-ту Перемоги та вул. Федора Кричевського) о 16:17:09, як зазначає позивач, він ще не встиг вийти з автомобіля, як підійшов сержант поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Денисов Богдан Андрійович . Не вислухавши пояснень позивача, поліцейський повідомив, що позивач перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1., зупинившись на «острівці безпеки» і такими діями порушив п. 34 ПДР. Після чого щодо позивача посадовою особою Відповідача була винесена постанова ЕАН № 4115728 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП у розмірі 340,00 грн., а в разі несплати штрафу протягом 15 днів - у розмірі 680,00 грн.

Позивач зазначає, що горизонтальна дорожня розмітка, яка була нанесена на місці, в якому він зупинився, не має нічого спільного із дорожньою розміткою, що згідно з п. 1.16.4. Додатку № 2 до ПДР повинна позначати «острівець безпеки», оскільки на зазначеній розмітці всередині нанесеного непереривною лінією відсутні діагональні смуги, які є характерними для даного виду розмітки. Інша горизонтальна розмітка, яка могла б відповідати іншому виду горизонтальної дорожньої розмітки, встановленої Додатком № 2 до ПДР, відсутня. На підтвердження вигляду зазначеної дорожньої розмітки позивач надав принтскрин із супутникової карти, зроблений на дату написання позовної заяви, а також фотографію з місця події. Позивач вказує, що навіть, якщо допустити, що він вимушено зупинив свій автомобіль на «острівці безпеки», він не розуміє про перетин якої суцільної лінії дорожньої розмітки йде мова.

Позивач не погоджується із твердженням відповідача, оскільки горизонтальна дорожня розмітка, визначена згідно з п. 1.1 Додатку № 2 до ПДР та згідно з пп. 1.16.4 Додатку № 2 до ПДР це різні рівноцінні горизонтальні розмітки, з різними стандартами, різними назвами, різним призначенням, регулюються різними пунктами ПДР і в жодному нормативному акті, які є обов`язковими для виконання водіями, не встановлено, що дорожня розмітка згідно з пп. 1.16.4 Додатку № 2 до ПДР складається із дорожньої розмітки згідно з п. 1.1 Додатку № 2 до ПДР.

На переконання позивача, він не перетинав дорожню розмітку згідно з п. 1.1 Додатку № 2 до ПДР на проспекті Перемоги, 117, оскільки там відсутній такий вид горизонтальної дорожньої розмітки. Крім того, та розмітка, яка нанесена на дорогу в місці фіксації правопорушення, не схожа також і на горизонтальну розмітку, визначену у пп. 1.16.1-1.16.3 Додатку № 2 до ПДР як острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків. Тобто, позивач зазначає, що він здійснив вимушену зупинку у місці, яке не відповідає жодному виду горизонтальної дорожньої розмітки згідно з Додатком № 2 до ПДР. Також позивач вказує, що у матеріалах справи відсутні докази того, що саме він під час руху здійснив перетин дорожньої смуги 1.1 ПДР.

Крім іншого, у позовні заяві йдеться про те, що відповідачем винесено оскаржувану постанову із істотним порушенням його прав, оскільки постанову винесено за місцем вчинення правопорушення. Позивач вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Ухвалою Деснянського районного суду від 11.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху.

31.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач визначив коло учасників, а саме: відповідач - Департамент патрульної поліції, третя особа - Денисов Богдан Андрійович - поліцейський, сержант поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві.

Ухвалою Деснянського районного суду від 08.06.2021 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та виконання ухвали Деснянського районного суду від 11.05.2021 у справі № 754/6990/21.

01.07.2021 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 02.07.2021 провадження у даній справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20 серпня 2021 року.

20.08.2021 розгляд справи відкладено на 17.09.2021.

16.09.2021 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача, в якій він також підтримав позов та просив його задовольнити.

У судове засідання 17.09.2021 позивач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 17.09.2021 не з`явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, причини неявки суду невідомі; відзиву на позовну заяву позивач не надав.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив таке.

24 квітня 2021 року поліцейським, сержантом поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві Денисовим Богданом Андрійовичем винесено постанову EAH № 4115728 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, що передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на суму 340,00 грн.

При цьому, в оскаржуваній постанові зазначено, що 24.04.2021 о 16:06:28 в м. Києві, проспект Перемоги, 117, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW X6, державний номер НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 та здійснив зупинку на «острівці безпеки», чим порушив п. 34 Правил дорожнього руху - порушення вимог розмітки проїзної частин доріг.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001, Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 1.4 ПДР кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Згідно з п. 1.10 ПДР острівець безпеки - технічний засіб регулювання дорожнього руху на наземних пішохідних переходах, конструктивно виділений над проїзною частиною дороги та призначений як захисний елемент для зупинки пішоходів під час переходу проїзної частини дороги. До острівця безпеки належить частина розділювальної смуги, через яку пролягає пішохідний перехід.

Пунктом 2.3 ПДР встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору, швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом (п. 1.10 ПДР).

Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 8.1 ПДР регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до п. 8.5 ПДР дорожня розмітка поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює.

Відповідно до пп. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Горизонтальна розмітка має таке значення, зокрема:

1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей;

1.16.1-1.16.3 - позначає напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків;

1.16.4 - позначає острівці безпеки.

Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.

Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Відповідно до п. 5.3.1 ДСТУ 2587-2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування» основне призначення розмітки - забезпечення візуальної орієнтації учасників дорожнього руху у разі вибору траєкторії, напрямку і режимів руху в різних дорожніх умовах. Розмітка повинна бути видима як у світлу, так і в темну пору доби на відстані, що забезпечує безпеку руху.

Положеннями частини першої статті 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, як порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами частин другої, третьої статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

При цьому, графа оскаржуваної постанови: «до постанови додаються …» - працівником поліції не заповнена, що свідчить про відсутність будь-яких доказів, отриманих в порядку, визначеному чинним законодавством України, щодо вчинення водієм адміністративного правопорушення.

При цьому суд враховує, що навіть сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення. Такий висновок випливає з правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 08.07.2020 у справі № 177/525/17, від 20.05.2020 у справі № 524/5741/16- а, від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17.

Оцінюючи оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості (п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України), суд встановив, що працівником поліції факт вчинення правопорушення позивачем жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним допустимим й належним доказом.

Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі № 338/1/17 зазначив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Посилання на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення є помилковим, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Отже, працівник поліції у своїй діяльності порушив принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

З огляду на зазначене, вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, не доведена та не підтверджується належними доказами, що виключає притягнення його до адміністративної відповідальності.

Водночас суд зауважує, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, щодо горизонтальної розмітки 1.16.1-1.16.3 розділу 34 ПДР, яка позначає напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків, а також горизонтальної розмітки 1.16.4 розділу 34 ПДР, яка позначає острівці безпеки, не мають значення для вирішення даного спору, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесена за порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 ПДР.

Також з наданих до позовної заяви фотоматеріалів не вбачається наявності ні напрямного острівця, ні острівця безпеки у зафіксованому на фотографії місці, натомість вбачається горизонтальна розмітка 1.1 розділу 34 ПДР, яка нанесена згідно з п. 7.2 ДСТУ 2587-2010 «Безпека дорожнього руху. Розмітка дорожня. Загальні технічні вимоги. Методи контролювання. Правила застосування».

При цьому, вказані фотоматеріали не містять фіксації автомобіля, належного позивачеві, на місці вчинення правопорушення, а тому, як зазначалося вище, не доводять факту вчинення правопорушення позивачем.

Крім того, доводи позивача про порушення відповідачем вимог законодавства та розгляд справи поліцейським на місці вчинення правопорушення, а не за місцем знаходження відповідного органу, судом відхиляються з огляду на приписи частин другої, четвертої статті 258 КУпАП, відповідно до яких, зокрема, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції; у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо скасування оскаржуваної постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене, на підставі частини другої статті 5 КАС України, виходячи з повноважень, визначених пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України постанову серії ЕАН № 4115728 від 24.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП слід скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст. 2, 5-11, 72, 77, 139, 243, 244, 246, 250, 286 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: Денисов Богдан Андрійович - поліцейський, сержант поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ЕАН № 4115728 від 24.04.2021 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації та місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місце знаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, будинок 3.

Третя особа: Денисов Богдан Андрійович , поліцейський, сержант поліції 5 роти Управління патрульної поліції в м. Києві - місце знаходження: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9.

Повний текст рішення складено 29.09.2021.

Суддя Деснянського

районного суду міста Києва Оксана Гринчак