Рішення № 99947917, 21.09.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/4595/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Харечка С.П.

при секретарі Гожа Г.В.

з участю представника відповідача Головного управління Національної поліції в Рівненській області - Никитюк Т.В.

розглянувши в судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Рівненського міського суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 19.10.2020 року просить суд стягнути з відповідача на її користь 670000, 00 грн. відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та суду.

В обґрунтування позову вказує, що у вересні 2005 відносно неї було порушено кримінальну справу № 24-243 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Вказує, що постановою старшого слідчого ОВС відділення «03» СВ УМВС України в Рівненській області від 21 вересня 2005 року відносно неї обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Зазначає, що вироком Рівненського міського суду від 11.08.2014 року кримінальну справу відносно неї закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. За текстом вироку визнано доведеним вчинення нею злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Однак, ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2015 року вирок Рівненського міського суду від 11.08.2014 року було скасовано, а справу направлено прокурору Рівненської області для організації проведення додаткового розслідування. Вказує, що в ході організації проведення додаткового розслідування постановою від 24 листопада 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у її діях складу злочину. Отже, вона перебувала під слідством і судом з 21 вересня 2005 року по 24 листопада 2016 року, тобто 11 років і 2 місяці або разом 134 місяці. Вказує, що за таких обставин вона, яка перебувала під слідством і судом 134 місяці, була позбавлена права вільного пересування, зазнавала душевних хвилювань та переживань, має право на відшкодування моральної шкоди. У зв`язку з цим звертається до суд з даним позовом.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника, в якій вказав, що позовні вимоги підтримують повністю та просить суд їх задовільнити.

Представник Головного управління Національної поліції в Рівненській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання були повідомлені.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про день та час судового засідання були повідомлені.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що у вересні 2005 відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу № 24-243 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.

Постановою старшого слідчого ОВС відділення «03» СВ УМВС України в Рівненській області від 21 вересня 2005 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Вироком Рівненського міського суду від 11.08.2014 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності. За текстом вироку визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.?

Ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 24 березня 2014 вирок Рівненського міського суду від 11.08.2014 року було скасовано, а справу направлено прокурору Рівненської області для організації проведення додаткового розслідування.

В ході організації проведення додаткового розслідування постановою від 24 листопада 2016 року кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 ознак складу злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст. 366 КК України

Отже, ОСОБА_1 перебувала під слідством і судом з 21 вересня 2005 року по 24 листопада 2016 року, тобто 11 років і 2 місяці або разом 134 місяці.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною другою статті 16 ЦК України, до яких, зокрема, належить відшкодування моральної шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 56 Конституції України визначено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року в справі № 6-2203цс15 вказано, що «відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, а обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не передбачено.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 644/9923/18, від 24 лютого 2020 року у справі № 405/6920/16, від 20 грудня 2019 року у справі № 465/5299/15-ц, від 11 жовтня 2019 року у справі 757/53996/17.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» на час розгляду справи, установлено з 01 січня 2021 року мінімальну заробітну плату встановлено на рівні 6 000,00 грн., а тому суд приходить до висновку, про те, що гарантований мінімум відшкодування моральної шкоди становить 804000,00 грн. (6000,00 грн. х 134 місяці=804000,00 грн.).

Урахувавши характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач, тяжкість вимушених змін у її життєвих і суспільних стосунках, час та зусилля, що були потрібні для відновлення попереднього стану, тривалий термін досудового слідства та судового розгляду кримінальної справи щодо позивача (134 місяці), та зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості та справедливості, а тому сама ця довготривала життєва ситуація об`єктивно свідчить про глибокі душевні страждання позивача, суд приходить до висновку про те, що внаслідок завдання позивачу моральної шкоди у зв`язку з безпідставним перебуванням під слідством та судом на її користь підлягає стягненню відшкодування у розмірі 804000.00 грн., саме такий розмір моральної шкоди є виправданим у цій ситуації.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління національної поліції в Рівненській області, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити

Стягнути з держави за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 804000 (вісімсот чотири тисячі) гривень 00 копійок у відшкодування моральної шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1

Відповідач: Держава Україна в особі Головного управління Національної поліції в Рівненській області, місцезнаходження: 33000, вул. Хвильового,2 м.Рівне.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місце знаходження, 01601, м.Київ, вул.. Бастова, буд.6.

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня 2021 року.

Суддя Харечко С.П.