Постанова № 99943394, 24.09.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7071/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2021 року м. Львів.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., за участю: прокуроа Вітковської І.М., особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Жиравецького Т.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, на час вчиненя адміністративного правопорушення працюючої виконуючою обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, на даний час працюючої помічником першого заступника голови Львівської обласної ради, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,

за ч.1 ст.172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

До Галицького районного суду м. Львова скеровано справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-7 та ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №33-02/653 від 20.08.2021 року, ОСОБА_1 під час виконання обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), перебуваючи у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що знаходиться за адресою: пр. Чорновола,4, м. Львів, 79019, 17.01.2020, всупереч вимогам п. З ч. 1 ст. 28 Закону прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, зафіксоване наказом від 17.01.2020 № 13-911/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, площею 0,5000 га.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Окрім цього, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №33-02/654 від 20.08.2021 року, ОСОБА_1 під час виконання обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), перебуваючи у приміщенні Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, що знаходиться за адресою: пр. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, 17.01.2020, всупереч вимогам п. 2 ч.1 ст. 28 Закону не повідомила безпосереднього керівника про наявність у неї реального конфлікту інтересів, який виник при виданні наказу від 17.01.2020 № 13-911/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, площею 0,5000 га.

Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.2 ст. 172-7 КУпАП.

Відповідно до ст.36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи те, що адміністративне правопорушення вчинено однією особою, суд об`єднує матеріали справи про адміністративні правопорушення в одне провадження, оскільки їхній спільний розгляд сприяє повному, всебічному та об`єктивному дослідженню обставин справи.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисник під час розгляду справи вину та факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень заперечили, просять закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення. В діях ОСОБА_1 відсутній реальний чи потенційний конфлікт інтересів.

Прокурор вважає, що у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-7, ч.2 ст. 172-7 КУпАП. На правопорушника слід накласти стягнення, передбачене санкцією ст. 172-7 КУпАП.

Заслухавши думку прокурора, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності та виступ її захисника, дослідивши інші матеріали справи, приходжу до висновку що у діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст. 172-7 КУпАП та ч.2 ст. 172-7 КУпАП. враховуючи наступне.

У відповідності до ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.280 КУпАП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, за змістом ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи суддя повинен перевірити правильність складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях вказав, що термін «кримінальне правопорушення», що міститься у ст.2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), має автономне значення і охоплює суворі за своїми наслідками види адміністративних стягнень, до яких належать адміністративний арешт та значні адміністративні штрафи, які фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції, а справи щодо їх застосування в силу суворості таких санкцій за суттю є кримінальними (пункти 82, 83 Рішення у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» від 8 червня 1976 року, пункт 55 Рішення у справі «Гурепка проти України» від 6 вересня 2005 року, пункт 38 Рішення у справі «Менаріні проти Італії» від 27 вересня 2011 року).

Згідно з приміткою до статті 172-7 КУпАП, у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції»: реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень; приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Згідно ст. 1 Закону «Про запобігання корупції» близькими особами є члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта.

Згідно частини першої статті 28 Закону «Про запобігання корупції», особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані: 1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; 2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; 3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; 4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Невід`ємною складовою конфлікту інтересів є службові/представницькі повноваження та вплив (можливість впливу) приватного інтересу на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій під час реалізації таких повноважень. Приватний інтерес здатний впливати на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, вчинення чи невчинення дій лише під час реалізації дискреційних службових чи представницьких повноважень.

Таким чином, суду необхідно встановити чи мала ОСОБА_1 приватний інтерес та чи перебувала у зв`язку з цим у реальному конфлікті інтересів, чи мала вона дискреційні або представницькі повноваження, які були здатні вплинути на результат і чи повинна була ОСОБА_1 повідомляти про такий конфлікт інтересів.

Згідно протоколу №33-02/653 від 20.08.2021 року вбачається, що в даному випадку реальний конфлікт інтересів на думку Національного агентства з питань запобігання корупції полягав у суперечності між приватним інтересом та службовими повноваженнями, яка полягала у тому, що, з одного боку, у ОСОБА_1 існував приватний інтерес, зумовлений позаслужбовими стосунками, що мали характер сімейних, із ОСОБА_2 , яким подано клопотання до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,5000 га, а з іншого - виконуючи обов`язки начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, під час розгляду цього клопотання ОСОБА_1 мала об`єктивно та неупереджено виконувати свої посадові обов`язки, при цьому виключаючи вплив приватного інтересу на реалізацію повноважень.

НАЗК вважає, що станом на момент прийняття відповідного наказу відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мали характер сімейних.

Однак суд не може погодитись з даним твердженням, враховуючи наступне.

Згідно ст. 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

Згідно позиції Верховного Суду висловленої у постанові від 30.11.2020 № 638/20596/16 (61-2482св19) обов`язковою є наявність усіх ознак передбачених ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України , а не однієї з них. Більше того, цей перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню. Повинні бути подані достовірні докази, а саме, що в указаний період сторони мали спільний бюджет, вели спільне господарство, пов`язані спільним побутом і мали спільні права та обов`язки, тобто між ними склалися усталені відносини, що притаманні сім`ї.

Згідно ч.2 ст.114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 13.03.2017 № 144-к ОСОБА_1 з 14.03.2017 призначено на посаду державної служби категорії «Б» - заступника начальника управління - начальника відділу правового забезпечення Юридичного управління Головного управління Держгеокадастру у Львівській області та присвоєно 6 (шостий) ранг державного службовця в межах категорії «Б».

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 09.12.2019 № 182-то на ОСОБА_1 покладено виконання обов`язків начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області.

Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 02.01.2020 року у цивільній справі № 460/3447/19 розірвано шлюб між ОСОБА_2 до ОСОБА_4 . В мотивувальній частині даного рішення суду зазначено, що сторони з 2015року проживають окремо, з цього часу не підтримують подружніх відносин, не ведуть спільного господарства. Позивач втратив почуття любові і поваги до дружини, заперечує примирення, має намір створити нову сім`ю з іншою жінкою, з якою проживає на даний час, тому шлюб сторін носить формальний характер, подальше спільне життя і збереження такого суперечить інтересам сторін.

Однак в даному рішенні не зазначено, що ОСОБА_2 проживає саме з ОСОБА_1 , та саме з нею має намір створити нову сім`ю. Крім того, станом на 17.01.2020 року, тобто на момент прийняття наказу № 13-911/16-20-СГ рішення суду від 02.01.2020 року не вступило в законну силу, тому ОСОБА_2 у той час продовжував перебувати у шлюбі з ОСОБА_4 .

Слід також зазначити, що питання про те, з ким ОСОБА_2 мав намір створити нову сімю, не було предметом спору про розірвання шлюбу в суді, який таких правовідносин не досліджував, такої обставини не встановлював, та з приводу цього рішення не ухвалював.

Судом встановлено, що 11.01.2020 року на адресу Головного управління Держгеокадастру у Львівській області надійшло клопотання ОСОБА_2 (вх. № До З-Ч-705-З від 11.01.2020) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки загальною площею 0,5000 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4625856500:02:000:0143.

За результатами розгляду зазначеного клопотання в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській Крук І.В. видано наказ від 17.01.2020 № 13-911/16-20-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким ОСОБА_2 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність земельну ділянку, площею 0,5000 га (кадастровий номер 4625856500:02:000:0143) із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства на території Шклівської селищної ради Яворівського району Львівської області.

Згідно листа Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 14.07.2021 року № 3924/18964/0/05Л-06-33 та доданих матеріалів, актовий запис про шлюб ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 № 272 складено 15.02.2020 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів).

Заяву про державну реєстрацію шлюбу до відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) подано заявниками 08.02.2020 № 208/21.1-52. В даній заяві ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просили скоротити місячний термін державної реєстрації шлюбу відповідно до ч. 2 ст. 32 Сімейного кодексу України у зв`язку з вагітністю нареченої.

Згідно відомостей з Державного реєстру актів цивільного стану громадян 21.05.2020 року у подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народилася дитина.

Однак, згідно будинкової книги для прописки громадян, що проживають у будинку АДРЕСА_3 , вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 зареєстровані за даною адресою 21.01.2021 року.

Таким чином, вказані органом докази не можуть достовірно стверджувати, що відносини ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , на час винесення наказу, носили сімейний характер.

Суб`єктивна сторона правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 172-7 КУпАП, характеризується тим, що воно учиняється умисно; особа, яка його вчиняє, усвідомлює, що вона не повідомляє про наявність у неї реального конфлікту інтересів або вчиняє дії чи приймає рішення в умовах реального конфлікту інтересів.

Отже, для висновку про наявність в особи реального конфлікту інтересів та про прийняття нею рішення в умовах реального конфлікту інтересів необхідно встановити: 1) наявність в особи приватного інтересу; 2) наявність суперечності між приватним інтересом особи та її представницькими повноваженнями; 3) наявність впливу цієї суперечності на об`єктивність або неупередженість рішення; 4) наявність повноважень на прийняття рішення.

При цьому, має бути беззаперечно визначено, в чому саме полягає приватний інтерес конкретної особи, в чому саме проявляється суперечність між приватним інтересом та представницькими повноваженнями цієї особи та її вплив на прийняття рішення.

Разом з тим, в протоколах про адміністративні правопорушення не зазначено й не розкрито змісту зазначених факторів, без яких реальний конфлікт інтересів відсутній.

Аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, свідчить про наявність сумнівів та припущень у визначенні складу адміністративних правопорушень, та відсутність достатніх підстав стверджувати, що відповідні зв`язки, в даному випадку, вплинули чи могли вплинути на об`єктивність чи неупередженість при підписанні відповідного рішення.

Таким чином, провівши аналіз змісту доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає, що Національним агентством з питань запобігання корупції не доведено існування усіх ознак сімейних відносин відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, оскільки, як встановлено матеріалами судового розгляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент винесення наказу № 13-911/16-20-СГ не перебували у шлюбі, не проживали разом, не мали спільного бюджету, не піклувалися одне про одного. На момент винесення наказу ОСОБА_2 перебував у шлюбі з іншою жінкою. Згідно будинкової книги вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почали спільно проживати значно пізніше. Отже, у ОСОБА_1 відсутній реальний та потенційний конфлікти інтересів, оскільки в неї не було приватного інтересу та суперечності між приватним інтересом та службовими/представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Покликання Національного агентства з питань запобігання корупції та прокурора на сімейні відносини ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , судом не може прийматись до уваги, оскільки дана обставина не встановлена належним судом, є припущенням, та не може достовірно підтвердити факт правопорушення.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Пунктом 1 частиною 1 статті 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

В рекомендації №R(91)1 Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Згідно п.4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Суд не вправі самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на зазначене, прихожу до переконання, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.ч.1,2 ст.172-7 КУпАП.

Керуючись ст.ст.7,172-7, 247, 251, 252, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Справам про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП (справа №461/7071/21, провадження №3/461/3483/21), та ч.2 ст. 172-7КУпАП (справа №461/7071/21, провадження №3/461/3484/21), об`єднаним в одне провадження, присвоїти спільний номер 461/7071/21 (провадження №3/461/3483/21)

Відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-7, та ч.2 ст. 172-7КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7, та ч.2 ст. 172-7КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена визначеними законом особами до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови через Галицький районний суд м. Львова.

Суддя О.Р. Юрків.