Рішення № 9994864, 02.06.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.06.10р.Справа № 8/71-10 За позовом Прокурора м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх Справ України в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)

до Філії "Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі структурного підрозділу "Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" (Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за надані послуги охорони згідно договору № 301/07 на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України від 02.01.12009р. у загальному розмірі 13 621,59 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Прокурор: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача: Вагнер Д.В. - юрисконсульт (дов. № 1 від 05.01.10р.)

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Міністерства Внутрішніх Справ України в особі Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (далі-позивач) до Філії "Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі структурного підрозділу "Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за надані послуги охорони згідно договору № 301/07 на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України від 02.01.12009р. у загальному розмірі 13 621,59 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 10 541,41 грн. - основний борг, 1 574,62 грн. - пеня, 1 275,13 грн. - інфляційні витрати та 230,43 грн. - три відсотки річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 301/07 на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України від 02.01.2009р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначає, що станом на момент подання позову до господарського суду у нього існувала заборгованість перед позивачем, але 08.04.2010р. відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем, сплативши 10 541,41 грн. заборгованості за 2009 рік та заборгованість за 2010 рік загальною сумою 101 152,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60214 від 08.04.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи. Крім того, відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, посилаючись на те, що відповідач є державним підприємством, яке забезпечує надійне та безпечне транспортування природного газу магістральними газопроводами територією Дніпропетровської області.

Ухвалою голови господарського суду від 29.04.10р. строк вирішення спору було продовжено по 27.06.10р. включно.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на адресу відповідача замовленою кореспонденцією.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши присутніх представників сторін господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Пунктом 2 статті 121 Конституції України і статтею 36-1 Закону України „Про прокуратуру" передбачено, що однією з основних функцій прокуратури є представництво інтересів держави в судах у встановлених законом випадках. Це представництво здійснюється у формі звернення до суду із заявами про захист прав юридичних осіб, якщо разом з порушенням прав юридичних осіб також порушуються інтереси держави. Підставою подібного представництва є наявність чи погроза порушень економічних, політичних, або інших державних інтересів і унаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних та юридичних осіб, що відбуваються при взаєминах між ними чи з державою.

Згідно ст. 1 Закону України „Про міліцію", міліція України - це державний озброєний орган виконавчої влади, що захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, навколишнє середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних зазіхань.

Права і обов'язки, організація роботи та структура підрозділів міліції визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону України „Про міліцію".

Стаття 7 зазначеного Закону передбачає, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

Міліція складається з підрозділів, одним з яких є міліція охорони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993р. № 615 визначається, що Державна служба охорони є підлеглою Міністерству внутрішніх справ єдиною централізованою системою, створеною для здійснення заходів охорони державного й іншого майна, вантажів, а також грошових знаків, цінних паперів, забезпечення особистої безпеки громадян. Цією ж постановою, встановлюється перелік об'єктів, що підлягають обов'язковій охороні підрозділами Державної служби охорони, до якого входять, зокрема, центральні органи виконавчої влади, державні архіви, музеї, культурні цінності загальнодержавного значення, пункти поховання радіоактивних відходів, психіатричні лікарні з посиленим наглядом тощо.

Крім того, Державна служба охорони, у відповідності з чинним законодавством України, у місцях несення служби забезпечує громадський порядок, приймає участь у спільних заходах служб Міністерства внутрішніх справ забезпечує підтримку в оперативній діяльності міліцейських підрозділів та з метою забезпечення законності та правопорядку в регіоні, контролює умови обігу та зберігання зброї, наркотичних та психотропних препаратів, інших предметів, обмежених в обігу.

Отже, Державна служба охорони є структурним підрозділом міліції України, що у своїй діяльності підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про міліцію", фінансування і матеріально технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, коштів, які надходять на підставі договорів від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян, а також інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 9 Положення про Державну службу охорони при Міністерстві внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.1993 № 615 (далі - Положення) визначено, що управління, відділи і підрозділи охорони є державними установами, що проводять некомерційну господарську діяльність (без мети одержання прибутку). Основним джерелом надходжень грошових коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування та матеріально-технічне забезпечення підрозділів Державної служби охорони, є надання послуг з охорони та безпеки за договорами.

Міліція охорони утримується за рахунок коштів, що надходять за договорами охорони об'єктів, ці надходження не є прибутком, а самі підрозділи Державної служби охорони не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Крім того, майно, у тому числі грошові кошти, закріплюється за підрозділами Державної служби охорони на праві оперативного управління (абз. 6 п. 9 Положення), а отже, є державною власністю.

Проведеною прокуратурою перевіркою встановлено наступне:

02.01.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 301/07 на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України (далі - договір), предметом якого є надання послуг охорони стосовно відокремлених приміщень, будівель, об'єктів, які зазначені сторонами у п. 3.1.1. договору і дислокації з застосуванням міліції та цивільної охорони.

Згідно п. 3.1. договору, охорона зобов'язана забезпечувати у межах наданих повноважень охорону наступних об'єктів:

- об'єкт № 1 - м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе-24 - один пост міліції;

- об'єкт № 2 - м. Дніпропетровськ, територія Краснопільської компресорної станції - один пост міліції;

- об'єкт № 3 - Павлоградська компресорна станція, Київського району Дніпропетровської області, с. Призове - один пост ВОХОР.

Згідно з дислокацією, розрахунком та протокол узгодження ціни (додатки №№ 1, 2, 3 до договору), ціна послуг з охорони об'єктів відповідача становить 29 грн. 44 коп. за одну годину охорони одним співробітником цивільної охорони, транспортні послуги становлять 2 258,91 грн. на місяць.

Відповідно до п. 4.7.1. договору, на відповідача покладено зобов'язання своєчасно вносити плату за послуги охорони.

Позивачем протягом грудня 2009 року надавались відповідачу обумовлені предметом договору послуги. Надані позивачем у цей період послуги відповідачем прийнято, претензій по якості та об'єму не пред'явлено, про що, зокрема, свідчить підписаний та скріплений печатками акт виконаних послуг та акт звірки взаємних розрахунків, а саме:

- акт № 05-0000274 прийому-здачі виконаних робіт/послуг за грудень 2009 року на суму 50 541,41 грн.;

- акт звірки взаємних розрахунків за договором № 301/07.

Згідно п. 2.2. договору, оплата за послуги охорони здійснюється відповідачем в національній валюті України та на умовах передоплати цих послуг до 15 числа поточного місяця після підписання акту про надання послуг.

Таким чином, згідно із умовами договору, відповідач повинен був сплатити позивачу вартість одержаних послуг у розмірі 50 541,41 грн. у строк до 15.12.2009р.

Вказане зобов'язання відповідачем було порушено, у вказаний строк послуги були оплачені лише частково, а саме: у сумі 40 000,00 грн., та відповідач залишив за собою борг - 10 541,41 грн.

08.04.2010р., після порушення провадження у справі, відповідач виконав свої зобов'язання перед позивачем, сплативши 10 541,41 грн. заборгованості за 2009 рік та заборгованість за 2010 рік загальною сумою 101 152,31 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 60214 від 08.04.2010р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 10 541,41 грн., у зв'язку з тим, що відповідачем 08.04.2010р. був погашений вказаний борг перед позивачем.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене підтверджує те, що відповідачем були порушені зобов'язання за договором № 301/07 на охорону об'єкта державною службою охорони при МВС України від 02.01.2009р. в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 1 275,13 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 230,43 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 275,13 грн. та 230,43 грн. відповідно слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, згідно п. 8.2. договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати за охорону об'єкта нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої плати за кожен день прострочення платежу.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.2. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 574,62 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 1 574,62 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача у повному обсязі, оскільки основний борг був погашений відповідачем після порушення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 232 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Філії "Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі структурного підрозділу "Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" (49035, м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 24; код 25698645) на користь Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Дніпропетровській області (49600, м. Дніпропетровськ, вул. Короленка, 4; код ЄДРПОУ 08596854) - 1 574 грн. 62 коп. пені, 1 275 грн. 13 коп. втрат від інфляції, 230 грн. 43 коп. трьох відсотків річних.

Стягнути з Філії "Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз" Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі структурного підрозділу "Дніпропетровське лінійне виробниче управління магістральних газопроводів" (49035, м. Дніпропетровськ, Криворізьке шосе, 24; код 25698645):

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31118095700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786; КБК 22090200) - 136 грн. 22 коп. витрат на держмито;

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31211259700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, ККД 22050000) - 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження в частині стягнення основного боргу у розмірі 10 541 грн. 41 коп.

СуддяІ.Ю. Дубінін