Рішення № 99935718, 28.09.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4665/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області щодо невиплати позивачу нарахованої пенсії за травень, червень, липень 2018 року;

- зобов`язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області виплатити позивачу пенсію за травень, червень, липень 2018 року, враховуючи індекс інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Херсонській області як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з неотриманням пенсійної виплати у травні 2018 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою. Розглянувши вказане звернення, відповідач повідомив позивачу, що у травні 2018 року одержано рекомендації Міністерства фінансів України щодо припинення або зупинення державних виплат через тривалу (понад 60 днів) відсутність за фактичним місцем проживання.

З 01.05.2018 року позивачу припинено виплату пенсії до з`ясування фактичного місця проживання та чинності довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Питання виплати пенсії вирішувалося на засіданні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконавчому комітеті Дніпровської районної у м. Херсоні ради та відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії № 95 від 05.06.2018 року виплату пенсії позивача за фактичним місцем проживання поновлено з 01.05.2018 року. Однак виплату пенсії розпочато у серпні 2018 року.

Неодноразово звертаючись до пенсійного органу щодо виплати йому пенсій за травень-липень 2018 року, позивач отримував відповіді про те, що пенсійні кошти за травень, червень, липень 2018 року в сумі 15937,71 грн. будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою від 01.09.2021 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що пенсійний орган позов не визнає. Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, з 01.06.2017 та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Питання щодо здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам регулюється, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-Постанова № 365), якою затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі-Порядок).

Посилаючись на вказану постанову, відповідача зазначає, що однією з умов призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку управління соціального захисту населення за місцем перебування, що підтверджується відповідною довідкою.

У травні 2018 року, Управлінням отримано рекомендації Міністерства фінансів України про зупинення або припинення державних виплат ОСОБА_1 через тривалу (понад 60 днів) відсутність за фактичним місцем проживання. У зв`язку з чим, з 01.05.2018 позивачу призупинено виплату пенсії до з`ясування фактичного місця проживання та чинності дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Питання виплати пенсії вирішувалося на засіданні Комісії при управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 05.06.2018 № 95, виплату пенсії позивачу поновлено з 01.05.2018. Виплату пенсії позивачу розпочато з серпня 2018 року.

Пенсійні кошти за травень, червень та липень 2018 року у сумі 15937,71 грн. нараховані та обліковуються як невиплачені.

З огляду на викладене відповідач вважає, що діяв у межах та у спосіб законодавства та просить відмовити у позові.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером за віком, про що підтверджується матеріалами пенсійної справи.

Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради від 06.06.2017 року №6522001781 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Херсонській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла з Управління ПФУ у м. Краматорську Донецької області.

Також судом встановлено, що з 01.05.2018 року УПФУ в Херсонській області призупинило виплату пенсії позивача до з`ясування фактичного місця проживання та чинності дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Питання виплати пенсії вирішувалося на засіданні Комісії при управлінні праці та соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Херсоні ради. Відповідно до витягу з протоколу засідання Комісії від 05.06.2018 № 95, виплату пенсії позивачу поновлено з 01.05.2018. Виплату пенсії позивачу розпочато з серпня 2018 року.

Пенсійні кошти за травень, червень та липень 2018 року у сумі 15937,71 грн. нараховані та обліковуються як невиплачені.

На звернення позивача щодо виплати йому нарахованої але не виплаченої пенсії, ГУ ПФУ в Херсонській області відповідно до листів №487/Р-99/1 від 25.07.2019 та №5503/5227/Р-02/8-2100/21 повідомляло про те, що пенсійні кошти за травень, червень та липень 2018 року в сумі 15937,71 грн будуть виплачені після прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного порядку. На сьогодні такий Порядок не прийнято.

Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Вказану бездіяльність позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття "Закон України", на відміну від поняття "законодавство України", не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Аналогічна позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.09.2018р. у зразковій справі №805/402/18.

З аналізу зазначених норм Закону № 1058-IV слідує, що припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення і лише з підстав, визначених ст. 49 Закону №1058-IV.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу припинена виплата пенсії на підставі рекомендаційного листа Міністерства фінансів України.

Варто зауважити, що жодного рішення про зупинення або припинення виплати пенсії позивачу не приймалось.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів, зобов`язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Крім того, суд наголошує, що вищезазначена підстава припинення виплати позивачу пенсії не передбачена Законом №1058-IV.

Таким чином, суд дійшов висновку, що виплата пенсії позивачу припинена не з підстав, передбачених Законом №1058-IV.

Крім цього необхідно відмітити наступне.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює длянього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні її пенсії, яка призначена у зв`язку з трудовою діяльністю, та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушуваластаттю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачає, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми не отриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Херсонській області не приймалось рішення про припинення виплати пенсії позивачу. Виплата пенсії позивачу зупинена з 01.05.2018. При цьому відповідно до витягу з протоколу Комісії від 05.06.2018 №95 виплату пенсії позивачу поновлено з 01.05.2018, однак фактично виплати розпочаті з серпня 2018 року, а за період з травня та липень включно пенсія у сумі 15937,71 грн нарахована та обліковується як невиплачена.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, судом встановлено, що пенсійний орган фактично зупинив виплати пенсії позивачу не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо посилань відповідача на постанову КМУ №637 від 05.11.2014, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 1 Постанови КМУ № 637 (у редакції, чинній на час припинення виплати пенсії позивачу) встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою КМУ № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Отже, умовами призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам є: знаходження внутрішньо переміщених осіб на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі ПАТ «Державний ощадний банк».

Відповідно до п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою КМУ № 509, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 Закону № 1706-VII та абзацом шостим цього пункту. Довідка, видана до 20 червня 2016 року, яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 вказаного Закону.

Згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі, зокрема, отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Чинний механізм виплати пенсій, який поєднує право на пенсію з реєстрацією пенсіонера як внутрішньо переміщеної особи, призвів до численних звернень до суду з адміністративними позовами про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії відповідними територіальними управліннями Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону № 1706-VII Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону.

Частиною другою статті 20 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" № 1706-VII (далі-Закон № 1706-VII) визначено, що закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закон

Проте наведені положення Закону № 1706-VII не надають Кабінету Міністрів України повноважень на визначення випадків припинення виплати пенсій.

Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду України у постанові від 04.09.2018р. у зразковій справі №805/402/18. Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що за змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Преамбулою Закону № 1058-IV визначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

При цьому згідно з преамбулою Закону № 1706-VII цей Закон відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні (частина перша статті 2 Закону № 1706-VII).

Спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення громадян, строки та порядок перерахунку пенсій є Закон № 1058-IV.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Необхідними умовами застосування наведеної норми адміністративними судами є: 1) факт нарахування сум пенсій за минулий час, що підтверджується відповідними доказами; 2) доведеність вини пенсійного органу - наявність протиправних дій або протиправної бездіяльності, наслідками яких є невиплата сум пенсій.

Отже, судом становлено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, йому призначена пенсія за віком на підставі Закону № 1058-IV, яка виплачувалась до 01.05.2018. З 01.05.2018 виплата пенсії призупинена не у спосіб та не з підстав, встановлених Законом. 05.06.2018 комісією вирішено поновити виплату пенсії позивача з 01.05.2018, однак фактично виплати поновлені з серпня 2018 року.

З наведеного убачається, що відповідачем протиправно припинена виплата пенсії позивача з 01.05.2018 та протиправно не виплачена пенсія у травні, червні та липні 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області направлено клопотання до Пенсійного фонду України щодо розгляду питання виплати боргу за травень-липень 2018 року. Проте, станом на день розгляду даної справи Пенсійним фондом України вказане питання не вирішене.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом про виплату нарахованої, але не виплаченої пенсії, право на яку відповідачем не заперечується, та нарахування якої продовжувалося після припинення її виплати, однак було піддано формальним обмеженням, з підстав та у спосіб, які суперечать вимогам Конституції та законів України, згідно ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV, суд визнає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо виплати пенсії позивачу у травні - липні 2018 року.

Наслідком визнання протиправної бездіяльності є зобов`язання відповідача виплатити позивачу заборгованість з пенсії за травень, червень та липень 2018 року у загальній сумі 15937,71 грн.

Таким чином, суд задовольняє позов у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за травень, червень та липень 2018 року у загальній сумі 15937,71 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фону України Херсонської області (м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) заборгованість з пенсії за травень, червень та липень 2018 року у загальній сумі 15937,71 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фону України Херсонської області (м.Херсон, вул.28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010204