Рішення № 99952168, 09.09.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1711/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.,

за участю представника позивача

за довіреністю Лекіашвілі В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання, внески у розмірі 70143 грн. 05 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 13147 грн. 65 коп. та 3% річних у розмірі 4379 грн. 87 коп., а всього 87670 грн. 57 грн., а також стягнути у рівних частках сплачений ним судовий збір в сумі 2270 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п.18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992р. №572, споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки,платіжної квитанції тощо).

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлено будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії, споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

У квартирі АДРЕСА_2 встановлено лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно з п. 20 вищевказаних правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документу (розрахункової книжки,платіжної квитанції, тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Лічильник гарячого водопостачання у вище зазначеній квартирі не пройшов повірку, тому з 01.07.2020 року згідно з п.21 вищевказаних Правил, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на зареєстровану особу. На сьогоднішній день постачання гарячої води у зазначену квартиру не припинено, трубопровід не опломбовано.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч.2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Згідно з ч. 3 т. 13 Конституції України встановлено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст.332 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов`язок по утриманню майна, включаючи обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг, покладається законом на відповідача, як на власника квартири незалежно від факту його реєстрації чи проживання у житловому приміщенні.

Згідно інформації (інформаційної довідки) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №247083769 від 05.03.2021 року, всі солідарні відповідачі є співвласниками вищезазначеної квартири. Ця інформація також підтверджується договором купівлі-продажу квартири Серія ААК №667623 від 14.01.1998 та договором дарування квартири ВМО №403691 від 24.11.2009 року.

Зазначено, що відповідачі, фактично споживаючи вищезазначені послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі. Заходи досудового врегулювання спору з відповідачами не проводилися, оскільки чинним законодавством такого обов`язку не передбачено.

Вищезазначена квартира не від`єднана від мереж централізованого опалення та гарячого постачання у встановленому законодавством порядку.

Заходи досудового врегулювання спору з відповідачами не проводилися, оскільки чинним законодавством такого обов`язку на позивача не покладено. Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживачі (відповідачі) зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги позивачу, якщо вони фактично користувалися ними.

Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг з відповідачами, сама по собі, не може бути підставою для звільнення споживачів (відповідачів) від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 15.03.2018р. у справі №401/710/15-ц, від 23.05.2018р. у справі №216/5756/15-ц, від 30.10.2013 у справі №6-59цс13.

Крім того, відповідно до п. п. 5.10.11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги», споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги» за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Стаття 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інших порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», дієздатні особи,які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до ч.1 ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Отже, позивач вважає, що вправі вимагати від відповідачів, як солідарних боржників їх обов`язку щодо погашення заборгованості перед позивачем за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Відповідачі з січня 2013 року своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за отримані послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання, а також не здійснювали внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, згідно із ст. 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та згідно рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.03.2021 складає 70143,05 грн., що підтверджується розрахунком по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Крім того, відповідачам на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані інфляційні втрати в сумі 13147 грн. 65 коп. та 3 % річних, що становить 4379 грн. 87 коп.

На підставі викладеного вище, позивач просить суд, - стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески у розмірі 70143 грн. 05 коп., інфляційну складову боргу – 13147грн. 65коп., 3% річних – 4379грн. 87коп., а всього – 87670грн. 57коп. та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн. у рівних частках.

Ухвалою суду від 12.04.2021 прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи.

31.05.2021 року судом отримано заперечення відповідача ОСОБА_2 , датоване 29.05.2021 року, проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.119), у задоволенні якого ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 14.09.2021 року – відмовлено. Відзив на позов не подано.

Між тим, від відповідача ОСОБА_2 31.05.2021 року судом отримано заперечення, за яким зазначає щодо пропуску позовної давності, на яке суд, як вона вважає, згідно зі ст.267 ЦК України, зобов`язаний надати відповідь. Крім того, вказує, що ст.267 ЦК України, на її думку, пов`язує можливість захисту порушеного права з наявністю у заявника поважних причин пропущення строку. Отже, відповідачем ОСОБА_2 подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.118).

31.05.2021 року судом отримано заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді (а.с.124). Ухвалою від 01.06.2021 року постановлено вважати відвід необґрунтованим (а.с.125-126).

Ухвалою від 11.06.2021 року заяву ОСОБА_2 про відвід судді головуючого у справі Позарецької С.М. – залишено без задоволення (суддя Кондрацька Н.М.) (а.с.138-140).

10.06.2021 року судом отримано заяву відповідача ОСОБА_2 від 07.06.2021 року про відвід судді (а.с.146). Ухвалою від 15.06.2021 року постановлено вважати відвід необґрунтованим (а.с.149-150).

Ухвалою від 17.06.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Позарецької .М. від розгляду справи (суддя Демчик Р.В.) (а.с.162-163).

11.06.2021 року від відповідача ОСОБА_2 судом отримано заяву відповідача ОСОБА_2 про залишення позовної заяви без розгляду (а.с.182). Ухвалою суду від 09.09.2021 року у задоволенні вказаної заяви відмовлено.

12.07.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано чергову заяву про відвід судді, датовану 09.07.2021 року (а.с.185). Ухвалою від 13.08.2021 року, постановлено вважати відвід необґрунтованим (а.с.188-189).

Ухвалою від 25.08.2021 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Позарецької С.М. (суддя Казидуб О.Г.) (а.с.195-197).

01.09.2021 року відповідачем ОСОБА_2 подано чергову заяву про відвід судді, датовану 27.08.2021 року (а.с.200). Ухвалою від 02.09.2021 року постановлено вважати відвід необґрунтованим (а.с.204-206).

Ухвалою від 08.09.2021 року відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про відвід судді Позарецької С.М. від розгляду даної справи (суддя Демчик Р.В.) (а.с.211-212).

Ухвалою від 09.09.2021 року у задоволенні заяв ОСОБА_2 від 08.06.2021 року (а.с.152,154) та від 09.07.2021 року (а.с.182) про залишення позову без розгляду - відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю – ОСОБА_3 позов підтримав у повному обсязі. Вказав що підприємство - позивач надає послуги як до будинку АДРЕСА_1 , так і до квартири АДРЕСА_3 у даному будинку. Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири, про яку йдеться, кожному з них належить по 1/2 частині квартири. До зазначеного житлового приміщення подається тепло та гаряча вода. Скарг, претензій щодо надання послуг неналежної якості або не в належній кількості від відповідачів не надходило. Крім того, відсутня інформація про їх відмову від послуг, які надаються позивачем.

Вказав, що відповідно до ст.332 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом, в т.ч. і сплачувати за послуги. Відсутність договору не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати послуги, які подаються до квартири.

Зауважив, що внески нараховуються за обслуговування встановленого загальнобудинкового приладу обліку за тарифами, визначеними рішенням Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019 року. Період заборгованості становить з січня 2013 року по лютий 2021 року включно. Особовий рахунок у квартирі один.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності (а.с.118) зауважив, що таким чином, відповідач визнає наявність боргу, але лише в межах трьох років. Заяву про поновлення строку позовної давності не подаватиме.

Тож, підсумовуючи свої пояснення, просив суд стягнути з відповідачів заборгованість солідарно і в повному обсязі в сумі 70143,05грн., а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення – 13147,65грн., а також три проценти річних від простроченої суми-4379,87грн., відповідно до вимог ст.625 ЦК України, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,00грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи неодноразово належним чином повідомленою про час та місце судового засідання, до суду не з`явилася, про причини своєї неявки суд не інформувала.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, судом повідомлялася, у встановленому законом порядку, про місце, день та час розгляду справи. Так, у матеріалах справи наявні її заяви від 09.07.2021 року (а.с.184) та від 27.08.2021 року (а.с.201), в яких нею повідомлено, що позов вона не визнає через відсутність, на її думку, зобов`язань перед позивачем. Крім того, вказує, що через скрутне матеріальне становище та фактичну відсутніть грошових коштів, просить суд, проводити розгляд справи у її відсутності.

Заслухавши думку представника позивача, врахувавши думку відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ст. 14 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» (в подальшому ПрАТ) покладено обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 №2444).

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», виконавцем послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація, а послуг з постачання гарячої води - суб`єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води. Згідно вищенаведеного ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Лічильник гарячого водопостачання у вище зазначеній квартирі не пройшов повірку, тому з 01.07.2020 року згідно з п.21 вищевказаних Правил, плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання на зареєстровану особу. На сьогоднішній день постачання гарячої води у зазначену квартиру не припинено, трубопровід не опломбовано.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за № 274038615 від 09.09.2021 року: співвласниками квартири АДРЕСА_2 є відповідачі у наступних частках:

ОСОБА_1 - 1/2 та ОСОБА_4 1/2 з 13.11.2009 року на підставі оговору купівлі-продажу №295 від 14.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н.В.

Відповідно до договору дарування частини квартири №3587 від 24.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Ященко В.М., ОСОБА_4 подарував належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , тож саме вона стала співвласником 1/2 частини квартири з 01.12.2009 року. Зазначена інформація підтверджується також наявністю у матеріалах справи договору купівлі-продажу №295 від 14.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н.В., а також договору дарування частини квартири №3587 від 24.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Ященко В.М. (а.с.12-13).

Як вбачається з рішення Черкаського міськвиконкому від 24.05.2000р. №520, до Переліку споживачів, що передані ДП «Черкаська ТЕЦ» від КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» віднесено і споживачів Мікрорайону «Митниця» (Тепломагістраль №1К,3К) (а.с.15-16).

Відповідно до відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 05.04.2021 року, отриманих судом 13.04.2021 року, відсутня інформація про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.31). Крім того, згідно відомостей відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради від 06.04.2021 року, отриманих судом 13.04.2021 року, відсутня інформація про реєстрацію місця проживання відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.33).

До квартири АДРЕСА_2 надаються послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», відкрито о/р №11502059, за яким станом на 01.03.2021 року наявна заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внески, яка становить 70143 грн. 05 коп., оскільки відповідачі ухиляються від перерахування щомісячної оплати за послуги централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості (а.с.5-6).

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З моменту надання позивачем споживачам послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ (в редакції Закону України №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, що чинна з 09 червня 2018 року; діє в частині положень частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18 з 1 січня 2019 року; введено Закон в дію з 01 травня 2019 року відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ), житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

До житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами п.2 ч.1 ст. 5 цього ЗУ). Права та обов`язки споживача визначені у статті 7 згаданого Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.

Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання включаються до плати виконавцю відповідної комунальної послуги і в рахунку відображаються окремо.

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води передбачені статтями 21 та 22 цього Закону.

Крім того, нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

Також, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та рішення Черкаського міськвиконкому №1021 від 17.09.2019р. передбачено необхідність здійснення споживачем внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води.

Правовідносини між співвласниками майна як суб`єктами цивільних правовідносин та іншими особами регулюються законами України та договорами, укладеними власниками (співвласниками) майна та іншими особами. Правовідносини власників житлових приміщень щодо оплати комунальних послуг з підприємствами, які надають ці послуги, регулюються нормами ЦК України та законодавства, яке регулює користування житловими комунальними послугами.

Правове регулювання правовідносин власників житлового приміщення належного їм на праві приватної власності, здійснюється на підставі норм ЦК України, які регулюють правовідносини з права власності. У статті 13 Конституції України зазначено, що власність зобов`язує. Вказана норма кореспондує зі статтею 322 ЦК України – власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, чинне законодавство визначає обов`язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, за результатами розгляду справи встановлено, що відповідачами, як співвласниками квартири і споживачами житлово-комунальних послуг, не вносилася плата за надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та внесків, в т.ч. і на час розгляду справи. При цьому, слід зазначити, що ними не спростовані доводи позивача про те, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» надає такі послуги, враховуючи норми статті 12 ЦПК України.

Що стосується відсутності укладеного договору між позивачем та співвласниками (споживачами) квартири, то слід звернути увагу на висновки Верховного Суду у постанові по справі №210/5796/16-ц від 18.03.2019. Зокрема, зазначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані йому послуги, так як вони є споживачами наданих послуг. Закон передбачає, що споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Крім того, якщо споживач не відмовляється від оплати послуг, а оспорює об`єм наданих житлово-комунальних послуг виконавцем або їх якість, у справі повинні бути певні акти – претензії, як докази спростування заявленої суми стягнення.

Таких документів споживачами - відповідачами по справі надано не було. Як і не наведено обставин про те, що відповідачі не користувалися послугами, наданими позивачем, які постачаються централізовано.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (ст. 543 ч.ч.1, 2 ЦК України).

Проте, суд вважає, що позиція представників позивача щодо необхідності саме солідарного стягнення заборгованості з відповідачів, є не обґрунтованою.

Так, в ході розгляду справи встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна за № 274038615 від 09.09.2021 року: співвласниками квартири АДРЕСА_2 є відповідачі у наступних частках:

ОСОБА_1 - 1/2 та ОСОБА_4 1/2 з 13.11.2009 року на підставі: договору купівлі-продажу №295 від 14.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н.В.

Відповідно до договору дарування частини квартири №3587 від 24.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Ященко В.М., ОСОБА_4 подарував належну йому 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_2 , тож саме вона стала співвласником 1/2 частини квартири з 01.12.2009 року. Зазначена інформація підтверджується також наявністю у матеріалах справи Договору купівлі-продажу №295 від 14.01.1998, посвідченого приватним нотаріусом Романій Н.В., а також договору дарування частини квартири №3587 від 24.11.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Ященко В.М. (а.с.12-13). Слід зазначити, що відповідачами дана інформація спростована не була.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними з володінням спільним майном. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового оброту та інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч.4 ст.544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги -регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутися до суду з позовом про примусове стягнення із співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.08.2020 року у справі № 703/2200/15-ц, постанові Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №638/5001/17 (провадження №61-18650св20), а також у постанові від 13.03.2019 року у справі №521/3743/17-ц (провадження №61-26462св18).

Таким чином, позиція відповідача ОСОБА_2 , викладена у її заявах, що містяться у матеріалах справи, щодо безпідставності та невизнання вимог позивача до неї, оскільки вона не мешкає у вказаній вище квартирі, а мешкає за адресою: АДРЕСА_5 , та відповідно не користується послугами, які надаються позивачем до згаданого житлового приміщення, а відтак - між нею та позивачем, на її переконання, відсутні будь-які зобов`язальні відносини, – є безпідставними.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю три роки (ст.257 ЦК). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Судом встановлено, що позивач своїм правом на стягнення заборгованості з відповідачів, у порядку наказного провадження, не скористався, про що він підтвердив і в судовому засіданні.

Між тим, відповідно до постанови ВС від 11.09.2018 по справі №904/191/18, пред`явлення позову до суду — це реалізація позивачем права на звернення до суду. Саме з цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі. Відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої та оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. За змістом викладеного, перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Також за висновками ВСУ у справі №6-895цс15 від 02.12.2015 вказано, що перебіг позовної давності, шляхом пред`явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства.

Отже, що стосується застосування строків позовної давності по даній справі, то слід зазначити наступне: позивачем нарахована заборгованість за період часу з січня 2013 року по лютий 2021 року включно. Позивач своїм правом на стягнення заборгованості з відповідачів, у порядку наказного провадження, не скористався, про що він підтвердив і в судовому засіданні. Зазначена позовна заява подана до суду лише 18.03.2021 року.

Судом встановлено, що права та інтереси позивача відповідачами порушені – останніми не вносились кошти за надані житлово-комунальні послуги, але позовна давність спливла, починаючи з січня 2013 року по березень 2018 року включно, про що зроблено відповідачем ОСОБА_2 відповідну заяву, а тому слід відмовити позивачеві у задоволенні позову про стягнення заборгованості з відповідачів за цей період у зв`язку із спливом позовної давності і за відсутності поважних причин її пропущення.

За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» підлягають до часткового задоволення, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з централізованого опалення, гарячого водопостачання, ним були надані відповідні послуги відповідачам, як споживачам таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами та не спростовані відповідачами, а тому до стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підлягає заборгованість за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесків за період часу, тобто в межах строку позовної давності, - з квітня 2018 року по лютий 2021 року включно в сумі 27437,69 грн. за особовим рахунком № НОМЕР_1 , інфляційні нарахування в сумі 1447,83 грн. за період з квітня 2018 року по грудень 2020 року включно та три відсотки річних в сумі 860грн. 53коп. за період з квітня 2018 по лютий 2021 року включно, у зв`язку із простроченням відповідачами оплати комунальних послуг, відповідно до належних їм часток, оскільки вони є співвласниками нерухомого майна, до якого позивачем надаються житлово-комунальні послуги. В іншій частині позову слід відмовити.

На думку суду, помилковими є твердження позивача про те, що відповідачі повинні нести солідарну відповідальність за борговими зобов`язаннями, оскільки вони, як співвласники нерухомого майна, повинні нести обов`язок сплати комунальних послуг, відповідно до їхніх часток у праві власності на це майно.

Варто зазначити, що стосується заяви відповідача ОСОБА_2 від 09.07.2021 року (а.с.183), в якій вона просить постановити окрему ухвалу за фактом внесення позивачем, на її переконання, неправдивих відомостей у позовну заяву, наявну у матеріалах справи №711/1711/21, суд вважає її безпідставною, а доводи, викладені в ній, - такими, що не знайшли своє підтвердження в ході розгляду даної справи. Тож, на думку суду, відсутні підстави для винесення судом окремої ухвали.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 2270грн., що підтверджується платіжним дорученням № 63 від 12.03.2021.

Отже, до стягнення із відповідачів на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Черкаської міської ради підлягає сума 2270 грн. (судовий збір) в рівних частках: з відповідача ОСОБА_1 – 1135,00грн., відповідача ОСОБА_2 – 1135,00грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12-13, 76-84, 89, 141, 164, 223, 259, 264-265, 268, 353, 354 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (м.Черкаси, просп. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за житлово-комунальні послуги (централізоване опалення, гаряче водопостачання, внески) у розмірі 13718грн. 85 коп., інфляційні 723грн. 92 коп., 3 % річних – 430грн. 27коп., судовий збір в розмірі 1135грн. 00коп., а всього - 16008грн. 04коп.

Стягнути ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , код дані відсутні, АДРЕСА_4 , проживає: АДРЕСА_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (м.Черкаси, просп. Хіміків, 76, код ЄДРПОУ 00204033) заборгованість за житлово-комунальні послуги (централізоване опалення, гаряче водопостачання, внески) у розмірі 13718грн. 85 коп., інфляційні 723грн. 92 коп., 3 % річних – 430грн. 27коп., судовий збір в розмірі 1135грн. 00коп., а всього - 16008грн. 04коп.

В інші частині відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст судового рішення складено 21.09.2021.

Головуючий: С. М. Позарецька