Рішення № 9993988, 14.06.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

14 червня 2010 р.           Справа 2/90-10

за позовом: Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10

до: Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Агропром" Вінницька область, Козятинський район, смт.Бродецьке, вул.Робітнича, 44

про стягнення 137 632,68 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Ільченко Д.В. - за довіреністю;

          відповідача : не з"явився.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Агропром" на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань" 137632,68 грн. заборгованості, в тому рахунку 106035,00 грн. - основного боргу, 25920,00 грн. - інфляційних втрат, 5677,68 грн. - 3% річних, за невиконання умов договору № 15/05 від 15.05.2008 року.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 18.05.2010 року порушено провадження у справі №2/90-10 та призначено її до розгляду в засіданні на 14.06.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання, призначене на 14.06.2010 року, не з'явився, витребуваних ухвалою суду від 18.05.2010 року не надав, незважаючи на те, що належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи, що вбачається із повідомлень про вручення поштових відправлень № 20012700, № 20012670.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги приписи ст.69 ГПК України щодо строків вирішення спору та той факт, що неявка в засідання суду відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Поряд з цим, позивачем було подано заяву № б/н від 14.06.2010 року, за підписом керівника Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Агропром", з якої вбачається, що відповідач позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд розглядати справу за його відсутності.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15 травня 2008 року між Приватним виробничо-комерційним підприємством "Ятрань" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю МТС "Агропром" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 15/05, за умовами якого продавець зобов"язується передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити в строк, встановлений цим договором, мінеральні добрива - аміачна селітра у біг-бегах по 1 т, загальною кількістю 64 т.

Ціна товару складає 2100,00 грн. за 1 т. Загальна вартість договору складає 134400,00 грн. (п.п. 2.1, 2.2. договору).

Згідно п. 3.1 договору відвантаження товару здійснюється залізничним транспортом на умовах: СРТ - залізнична станція Козятин товарна - 2 ПЗЗД, код 342608.

Датою поставки товару є дата отримання вагону зал. станцією Козятин товарна - 2 (п. 3.3 договору).

На виконання взятих на себе зобов'язань за укладеним договором позивачем було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 134400,00 грн. (з ПДВ), підтвердженням чого є видаткова накладна № 42 від 19.05.2008 року та довіреність серії ЯПБ № 598371 від 19.05.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів.

Угодою № 1 від 10.09.2008 року сторони внесли зміни та доповнення до договору № 15/05 від 15.05.2008 року, зокрема, змінено п.п. 2.1., 2.2:

Ціна товару складає 2500,00 грн. за 1 т. Загальна вартість договору складає 160000,00 грн.

Також змінено п. 4.1 договору, зокрема, оплата за відвантажений товар здійснюється у гривнях на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів з дати оформлення акту дооцінки товару.

10 вересня 2008 року сторони склали акт переоцінки селітри аміачної, згідно якого сума дооцінки складає 25600,00 грн., а загальна сума після переоцінки - 160000,00 грн.

В порушення умов укладеного договору та угоди відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного розрахунку із позивачем за поставлений товар не виконав, лише частково сплатив грошові кошти на загальну суму 40000,00 грн., а також між сторонами було укладено протокол № 1 від 29.03.2010 року про залік взаємних вимог та припинення зобов"язань за договором № 15/05 від 15.05.2008 року на загальну суму 13965,00 грн.

В зв'язку з наведеним, за відповідачем утворився борг у розмірі 106035,00 грн. (акт звірки взаєморозрахунків станом на 29.03.2010 року), який в добровільному порядку останній не повертає позивачу.

21 квітня 2010 року позивач надіслав відповідачу претензію № 15, в якій вимагав в 5-ти денний термін сплатити заборгованість та штрафні санкції в загальній сумі 137632,68 грн. за поставлений товар.

05.05.2010 року відповідачем була надана відповідь № 28 на вказану претензію, проте розрахунку з позивачем так і не було проведено.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 15/05 від 15.05.2008 року є договором купівлі-продажу.

В силу ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання по поставці відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є видаткова накладна № 42 від 19.05.2008 року та довіреність серії ЯПБ № 598371 від 19.05.2008 року, згідно якої відповідач отримав зазначений у накладній товар.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 106035,00 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню в сумі 106035,00 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Поряд з цим, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25920,00 грн. - інфляційних втрат та 5677,68 грн. - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане, вимоги позивача про стягнення з відповідача 25920,00 грн. - інфляційних втрат та 5677,68 грн. - 3% річних заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки нараховані згідно чинного законодавства.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду від 18.05.2010 року відповідач не подав до суду належних доказів в спростування позовних вимог, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на заявлену до стягнення суму заборгованості за поставлений товар.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 625, 629, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 75, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю МТС "Агропром", Вінницька область, Козятинський район, смт. Бродецьке, вул. Робітнича, 44 (ідентифікаційний код - 30067792) на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Ятрань", 10009, м. Житомир, вул. Кибальчича, 2/4Б, кв.10 (ідентифікаційний код - 20423949) 106035,00 грн. - основного боргу, 25920,00 грн. - інфляційних втрат, 5677,68 грн. - 3% річних, 1376,33 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 236,00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 15 червня 2010 р.

віддрук. прим.:1 - до справи; 2 - позивачу 10009, м.Житомир, вул.Кибальчича, 2/4Б, кв.10

3 - відповідачу Вінницька область, Козятинський район, смт.Бродецьке, вул.Робітнича, 44