Рішення № 99935762, 28.09.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4410/21

РІШЕННЯ

іменем України

28 вересня 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л.

розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про зобов`язання вчинити дії,

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просить зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області списати з фізичної особи ОСОБА_1 безнадійний податковий борг по орендній платі з фізичних осіб за земельну ділянку у м. Макіївка, Донецької області, в сумі 22167,40 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у лютому 2014 подав податкову декларацію з плати за землю №9006228418 за земельну ділянку комунальної власності площею 0,3568 га, розташованої у місті Макіївка за відомостями якої у 2014 році позивач за оренду мав би сплатити 22167,40 грн.

Зазначає, що у зв`язку з окупацією території, на якій знаходиться земельна ділянка, позивач не мав можливості нею користуватись, а сплата орендної плати на рахунок Макіївської міської ради Донецької області, вважатиметься фінансуванням тероризму.

18.11.2020, маючи на меті списати безнадійний борг по орендній платі з фізичних осіб, подав до відповідача уточнюючий розрахунок до податкової декларації з плати за землю за 2014. Вказаний розрахунок відповідач не прийняв, оскільки він вважається неподаним відповідно до пункту 102.1 статті 102 глави 2 розділу ІІ Податкового кодексу України. Реєстрація в підсистемі “опрацювання податкової звітності” неможлива, оскільки уточнююча декларація надається протягом 1095 днів.

28.01.2021 відповідач листом №2173/6-5-99-04-28-28 повідомив позивача, що згідно підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України не нараховується та не сплачується у період з 14.04.2014 року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території.

Позивач вважає, що податковий борг, який за ним обліковується, є безнадійним та підлягає списанню у встановленому законом порядку. Оскільки суб`єкти господарювання, які мають у власності або в користуванні (в тому числі на праві оренди) земельні ділянки, розташовані в м.Макіївка, можуть застосовувати зазначену норму податкового законодавства з 14.04.2014.

До суду надійшов відзив, в якому Головне управління ДПС у Донецькій області просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи. Відповідно до пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 (розділ ХІІ) ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язків платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Вказує, що позивачем самостійно була подана податкова декларація з плати за землю за 2014 рік №9006228418 за земельну ділянку державної і комунальної власності площею 0,3568 га, розташовану у м.Макіївка, проте самостійно задекларовані податкові зобов`язання позивачем сплачені не були. Зазначає, що приписи Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" №1669-УІІ від 02.09.2014, які надають пільгу платникам податків з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану не є спеціальним законом з оподаткування і не скасовує обов`язків платника сплачувати податки і збори.

Вказує, що позивач не здійснював реєстрації на іншій території України, тому підстави вважати, що податковий борг, облікований за позивачем, набув статусу безнадійного відсутні.

Звертає увагу, що надана позивачем податкова декларація з плати за землю "F0602006" за 2014 рік (вх.№141792/10 від 18.11.2020) вважається неподаною, відповідно до вимог п.102.1 ст.102 глави 2 розділу ІІ ПК України (пропущено строк подачі - 1095 днів).

Щодо позовних вимог про зобов`язання списати безнадійний борг, зазначає, що списанню податкового боргу передує процедура визначення сум безнадійного податкового боргу, яка здійснюється на підставі даних автоматизованої інформаційної системи, станом на день виникнення безнадійного податкового боргу; за даними довідки відповідного контролюючого органу про наявність безнадійного податкового боргу на день виникнення безнадійного податкового боргу. Рішення про списання безнадійного податкового боргу приймається керівником податкового органу за наявності підстав та на підставі заяви платника податків та доданих документів, що підтверджують безнадійність податкового боргу. Суми заборгованості про списання яких, як безнадійного податкового боргу, просить

позивач, не були визначені як безнадійний податковий борг, отже підстави для списання заборгованості відсутні.

До суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов. Зазначає, що викладені у відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.04.2021 запропоновано позивачу надати до суду письмові пояснення з приводу клопотання Головного управління ДПС в Донецькій області та висловити власну позицію щодо заміни відповідача у справі.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 13.05.2021 замінено відповідача по справі №560/4410/21 з Головного управління ДПС у Донецькій області (код 43142826) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області (код ЄДРПОУ ВП 44070187).

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1 до 01.06.2016 року, згідно довідки від 21.11.2016 №6825100717, проживав та був зареєстрований на території Донецької області, Червоногвардійський район, місто Макіївка.

Між Макіївською міською радою (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) укладено Договір оренди земельної ділянки від 27.11.2007, відповідно до умов якого: Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енерогетики, оборони та іншого призначення для реконструкції боксів для розміщення та функціонування складських приміщень для зберігання та реалізації будівельних матеріалів, яка знаходиться на території АДРЕСА_1 (п.1 договору); в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,3565 га (п.2 договору); договір укладено на сорок дев`ять років (до шостого листопада дві тисячі п`ятдесят шостого року) (п.8 договору).

12.02.2014 позивач до контролюючого органу подав податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік №9006228418, за земельну ділянку державної і комунальної власності площею 0,3568 га, яка розташована у місті Макіївка. Ним самостійно задекларовано податкові зобов`язання в розмірі 22167,40 грн.

Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» Макіївка, є містом, що належить до населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

18.11.2020 позивач подав уточнюючий розрахунок до поданої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік (вх.№141792/10). Підставою подачі уточнюючого розрахунку слугувало те, що позивач не мав можливості користуватись земельною ділянкою, оскільки вона знаходиться в м.Маківка та відповідно податкові зобов`язання по орендній платі відсутні (підпункт 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України).

Відповідно до вимог пункту 102.1 статті 102 Податкового Кодексу України реєстрація в підсистемі «опрацювання податкової звітності» не здійснено, оскільки пропущено строк – 1095 днів, протягом якого контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань, в межах поданих уточнень, за такою податковою декларацією.

18.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ДПС у Донецькій області із заявою, в якій просив продовжити граничні строки для подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2014 рік.

За результатом розгляду звернення позивача, відповідач листом №2173/6/-05-99-04-28-28 від 28.01.2021 повідомив позивача, що згідно підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX ПК України, не нараховується та не сплачується у період з 14.04.2014

року по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції та/або операції сил (ООС), плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення). Суб`єкти господарювання, які мають у власності або в користуванні (в тому числі на праві оренди) земельні ділянки, розташовані в м. Макіївка, можуть застосовувати зазначену норму податкового законодавства з 14.04.2014. Зазначив, що в інтегрованій картці фізичної особи-платника ОСОБА_1 обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб по м.Макіївка в сумі 22167,40 грн, який виник відповідно до поданої податкової декларації з плати за землю за 2014 рік №9006228418 від12.04.2014, за земельну ділянку державної і комунальної власності площею 0,3568 га, розташовану за адресою: м.Макіївка. Разом з тим відповідач повідомив, що механізм застосування норм підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” ПК України, для списання безнадійного податкового боргу відсутній.

Позивач, вважаючи відмову податкового органу списати безнадійний податковий борг протиправною та такою, що порушує його права, звернувся з позовом до суду.

ІV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються “Податковим кодексом України” від 02.12.2010 за №2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 цього Кодексу визначено, що обов`язком є платника податку є обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 (розділ ХІІ) ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі - орендна плата).

За змістом пункту 288.7 статті 288 розділу ХІІ ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до статті 285 зазначеного розділу ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з пунктів 286.2 та 286.3 статті 286 розділу ХІІ, яка визначає порядок обчислення плати за землю, визначено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, із розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Із пункту 287.3 статті 287 розділу ХІІ ПК України слідує, що зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем податкового (звітного) місяця.

Таким чином, ПК України визначено право платника податків (за його вибором) подавати декларацію з плати за землю у встановлений строк один раз за весь рік або щомісячно та обов`язок платника податків щомісячно сплачувати плату за землю.

Суд встановив, що позивач подав податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік. Станом на час звернення до суду, в інтегрованій картці платника податків, за позивачем обліковується податковий борг за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 22167,40 грн.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02.09.2014 прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669Л/ІІ (далі - Закон №1669Л/ІІ). Відповідно до статті 1 зазначеного закону період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищевикладене, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014, період проведення АТО триває.

Діючий з 15.04.2017 порядок оподаткування об`єктів оподаткування, що розташовані на тимчасово окупованій території та/або на території населених пунктів, які розташовані на лінії зіткнення, встановлено пунктом 38 підрозділ 10 Перехідних положень Кодексу в редакції Закону України від 23.03.2017 №1989Л/ІІІ “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні”.

У абзацах першому та другому підпункту 38.7 пункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень Кодексу встановлено, що не нараховується та не сплачується у період з 14 квітня 2014 по 31 грудня року, в якому завершено проведення антитерористичної операції, плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, що розташовані на тимчасово окупованій території та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб; за земельні ділянки (крім земель сільськогосподарського призначення), що розташовані на території населених пунктів на лінії зіткнення та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб..

Відповідно до підпункту 38.1 підпункту 38 підрозділу 10 Перехідних положень кодексу визначено, що: тимчасово окупована територія - територія окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, визначена відповідно до Постанови Верховної Ради України “Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями”, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Перелік населених пунктів, на території

яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, визначається Кабінетом Міністрів України; територія населених пунктів на лінії зіткнення - територія населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, перелік яких визначений Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, факт перебування платників орендної плати за земельну ділянку на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення за порушення Закону.

На виконання приписів Закону № 1669Л/ІІ розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Суд встановив, що м. Макіївка, місто де розташована земельна ділянка, якою користується позивач згідно договору оренди від 27.11.2007, зазначене у вказаному переліку. Тобто, у період невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, позивач знаходився на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку, про який йдеться в статті 2 Закону №1669Л/ІІ, де проводилася антитерористична операція. Відтак, в силу положень діючого Закону, з 14.04.2014 відповідальність, передбачена законодавством за невиконання обов`язків платника орендної плати за земельну ділянку, до позивача не застосовуються.

Згідно з пунктом 102.1 статті 102 ПК України, якою встановлені строки давності та їх застосування, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації,

звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 101.2 статті 101 ПК України, під терміном "безнадійний" розуміється, зокрема податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.

Контролюючим органом протягом 1095 днів заходи щодо примусового стягнення з позивача податкового боргу не вживалися, доказів зворотного у позивача немає.

Однією з функцій контролюючих органів є списання безнадійного податкового боргу (підпункту 191.1.24 пункту 191.1 статті 191 ПК України).

Списання безнадійного податкового боргу врегульовано статтею 101 ПК України, згідно з пунктом 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 577, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1844/24376.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II вказаного Порядку під терміном "безнадійний податковий борг" необхідно розуміти податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу.

Відповідно до пункту 3.1 розділу ІІІ Порядку визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів (далі - ІС) станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 розділу ІІІ Порядку визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається, зокрема, у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Відповідно до пункту 4.3 - 4.5 розділу IV Порядку в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Зі змісту Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, вбачається, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов`язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 розділу IV Порядку). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та проводиться автоматично, без участі платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 в справі № 813/4430/16.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд з прав людини неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 у справі "Педерсен і Бодсгор проти Данії" зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 у справі "Волохи проти України" при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема, щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є "передбачуваною", якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. "…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання".

Верховний Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005).

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність доказів стягнення податковим органом суми податкового боргу, податковий борг позивача з плати за землю в розмірі 22167,40 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 набув статусу безнадійного, за спливом строку давності, встановленого статтею 102 ПК України (1095 днів) для його стягнення.

Відмова відповідача у списанні податкового боргу та продовження його обліку в інформаційних системах органів доходів і зборів за позивачем є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, тому зобов`язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн, а тому, ці витрати слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Донецькій області щодо несписання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по орендній платі з фізичних осіб (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 22167,40 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Донецькій області прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу ОСОБА_1 по орендній платі з фізичних осіб (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в сумі 22167,40 грн за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 та внести відповідні відомості до автоматизованої інформаційної системи.

Стягнути на користь ОСОБА_1 908 (дев`ятсот вісім) грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська 59, Маріуполь, Донецька область, 87515 , код ЄДРПОУ - 44070187)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк