Рішення № 9994152, 28.05.2010, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.10р.Справа № 6/92-10 За позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз", с. Пролетарське, Олександрійський район, Кіровоградська область

до Закритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський Райагробуд", с. Пушкарівка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область

про стягнення 495 000, 00 грн.

Суддя Коваленко О.О.

Представники:

від позивача - Карпенко О.І., довіреність №98 від 03.03.2008р.

від відповідача - Пруднікова Н.В., довіреність №14 від 22.03.2010р.

СУТЬ СПОРУ:

Розглядається позовна заява Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз", с. Пролетарське, Олександрійський район, Кіровоградська область–далі по тексту–позивача до Закритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський Райагробуд", с. Пушкарівка, Верхньодніпровський район, Дніпропетровська область–далі по тексту– відповідача про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 495000,00 грн. на підставі п.6.5 умов укладеного між позивачем і відповідачем договору комісії № 07-07/2006 від 07.07.2006р. та Додаткових угод до нього.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат по справі, а саме: 4950,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, в межах суми позову.

Відповідач вимоги суду виконав, у судове засідання з`явився, відзив на позов надав, у відзиві на позов та в судовому засіданні повноважний представник відповідача проти позовних вимог позивача заперечує у повному обсязі посилаючись на те, що відповідач з 2006 року по 2009 рік шість разів звітував позивачеві про неможливість виконання вищеназваного договору комісії з Додатками до нього з тих підстав, що по цінам зазначених, у договорі комісії та Додатках до нього відповідач не міг придбати для позивача обумовлений сторонами товар, а отже умови вищеназваного договору та Додатків до нього відповідач дійсно не виконав, але не міг їх виконати за відсутністю товару обумовленого сторонами за цінами узгодженими позивача з відповідачем у вищеназваних Додаткових угодах.

01.04.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні було оголошено перерву до 18.05.2010р. для надання сторонам часу додатково документально обґрунтувати свої позовні вимоги і свої позовні заперечення.

01.04.2010р. на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи за письмовим клопотанням сторін було продовжено до 30.07.2010р.

18.05.2010р. справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих сторонами додатково на вимоги суду в судове засідання для прийняття рішення.

Вивчивши матеріали справи, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір комісії № 07-07/2006, відповідно до п.1.1 умов якого відповідач зобов’язався за дорученням позивача та за винагороду від свого імені здійснити купівлю-продаж сільськогосподарської продукції у вигляді насіння соняшника у кількості 11857,14 тонн, а позивач прийняти та оплатити відповідно до умов вищеназваного договору та Додаткових угод до нього, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

07.07.2006р. позивач уклав з відповідачем Комісійне доручення № 1 до Договору комісії № 07-07/2006, яким встановили та погодили якісні показники продукції, максимальна ціна покупки, строк виконання Комісійного доручення, умови постачання та умови оплати даної продукції, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до пп. 3 п. 2.1 Договору, відповідач повинен по виконанню Комісійного доручення в строки, визначені ним, надати на затвердження позивача звіт Комісіонера. В свою чергу позивач відповідно до підпункту 2 п. 2.2 Договору прийняти звіт та затвердити його впродовж 3-х календарних днів від дня отримання його від відповідача, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Перший звіт Комісіонера був наданий позивачу 28.07.2006р., в якому відповідач звітував про хід виконання доручення та зазначив, що в зв'язку з тим, що встановлена позивачем максимальна ціна покупки сільськогосподарської продукції не відповідає вимогам ринку продажу зернових культур України, оскільки є значно меншою порівняно з діючими цінами на ринку, тому не можливо на таких умовах виконати Комісійне доручення № 1 від 07.07.2006р. до Договору, у зв'язку з чим 01.08.2006р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, умовами якої позивач змінив максимальну ціну покупки сільськогосподарської продукції, строк виконання Комісійного доручення та подовжили строк дії Договору, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Звітом Комісіонера № 2 від 05.02.2007р. відповідач вказав на неможливість виконання на встановлених позивачем умовах Комісійного доручення № 1 з урахуванням умов Додаткової угоди № 1 від 01.08.2006р. та запропонував змінити такі умови, у зв’язку з чим протягом 2007-2009рр. між позивачем та відповідачем були укладені Додаткові угоди № 2, № 3, № 4, № 5, згідно з умовами яких відповідач своїми звітами Комісіонера тільки в останні дні спливу строків виконання Комісійного доручення № 1 сповіщав позивача про неможливість виконання на встановлених умовах доручення позивача, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі і відповідно до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачці, зокрема шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Враховуючи, що договором може бути встановлений інший строк, згідно з яким припиняється нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, то за взаємною згодою позивача та відповідача, у пункті 8.2 Договору комісії № 07-07/2006 від 07.07.2006р. встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання та/або за порушення зобов'язання по цьому Договору припиняється через 5 (п'ять) років від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що підтверджується матеріалами справи, оригіналами документів наданих сторонами на вимоги суду в судове засідання та не оспорюється повноважними представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до п. 6.5 Договору комісії сторони встановили, що у разі порушення відповідачем п.2.1 пп.5 даного договору, яким передбачено, не пізніше останнього числа кожного календарного місяця на протязі дії строку договору відповідач зобов’язаний письмово повідомляти позивача про хід його виконання, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 15000,00 грн. за кожний випадок такого порушення і оскільки відповідач в період з 07.07.2006р. по 03.09.2009р. частково не виконав взяті на себе зобов’язання по письмовому повідомленню позивача про хід виконання вищеназваного договору, що призвело до спричинення збитків позивачеві, позивач звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить господарський суд в примусовому порядку стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 495000,00 грн. на підставі п.6.5 умов укладеного між позивачем і відповідачем договору комісії № 07-07/2006 від 07.07.2006р.

Посилаючись на те, що спір було доведено до суду з вини відповідача, позивач вимагає стягнення з відповідача судових витрат по справі, а саме: 4950,00 грн. держмита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та з метою забезпечення позову накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, в межах суми позову.

Позивачем частково в судовому засіданні на підставі ст.33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу або інших актів цивільного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих сторонами на вимоги суду у судове засідання, та заслухавши повноважних представників сторін в судовому засіданні суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у розмірі 495000,00 грн. на підставі п.6.5 умов укладеного між позивачем і відповідачем договору комісії № 07-07/2006 від 07.07.2006р. та Додаткових угод до нього, за порушення письмовому повідомленню позивача про хід виконання вищеназваного договору, що призвело до спричинення збитків позивачеві, слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не оспорених відповідачем і такими, що не протирічать чинному законодавству України, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Додаткові вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 4950,00 грн. держмита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з тих підстав, що дану справу до суду було доведено з вини відповідача слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню.

Заява позивача з метою забезпечення позову у порядку ст.ст. 66,67 ГПК України про накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачу на праві власності, в межах суми позову, задоволенню не підлягає, оскільки позивач не обґрунтував, яким чином невжиття цих заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Керуючись ст.ст.4,11,15,16,526,551 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,224,225, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.33,35,49,82-85,87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Верхньодніпровський Райагробуд" (51606, Дніпропетровська область, Верхньодніпровський район, с. Пушкарівка, код ЄДРПОУ 03583491, р/р 2600030136403 в філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ", МФО 305437) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Агро-Союз" (28000, Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Пролетарське, вул. Жовтнева, 1, код ЄДРПОУ 32737694, р/р 26002056000209 в Жовтоводській філії ПриватБанку, МФО 305794) 495000,00 грн. (чотириста дев`яносто п`ять тисяч гривень 00 коп.) - сума штрафу, 4950,00 грн. (чотири тисячі дев’ятсот п`ятдесят гривень 00 коп.) - держмита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяО.О. Коваленко Рішення підписано 25.05.2010р.