Ухвала суду № 99944067, 20.09.2021, Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/1726/19

Провадження № 6/503/2/21

УХВАЛА

20 вересня 2021 року Кодимський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Сердюк Б.С.,

за участю секретаря судового засідання Журби С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачука С.І., стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", третя особа: ОСОБА_2 , про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_1 - адвокат Приймачук С.І. звернувся до суду з заявою про визнання виконавчого листа по цивільній справі №2-43/10 виданого Кодимським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором в розмірі 3812527,74 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Обґрунтована заява тим, що рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 02.09.2010 у справі 2-43/10 задоволено позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором №014/0049/82/72864 від 06.04.2007 року в сумі 3 812 527,74 грн. У якості забезпечення зобов`язань за наведеним кредитним договором, виступала квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 . Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 14.11.2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02.09.2010 року по справі № 2-43/10 з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника – ТОВ ФК "Укрфінанс Груп". 06.08.2018 року ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" на підставі договору іпотеки від 06.04.2007 року здійснила звернення стягнення на предмет іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності боржнику, шляхом реєстрації за собою права власності. Після звернення стягнення на майно у позасудовому порядку, боржник вважає погашеним свій обов`язок перед кредитором, в чому вбачає підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

В судове засідання заявник (боржник) ОСОБА_1 не з`явилась, від її представника надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без їх участі.

Представник ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" в судове засідання не з`явилася, надала заперечення, в якому підтвердила факт звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" права власності на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В запереченні також зазначила, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 29.06.2021 року у справі №522/20657/19 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Комерційний Індустріальний Банку", ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" про визнання договорів недійсними та скасування запису про право власності на нерухоме майно за іпотекодержателем відмовлено. Зазначає, що вказане рішення не набрало законної сили, наразі розглядається в Одеському апеляційному суді за скаргою ОСОБА_1 у справі №522/9786/17. Враховуючи викладене просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 та розглянути справу за відсутності представника.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явились, враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 06.04.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/0049/82/72846. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 06.04.2007 року між сторонами був укладений договір іпотеки, посвічений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., зареєстрований за №822. Також з метою забезпечення зобов`язання ОСОБА_1 06.04.2007 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого останній взяв на себе зобов`язання позичальника ОСОБА_1 , які виникли за кредитним договором №014/0049/82/72864.

Рішенням Кодимського районного суду Одеської області від 02.09.2010 року у справі №2-43/10 за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідачів солідарно стягнуто на користь позивача 3812527,74 грн., з яких 2 800 562,49 грн. заборгованості за кредитом, 39035,27 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 273633,38 грн. заборгованості за простроченими відсотками та 699296,60 грн. заборгованості за пенею.

Стягнення заборгованості обумовлено невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань з повернення грошових коштів за кредитним договором №014/0049/82/72864 від 06.04.2007 року.

Відповідно до умов Іпотечного договору від 06.04.2007 року, у якості забезпечення кредитного договору №014/0049/82/72864 від 06.04.2007 року виступала квартира АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_1 .

На виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02.09.2010 року, судом було видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції заборгованості у розмірі 3 812 527,74 грн.

30 серпня 2017 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" був укладений договір відступлення права вимоги № 114/7-4680 та договір відступлення прав за договорами іпотеки від 31 серпня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі під №3219. Відповідно до зазначених договорів Первісний кредитор передав (відступив), а ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" прийняв всі права вимоги до боржників за кредитними договорами та договорами забезпечення (іпотеки), у тому числі й до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В подальшому, між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" було укладено Договір відступлення права вимоги від 30 серпня 2017 року, згідно до умов якого Банк передав (відступив), а Новий кредитор прийняв всі права вимоги до боржників за кредитним портфелем, у тому числі до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Згідно умов договору відступлення права вимоги (пункти 1.1, 2.1 – 2.5) до ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" перейшли права вимоги до боржників в повному обсязі.

31.08.2017 року між ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк" та ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" укладений договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. і зареєстрований у реєстрі за №3220, згідно якого до ТОВ "Фінансова компанія "Укрфінанс Груп" перейшли права, які забезпечують зобов`язання Боржника за основним договором, а саме: за іпотечним договором від 06 квітня 2007 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., і зареєстрованим в реєстрі за № 822, укладеним між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 , відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку нерухоме майно: п`яти-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; загальною площею 232,6 кв.м, житловою площею 121,2 кв.м.

ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" звернуло стягнення на іпотечне майно боржника ОСОБА_1 – квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок виконання кредитних зобов`язань, в позасудовому порядку, за ст. 37 Закону України "Про іпотеку" та на підставі договору іпотеки. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 41552883 від 12.06.2018 року. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Ухвалою Кодимського районного суду Одеської області від 14.11.2019 року замінено стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02.09.2010 року у справі №2-43/10 з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника – ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" відносно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Виконання рішення суду будь-якої інстанції необхідно розглядати як важливу частину "судового провадження" відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а отже принцип справедливого правосуддя розповсюджується і на цю стадію судового провадження.

За положеннями ст.ст.1, 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження здійснюється з дотриманням таких засад як верховенства права, диспозитивності, справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

На суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально - правові, зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально - правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь - яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Дане узгоджується з практикою Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 січня 2018 року в справі №755/15479/14-ц.

Обґрунтовуючи подану заяву, представник заявника - адвокат Приймачук С.І. вказував, що у відповідності до ст.37 ЗУ "Про іпотеку" було звернено стягнення на предмет іпотеки, шляхом позасудового врегулювання у спосіб передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, тому обов`язок боржника перед стягувачем є виконаним.

Суд виходить із того, що окремим видом застави є іпотека (стаття 575 ЦК України).

Згідно з п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ст.3 ЗУ "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.33 ЗУ "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Сам договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ст.36 ЗУ "Про іпотеку" сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст.37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Наведена вище норма права передбачає спеціальні підстави припинення зобов`язань щодо виконання основного (кредитного) зобов`язання, яке було забезпечене іпотечним договором.

Отже, положення ст.36 ЗУ "Про іпотеку" передбачають таку підставу припинення зобов`язання, як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені ст.ст.37, 38 ЗУ "Про іпотеку", зобов`язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними.

Таким чином, за змістом ст.ст.1, 33, 36 ЗУ "Про іпотеку" використання позасудового врегулювання способу звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умови іпотечного договору, яка містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, призводить до задоволення вимог кредитора за основним зобов`язанням.

Згідно зі ст.37 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Згідно умов пункту 5.3. Іпотечного договору, та відповідно до статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" - зазначений Іпотечний договір від 06 квітня 2007 року вважається договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, який є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі цього договору іпотеки, який в цьому випадку є правовстановлюючим документом.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставами для державної реєстрації права власності за ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" на квартиру АДРЕСА_1 є іпотечний договір від 06.04.20007 року №822.

Суд вважає, що позасудове врегулювання шляхом набуття іпотекодержателем у власність предмета іпотеки, має наслідком припинення іпотечного зобов`язання на підставі абз.4 ч.1ст.17 ЗУ "Про іпотеку" з моменту державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем та зумовлює недійсність будь-яких наступних вимог іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання (кредитного договору) в порядку ч. 4 ст. 36 ЗУ "Про іпотеку".

Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі №927/84/16, від 03 квітня 2018 року у справі №911/2798/16, від 20 червня 2018 року у справі №756/31271/15-ц, від 13.02.2019 у справі № 759/6703/16-ц, від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39017св18), від 27.02.2019 у справі №643/18466/15-ц, від 17.04.2019 у справі №204/7148/16-ц, від 03.07.2019 у справі № 646/7699/13-ц, від 20.11.2019 у справі №295/795/19, у подібних правовідносинах.

Представник ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" посилався на наявність рішення Приморського районного суду м.Одеси від 29.06.2021 року у справі №522/20657/19, яким було відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", ПАТ "Комерційний Індустріальний Банк", ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" про визнання договорів недійсними, як на підставу для відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Однак суд не бере до уваги зазначене заперечення представника ТОВ ФК "Укрфінанс Груп", оскільки вказане рішення відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру судових рішень набрало законної сили 30.07.2021 року.

З огляду на викладене, оскільки ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" набуло право власності на предмет іпотеки за відповідним договором від 06.04.2007 р. в позасудовому порядку, будь-які наступні вимоги за основним зобов`язанням ТОВ ФК "Укрфінанс Груп" до боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором є недійсними, що в силу ч.2 ст.432 ЦПК України є підставою для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, виданого Кодимським районним судом на підставі рішення цього суду від 02.09.2010 року у цивільній справі №2-43/10.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 353, 432 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Приймачука Сергія Івановича про визнання виконавчого листа по цивільній справі № 2-43/10 таким, що не підлягає виконанню, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Укрфінанс Груп", боржник: ОСОБА_2 , – задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Кодимським районним судом Одеської області у цивільній справі № 2-43/10, на виконання рішення Кодимського районного суду Одеської області від 02 вересня 2010 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної дирекції заборгованості за кредитним договором №014/0049/82/72864 від 06.04.2007 року у розмірі 3812527,74 грн., у тому числі 2 800 562,49 грн. заборгованості за кредитом, 39035,27 грн. заборгованості за нарахованими відсотками, 273633,38 грн. заборгованості за простроченими відсотками та 699296,60 грн. заборгованості за пенею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом п`ятнадцяти днів з дня складення тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали..

Суддя Б.С. Сердюк