Ухвала суду № 999484, 28.08.2007, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

Головуючий по 1-ій інст. Огороднік К.М.                                                                       Справа № 22а-1303/07

Господарський суд Хмельницької обл. (№ 21/121-НА)                                                    Рядок статзвіту № 23

Доповідач: Шавель Р.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ                  УКРАЇНИ

            28 серпня 2007 року      Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді     Шавеля Р.М.,

суддів:                         Улицького В.З. та Обрізка І.М.,

при секретарі –             Федаш О.Л.,

з участю осіб, які взяли участь у справі:

пред-ка позивача –       Вагіна Д.С., довіреність від 12.03.2007р.,

пред-ка відповідача –    Дєдушкіна С.О., довіреність № 3868/9/10-071 від 29.05.2007р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 12.04.2007р. у справі № 21/121-НА за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Триал” до Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и л а:o:p>/o:p>

21.04.2005р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Триал” звернулося до господарського суду з позовом, в якому, із врахуванням поданих доповнень і уточнень (Т.2, а.с. 60-61) просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. № 0000612310/3 від 14.04.2005р. та № 0001192310/3 від 14.04.2005р., стягнути понесені судові витрати (Т.1, а.с. 2-4, Т.2, а.с. 54, 74-75).

Постановою господарського суду Хмельницької обл. від 12.04.2006р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Триал” задоволено повністю; визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0000612310/3 від 14.04.2005р. та № 0001192310/3 від 14.04.2005р.; стягнуто з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Триал” 85 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1321грн. 44 коп. вартості проведеного експертного дослідження.

Постанову суду оскаржив відповідач Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція Хмельницької обл., який, покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції вказує те, що за результатами додаткової позапланової перевірки за наслідками зустрічної перевірки (акт № 622/23/23-121/31131093 від 06.10.2004р.) виставлено податкове повідомлення-рішення № 0001202310/0 від 08.10.2004р., яким донараховано суму податку на додану вартість в розмірі 178176 грн. і застосовано штрафні санкції в сумі 89088 грн.

Перевіркою повноти і своєчасності відображення в обліку та звітності операцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Триал” проводило взаєморозрахунки з Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрвекор”, установчі документи та свідоцтво платника податку на додану вартість якого визнані рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 26.04.2004р. недійсними від дати внесення до Реєстру платників податків на додану вартість, оскільки діяльність цього підприємства проводилася невідомими особами, установчі документи містять недостовірні дані щодо керівника та місцезнаходження підприємства.

Виходячи із змісту пп.7.4.1. та пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” та системного аналізу цього акта вбачається, що наявний прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість і віднесенням сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Контрагент позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрвекор” до бюджету податку на додану вартість не сплачував.

Згідно пп.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. “Про податок на додану вартість” визначено право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних виключно особам, які зареєстровані як платники податку у передбаченому законом порядку. Тобто, податкові накладні, виписані особою, в якої визнана недійсною реєстрація як платника податку на додану вартість, не дають покупцеві права віднести відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Включення позивачем сум податку на додану вартість по господарським операціям із зазначеним підприємством не відповідає нормам Закону України “Про податок на додану вартість”, тому позовні вимоги слід вважати безпідставними.

Судом першої інстанції, при винесенні рішення по справі, також зроблені посилання на висновок судово-бухгалтерської експертизи по справі, висновки якого ґрунтуються на припущеннях та дають відповіді на виключно правові питання. Тобто, судом прийняті до уваги неналежні та сумнівні докази.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання поданої апеляційної скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційної скарги в межах наведених в ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, по результатах перевірки ТзОВ “Триал” був складений акт перевірки № 622/23-121/3113/093 від 06.10.2004р., з якого слідує, що позивач отримав продукцію від ТзОВ “Укрвекор” на суму 1085100 грн., в тому числі ПДВ 180850 грн., на які були виписані відповідні податкові накладні (Т.1, а.с. 12-14).

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 10.12.2004р. визнано недійсним установчі документи ТзОВ “Укрвекор” з моменту їх складання, свідоцтво платника податку – з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість (Т.1, а.с. 91-93).

З врахуванням наведеного, у вищевказаному акті перевірки зазначається, що позивач в порушення вимог пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” у лютому, березня, квітні, червні та липні 2003р. включив до податкового кредиту 180850 грн. податку на додану вартість по податкових накладних, отриманих від ТзОВ “Укрвекор”.

Хмельницька міжрайонна державна податкова інспекція податковим повідомленням-рішенням № 0001192310/0 від 08.10.2004р. визначила ТзОВ “Триал” до сплати 178176 грн. податку на додану вартість та 89088 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість, застосованих згідно пп.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (Т.1, а.с. 7), та податковим повідомленням-рішенням № 0001202310/0 від 08.10.2004р. зменшила на 2674 грн. суму податку на додану вартість, заявлену до відшкодування з бюджету та визначила 1337 грн. штрафної санкції (Т.1, а.с. 5).

ТзОВ “Триал” вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені в апеляційному порядку (Т.2, а.с. 62-65).

За результатами апеляційного оскарження відповідач податковим повідомленням-рішенням №0001192310/3 від 14.04.2005р. визначив позивачу до сплати 178176 грн. податку на додану вартість та 89088 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість (Т.2, а.с. 66), та податковим повідомленням-рішенням № 000612310/3 від 14.04.2005р. визначила до сплати 2674 грн. податку на додану вартість та 1337 грн. штрафних санкцій по податку на додану вартість (Т.2, а.с. 67).

Згідно висновку судово-бухгалтерської експертизи № 10169 від 21.12.2006р. висновки акту перевірки № 622/23-121/31131093 від 06.10.2004р., в результаті якої ТзОВ “Триал” завищено суму бюджетного відшкодування в розмірі 2674 грн. та занижено суму податку на додану вартість за період лютий-вересень 2003р. в сумі 178176 грн. за договором № 4 від 03.02.2003р., укладеним з ТзОВ “Укрвекор”, документально та нормативно не підтверджується (Т.2, а.с. 8-46).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за період лютий-липень 2003р. були надані податкові накладні, які не мали недоліків та порядок їх заповнення відповідав чинному законодавству.

Помилковим слід визнати висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит через визнання рішенням суду недійсними установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість контрагента позивача вже після здійснення господарських операцій, за якими були видані податкові накладні.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правого значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Під час розгляду справи відповідачем не було спростовано того факту, що на момент здійснення господарських операцій позивач був внесений до Єдиного державного реєстру, мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Окрім цього, згідно п.9.8. ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцями, так і за недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем та при визнанні недійсними установчих документів контрагентів, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Звідси, віднесення позивачем 180850 грн. податку на додану вартість до податкового кредиту, повністю відповідає вимогам Закону України “Про податок на додану вартість” і тому донараховувати позивачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість у відповідача підстав не було.

Оскільки суд першої інстанції визнав відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача за операціями з ТзОВ “Укрвекор”, то відповідно й відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій з податку на додану вартість.

            Правомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень відповідач суду не довів, тому позовні вимоги позивача правомірно задоволені судом першої інстанції.

            Також покликання апелянта на те, що судом першої інстанції зроблені посилання на висновок судово-бухгалтерської експертизи по справі, висновки якого ґрунтуються на припущеннях та дають відповіді на виключно правові питання, через що судом прийняті до уваги неналежні та сумнівні докази, колегія суддів вважає голослівними і непідтвердженими.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 КАС України, колегія суддів -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Хмельницької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької обл. на постанову господарського суду Хмельницької обл. від 12.04.2007р. залишити без задоволення, а вказану постанову суду – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий                                                                                                    Р.М.Шавель

Судді:                                                                                                            В.З.Улицький

І.М.Обрізко