Ухвала суду № 99935720, 28.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

______________

УХВАЛА

28 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5615/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області в особі начальника - Григоренка Р.В. про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Сумській області в особі начальника - Григоренка Р.В., у якому просить:

- визнати протиправною відмову Управління Служби безпеки України в Сумській області в підготовці та оформленні згідно з поданою заявою від 26.08.2021 року документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області та протиправною поведінкою УСБУ в Сумській області при реалізації делегованих повноважень по оформленню документів для призначення пенсії після звільнення з військової служби військовослужбовця Служби безпеки України, полковника ОСОБА_1 ;

- визнати бездіяльність (дії) Управління Служби безпеки України в Сумській області протиправними та зобов`язати оформити та подати документи для призначення пенсії по вислузі років полковнику ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області оформити та подати документи для призначення пенсії за вислугу років полковнику ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2021 року головуючим суддею по справі визначено суддю Варняка С.О.

Ухвалою від 27.09.2021 року задоволено заяву про самовідвід судді Варянка С.О.

Протоколом повторного автоматичного розподілу справи між суддями від 28.09.2021 року адміністративна справа передана на розгляд судді Василяці Д.К.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку, щодо наявних підстав для самовідводу, враховуючи, що в провадженні судді Василяки Д.К. перебували справи № 540/1998/19, № 540/3201/20, 540/3150/21 в яких головуючим задоволено заяви про самовідвід судді Василяки Д.К.

Так, суд вважає за необхідне заявити самовідвід виходячи з наступного: реалізація принципу верховенства права, визначеного КАС України, є неможливою без забезпеченої можливості доступу особи до незалежного, неупередженого суду, провадження в якому відповідає вимогам справедливого судового розгляду.

Питання щодо відводу (самовідводу) судді врегульовані ст. 36 КАС України.

Підстави для відводу (самовідводу) визначено частиною 1 цієї статті, згідно якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (пункт 4 частини 1 цієї статті КАС України).

Окрім того, можливість відводу (самовідводу) судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатись особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом.

Згідно ч.3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Статтею 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 р. № 3477-IV визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В пункті 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності , чи наявні обставини, які гарантовано виключають упередженість судді. У пункті 52 цього ж рішення щодо об`єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Європейський Суд з прав людини неодноразово підкреслював, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться". Вирішується питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Сам факт появи сумніву у безсторонності судді є підставою для скасування рішення, прийнятого таким суддею.

Так, у справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, її відсутність або, навпаки, наявність може бути перевірено різноманітними способами ЄКПЛ.

У даному контексті, на думку ЄСПЛ, можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання даного судді у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.

Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі "Хаушильд проти Данії" зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням XI (чергового) з`їзду суддів України від 22.02.2013 р., неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які враховані при прийнятті Кодексу суддівської етики, суддя заявляє самовідвід в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не уявляється за можливе винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про самовідвід при розгляді попередніх адміністративних справ за участю позивача ОСОБА_1 , суд вважає за необхідним усунути виниклу недовіру до суду, забезпечивши в очах розумного спостерігача впевненість у відсутності невідповідного упередження або впливу на суд.

За таких обставин, з метою недопущення сумнівів у неупередженості або об`єктивності судді під час вирішення справи, забезпечення права особи на справедливий суд, суддя вважає необхідним заявити по справі самовідвід.

Частиною 1 статті 40 КАС України встановлено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу (ч.1 ст.41 КАС України).

Керуючись ст. 39,40, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Заяву судді Василяки Д.К. про самовідвід задовольнити.

Справу передати до відділу документального забезпечення і діловодства (канцелярії суду) для здійснення автоматизованого розподілу, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Копію ухвали надіслати сторонам по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д.К. Василяка