Вирок № 99941649, 23.09.2021, Волноваський районний суд Донецької області

221/1724/19

1-кп/221/182/2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Волноваха

Волноваський районний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Писанець Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Гурової Л.Л.,

розглянувши в залі суду, під час відкритого судового засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12018050630002193 від 13.12.2018 року за яким обвинувачується:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що народився у м.Донецьк Донецької області, громадянин України, неодружений, має неповнолітню дитину на утриманні – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше несудимий, має середньо-спеціальну освіту, не є інвалідом, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Темертей К.Ю.,

обвинувачений ОСОБА_1 ,

захисник Лісодід О.В.,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1 12 грудня 2018 року, разом із ОСОБА_3 , знаходились за місцем проживання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де протягом дня вживали спиртні напої. Приблизно о 21 годині, перебуваючи на подвір`ї вищевказаного будинку, між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 трапилась сварка на грунті раніше складених неприязних відносин через невиконання робіт по господарству. Продовжуючи конфлікт, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 почали заходити всередину будинку, під час чого у останнього виник умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому. З метою реалізації вказаного умислу, обвинувачений підійшов до підвіконня у прибудівлі будинку, звідки, з метою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , взяв у праву руку кухонний ніж та почав заходити у будинок вслід за ОСОБА_3 . Знаходячись у коридорі будинку, ОСОБА_1 підійшов впритул до спини ОСОБА_3 , після чого, діючи умисно, будучи в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільну небезпеку своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки для потерпілого, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, не маючи при цьому наміру на вбивство, тримаючи в правій руці кухонний ніж, наніс в область сідниці ОСОБА_3 один удар, внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження, згідно висновку судово-медичної експертизи, у вигляді колото-різаного поранення правої сідничної ділянки із ушкодженням кровоносних судин та розвитком гострого загального недокрів`я, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя та знаходиться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 помер, знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 .

Дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікувати за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких одне з завдань - це забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У відповідності до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Під час розгляду кримінального провадження по суті, судом забезпечено дотримання вимог ст. ст. 22, 23, 26 КПК України щодо змагальності сторін, безпосередності, диспозитивності, оскільки судом досліджені всі докази, надані сторонами.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням у тому числі й показань обвинуваченого ОСОБА_1 який, будучи допитаним в судовому засіданні, винним у вчиненні кримінального правопорушення себе визнав частково та пояснив, що дійсно вони з ОСОБА_3 були у неприязних відносинах з приводу побутових питань та забезпечення їх продуктами харчування. 12 грудня 2018 року ввечері, вони обидва були у стані алкогольного сп`яніння, знаходились на подвір`ї, у ОСОБА_3 була при собі сокира, якою він рубив дрова. По закінченню, вони направились у середину будинку, при цьому, ОСОБА_3 постійно замахувався на нього сокирою, яку ніс із собою. Він – ОСОБА_1 також взяв із собою кухонний ніж, який знаходився на підвіконні зі сторони вулиці, бажав занести його всередину будинку, щоб не вкрали. Знаходячись у коридорі будинку, ОСОБА_3 , будучи попереду, у дверному пройомі, напівобернувшись, знову замахнувся на нього сокирою. Тоді ОСОБА_1 знаходячись позаду від ОСОБА_3 , наніс йому один удар ножем у праву сідницю та повернувся на вулицю, а ОСОБА_3 пройшов далі всередину будинку. Через деякій час, увійшовши до будинку, він побачив, що ОСОБА_3 спить у кімнаті, сидячі на полу, головою на ліжку. Він не став перевіряти стан його здоров`я, оскільки не вважав, що від його дій настане смерть потерпілого, оскільки на останньому були надягнуті товсті штани та лезо ножу було завдовжки до 8 сантиметрів та увійшло у його тіло десь на півтора сантиметра. Вночі його розбудила ОСОБА_4 , попросила допомогти їй покласти у ліжко ОСОБА_3 та, під час його перенесення, вони побачили, що він вже мертвий, викликали поліцію. Просить суд суворо його не карати, оскільки вважає, що це був самозахист від дій потерпілого.

Суд, невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 , розцінює як спосіб захисту та вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, встановлених судом, доведена повністю та підтверджується зібраними по справі та дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Так, з показань допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_5 встановлено, що його брат – загиблий ОСОБА_3 , мешкав окремо від потерпілого та про його життя йому достеменно нічого не відомо. Про смерть брата йому стало відомо від працівників поліції, просить покарати винного на розсуд суду.

За показаннями допитаної у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 встановлено, що у грудні 2018 року вона мешкала разом із ОСОБА_3 та ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Між чоловіками інколи відбувались сварки. Про обставини нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_1 . ОСОБА_3 вона не обізнана. Пам`ятає, що вночі вона встала, побачила, що ОСОБА_3 спить на полу, а головою на ліжку, почала його штовхати на ліжко, однак, в неї не виходило й вона покликала ОСОБА_1 на допомогу. Коли прийшов останній, він оглянув ОСОБА_3 та сказав, що той помер. Після чого вони викликали швидку.

Такі показання потерпілого та свідка є допустимим джерелом доказів, оскільки отримані за процедурою згідно з положеннями КПК України, вони вказують на поведінку та характеризують особу ОСОБА_1 , та повністю відповідають та узгоджуються із іншими доказами, зібраними під час досудового розслідування та вивченими під час судового засідання.

Також, за клопотанням сторони обвинувачення, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 ознак вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України за обставин, вказаних в обвинувальному акті, в судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- протокол огляду місця події від 13.12.2018 року, згідно якого, при огляді будинку АДРЕСА_1 - було виявлено труп ОСОБА_3 у положенні сидячи на сідницях, голова схилена на ліжко;

- протокол додаткового огляду місця події від 13.12.2018р., під час якого з будинку АДРЕСА_1 було виявлено та вилучено речовину бурого кольору та 3 ножи;

- протокол огляду трупу ОСОБА_3 з наявними тілесними ушкодженнями;

- протокол огляду предмету від 14.12.2018 року, згідно якого, внаслідок добровільної видачі ОСОБА_1 свого одягу, який був на ньому у момент вчинення кримінального правопорушення, були вилучені та оглянуті: светр та жилетка;

- протокол пред`явлення речей для впізнання від 17.12.2018р., під час якого, ОСОБА_1 вказав на один з трьох ножів, вилучених за місцем його проживання, як на предмет злочину;

- протокол проведення слідчого експерименту від 17.12.2018 року, під час проведення якого, ОСОБА_1 детально розповів та показав механізм нанесення тілесного ушкодження ОСОБА_3 ;

- висновок експерта №268 судово-медичної експертизи від 13.12.20218р., згідно якого, на трупі ОСОБА_3 було виявлено колото-різане поранення правої сідничної ділянки із ушкодженням кровоносних судин та розвитком гострого загального недокрів`я, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження, яке небезпечне для життя та знаходиться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті;

- висновок експерта №3/268 судово-медичної експертизи від 25.02.2019р., згідно якого, характер та локалізація тілесного ушкодження ОСОБА_3 свідчить про те, що вони могли утворитись від дії ножу, наданого на дослідження.

- висновок судово-психіатричного експерта №122 від 05.02.2019 року, згідно якого, ОСОБА_1 в період часу, до якого відноситься діяння та, на момент проведення експертизи, ознак будь-якого психічного розладу не виявляв, за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Суд критично оцінює показання обвинуваченого щодо самозахисту від дій ОСОБА_3 та вважає їх намаганням ввести суд в оману та уникнути покарання, оскільки за своїм змістом вони не є послідовними та не узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.

Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Твердження обвинуваченого та його захисника про недоведеність кваліфікації дій ОСОБА_1 є необґрунтованими та спростовуються встановленими фактичними обставинами кримінального правопорушення.

Визначальним при встановленні вірної кваліфікації дій обвинуваченого є спрямованість умислу винного, його суб`єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про наявність умислу необхідно вирішувати з огляду на сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного до, під час і після злочину, його взаємини з потерпілим, що передували події, а також спосіб вчинення злочину, засоби та знаряддя злочину. Головним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.

З обставин даного провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 обрав знаряддя вчинення злочину - ніж, а тому була велика ймовірність того, що при його застосуванні можна заподіяти смерть людині. Значення має також те, що обвинувачений, після спричинення ножового поранення потерпілому, не намагався вжити заходів задля збереження його життя, адже не надав йому жодної допомоги, не викликав йому медичну допомогу.

На думку суду, саме спосіб відображає насамперед причинний зв`язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.

Наведені обставини свідчать, що поведінка обвинуваченого, механізм, характер, спосіб нанесення, сила удару та локалізація тілесного ушкодження, а також знаряддя злочину - ніж, безумовно свідчила про спрямованість його дій саме на нанесення тяжкого тілесного ушкодження.

При цьому, суд наголошує на тому, що будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Враховуючи наведене, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази та оцінивши їх в своїй сукупності, суд доходить висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого йому злочину доведена поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч.2 ст.121 КК України, як вчинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно із ст.12 КК України є тяжким злочином, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу винного, який за місцем проживання характеризуються задовільно, раніше не судимий, має неповнолітню дитину на утриманні, вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст.69-1КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі - є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є наявність у нього неповнолітньої дитини на утриманні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого є вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

Питання з речовими доказами суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту набуття вироком законної сили та приведення його до виконання.

Речові докази по справі: три ножі, жилетка чорного кольору та светр сірого кольору, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Волноваського ВП ГУНП в Донецькій області – знищити.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Волноваський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.

Суддя : Н.В. Писанець