Ухвала суду № 99935007, 24.09.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5353/16-ц

Провадження № 4-с/487/82/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2021 року м. Миколаїв

Суддя Заводського районного суду м. Миколаєва Карташева Т.А., за участю секретаря Щербатюк М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та на постанову заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубарева О.О. про передачу матеріалів виконавчого провадження,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва зі скаргою на рішення державного виконавця, в якій просив визнати причину пропуску строку оскарження подання від 28.01.2021 року, постанови від 03.02.2021 року та постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 року поважною та поновити строк її оскарження; визнати неправомірною дію Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо подання подання від 28.01.2021; визнати неправомірною дію по винесенню 08.02.2021 року постанови Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та скасувати її; визнати неправомірною дію по винесенню постанови від 03.02.2021 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та її скасувати; визнати неправомірною постанову від 24.02.2021 року відділу примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), вчинену головним державним виконавцем Кусовим Юрієм Сергійовичем щодо винесення постанови про прийняття виконавчого провадження №55539269 від 24.02.2021 року та скасувати її; зобов`язати відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вжити заходів до головного державного виконавця Кусова Юрія Сергійовича щодо усунення ним порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження»; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) Кусова Юрія Сергійовича повернути до Заводського відділу ДВС міста Миколаєва матеріали зведеного виконавчого провадження №56215892.

Скаргу обґрунтував тим, що 28.01.2021 року Заводський відділ ДВС у м. Миколаєві звернувся до начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області із поданням про передачу матеріалів виконавчого провадження на підставі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень. Однак ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такий вид звернення та таку особу з таким документом. Крім того, у оскаржуваному поданні не зазначені обставини та причини, які ускладнюють його виконання, у зв`язку з чим останнє винесено протиправно та підлягає скасуванню.

03.02.2021 року Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі вищезазначеного подання приймає постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження до іншого відділу, з посиланням на ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», та пункти 6, 7 розділу V Інструкції. З тексту вказаної постанови вбачається, що у Заводському відділі ДВС зведене виконавче провадження є складним у виконанні, проте які саме складнощі виникли, не вказується. Заявник вважає, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішень це одні обставини, які передбачають передачу виконавчих проваджень, а наявність зведеного виконавчого провадження передбачає окремий порядок, який визначається Міністерством юстиції, так, зокрема, у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України. Крім того, розділ V Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачає порядок передачі виконавчого провадження, а не зведеного виконавчого провадження. Отже, на думку заявника, Управління не здійснило детальне дослідження обставин, викладених у протиправному зверненні Заводського відділу ДВС, а з іншого, неправомірно застосувало діюче законодавство в сфері виконання рішень.

Щодо постанови від 24.02.2021 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусова Ю.С. про прийняття виконавчого провадження для подальшого виконання зазначив, що в постанові від 03.02.2021 вказується на передачу матеріалів строком до 10.02.2021. Виходячи зі змісту п. 9, п. 10 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень саме державний виконавець мав би винести постанову про передачу виконавчого провадження, а головний державний виконавець Кусов Ю.С. не пізніше наступного дня мав би винести постанову про прийняття виконавчого провадження. З огляду на те, що строк передачі встановлений до 10.02.2021, то не пізніше 11.02.2021 мала би бути винесена постанова, яка оскаржується. З тексту спірної постанови не вбачається, коли надійшли матеріали, які саме, на якій підставі, хто і коли прийняв таке рішення. Саме за цієї обставини і не відбулось оскарження направленого подання від 28.01.2021 та винесення постанови від 03.02.2021, які боржник не отримав, оскільки з тексту листа від 17.05.2021 Управління така постанова направлялась простою поштовою кореспонденцією. Отже, довести факт направлення та отримання спірної постанови є неможливим в даній справі.

Також у скарзі заявник посилався на те, що рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не підлягає виконанню.

Вся необхідна інформація щодо стану наявності нерухомого майна боржника державному виконавцю є відомою та доступною, отже, це не обставина, що ускладнює виконання рішення саме Заводському відділу ДВС та не надає можливості передачі іншому органу ДВС для наступного виконання, оскільки сама передача не змінить та не припинить вимоги вказаного закону.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.07.2021 року ОСОБА_1 поновлено строк на оскарження подання від 28.01.2021 року та постанови від 03.02.2021 року, а в поновленні строку на оскарження постанови від 24.02.2021 року відмовлено та в цій частині скаргу повернуто заявнику.

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання не з`явився, від його представника – адвоката Головченка О.А. до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, скаргу підтримує в повному обсязі, просить суд її задовольнити.

Головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Максімова О.О. до судового засідання не з`явилась, суду надала заяву про розгляд справи за її відсутності за наявними в матеріалах справи доказами, в задоволенні скарги просила відмовити в повному обсязі.

Представник стягувача АТ «Державний ощадний банк України» до судового засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження №55539269, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною другою статті 451 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що в провадженні Заводського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебували матеріали виконавчого провадження №55539269 (постанова про відкриття виконавчого провадження від 24.01.2018 року) з примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва №2/487/2607/2016 від 23.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» заборгованість за договором про іпотечний кредит №48 від 27.03.2008 року в сумі 76966,32 євро, що складається з наступного: суми заборгованості за кредитним договором – 60673,63 євро, суми заборгованості за процентами – 13214,54 євро, комісії – 1616,08 євро, пені – 2466,13 євро (за курсом НБУ 70762,99 грн), 26278,12 грн, що складає 3% річних від суми простроченого зобов`язання та судових витрат у сумі 33430,06 грн.

Постановою головного державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Буділовської О.О. від 18.04.2018 року виконавче провадження №55539269 щодо примусового виконання виконавчого листа Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.12.2016 року по справі №2/487/2607/2016 було приєднано до зведеного виконавчого провадження №56215892, яке веде Заводський відділ ДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області.

28.01.2021 року начальник Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчук С.М. звернувся до начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області із поданням №7755/107-36/9 про передачу матеріалів виконавчого провадження, в якому посилаючись на норми ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» та розділ V Інструкції з організації примусового виконання рішень, просив розглянути питання щодо передачі виконавчих проваджень №№ 53798138, 53798688, 55539269, 60876974, які входять до складу зведеного виконавчого провадження № 56215892 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 із Заводського відділу державної виконавчої служби у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

03.02.2021 року заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубаревим О.О., за результатами розгляду подання начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. від 29.01.2021 року за №7755/107-36/9, винесено постанову про передачу матеріалів виконавчого провадження, відповідно до якої матеріали зведеного виконавчого провадження за №56215892 про стягнення коштів з ОСОБА_1 , до складу якого входить, зокрема виконавче провадження №55539269, передано до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Вказана постанова мотивована тим, що зведене виконавче провадження у відношенні ОСОБА_1 є складним у виконанні.

08.02.2021 року головним державним виконавцем Заводського ВДВС Будідовською О.О. винесено постанову про передачу виконавчого провадження №55539269 до відділу ПВР УЗПВР у Миколаївській області на підставі ч.4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» (закон від 02.06.2016 № 1404-VШ, що набув чинності 05.10.2016, надалі - Закон № 1404-VІІІ) та у порядку розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 за №2831/5 (надалі - Інструкція).

24.02.2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кусовим Юрієм Сергійовичем винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №55539269 на підставі ч. 4 ст. 25 Закону № 1404-VІІІ.

Так, оскаржуючи подання начальника Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. від 28.01.2021 року про передачу матеріалів виконавчого провадження, ОСОБА_1 зазначає, що ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає такий вид звернення та таку особу з таким документом. Крім того, у оскаржуваному поданні не зазначені обставини та причини, які ускладнюють його виконання.

В той же час, відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, Законом України «Про виконавче провадження» передбачено можливість прийняття державним виконавцем рішення, шляхом внесення подання.

Крім того, оскаржуване подання містить обґрунтування обставин, які ускладнюють здійснення зведеного виконавчого провадження, а саме: надмірне навантаження в діяльності державних виконавців, відсутність у відділі транспортного засобу, в результаті чого не проводиться з установленою періодичністю перевірка майнового стану боржника, не вирішується питання щодо звернення стягнення на майно/кошти боржника, не вживаються інші дієві заходи відповідно до повноважень державного виконавця, що в результаті не сприяє примусовому виконанню рішення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною дію Заводського відділу ДВС у місті Миколаєві південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо подання подання від 28.01.2021 задоволенню не підлягають.

Щодо вимог заявника про визнання неправомірною дію по винесенню постанови від 03.02.2021 Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) та її скасування, суд приходить до наступного.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII визначені особливості підвідомчості виконавчих проваджень органам державної виконавчої служби та утворення виконавчих груп. Зокрема, ч.3 цієї статті передбачено, що у разі відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби, утворення виконавчої групи, якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби, наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення, виконавче провадження може бути передане від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Аналогічне положення міститься у п. 6 розділу V Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом міністерства юстиції України 02.04.2021 №512/5, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 02.04.2021 за №489/20802, з відповідними змінами та доповненнями.

Передача виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України (ч.4 ст. 25 Закону № 1404-VIII).

Тобто, Закон України «Про виконавче провадження» наділяє орган державної виконавчої служби дискреційними повноваженнями щодо передачі виконавчих проваджень; перелік підстав для передачі не є вичерпним.

Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №657/233/14-ц.

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 1 Розділу V Інструкції питання про передачу виконавчого документа іншому органу державної виконавчої служби вирішується начальником органу державної виконавчої служби вищого рівня (про передачу виконавчого документа з відділу, примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - директором цього Департаменту), про що виноситься відповідна постанова (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 6 цього розділу).

Державний виконавець зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня з дня надходження постанови, зазначеної у абзаці третьому цього пункту, винести постанову про передачу виконавчого документа та направити виконавчий документ до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 6 Розділу V Інструкції виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого у разі: якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби; відводу (самовідводу) всіх державних виконавців органу державної виконавчої служби; утворення виконавчої групи при кількох органах державної виконавчої служби; якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в різних органах державної виконавчої служби; ліквідації або реорганізації органу державної виконавчої служби; наявності інших обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Передача виконавчих проваджень на виконання може здійснюватися: у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 6 цього розділу, - за рішенням державного виконавця, на виконанні у якого перебуває виконавче провадження; до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, інших органів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо будь-яких виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні в органах державної виконавчої служби; до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень, відділів державної виконавчої служби та виконавчих груп, утворених при цих органах, - за рішенням начальника управління забезпечення примусового виконання рішень щодо виконавчих проваджень, що перебувають на виконанні у відділах державної виконавчої служби (п. 7 Розділу V Інструкції).

Пунктом 8 розділу V Інструкції передбачено, що у випадках, передбачених абзацами третім та четвертим пункту 7 цього розділу, особа, яка прийняла рішення про передачу матеріалів виконавчого провадження, виносить вмотивовану постанову, де обов`язково зазначаються обставини, що обумовили передачу виконавчого провадження, та строки передачі матеріалів виконавчого провадження, які не можуть перевищувати п`яти робочих днів.

Так, заступником начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальником Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубаревим О.О. за результатами розгляду подання начальника Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романчука С.М. від 28.01.2021 року про передачу матеріалів виконавчого провадження винесено постанову №11.04-01/111 від 03.02.2021 року, зі змісту якої вбачається, що зведене виконавче провадження у відношенні ОСОБА_1 є складним у виконанні, а тому з метою забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і в повному обсязі вчинення виконавчих дій виникає необхідність передати матеріали вказаного зведеного виконавчого провадження до іншого органу державної виконавчої служби Миколаївської області.

Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Тобто, приймаючи оскаржувану постанову, ОСОБА_2 , діючи в рамках Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до вимог Порядку передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень, передбаченому Розділом V Інструкції, дійшов висновку про те, що зведене виконавче провадження відносно ОСОБА_1 належним чином не виконується, оскільки є складним у виконанні, а тому підлягає переданню до іншого органу державної виконавчої служби Миколаївської області.

Посилання ОСОБА_1 на те, що Розділом V Інструкції передбачено порядок передачі лише виконавчого провадження, а не зведеного виконавчого провадження суд до уваги не приймає, виходячи з наступного.

Зведеним виконавчим провадженням є виконавче провадження з присвоєним Автоматизованою системою виконавчих проваджень номером зведеного виконавчого провадження до складу якого входять виконавчі провадження про стягнення з одного боржника.

Порядок передачі виконавчих документів та виконавчих проваджень від одного органу державної виконавчої служби до іншого є єдиним та визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією, як при виконанні одного виконавчого провадження так і при виконанні декількох виконавчих проваджень в рамках зведеного виконавчого провадження.

Таким чином, враховуючи викладене, вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови від 03.02.2021 задоволенню не підлягають.

Також у скарзі ОСОБА_1 хоча і просив визнати неправомірною дією по винесенню постанови Заводським відділом ДВС у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та її скасувати, проте не зазначив жодних підстав за наявності яких, на його думку, постанова підлягає скасуванню.

Слід також зазначити, що ОСОБА_1 не наведено обґрунтування та не доведено факту порушення його прав та законних інтересів у зв`язку з передачею вказаного вище виконавчого провадження від одного органу державної виконавчої служби до іншого, крім загальних посилань на порушення принципів, визначених у ст. 4 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та на постанову заступника начальника Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Чубарева О.О. про передачу матеріалів виконавчого провадження відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.09.2021 року.

Суддя Т.А. Карташева