Ухвала суду № 99947440, 28.09.2021, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2148/21

Ухвала

Іменем України

"28" вересня 2021 р. м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді: Ставнійчук С.В.,

за участі секретаря судового засідання: Лисюк О.П.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Калинівського районного суду Вінницької області кримінальне провадження № 12020020160000170 від 21 квітня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Почапинці Чемеровецького району Хмельницької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, вдови, головного спеціаліста відділу освіти, культури, молоді та спорту Іванівської сільської ради, депутата Іванівської сільської ради Калинівського району 8 скликання, проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 364 КК, ч.1 ст. 366 КК України

за участі учасників провадження

прокурора Парфенюк І.І.,

представника потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Тарасюк Н.Г.,

захисника Кундеуса С.І.

обвинуваченої ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

До Калинівського районного суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження №12020020160000170 внесене в ЄРДР 21.04.2020 з обвинувальним актом про вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України.

Згідно зобвинувальним актом, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що в березні 2014 року, будучи службовою особою, діючи всупереч вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, грубо порушуючи основні принципи служби в органах місцевого самоврядування, підриваючи авторитет органів місцевого самоврядування, маючи умисел на підроблення офіційного документа - заповіту, з метою використання зазначеного документа іншою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом в інтересах ОСОБА_5 , в невстановленому досудовим розслідуванням місці, шляхом складання завідомо неправдивих документів склала офіційний документ - дублікат заповіту від 27.04.1997, а саме від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 , посвідчений 12.03.2014, в який внесла неправдиві відомості про те, що ОСОБА_7 усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті та на що матиме право за законом заповідає ОСОБА_5 . У подальшому ОСОБА_1 , діючи як особа, уповноважена на вчинення нотаріальних дій в Іванівській сільській раді, посвідчила дублікат зазначеного заповіту своїм особистим підписом, поставила печатку Іванівської сільської ради та видала його ОСОБА_5 з метою подальшого використання в Калинівському районному суді Вінницької області. Підроблення ОСОБА_1 офіційного документа - дублікату заповіту від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_8 призвело до юридичних наслідків у вигляді використання його у Калинівському районному суді Вінницької області з метою незаконного заволодіння майном - земельною часткою (паєм) кадастровий номер 0521682800:04:002:0079, площею 3,4761 га, що належить ОСОБА_4 . Дублікат заповіту від 12.03.2014 за особистим підписом ОСОБА_1 став підставою для прийняття Калинівським районним судом Вінницької області рішення про визнання права власності на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_4 за ОСОБА_5 . Таким чином, умисними діями ОСОБА_1 Іванівській сільській раді Калинівського району Вінницької області, до якої відповідно до ст. 1277 ЦК України повинно перейти право власності на земельну ділянку, належну померлій ОСОБА_4 заподіяно збитків на суму 42 882 грн.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, в травні 2014 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи всупереч вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла, грубо порушуючи основні принципи служби в органах місцевого самоврядування, підриваючи авторитет органів місцевого самоврядування, маючи умисел на підроблення офіційного документа - дублікату заповіту, з метою використання зазначеного документа іншою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом в інтересах своєї дочки ОСОБА_10 , в невстановленому досудовим розслідуванням місці, шляхом складання завідомо неправдивих документів склала офіційний документ - дублікат заповіту від 04.03.2003, а саме від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 , посвідчений 15.05.2014, в який внесла неправдиві відомості про те, що ОСОБА_9 належне їй право на земельну частку (пай) розміром 2,13 в умовних кадастрових га, яка перебувала в колективній власності КСП «Прогрес» с. Іванів Калинівського району Вінницької області, заповіла ОСОБА_11 .

Після цього ОСОБА_1 , посвідчила дублікат зазначеного заповіту своїм особистим підписом, як особи уповноваженої на вчинення нотаріальних дій Іванівської сільської ради та поставила печатку Іванівської сільської ради. Дублікат заповіту видала ОСОБА_10 з метою його подальшого використання.

Підроблення ОСОБА_1 офіційного документа - дублікату заповіту від імені ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 призвело до юридичних наслідків у вигляді використання його у Калинівському районному суді Вінницької області з метою незаконного заволодіння майном - земельною часткою (паєм) кадастровий номер 0521682800:03:002:0225, площею 2,4428 га, що належить ОСОБА_9 . Дублікат заповіту за особистим підписом ОСОБА_1 став підставою для прийняття Калинівським районним судом Вінницької області рішення про визнання права власності на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_9 за ОСОБА_10 . Таким чином, умисними діями ОСОБА_1 . ОСОБА_2 заподіяно збитків на суму 42 882 грн.

Крім того, продовжуючи свої злочинні дії, об`єднані єдиним умислом, в травні 2014 року ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи всупереч вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат», використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 помер, грубо порушуючи основні принципи служби в органах місцевого самоврядування, підриваючи авторитет органів місцевого самоврядування, маючи умисел на підроблення офіційного документа - дублікату заповіту, з метою використання зазначеного документа іншою особою, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом в інтересах своєї дочки ОСОБА_13 , в невстановленому досудовим розслідуванням місці, шляхом складання завідомо неправдивих документів склала офіційний документ - дублікат заповіту від 30.12.2006, а саме від імені ОСОБА_12 на користь ОСОБА_13 , посвідчений 10.08.2015, в який внесла неправдиві відомості про те, що ОСОБА_12 належне йому право на земельну частку (пай) розміром 1,9798 в умовних кадастрових гектарах, та майновий пай члена СВК «Іванівський» згідно майнового сертифікату серії ВІ VII №004587 від 16.01.2002, заповідає ОСОБА_13 .

Після цього ОСОБА_1 , посвідчила дублікат зазначеного заповіту своїм особистим підписом, як особи уповноваженої на вчинення нотаріальних дій Іванівської сільської ради та поставила печатку Іванівської сільської ради. Дублікат заповіту видала ОСОБА_13 з метою його подальшого використання.

Крім цього ОСОБА_1 , будучи службовою особою, діючи в інтересах ОСОБА_13 , маючи єдиний злочинний умисел та мету на визнання права власності земельної частки (паю), яка належала ОСОБА_12 за ОСОБА_13 , здійснила підроблення офіційних документів - довідки Іванівської сільської ради від 13.08.2015 № 1650 про те, що ОСОБА_13 дійсно прийняла спадщину після смерті ОСОБА_12 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , вступивши в управління спадковим майном і забравши на зберігання цінні папери, яку посвідчила своїм особистим підписом та довідки від 07.09.2015 № 1173 про те, що сільська рада позовні вимоги ОСОБА_13 про оформлення спадщини після смерті ОСОБА_12 на земельну ділянку визнає та просить суд розглянути справу без присутності представника сільської ради, та поставила печатку Іванівської сільської ради з метою його подальшого використання.

Підроблення ОСОБА_1 зазначених офіційних документів призвело до юридичних наслідків у вигляді використання їх у Калинівському районному суді Вінницької області з метою незаконного заволодіння майном - земельною часткою (паєм) кадастровий номер 0521682800:04:003:0201, площею 1,9798 га, що належить ОСОБА_12 . Дублікат заповіту та довідка №1173 від 07.09.2015 за особистим підписом ОСОБА_1 стали підставою для прийняття Калинівським районним судом Вінницької області рішення про визнання права власності на вищевказану земельну частку (пай), за ОСОБА_13 . Таким чином, умисними діями ОСОБА_1 ОСОБА_3 , яка є спадкоємцем земельної ділянки після смерті ОСОБА_12 заподіяно збитків на суму 45922 грн.

Зазначеними діями ОСОБА_1 , зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах ОСОБА_8 ,, ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , змінила та порушила порядок спадкування щодо переходу після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 їх майна, чим завдала охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та громадським інтересам істотної шкоди в загальній сумі 131 686 грн, що станом на 2015 рік відповідно до примітки до ст. 364 КК України є істотною шкодою.

Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.364 КК України, тобто зловживання службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам, а також кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 366 КК України - службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих документів.

До початку судового розгляду захисник обвинуваченої, адвокат Кундеус С.І. через канцелярію суду подав клопотання про звільнення обвинуваченої ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та закриття відносно неї кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 заявлене її захисником клопотання підтримала. Пояснила, що суть обвинувачення їй зрозуміла. Просила звільнити її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України. Пояснила, що підстава звільнення від кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України їй роз`яснені та зрозумілі. Не заперечує проти закриття кримінального провадження щодо неї з нереабілітуючих підстав.

Прокурор Парфенюк І.І. проти задоволення клопотання не заперечує.

Потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представник потерпілої юридичної особи Іванівської сільської ради Кулик М.Л. в судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Від потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 надійшли заяви про проведення підготовчого судового засідання у їх відсутність за участі їх представника Тарасюк Н.Г.

Представник потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Тарасюк Н.Г. проти задоволення клопотання сторони захисту не заперечує.

Від Іванівської сільської ради Хмільницького району за підписом сільського голови Кулика М.Л. надійшла заява про розгляд справи за обвинуваченням ОСОБА_1 без участі представника сільської ради. При вирішення справи покладаються на розсуд суду.

З`ясувавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, а обвинувачена ОСОБА_1 звільненню від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того, ст. 44 КК України передбачено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Діяння обвинуваченої кваліфіковано за ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України та відповідно до висунутих обвинувачень інкриміновані їй дії вона вчиняла у період з 12 березня 2014 року по серпень 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції від 05.04.2001), злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

Санкцією ч. 1 ст. 364 КК України (в редакції від 05.04.2001) передбачено покарання у вигляді арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та зі спеціальною конфіскацією, а санкцією ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (в редакції від 05.04.2001).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України (в редакції від 05.04.2001), вказані кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 364 КК України є злочином середньої тяжкості, ч.1 ст. 366 КК України - злочином невеликої тяжкості.

Відтак, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України (в редакції від 05.04.2001), строк звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України становив три роки, а відповідно до п.3 ч.1 ст. 49 КК України (в редакції від 05.04.2001) за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК України - п`ять років.

На час постановлення ухвали положення ст. 12 КК та ст. 49 КК зазнали змін та діють в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року.

Злочини, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_1 , згідно з нормами ст. 12 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) є нетяжкими: за ч. 1 ст. 364 КК передбачено покарання у виді арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, із штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за ч. 1 ст. 366 КК - покарання у виді штрафу від двох до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Строки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності ст. 49 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, ) становлять: за ч. 1 ст. 364 КК України - 5 років (п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України), за ч. 1 ст. 366 КК України - 3 роки (п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України).

Відповідно до положень ст. 49 КК (в редакції Закону № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у п. 2 цієї частини; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину); протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.

Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 КК України строків та відсутність обставин, що порушують їх перебіг (частини 2 і 3 ст. 49 КК України).

Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є притягнення особи як обвинуваченого та згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності.

Судом у цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які б вказували на наявність підстав для зупинення або переривання строків давності, передбачених частинами 2, 3 ст. 49 КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

За змістом п. 2 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу.

Як роз`яснено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23.12.2005 р. № 12 особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

Дотримання умов, передбачених ст. 49 КК України є безумовною і звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим.

Крім того, у постанові від 12.11.2019 у справі №566/554/16-к Верховний Суд зробив висновок, що визнання винуватості не є умовою для звільнення оссби від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та здійснюється незалежно від визнання обвинуваченим своєї вини у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КК України підстав та відстуності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження.

Враховуючи наведене, зокрема те, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, з моменту вчинення яких 2014 та 2015 роки станом на день ухвалення судового рішення минуло більше трьох та п`яти років, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 погоджується на звільнення від кримінальної відповідальності з цієї підстави, наслідки закриття кримінального провадження їй роз`яснені, суд приходить до висновку про необхідність звільнення її від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності та закриття щодо неї кримінального провадження.

Речові докази по справі відсутні.

Відповідно до ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 червня 2020 року по справі №598/1781/17 про те, що КПК не обмежує процесуальну форму вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком. Суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

В п.20 постанови Пленуму Верховного суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз`яснено, що звільняючи особу від кримінальної відповідальності, суд або суддя має вирішити відповідно до вимог чинного кримінально-процесуального законодавства питання про скасування чи зміну запобіжного заходу, речові докази, відшкодування судових витрат тощо.

Таким чином, питання про судові витрати повинно вирішуватися при закритті кримінального провадження з нереабілітуючих підстав або в обвинувальному вироку суду.

Судові витрати, які складають за проведення експертиз: технічної та почеркознавчої експертизи № 4554-4563/20-21 від 23.06.2020 у сумі 6701,04 грн.; технічної та почеркознавчої експертизи № 5268/5269/20-21 від 28.07.2020 у сумі 4903,20 грн.; судової оціночно-земельної експертизи №СЕ-19/102-21/5524-ОЗ від 15.04.2021 у сумі 2615, 20 грн., судової оціночно-земельної експертизи №21-339/340/341 від 25.05.2021 у сумі 8237,28 грн, а всього 22456,72 грн підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Цивільний позов у справі не заявлявся, запобіжний захід не обирався.

Керуючись ст. 49 КК України, ст. 284, 285 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_1 - адвоката Кундеуса Станіслава Ігоровича про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 Кримінального кодексу України - задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України на підставі п.п.2,3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Кримінальне провадження № 12020020160000170 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364, ч.1 ст. 366 КК України- закрити.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз: технічної та почеркознавчої експертизи № 4554-4563/20-21 від 23.06.2020 у сумі 6701,04 грн.; технічної та почеркознавчої експертизи № 5268/5269/20-21 від 28.07.2020 у сумі 4903,20 грн.; судової оціночно-земельної експертизи №СЕ-19/102-21/5524-ОЗ від 15.04.2021 у сумі 2615, 20 грн. , судової оціночно-земельної експертизи №21-339/340/341 від 25.05.2021 у сумі 8237,28 а всього 22456,72 грн. на користь держави.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Калинівський районний суд Вінницької області протягом семи діб з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя С.В. Ставнійчук