Ухвала суду № 99942258, 10.06.2021, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/1106/21

Номер провадження 1-кп/237/710/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2021 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Кучко Я.Ю.,

при секретарі судового засідання Махно Ю.В.,

за участю:

прокурора Пірго Г.М.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

захисників Константинова І.В., Албот О.М., Бадалова А.З.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Курахове кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050000000163 від 14.03.20 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мар`їнського районного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020050000000163 від 14.03.20 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 30 грудня 2020 року відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольский слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) діб.

03 червня 2021 року прокурором Донецької обласної прокуратури до Мар`їнського районного суду Донецької області було подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинувачених під вартою. В обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор зазначає про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 311, ч. 3 ст. 311 КК України та зазначає про те, що продовжують існувати наступні ризики: переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Призначення більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, оскільки вони недостатні для запобігання заявленим ризикам.

Прокурор у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав у повному обсязі, просив продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, що наведені в клопотанні.

Захисник обвинувачених Албот О.М. та Константинов І. В. проти задоволення клопотання прокурора заперечували у повному обсязі та просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт за адресою фактичного проживання обвинувачених.

Обвинуваченів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримали позицію своїх захисників та просили змінити обраний відносно них запобіжний захід на домашній арешт.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, , заслухавши думки сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд розглядає питання продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити, зокрема посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що тримання під вартою є одним із видів запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України виключною та єдиною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Марїнського районного суду Донецької області від 14.04.2021 року строк тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був продовжений до 12.06.2021 року на підставі наявності таких ризиків: переховуватися від органів суду, незаконно впливати на достовірність показів свідків, вчинити інший злочин.

Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції(пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Відповідно до п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».

Окрім цього, слід враховувати п. 63 рішення ЄСПЛ «Свєршов проти України» також щодо правозастосування ст.5 Конвенції:«Із пункту 3 статті 5 Конвенції випливає, що зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обґрунтованої підозри неможе виправдовувати позбавлення свободи і що судові органи зобов`язані навести інші підстави для подовження строку тримання під вартою (див. справи "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VII, п. 102).

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність заявлених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, обвинувачені під страхом суворого покарання за обвинуваченням за вчинений злочин можуть спробувати переховуватися на території Марїнського району Донецької області, або у іншому населеному пункті, як на території України, так і за її межами від органів досудового розслідування та суду, тому що суворість покарання за вчинений злочин, наслідки та ризик втечі для обвинувачених у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура його виконання.

Обвинувачені можуть впливати на свідків шляхом їх вмовлянь або залякування з метою давати покази на свою користь, оскільки показання свідків мають важливе значення для встановлення істини у даному кримінальному провадженні, що дає підстави вважати, що особа, яка підозрюється у вчиненні розслідуваного злочину, з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєне може чинити тиск на свідків з метою зміни ними показів.

Також, судом визнається обґрунтованим посилання сторони обвинувачення на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені можуть продовжити свою злочинну діяльність, оскільки інкриміноване обвинуваченим кримінальне правопорушення, обвинувачені здійснили будучи вже раніше судимими.

Однак клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є цілковитими відтворенням його попереднього клопотання від 13 квітня 2021 року та не містить жодних доводів на обґрунтування не зменшення раніше заявлених ризиків, подальше зменшення яких презюмується з огляду на зміст положень п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Необхідність продовження найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинна бути переконливо доведена стороною обвинувачення, незважаючи на те яким би коротким не був строк обмеження прав та свобод обвинуваченого при застосуванні вказаного запобіжного заходу.

При цьому судом береться до уваги, що ризик втечі або уникнення правосуддя зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом`якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя, стан здоров`я (рішення ЄСПЧ у справі «Пунцельт проти Чехії»).

При наданні оцінки саме ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процессу. Судом при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу враховується той факт, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, що обвинувачений впродовж всього строку досудового розслідування та судового провадження намагався або ж здійснював спроби вчинення тиску на свідків, водночас ступінь кожного ризику повинна мати не абстрактний характер, а має бути належним чином конкретизовано у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що, хоча вказаний ризик і є наявним, але міра його ймовірності в світлі вищенаведених факторів свідчить про відсутність необхідності продовження найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ступінь ризику щодо можливості вчинити новий злочин слідчий суддя оцінює з критичного боку, оскільки висока ступінь його існування, яка виправовувала б подальше тримання під вартою можлива лише тоді, коли є певна інформація про даний факт та яка повинна мати процесуальне закріплення у виді доказу; однак таких доказів прокурором під час розгляду справи надано не було.

Таким чином, суд звертає увагу, що клопотання прокурора в порушення ч. 3 ст. 199 КПК України не містить конкретних обставин та доводів, які могли б свідчити про не зменшення наявних ризиків. В той же час, з урахуванням зазначеної вище практики ЄСПЛ, саме на прокурора покладається тягар доведення того, що ризики не зменшились і виправдовують подальше застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За відсутності таких доводів та доказів з боку обвинувачення, суд повинен виходити з того, що ступінь ризиків зменшується із спливом часу згідно ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а клопотання про продовження строку тримання під вартою в силу ч. 5 ст. 199 КПК України задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Також відповідно до ст. 178 КПК України суд бере до уваги вік обвинувачених та стан їх здоров`я, а саме наявність у обвинуваченого ОСОБА_3 невиліковної інфекційної хвороби - вірусу імунодефіциту людини, у обвинуваченого ОСОБА_2 вірусу гепатиту, наявність утриманців у обвинуваченого ОСОБА_3 , що знаходить своє вираження в тому, що його матері є інвалідом та перебуває в реабілітаційному центрі, наявність у обвинувачених постійного місця мешкання, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винним.

З урахуванням вище викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи захисту, що такий запобіжний захід як домашній арешт забезпечить дотримання обвинуваченими процесуальних обов`язків під час подальшого судового розгляду кримінального провадження, а також нівелює ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому суд вважає доцільним змінити обвинуваченому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт з покладенням обов`язків, відповідно до ст.ст.181,194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177,181,183,197,199, 201, 331, 372 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника Албот Ольги Михайлівни про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці,а саме: до 10 серпня 2021 року включно, звільнивши його негайно з-під варти.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до Мар`їнського районного суду Донецької області за першою вимогою;

2) не залишати у період з 20:00 години до 07:00 години місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

3) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Константинова Ігоря Вікторовича про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці,а саме: до 10 серпня 2021 року включно, звільнивши його негайно з-під варти.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов`язки:

1) прибувати за викликом до Мар`їнського районного суду Донецької області за першою вимогою;

2) не залишати у період з 20:00 години до 07:00 години місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) утримуватися від спілкування зі свідками по кримінальному провадженню;

4) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Копію ухвали про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт надіслати на виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинувачених.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, які можуть бути оскаржені.

Повний текст ухвали складено 14 червня 2021 року.

Суддя Я.Ю. Кучко