Ухвала суду № 99944431, 20.09.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/6429/21

Провадження 2/522/6273/21 УХВАЛА

20 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючої судді - Ковтун Ю.І.,

за участі секретаря - Лахматової С.В.,

представника позивача - адвоката Черевиченко Н.А.,

представника позивача - Назаркевич Т.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м.Одесі клопотання представника відповідача Одеської обласної прокуратури про закриття провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зняття арешту,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зняття арешту, зареєстрованого 31.10.2007 18:50:20 за №5945022 реєстратором: Друга одеська державна нотаріальна контора, тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 5945022; підстава обтяження: постанова про накладення арешту на майно, б/н, 24.10.2007, Прокуратура Приморського району міста Одеси, (кримінальна справа № 058200702050); об`єкт обтяження: невизначене майно, усе майно; власник: ОСОБА_1 .

В підготовче засідання з`явилися представник позивача - адвокат Черевиченко Н.А. та представника позивача - ОСОБА_2 .

Представник відповідача Одеської обласної прокуратури в підготовче засідання не з`явився, повідомлявся судом належним чином.

20.09.2021 від представника відповідача Одеської обласної прокуратури до суду надійшов відзив на позов, в якому просить закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 статті 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Клопотання мотивовано тим, що вироком міського Приморського суду м.Одеси від 28.01.2008 у справі № 1-613/08 ОСОБА_1 визнано винною за ч. 2 ст. 191 КК України. Проте, конфіскацію майна не застосовано та питання про зняття арешту з майна судом не вирішено. Як вбачається з копії постанови про накладення арешту на майно б/н від 24.10.2007 у кримінальній справі № 05820070205, арешт на майно накладено з метою вирішення питання забезпечення цивільного позову та можливої конфіскації майна обвинуваченої ОСОБА_1 . Отже арешт на майно ОСОБА_1 було накладено слідчим під час досудового слідства у кримінальній справі щодо її обвинувачення за ст. 191 ч. 2 КК України. Зазначає, що питання про скасування арешту повинно розглядатися в порядку КПК України (1960 року).

Представники позивача проти клопотання заперечували.

Заслухавши думку представників позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч. 2 ст. 6 Конституції України, органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Встановлено, що вироком місцевого Приморського районного суду м.Одеси від 28 січня 2008 року у справі № 1-613/08 ОСОБА_1 визнано винною за ст. 191 ч.2 КК України та призначено їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на 1 /один/ рік 6 місяців з позбавленням її права займати матеріально-відповідальні посади строком на 2 /два/ роки. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного судом покарання з випробуванням. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної дирекції ВАТ «Райффайзен банк Аваль» у відшкодування завданої шкоди грошову суму у розмірі 16502 гривень.

Постановою Прокуратури Приморського району міста Одеси про накладення арешту на майно від 24.10.2007 (кримінальна справа № 058200702050) було накладено арешт на невизначене майно, усе майно, яке належить позивачу.

Таким чином, арешт на майно позивача було накладено у кримінальній справі на підставі статті 126 КПК України 1960 року редакції, яка була чинною на час вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно д ост.126 КПК України (в редакції 1960 року), забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт.

Згідно з пунктом 9 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року запобіжні заходи, арешт майна, відсторонення від посади, застосовані під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

За наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

При цьому згідно з пунктом 9 розділу XI "Перехідні положення" КПК питання про зняття арешту з майна, накладеного під час дізнання або досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, вирішується в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Крім того, у своїх постановах від 15 травня 2019 року у справі №372/2904/17-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19 Велика палата Верховного Суду зазначила, що спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за КПК України 1960 року та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року або КПК України 2012 року. Залежно від суб`єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.

Проте, необхідно зауважити, що у даному випадку арешт було накладено помічником прокурора на стадії досудового слідства в межах кримінальної справи відносно позивача, яка в подальшому була розглянута з постановленням вироку. Тобто, вказана правова позиція стосується інших підстав і обставин, а тому не можуть бути застосована в даному випадку, а питання щодо скасування арешту з належного позивачу майна має вирішуватись в порядку, встановленому КПК України.

Таким чином, даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Зважаючи на наведені положення, провадження по даній справі підлягає закриттю.

Керуючись п.1 ч.1 ст.255, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури про зняття арешту - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ю.І. Ковтун