Рішення № 99934875, 28.09.2021, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/959/21-ц

2/468/474/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря - Рижньової О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка цивільну справу № 468/959/21-ц за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович),

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. таким, що не підлягає виконанню. На обґрунтування вимог позивач в заяві зазначив, що у кінці червня 2021 року вона дізналася, що з її заробітної плати здійснюються відрахування згідно постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Клименка Р.В. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 64268488 від 21.04.2021 року про стягнення з неї на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна 46720,00 грн заборгованості, на підставі виконавчого напису нотаріуса № 116257, вчиненого 29.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем (при цьому у постанові приватного виконавця не зазначено на якому документі вчинено виконавчий напис, за який строк проводиться стягнення). Позивачка вважає, що ніяких відносин з ТОВ «Авентус Україна» не мала, ніяких невирішених фінансових зобов`язань ні перед ким не має. Хоча у постанові зазначено її місце проживання в Києві, проте вона там ніколи не проживала, ніякого майна не має, постійно мешкає в м. Баштанка. Позивач вважає виконавчий напис нотаріуса видано помилково та таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий напис вчинений безпідставно, позивач не отримувала жодних документів з приводу заборгованості, отже стягнута за виконавчим написом заборгованість не є безспірною.

На підставі викладеного, позивач просила визнати виконавчий напис № 116257, вчинений 29.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем таким, що не підлягає виконанню та стягнути з відповідача на її користь безпідставно стягнутий борг в сумі 7546,50 грн.

Позов надійшов до суду 23.07.2021 року.

26.07.2021 року відкрите провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, а також вказаною ухвалою витребувані в учасників додаткові докази.

23.07.2021 року за заявою позивача вжиті заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оскарженого в судовому порядку виконавчого документа.

25.08.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову, оскільки між сторонами в електронній формі був укладений кредитний договір та позивач отримала кредит в розмірі 14000 грн., але не виконала умови вказаного договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів, незважаючи на відповідну письмову вимогу кредитора про сплату вказаних сум. Відповідач вважає, що нотаріусу були надані всі необхідні докази на підтвердження безспірності боргу. Відповідач також заперечив проти задоволення вимоги про стягнення виконаного за виконавчим написом в сумі 7546,50 грн., оскільки такі суми внесені на погашення дійсної заборгованості за кредитним договором, крім того, вказана сума була перерахована приватному виконавцю, який частину суми зарахував на витрати та винагороду виконавця і лише частину перерахував на користь відповідача на погашення боргу за кредитом.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

В тексті відзиву відповідач заявив про розгляд справи за його відсутності.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. до суду не з`явився, пояснень на позов не надавав, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням. До суду надійшло повідомлення від 17.08.2021 року про відсутність можливості подання доказів з об`єктивних причин, які не залежать від третьої особи.

Заявлений позивачем в позові в якості третьої особи приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Р.В. до суду не з`явився, пояснень на позов не надавав, про час слухання справи повідомлявся рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням, від нього на виконання ухвали про витребування доказів надійшли копії витребуваних документів.

Дослідивши наявні у справі матеріали (копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату ВП № 6426848 від 21.04.2021 року; довідку № 47/05-43 від 21.07.2021 року; копію договору № 2528239 про надання споживчого кредиту від 16.06.2020 року; копію графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту; копію виписки з особового рахунка ОСОБА_1 ; копію виконавчого напису від 29.12.2020 року; копію заяви про примусове виконання рішення від 11.01.2021 року; копію договору № ДТ-А_28082019 від 28.08.2019 року; копію письмової вимоги про усунення порушень від 21.10.2020 року; копію списку згрупованих поштових відправлень № 17634_09-92-41 від 24.10.2020 року; копію заяви про вчинення виконавчого напису від 24.12.2020 року; копію виписки з особового рахунка від 22.10.2020 року; копію платіжного доручення №46212 від 23.06.2021 року; копію платіжного доручення №46213 від 23.06.2021 року; довідку про розрахунки від 18.08.2021 року), суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог і можливість часткового задоволення позову.

У судовому засіданні встановлено, що 16.06.2020 року між позивачем та ТОВ «Авентус Україна» в електронній формі був укладений договір №2528239 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого позивач отримав кредит в розмірі 14000 грн., з умовою сплати знижених процентів в розмірі 1,81% в день та стандартних процентів в розмірі 1,90% в день.

Відповідно до п. 1.4 строк кредиту становив 30 днів, дата повернення кредиту вказана в графіку платежів. Строк кредиту може бути продовжений у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору.

Відповідно до графіку платежів передбачався один платіж - 16.07.2020 року на загальну суму 21581 грн., з яких - 14000 грн. тіло кредиту, 7581 грн. - проценти.

29.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за заявою ТОВ «Авентус Україна» був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 116257 про стягнення з позивача на користь ТОВ «Авентус Україна» заборгованості за кредитним договором № 2528239 від 16.06.2020 року у сумі 46720,00 грн.

На підставі виконавчого напису нотаріуса приватним виконавцем було відкрите виконавче провадження.

Порядок вчинення виконавчого напису нотаріусом регулюється Главою 14 Закону України «Про нотаріат», постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а також Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ст. 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.1 пункту 3 Глави 16 Порядку передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.

Пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, передбачена можливість вчинення виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, та для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, встановлені такі документи: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При цьому, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Натомість відповідно до постанови Верховного Суду від 29.01.2019 року по справі №910/13233/17 Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття. З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.

При цьому, Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172 в редакції від 29.11.2001 року не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів за кредитними договорами, крім договорів, які були нотаріально посвідченні, що передбачає п.1 Переліку.

Натомість у судовому засіданні встановлено, що відповідач звернувся до нотаріуса із заявою на вчинення виконавчого напису стосовно укладеного 16.06.2020 року в електронній формі договору № 2528239 між ТОВ «Авентус Україна» та від імені позивача ОСОБА_1 , за яким позивач перерахував кошти в сумі 14000,00 грн на строк до 16.07.2020 року.

Отже, в даному випадку суду не надано доказів того, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, а складений в електронній формі договір не є тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, про що вказано в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 року №757/24703/18-ц.

Крім того, Верховний Суд в постанові від 31.10.2018 року по справі №308/11193/16-ц вказав, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Відповідач надав суду докази на підтвердження факту укладення між сторонами в електронній формі кредитного договору, натомість позивач не надав суду достатніх та допустимих доказів того, що він взагалі не має заборгованості перед відповідачем за таким кредитним договором.

При цьому, в судовому засіданні встановлено, що строк надання кредиту за договором №2528239 від 16.06.2020 року був встановлений в 30 днів та відповідно до графіка платежів спливав 16.07.2020 року, при цьому суду не надані докази того, що такий строк був продовжений сторонами відповідно до розділу 4 договору та відповідно до п. 6.1 договору сторонами була визначена нова дата повернення кредиту.

Відповідно до графіка платежів за вказаний строк кредитування зобов`язання позичальника мало становити 21581 грн., з яких - 14000 грн. тіло кредиту, 7581 грн. - проценти.

Натомість до суми заборгованості, яка мала стягуватись за виконавчим написом, включені суми процентів, що були нараховані, як це вказано в тексті виконавчого напису, за період з 16.07.2020 року по 22.10.2020 року, тобто після закінчення строку повернення кредиту.

При цьому, відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року №202/4494/16-ц провадження №14-318цс18 право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 року №723/304/16-ц провадження №14-360цс19 стягнення процентів за користування грошима за період після визначеного сторонами договору строку повернення позики - дня закінчення строку договору, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За такого, після закінчення строку кредитування кредитодавець втрачає право нараховувати проценти, комісію та пеню, а має право на отримання окрім суми боргу двох видів плати: 1) компенсації втрат від інфляції за весь час прострочення, 2) трьох процентів річних від простроченої суми.

Тому нарахування кредитором визначених кредитним договором процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на нормах матеріального права, а, отже, свідчить про спірність таких нарахувань.

Таким чином, вчиняючи 29.12.2020 року виконавчий напис, нотаріус не звернув уваги на те, що до загального розміру заборгованості були включені суми, які не могли бути нараховані після закінчення строку кредитування та на те, що внаслідок визнання нечинною постанови КМУ від 26.11.2014 року №662, якою внесені зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, щодо можливості стягнення за кредитними договорами - на час вчинення виконавчого напису не передбачалась можливість стягнення у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів заборгованості за кредитними договорами, які не були нотаріально посвідченні при укладенні.

За таких обставин, достатніх підстав для вчинення виконавчого напису не було, тому виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.

Позивач також заявила вимогу про повернення безпідставно стягнутих з неї сум заборгованості за виконавчим написом, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працює у відділі освіти, молоді та спорту виконавчого комітету Баштанської міської ради. Так, в рахунок погашення боргу за виконавчим написом із з заробітної плати позивача були утримані грошові кошти у розмірі 7546,50 грн.

При цьому, з постанови приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату від 21.04.2021 року слідує, що відрахування із заробітної плати позивача має здійснюватись не на рахунок стягувача, а на рахунок приватного виконавця Клименка Р.В. та у загальну суму, яка підлягає утриманню, включені витрати та винагорода виконавця.

Натомість з платіжних доручень №46212 від 23.06.2021 року та №46213 від 23.06.2021 року слідує, що приватним виконавцем Клименком Р.В. власне стягувачу були перераховані суми на погашення боргу за виконавчим написом в сумі 6252,27 грн.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Оскільки підстава набуття відповідачем грошових коштів відпала у зв`язку із визнанням виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 6252,27 грн., стягнуті у виконавчому провадженні №64268488 за виконавчим написом за реєстровим номером 116257 від 29.12.2020 року.

Внаслідок задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання позову в сумі 1816 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 454 грн. відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню вчинений 29 грудня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем виконавчий напис за реєстровим номером 116257 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» заборгованості у сумі 46720 (сорок шість тисяч сімсот двадцять) гривень за кредитним договором № 2528239 від 16.06.2020 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування сплаченого судового збору 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення стягненого за виконавчим написом 6252 (шість тисяч двісті п`ятдесят дві) гривні 27 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (зареєстроване місце знаходження: проспект Перемоги, 90-А, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 41078230).

Треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович (вул. Велика Бердичівська, буд. 35, м. Житомир);

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Клименко Роман Васильович (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31, м. Київ).

Повне судове рішення складене 28.09.2021 року.

суддя: