Вирок № 99942617, 27.09.2021, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/952/19 Провадження № 1-кп/304/44/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року м. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання - Соханич Л.Ю.,

прокурора - Стефанцова А.М.,

потерпілої - ОСОБА_1 ,

її представника - адвоката Рущака Ю.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

його захисника - адвоката Ковача І.В.,

представника цивільного

відповідача - адвоката Муріна О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12018070130000241 від 11 червня 2018 року по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кріпенський міста Антрацита Луганської області, мешканця АДРЕСА_1 , з повною професійно-технічною освітою, одруженого, начальника електродільниці ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», українця, громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , будучи майстром та в. о. начальника електродільниці ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат», володіючи знаннями та достатнім досвідом роботи за фахом, маючи відповідні знання у галузі робіт з підвищеною небезпекою та будучи ознайомлений з Посадовою інструкцією № 57 майстра електродільниці (далі - Інструкції), ігноруючи вимоги Посадової інструкції з охорони праці та техніки безпеки, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок несумлінного ставлення до них, викликав на роботу електромонтера по обслуговуванню електроустаткування ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» ОСОБА_3 , для ремонту баштового крану КБ-572Б, та у порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою та п. 2.1., 2.2., 2.4., 2.8. Інструкції, знаходячись поза робочим місцем не виписав відповідний наряд-допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою, не проконтролював та послабив нагляд під час виконання підлеглими робіт з підвищеною небезпекою і не проконтролював дотримання ними правил та інструкцій з охорони праці, що у свою чергу призвело до отримання електромонтером ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень несумісних з життям та його смерті від ураження технічним струмом під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на опорно-поворотному пристрої баштового крану КБ-572Б, що розташований на території товариства, за що кримінальна відповідальність передбачена ч. 2 ст. 272 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ввечері близько 20.00 год йому зателефонували та сказали, що на комбінаті стався нещасний випадок. Коли приїхав туди, то там вже були і охорона праці, і рятувальники, і працівники швидкої допомоги. Пояснив, що потерпілого ОСОБА_3 викликав на роботу не через поломку крана, а тому, що в той день впав провід з електроопори і відбулося так зване глибоке провисання напруги, через що зупинилося обладнання, яке потрібно було перезапустити, для чого потрібен був електрик, а працівнику ОСОБА_5 , який зранку заступив на зміну, стало погано і він пішов до лікарні. Він двічі телефонував ОСОБА_3 , однак той відмовився і тоді він був змушений викликати електрочергового ОСОБА_7 , який був у нічній зміні. Як він пізніше довідався, ОСОБА_3 близько 15.00 год все ж таки вийшов на роботу. Пояснював, що про поломку крана йому стало відомо лише ввечері, коли приїхав на роботу через нещасний випадок, та зазначив, що на підприємстві є начальник зміни та начальник цеху, які визначають чи аварійна поломка, чи ні, і тоді він видає наряд-допуск на виконання робіт з підвищеною небезпекою; того дня такого повідомлення йому не надходило, відповідно ніякі наряди він не видавав. Вважає себе винним, оскільки викликав працівника поза його графіком, з потерпілим був у дуже гарних відносинах. Просить вибачення у потерпілої та дітей ОСОБА_3 , оскільки під час досудового розслідування йому заборонили спілкуватися з потерпілою, а з плином часу йому ставало дедалі більш незручно зачіпати її, щиро жалкує, що сталося непоправне. Щодо цивільного позову зазначив, що не дивлячись на його задоволення/незадоволення судом він самостійно має намір допомагати потерпілій, уклавши з ТДВ «Перечинський ЛХК» Договір про надання поворотної фінансової допомоги вже виплатив потерпілій та її дітям понад 50 000 грн (Т. 1 а. с. 220-222).

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, така повністю стверджується показаннями потерпілої та свідків, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_1 , яка у судовому засіданні показала, що у неділю ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік ОСОБА_3 знаходився вдома та по графіку повинен був виходити на роботу у нічну зміну. Близько 09.00 год він казав їй, що йому телефонував ОСОБА_2 та просив вийти на роботу. Вона рекомендувала не йти, оскільки йому потрібно було йти цього ж дня у нічну зміну. Після обіду близько 13.00 год чоловік їй знову повідомив, що телефонував обвинувачений та просив прийти на роботу, після чого він все таки пішов і після цього вона вже не бачилися та не розмовляли. Лише ввечері прийшов їх кум та сказав, що потрібно їхати у Перечин , оскільки там щось сталося з чоловіком. Вони приїхали до лісохімкомбінату та чекали біля прохідної, а приблизно через годину до них вийшов ОСОБА_2 та повідомив про смерть її чоловіка, сказав, що у нього зупинилося серце і йому нічим не змогли допомогти. Вважає, що обвинувачений повинен бути максимально покараний з позиції майнового відшкодування, а проти застосування відносно нього умовного терміну кримінального покарання вона не заперечує. Також зазначила, що позов поданий до комбінату підтримує, після похоронів чоловіка їй відшкодували 50 000 грн, а також 10 000 грн приурочили до свята Св. Миколая ; після цього жодного відшкодування вона не отримувала. Крім цього обвинувачений з осені 2020 року відшкодував їй 60 000 грн;

- показаннями свідка ОСОБА_13 , який показав у судовому засіданні, що є електромонтером ТДВ «Перечинський ЛХК» та того дня, коли мала місце подія, о 08.00 год він здав зміну та пішов додому. Після обіду йому телефонували колеги ОСОБА_7 і ОСОБА_3 - перший питав поради, а ОСОБА_3 повідомив, що йде на роботу, хоча після його зміни мали виходити працівники ОСОБА_5 і ОСОБА_15 . Ввечері йому знову зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що ОСОБА_3 загинув, лише по чутках чув, що його вбило на крані. Пояснив, що при виході на зміну їх перевіряють на стан сп`яніння, для роботи зі струмом до 1 000 Вт видають захисні інструменти, а понад - спеціальні захисні засоби; кожен має свій особистий інструмент та спеціальний одяг. Для їх допуску до робіт по ремонту виписується відповідний наряд - на підприємстві є перелік осіб, які можуть його видати. У даному випадку це ОСОБА_2 як енергетик, чи це міг бути інженер або начальник цеху. Дільниця, де розташований баштовий кран закріплена за лісобіржою;

- показаннями свідка ОСОБА_16 , який у судовому засіданні показав, що на час події, у червні 2018 року, він працював начальником лісної біржі, на території якої знаходився баштовий кран. У неділю ІНФОРМАЦІЯ_2 його викликали на роботу через нещасний випадок - на крані помер електромонтер ОСОБА_3 . Того дня кран зламався і тому викликали чергового електромонтера для усунення неполадки, оскільки такий працює від електроенергії, а взагалі то на крані працює кранівник. Хто саме цього дня виписував наряд-допуск на роботу електрика він не знає, нагору піднявся разом з лікарями швидкої допомоги та побачив ОСОБА_3 , лежачого на землі у приміщенні електрощитової - на ньому була футболка та штани із спецодягу, чи були на ньому захисні рукавиці він не пам`ятає;

- показаннями свідка ОСОБА_18 , який показав у судовому засіданні, що працює майстром на ТДВ «Перечинський ЛХК» та з приводу загибелі ОСОБА_3 лише може пояснити, що останній вже був на підприємстві, коли він вийшов на роботу того дня, а згодом кранівник ОСОБА_19 , який вийшов на кран та побачив там лежачого ОСОБА_3 , сказав йому про його смерть. Тоді він викликав швидку, однак ОСОБА_2 того дня на підприємстві не бачив;

- показаннями свідка ОСОБА_21 , який показав у судовому засіданні, що на час допиту працює кранівником автомобільного крану на комбінаті, а тоді, коли сталася подія, працював на автобусі, який перевозив працівників з дому на роботу і навпаки. Пам`ятає, що ОСОБА_3 сів у селі Т.Пасіка та сказав йому, що зараз не його зміна, а він лише їде на роботу, оскільки його викликали; більше з приводу події нічого пояснити не може;

- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка у судовому засідання показала, що є матір`ю загиблого ОСОБА_23 неділю ІНФОРМАЦІЯ_2 син казав їй, що іде на роботу, оскільки його викликав майстер, а вже ввечері старша донька повідомила про загибель сина. Вони відразу поїхали на завод, де через деякий час до них вийшов ОСОБА_2 , який товаришував з її сином, та сказав, що у нього зупинилося серце. Пізніше ввечері приїхали працівники ЛХК та привезли сина у мішку, однак до цього часу ніхто навіть не висловив співчуття. Очікує від обвинуваченого допомогу у розмірі 15 000 доларів США;

- показаннями свідка ОСОБА_24 , який у судовому засіданні показав, що є заступником начальника ДПРЧ-1 м. Перечин, а на момент події був керівником ліквідації. Пам`ятає, що на початку літа 2018 року після обіду надійшло повідомлення з лісохімкомбінату про нещасний випадок. Коли приїхали на місце, то він виліз на кран і побачив там у операторній будці тіло людини - пульсу у нього не було, у вушній раковині сліди крові, а на тілі сліди опіків. Чоловік був одягнутий у футболку та темні штани, тілесних ушкоджень не мав, тільки характерні опіки від струму - чорний слід на руці та інших частинах тіла. Коли піднімався вверх, то кран був знеструмлений, приблизно через 30 хв разом з медиками спустили тіло донизу, де вони констатували смерть людини;

- показаннями судово-медичного експерта ОСОБА_25 , який у порядку роз`яснення висновку експерта показав у судовому засіданні, що при проведенні судово-медичної експертизи застосовується судово-гістологічне дослідження, оскільки спектрографічний метод, який визначає вміст на шкірі металу, в Україні вже не застосовують. При експертному дослідженні якихось хронічних захворювань, в результаті яких загиблий міг втратити свідомість, чи сердечних захворювань (напад, інфаркт і т. д.) ним виявлено не було. Роз`яснив, що під час ураження струмом у 30 % випадків може навіть не бути електромітки, а у 30-40 % - може утворитися лише вхідний отвір. У даному випадку вихід струму можливо був через вуха, ніс і тому полопали капіляри. Виключає те, що електромітка могла виникнути після смерті. Висновок підтвердив у повному обсязі.

Також вина обвинуваченого підтверджується сукупністю доказів, зібраних у справі при провадженні досудового слідства, які досліджені та перевірені судом, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 10 червня 2018 року з фототаблицею до нього, з якого видно, що предметом огляду являється територія підприємства Перечинського ЛХК, що розташована за адресою: м. Перечин, вул. Ужанська, 25, де на відстані 250 м від прохідної на металевих рейсах встановлений баштовий кран. На одній з опор крану закріплена металева драбина, яка веде наверх, а на висоті близько 15 м - металева драбина через проріз веде до металевої платформи, на якій з лівого боку знаходиться будка з пультом керування, а з правого - будка з електричним щитом. На момент огляду двері до останньої будки відчинені і відразу на підлозі біля дверей знаходиться тіло ОСОБА_3 , з рота видно виділення крові, з лівого вуха - рідини жовтого кольору. Будь яких тілесних ушкоджень на тілі не виявлено, кістки на дотик цілі, після огляду тіло направлено до прозектури Перечинської ЦРЛ (Т. 2 а. с. 37-46);

- протоколом додаткового огляду місця події з фототаблицею від 14 червня 2018 року, за яким додатково оглянуто електрощитову КБ крану 572 заводський номер 250, де зокрема на електрощитовій, розташованій навпроти входу у кабіну, на проводах синього та білого кольорів, а також нижче проводів, на гладкій поверхні, виявлено сліди бурого кольору, схожі на кров, з яких вилучені змиви. Крім цього на різьбі болта виявлено залишки темної тканини, які також вилучено (Т. 2 а. с. 48-56);

- витягом з наказу № 57-т/д ВАТ «Перечинський лісохімкомбінат» від 11 липня 2016 року /По трудовому договору/, згідно п. 1.4. якого видно, що ОСОБА_3 прийнято на роботу по строковому трудовому договору електромонтером з ремонту і обслуговування електроустаткування по 5 розряду електродільниці з випробувальним терміном на один місяць з 12 липня 2016 року. Наставником на випробувальний термін призначено ОСОБА_2 , а також ознайомлено з робочою інструкцією № 67 електромонтера з ремонту і обслуговування електроустаткування 5-й розряд електродільниці (Т. 2 а. с. 111);

- планом-графіком виходів на роботу робітників електродільниці на червень 2018 року, з якого вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 електромонтер ОСОБА_3 працював у другу зміну (Т. 2 а. с. 112), однак за інформацією з електронного пропускного режиму щодо осіб, які перетнули пропускний пункт на вхід території ТДВ «Перечинський ЛХК» від 10 червня 2018 року перетнув прохідну раніше - о 15.26 год (Т. 2 а. с. 63);

- витягом з наказу № 14-к ВАТ «Перечинський лісохімкомбінат» від 14 лютого 2000 року /По особовому складу/, згідно п. 1.2. якого ОСОБА_2 з 14 лютого 2000 року прийнято на роботу електромонтером по третьому розряду в дільницю електроводопостачання з випробувальним терміном на один місяць (Т. 2 а. с. 126);

- витягом з наказу № 57-к ВАТ «Перечинський лісохімкомбінат» від 11 квітня 2016 року /По особовому складу/, згідно п. 1.1. якого ОСОБА_2 з 12 квітня 2016 року переведено майстром дільниці (Т. 2 а. с. 127);

- витягом з наказу № 130-к ВАТ «Перечинський лісохімкомбінат» від 15 травня 2018 року /По особовому складу/, згідно п. 2.2. якого на ОСОБА_2 покладено виконання обов`язків начальника електродільниці з 31 травня по 13 червня 2018 року на час відпустки ОСОБА_26 (Т. 2 а. с. 128);

- посадовою інструкцією № 57 майстра електродільниці, згідно якою на ОСОБА_2 як майстра дільниці покладалися, зокрема обов`язки по здійсненню безперервного нагляду та безпосереднього керівництва роботою чи виконанням окремих її етапів у випадках, що передбачені правилами безпеки, а також контролю дотримання підлеглим персоналом вимог правил та інструкцій з охорони праці та застосуванням ними безпечних прийомів під час проведення робіт, з якою ОСОБА_2 був ознайомлений 17 червня 2016 року (Т. 2 а. с. 129-137, 138);

- Актом спеціального розслідування нещасного випадку на виробництві із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 між 18.56 год та 20.06 год у ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» від 31 серпня 2018 року комісії Управління Держпраці у Закарпатській області, за висновками якого встановлено осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці, що призвело до нещасного випадку, зокрема головний енергетик ОСОБА_27 , майстер дільниці Лісна біржа ОСОБА_18 та загиблий ОСОБА_3 , а також майстер електродільниці ОСОБА_2 , який не забезпечив виконання робіт по наряд-допуску за безпосереднім керівництвом та послабив нагляд під час виконання робіт підвищеної небезпеки підлеглим персоналом, чим порушив п. 2.1., 2.8. Посадової інструкції № 57 майстра електродільниці, затвердженої генеральним директором товариства 08 липня 2016 року (Т. 2 а. с. 139-147);

- Актом № 1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом відносно ОСОБА_3 , затвердженим начальником Управління Держапраці у Закарпатській області від 31 серпня 2018 року та протоколом огляду місця, де стався нещасний випадок із смертельним наслідком, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 між 18.56 год та 20.06 год із електромонтером по ремонту і обслуговуванню електроустаткування ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат» ОСОБА_3 (Т. 2 а. с. 148-153, 161-162);

- висновком експерта № 381 від 13 липня 2018 року, згідно якого кров ОСОБА_3 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО. При встановленні групової належності крові у слідах на речових доказах за ізосерологічною еритроцитарною системою АВО у об. № 1-3 виявлений тільки антиген А, а відтак кров у слідах на трьох марлевих серветках із змивами з електропровода та електроприладу /об. № 1-3/ могла походити від людини з групою крові А з ізогемаглютиніном анти-В, в тому числі від потерпілого ОСОБА_3 (Т. 3 а. с. 172-176);

- висновком експерта № 273 від 28 липня 2018 року з фототаблицею, згідно якого смерть ОСОБА_3 , 1985 року народження, настала від враження технічним струмом, що підтверджується виявленими при судово-медичному дослідженні електромітками на передній поверхні правого колінного суглобу із переходом на стегно, різким венозним повнокрів`ям внутрішніх органів та речовини головного мозку, а також даними судово-гістологічного методу дослідження. Тілесні ушкодження у вигляді електроміток на передній поверхні правого колінного суглобу є прижиттєвими, характерні для враження технічним струмом і знаходяться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. При судово-токсикологічному дослідженні у крові від трупа ОСОБА_3 алкоголю не виявлено (Т. 3 а. с. 177-182).

З урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів в їх сукупності, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 272 КК України як порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, що спричинило загибель людини.

Відповідно до диспозиції частини 2 статті 272 КК України кримінальна відповідальність за вчинення даного кримінального правопорушення настає у випадку порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві особою, яка зобов`язана їх дотримувати, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки.

У п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва» від 12 червня 2009 року (далі - Постанова) роз`яснено, що при розгляді справ про порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (стаття 272 КК) суди повинні керуватися Переліком робіт з підвищеною небезпекою, затвердженим наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15 (далі - Перелік), і законодавчим або нормативно-правовим актом (галузевим або міжгалузевим), у якому встановлено правила безпеки під час проведення відповідних робіт, що входять до Переліку, враховуючи, що в цьому випадку має значення не галузь виробництва, а сам характер таких робіт.

Відповідно до пункту 3 Переліку роботи на кабельних лініях і діючих електроустановках відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Основним безпосереднім об`єктом злочину, передбаченого статтею 272 КК України, є безпека виконання робіт з підвищеною небезпекою, а додатковим обов`язковим об`єктом - життя та здоров`я особи. Під безпекою виконання робіт з підвищеною небезпекою слід розуміти такий стан, коли не заподіюється і не може бути заподіяна шкода, зокрема, внаслідок експлуатації і ремонту певних об`єктів, обладнання, здійснення іншої виробничої діяльності, пов`язаної з підвищеним ризиком (високою ймовірністю завдання шкоди) як учасникам таких робіт, так і стороннім особам, правоохоронюваним інтересам. При цьому має значення не галузь господарства, в якій проводяться певні роботи, а сам характер таких робіт та правил, які порушуються.

Як роз`яснено у п. 9 Постанови потерпілими в результаті злочинних діянь, передбачених статтею 272 КК можуть бути як учасники виробничого процесу, так і інші особи, які не мають до нього відношення.

Об`єктивна сторона злочину характеризується: 1) діянням - порушенням правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві або будь-якому підприємстві, 2) наслідками у вигляді загибелі людей чи інших тяжких наслідків (ч. 2 ст. 272); 3) причинним зв`язком між діянням і наслідками, який полягає у порушенні правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, та наслідками, вказаними в ч. 1 або ч. 2 ст.272 КК.

Діяння являє собою порушення правил безпеки. Порушення може бути допущене шляхом вчинення дії, забороненої правилами або з порушенням цих правил (чи сукупності таких дій), або бездіяльності, що полягає у невчиненні дій, які суб`єкт злочину повинен був вчинити згідно із законодавством, трудовим договором, посадовою (робочою) інструкцією або в їх поєднанні. Для притягнення суб`єкта злочину до відповідальності за бездіяльність необхідно встановлювати не лише його обов`язок щодо дотримання певних правил безпеки, але й реальну можливість їх дотримання.

При цьому, враховуючи наведене, кримінальній відповідальності за ч. 2 ст. 272 КК України може підлягати особа, яка не тільки безпосередньо знаходиться на місці, де виконуються або повинні виконуватися роботи з підвищеною небезпекою, але й особа, на яку покладені обов`язки щодо дотримання правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою у випадку невиконання таких правил, що призвело до загибелі людей чи інших тяжких наслідків.

Для кваліфікації діяння за ст. 272 КК України важливе значення має визначення змісту правил безпеки, які порушено.

Обстановка вчинення злочину полягає у тому, що діяння має місце щодо виконання робіт з підвищеною небезпекою. Місцем вчинення даного злочину є виробництво або будь-яке підприємство. Вид підприємства, форма власності та підпорядкованість, розміри, місце розташування та інші подібні ознаки не мають значення для його визнання місцем вчинення злочину, передбаченого ст. 272 КК. При цьому підприємством чи виробництвом можна вважати вид виробничої установи, де зосереджене обладнання цього підприємства. Поняттями «підприємства», «виробництва» як місця вчинення злочину охоплюються як ті із них, що мають організаційну самостійність, так і окремі цехи, дільниці, а також ділянки місцевості, на яких знаходиться їх обладнання.

Суб`єкт цього злочину є спеціальний - особа, яка зобов`язана дотримувати правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою. Обов`язки з дотримання правил можуть покладатися на особу в зв`язку із займаною посадою чи виходячи з характеру виконуваної роботи. Такі обов`язки, зокрема можуть покладатися на особу згідно її посадової чи робочої інструкції.

З досліджених судом доказів у кримінальному провадженні встановлено, що загибель ОСОБА_3 настала під час усунення наслідків глибокого провисання напруги, через що зупинилося обладнання, яке потрібно було перезапустити, в тому числі й баштовий кран КБ-527 Б, що розташований на території ТДВ «Перечинський лісохімічний комбінат».

В той же час обвинувачений ОСОБА_2 будучи майстром електродільниці та особою, на яку у період коли мала місце подія було покладено виконання обов`язків начальника електродільниці порушив, зокрема вимоги посадової інструкції № 57, затвердженої генеральним директором товариства 08 липня 2016 року, знаходячись поза робочим місцем, викликав ОСОБА_3 на роботу поза його графіком чергування та відповідно не здійснив безперервний нагляд та безпосереднє керівництво роботою чи виконанням окремих її етапів, що передбачені правилами безпеки, не проконтролював дотримання підлеглим ОСОБА_3 вимог правил та інструкцій з охорони праці, що у свою чергу призвело до тяжкого наслідку у вигляді смерті ОСОБА_3 .

Дослідивши та перевіривши докази у кримінальному провадженні, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого, який будучи особою, що зобов`язана дотримуватися правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві, порушив такі правила, що спричинило загибель працівника ОСОБА_3 .

Вказаний висновок суду узгоджується з п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» (заява № 1637/04), в якому зазначено, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

В той же час згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело, зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява № 10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин.

Як особа ОСОБА_2 за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, сумлінно ставиться до виконання своїх службових обов`язків, виконання вимог з охорони праці та техніки безпеки, не порушує робочий режим, протягом часу роботи на ТДВ «Перечинський ЛХК» зарекомендував себе як відповідальний та висококваліфікований працівник. Крім цього матеріалами справи підтверджується, що на обліку у лікарів нарколога, психіатра та фтизіатра ОСОБА_2 не перебуває (Т. 3 а. с. 31, 32, 33, 34, 46).

Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд визнає щире каяття, а також добровільне відшкодування матеріальної шкоди та намір подальшого відшкодування моральної шкоди.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому, суд не знаходить.

З урахуванням зазначених обставин, відповідно до вимог кримінального закону і передбаченої цим законом санкції, а також враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, обставини його вчинення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття та добровільна активна матеріальна підтримка потерпілої та її дітей, те, що ОСОБА_2 вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання та роботи, де характеризується виключно позитивно, на обліку у психіатра і нарколога не перебуває, щиро розкаявся у вчиненому, неодноразово просив вибачення від потерпілої, матері та дітей загиблого, усвідомив протиправність своїх дій, зробив правильні висновки та критично розцінює свою поведінку, а також беручи до уваги дії самого загиблого ОСОБА_3 , який не виконав організаційно-технічних заходів безпечного виконання робіт перед її початком, не доповів безпосередньому керівнику про несправність баштового крану та почав виконувати роботу, що не була йому доручена, чим призвів до особистої необережності під час виконання робіт підвищеної небезпеки (Т. 2 а. с. 139-147), те, що ОСОБА_2 добровільно відшкодував завдану матеріальну шкоду та зобов`язується відшкодувати також і моральну шкоду у посильному для нього розмірі, інформацію досудової доповіді, за якою орган пробації вважає цілковим можливим виправлення обвинуваченого без позбавлення волі, думку потерпілої ОСОБА_1 , яка не бажає суворого покарання для обвинуваченого ОСОБА_2 та позицію прокурора, який просив застосувати до обвинуваченого покарання не пов`язане з реальним позбавленням його волі, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції частини 2 статті 272 КК України з його звільненням від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу, а також застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю, пов`язаною із виконанням робіт з підвищеною небезпекою.

Вирішуючи питання про заявлений потерпілою ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_28 та ОСОБА_29 до ТДВ «Перечинський ЛХК» цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до такого.

Відповідно до ст. 129 ч. 1, ст. 374 ч. 3 п. 2 абз. 7 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому, про що у вироку зазначаються відповідні підстави.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ст. 23 ЦК України суд при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, окрім глибини фізичних та душевних страждань, має також враховувати характер правопорушення, форму та ступінь вини особи, яка завдала моральну шкоду, а також інші обставини, які мають істотне значення.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

При цьому розмір відшкодування моральної шкоди (немайнової) суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Крім того, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Таким чином, указана норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

У цивільному позові потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що її чоловік ОСОБА_3 працюючи електромонтером по обслуговуванню електроустаткування на ТДВ «Перечинський ЛХК», загинув внаслідок нещасного випадку на виробництві. Обставини його загибелі досліджені органом досудового розслідування у порядку даного кримінального провадження, в якому обвинувальним актом відносно ОСОБА_2 встановлено, що смерть її чоловіка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, у зв`язку з чим їй та малолітнім дітям завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що вона як дружина залишилася без чоловіка, діти - без батька, а відтак і без його фізичної, моральної та матеріальної підтримки. Для них його допомога була постійним і основним джерелом до існування. Малолітні діти втратили рідну людину - батька, якого вони більше ніколи не побачать та не відчують батьківського тепла, захисту, любові та підтримки протягом всього подальшого життя. Всі ці обставини пригнічують емоційний стан дітей, це спричиняє їм душевні страждання, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв`язків та необхідності докладання нею зусиль для організації свого життя та життя своїх дітей. Зазначає, що оскільки смерть ОСОБА_3 настала через грубе порушення роботодавцем вимог щодо безпеки праці, враховуючи глибину та тривалість їх моральних страждань, суттєвих незворотних змін, які виникли у їх житті, просить стягнути з відповідача на користь кожного з позивачів по 2 000 000 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів.

У свою чергу представник цивільного відповідача - адвокат Мурін О.С. заперечував проти позову та подав відзив, в якому зазначив, що ТДВ «Перечинський ЛХК» неодноразово надавав грошову допомогу родину потерпілої, розмір якої є обґрунтованим, розумним, справедливим та цілком еквівалентним душевним стражданням, які отримала потерпіла внаслідок смерті близької людини. Так, 02 липня 2018 року одразу після смерті чоловіка ОСОБА_1 отримала від підприємства 50 000 грн, а також 17 грудня 2018 року - ще 10 000 грн. Окрім цього вважає, що розмір моральної компенсації, заявлений позивачем, не є адекватним завданій шкоді, занадто завищений цивільним позивачем та виходить за межі засад розумності та справедливості. Крім цього у судовому засіданні адвокат Мурін О.С. наголошував на тому, що підприємство не заперечує наявність моральної шкоди, а заперечує її розмір, а також додав, що фінансовий стан підприємства значно погіршився, а відтак просить у задоволенні цивільного позову відмовити у повному обсязі

Вирішуючи питання про доведеність підстав та розміру заподіяної моральної шкоди суд враховує наявність Акта про нещасний випадок, пов`язаного з виробництвом, за формою Н-1 та Н-5 (Т. 2 а. с. 139-147, 148-153), й настання нещасного випадку під час роботи на виробництві, що у свою чергу свідчить про те, що особою, яка допустила порушення, в тому числі і обов`язку з контролю за додержанням працівником вимог нормативних актів про охорону праці, є власник підприємства.

Отже, оскільки загиблий ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з ТДВ «Перечинський ЛХК», нещасний випадок, який стався з працівником під час виконання робіт з підвищеною небезпекою внаслідок якого він помер пов`язаний з виробництвом, а відтак наявні правові підстави для покладення на ТДВ обов`язку по відшкодуванню позивачу як дружині загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача та її малолітнім дітям, завданої моральної шкоди з підстав, визначених ст. 1167 ЦК України.

Також суд враховує характер і обсяг моральних страждань потерпілої ОСОБА_1 , яка у молодому віці втратила чоловіка та годувальника, залишившись вдовою, а також характер і обсяг моральних страждань їх спільних дітей, які у малолітстві на все життя залишилися напівсиротами, а також тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках як потерпілої з дітьми, так і всієї родини загиблого ОСОБА_3 . Дружина та діти загиблого пережили складний період їх життя, зазнали великих моральних страждань, був порушений їх звичний спосіб життя для відновлення якого потрібно було докладати значних зусиль.

На підставі наведеного, з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також моральних страждань потерпілої та малолітніх дітей загиблого ОСОБА_3 і конкретних обставин заподіяння шкоди, суд приходить до висновку, що саме моральна шкода в розмірі по 400 000 грн для кожного буде достатньою компенсацією для родини загиблого за понесені ними моральні та душевні страждання.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

При цьому згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався, на даний час клопотань про обрання такого суду не подано, отже питання щодо нього судом не розглядається.

Питання речових доказів вирішуватиметься у порядку статті 100 КПК України.

Процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні немає.

Керуючись ст. 368, ч. 2 ст. 373, ст. 374 КПК України, с у д

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади чи займатися діяльністю, пов`язаною з підвищеною небезпекою, на строк 1 (один) рік.

На підставі статей 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_1 у своїх інтересах та інтересах малолітніх ОСОБА_28 та ОСОБА_29 до Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Перечинський лісохімічний комбінат» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_28 та ОСОБА_29 по 400 000 (чотириста тисяч) грн в якості відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти вимог цивільного позову відмовити.

Речовий доказ, а саме мобільний телефон марки «Номі», що належав ОСОБА_3 та переданий на відповідальне зберігання потерпілої ОСОБА_1 - такій повернути.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляція до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку суду учасники кримінального провадження можуть отримати в Перечинському районному суді Закарпатської області в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 376 КПК України. Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: Ганько І. І.