Рішення № 99948906, 27.09.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3872/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судових засідань - Шевченко Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Камєшкової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ - СЕРВІС 16» про визнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ - СЕРВІС 16» про визнання правочину недійсним.В обґрунтування позову посилається на те, що 05.04.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 130 про надання послуг з управління та утримання житлового приміщення в багатоквартирному будинку. Вказує підстави для визнання спірного договору недійсним ст..18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.1,3 ст.203,ч.1 ст.215. ч.3 ст.6 ч.6 ст.630 ЦК України, ст..19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» В зв`язку з тим що мешкав з сім`єю в орендованій квартирі, а придбання квартири та переїзд був вкрай важливий, тому вимушений підписати спірний договір для того щоб розпочати ремонтні роботи, адже без підписання договору не реєстрували право власності, не надавали доступ до квартири. Тому договір був укладений під тиском, невідповідає типовим договорам, умови договору обмежують права споживача. В судовому засіданні представник позивача позов підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача надав відзив, в судовому засіданні просив відмовити в позові , посилаючись на відповідність договору законодавству.

Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 27.01.2021р. відкрито провадження в порядку спрощеного з викликом сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до слідуючого.

Судом встановлено , що 05.04.2018 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 130 про надання послуг з управління та утримання житлового приміщення в багатоквартирному будинку.

Предметом Договору є надання послуг з управління будинком та спорудами та прибудинковими територіями, додаткових послуг та компенсації комунальних послуг , відповідно до тарифів, що зазначені у кошторисі.

Відповідно до акту приймання передачі будинку в у правління від 28 лютого 2018 та листа Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦБУД-ПЛЮС» будинок за

місто Київ, вулиця Новомостицька 15 передано в управління Відповідачу до моменту створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Договір було укладено з Порушенням його прав а під тиском.

Вказаний договір підписаний сторонами по справі, що свідчить про досягнення між строками згоди щодо істотних його умов, про це і свідчать підписи сторін.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що Підставою недійсності правочину є Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які є становлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований а реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, еповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно із ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної асткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також ести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Отже, кожен з співвласників відповідно до своєї частки, а частки позивача та третьої особи є рівними, повинен окремо нести відповідальність за утримання своєї частини житла.

Згідно з вимогами ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач у силу ст. 12 ЦПК України зобов`язана довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача. Відповідно до положень вказаної статті продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначений (невичерпний) перелік несправедливих умов договору, зокрема, встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; обмеження відповідальності продавця (виконавця, виробника) стосовно зобов`язань, прийнятих його агентами, або обумовлення прийняття ним таких зобов`язань додержанням зайвих формальностей.

Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем не надано доказів що договір був укладений під тиском, умови договору обмежують права споживача .

У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов`язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов`язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов`язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пунктів 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв`язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункту 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом встановлено, що під час укладення договору сторони діяли добросовісно і дійшли домовленості відносно всіх його умов, у тому числі про юридичну сутність договору, строк його дії, коло обов`язків і прав кожної з сторін. Волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі, позивач погоджувався із всіма умовами договору, про що свідчить його підпис в договорі.. Після укладення договору в 2018 році позивач його не оспорював, приступив до його виконання і виконує тривалий час, тобто погодився з умовами договору. З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову про визнання договору недійсним.З огляду на те, що суд відмовляє у позові, а позивач звільнений від сплати судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України їх розподіл не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 6, 203, 215 ЦК України, статтями 1, 11, 18, 22, 23 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 353, 354 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРВАРД КИЇВ - СЕРВІС 16» про визнання правочину недійсним.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остапчук Т.В.