Ухвала суду № 99948562, 28.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-п/754/90/21

Справа № 754/7112/20

У Х В А Л А

Іменем України

28 вересня 2021 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого - судді Галась І.А.,

при секретарі - Мельничук М.К.

за участі - позивача - ОСОБА_1

представник заявника (відповідача) - Фонарюк Г.Г.

розглянувши заяву представника Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення суду від 29 січня 2021 року в цивільній справі № 754/7112/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дарницького районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач звернувся до суду з заявою перегляд заочного рішення суду від 29 січня 2021 року, посилаючись на те, що заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва є незаконним та необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції безпідставно ототожнюючи поняття «Держава», «Державний бюджет України» та «Державна казначейська служба України», помилково вирішив стягнути грошові кошти з Казначейства. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов`язаннями. Держава не відповідає по зобов`язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов`язаннях держави. Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 (далі - Положення). Згідно з Положенням Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку; здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Казначейство є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням та не несе відповідальності за дії органів державної влади. Тобто, Казначейство виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов`язаннями і є окремим учасником цивільних відносин відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного кодексу України. Матеріальна та моральна шкода, завдана громадянам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави (ст. 56 Конституції України). Таким чином, оскільки у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення не наведено жодного доказу вини Казначейства щодо спричинення шкоди позивачеві, то покладення відповідальності на Казначейство свідчить про невірне вирішення справи по суті. Казначейство здійснює, зокрема, списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за відповідним рішенням. Звертаючись з даним позовом, Позивач посилався на ту обставину, що кошти перераховані на підставі платіжного доручення від 11.07.2013 № 157 Дарницького районного суду м. Києва. Зазначене платіжне доручення було сформовано Дарницьким районним судом м. Києва і відповідно останнім перевірено вірність реквізитів отримувача. Разом з тим, з заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва по справі № 754/7112/20 вбачається, що саме Дарницький районний суд м. Києва та Державна судова адміністрація вживають заходи щодо повернення коштів Позивачу. Це підтверджує факт того, що саме з вини останніх Позивач не отримав кошти у розмірі 36170 гривень. Тобто, органи Казначейства жодним чином не порушували права Позивача та судом не наведено обґрунтувань в чому саме підтверджується вина Казначейства. Суд зазначає, що не перераховані позивачу кошти у розмірі 36170 грн. слід вважати завданою йому шкодою та пояснює, що таку шкоду необхідно стягувати відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, а саме за рахунок коштів державного бюджету. Однак, в резолютивній частині заочного рішення суд безпідставно ототожнюючи поняття «Держава», «Державний бюджет України» та «Державна казначейська служба України», вирішив стягнути грошові кошти з Казначейства, як державного органу. Позивач звернувся 03.07.2013 до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про перерахування коштів у розмірі 36170 грн. з депозитного рахунку суду на його банківські реквізити. Однак, як вбачається з позовної заяви, зазначені кошти Позивачем не були отримані, про що останньому було відомо ще в 2013 році. Проте, з позовною заявою про стягнення грошових коштів Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва лише 02.06.2020 року. Отже, судом першої інстанції не враховані строки позовної давності. При цьому, Позивачем не додано також доказів, що рахунок № НОМЕР_1 (зазначений в платіжному дорученні від 11.07.2013 № 157 як рахунок Позивача) в АТ «Дельта Банк» не був відкритий на ім`я Позивача.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 30 липня 2021 року поновлено пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду від 29 січня 2021 року в цивільній справі № 754/7112/20, прийнято до розгляду заяву представника Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення суду від 29 січня 2021 року в цивільній справі № 754/7112/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дарницького районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про стягнення грошових коштів та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник заявника вимоги заяви підтримав в повному обсязі. Додатково пояснила, що їй невідомо причини з яких представник Державної казначейської служби України не приймав участі в судовому розгляді справи.

Позивач проти задоволення вимог заяви заперечував в повному обсязі, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. В поданих суду письмових запереченнях позивач просив в задоволенні заяви відмовити.

Судом встановлено наступне.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 01 вересня 2020 року було відкрито провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дарницького районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про стягнення грошових коштів. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Повідомлення про розгляду справи 06 жовтня 2020 року було направлено відповідачу - Державній казначейській службі України, за адресою - місто Київ, вул. Бастіонна, 6. Поштове відправлення було отримано відповідачем 05 жовтня 2021 року.

Розгляд справи у зв`язку з неявкою сторін було відкладено на 03 грудня 2020 року.

Повідомлення про розгляду справи 03 грудня 2020 року було направлено відповідачу - Державній казначейській службі України, за адресою - місто Київ, вул. Бастіонна, 6. Поштове відправлення було отримано відповідачем 02 жовтня 2021 року.

Судом оголошено перерву у судовому розгляді справи у зв`язку з неявкою сторони відповідача. Справу призначено до розгляду на 29.01.2021 року

Повідомлення про розгляду справи 29 січня 2021 року було направлено відповідачу - Державній казначейській службі України, за адресою - місто Київ, вул. Бастіонна, 6. Поштове відправлення було отримано відповідачем 20.01.2021 року.

До судового розгляду 29 січня 2021 року представник відповідача - Державної судової адміністрації України не з`явився.

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 січня 2021 року було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Держави Україна в особі: Дарницького районного суду м. Києва, Державної судової адміністрації України, Державної казначейської служби України, про стягнення грошових коштів - стягнуто з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 36170 гривень.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, суд приходить до висновку що в заяві про перегляд заочного рішення відсутні посилання на докази та обставини, в розумінні вимог ч. 1ст. 288 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.2, п.5 ч.5 ст.12 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно з ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У відповідності зі ст. 223 ч. 3 п. 1 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки

Так в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року було зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З огляду на вищезазначені обставини, та з урахуванням того, що Відповідач належним чином повідомлявся про день та час судового засідання та не з`являвся в судове засідання, враховуючи тривалість розгляду справи, суд розглянув справу у відсутності Відповідача виніс заочне рішення.

Таким чином, дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача.

Керуючись ст. 287, 288 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника Державної казначейської служби України про перегляд заочного рішення суду від 29 січня 2021 року в цивільній справі № 754/7112/20 залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 28 вересня 2021 року.

Головуючий