Вирок № 99934276, 24.09.2021, Бершадський районний суд Вінницької області

В И Р О К

іменем України

Справа № 126/1219/19

Провадження № 1-кп/126/34/2021

"24" вересня 2021 р. м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Губко В. І.

секретар Бурлака А.І.

за участі прокурора Варчук Т.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого адвоката Дудіна Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бершадського районного суду Вінницької області кримінальне провадження від 20.03.2019, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019020090000131 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, неодруженого, з вищою освітою, тимчасово непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 185 КК України,

ВСТАНОВИВ :

19 березня 2019 року, в денну пору доби, ОСОБА_1 , проходячи по АДРЕСА_3 , біля паркану присадибної ділянки за домоволодінням по АДРЕСА_2 , побачив посаджені саджанці плодових дерев, які належать ОСОБА_2 , та в нього виник раптовий умисел на їх незаконне заволодіння.

Після чого, 19 березня 2019 року близько 23:00 год., ОСОБА_1 , з метою викрадення чужого майна, взявши із собою ряднину, прийшов на АДРЕСА_3 , де біля паркану присадибної ділянки за домоволодінням по АДРЕСА_2 шляхом вільного доступу, умисно, з корисливих спонукань, руками висмикнув посаджені та прив`язанні до дерев`яних колів вісім саджанців плодових дерев, а саме: три саджанці яблуні сорту «Чемпіон», вартістю 87, 61 грн. кожен, два саджанці яблуні сорту «Элиза», вартістю 71,67 грн. кожен, один саджанець яблуні сорту «Эрли Женева», вартістю 98,33 грн., один саджанець сорту «Лігол» вартістю 93,33 грн., один саджанець груші сорту «Ноябрська», вартістю 105 грн., які поскладавши в ряднину, таємно викрав.

Після цього, ОСОБА_1 вищезазначені саджанці поніс до домоволодіння за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 , та посадив їх на своїй присадибній ділянці, які, 23.04.2019 під час огляду місця події, вилучено працівниками поліції Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області.

Своїми діями ОСОБА_1 , згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №3450-3454/19-21 від 16.05.2019, спричинив майнову шкоду ОСОБА_2 на загальну суму 702 гривні 83 копійки.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 19 березня 2019 року близько 23:00 год., він шляхом вільного доступу, біля паркану присадибної ділянки за домоволодінням по АДРЕСА_2 , умисно, з корисливих спонукань, руками висмикнув посаджені та прив`язанні дерев`яними колами вісім саджанців плодових дерев, які таємно викрав, спричинивши майнову шкоду ОСОБА_2 на загальну суму 702 гривні 83 копійки.

Відповідно до обвинувального акту, вказаними діями ОСОБА_1 , вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що 23 квітня 2019 року його було вперше незаконно затримано за місцем його перебування, коли він приїхав у гості до матері, яка проживає за адресою АДРЕСА_1 , та в приміщенні Бершадського відділку поліції в нього під психологічним примусом та погрозами оперуповноваженим СКП Бершадського відділку поліції капітаном поліції ОСОБА_4 та ще двома поліцейськими було отримано пояснення, в якому ОСОБА_1 оговорив себе перебуваючи під психологічним тиском, через те, що боявся, що його будуть бити та фізично знущатися, був вимушений зізнатися в крадіжці 8 плодових дерев з коликами, щоб з нього не знущались за його православні погляди, оскільки в той час вже почалися гоніння на вірян.

У подальшому під психологічним тиском ОСОБА_1 також змусили написати розписку про дозвіл на проведення огляду земельної ділянки за місцем проживання його матері ( АДРЕСА_1 ). За даною адресою він навіть не прописаний, земельна ділянка йому не належить, а належить його матері, ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі в проведенні огляду земельної ділянки та її ніхто не запросив бути присутньою під час проведення огляду.

23 квітня 2019 року слідчою СВ Бершадського відділку поліції Рудь Л. В. було проведено огляд та обшук земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 попереджав, що дана садиба

належить ОСОБА_3 , де вона проживає одна, що не з`ясовувалося, не перевірялося ні слідчою Рудь Л. В., ні прокурором Варчук Т. М., ні слідчим суддею Бершадського районного суду Вінницької області.

Такий огляд було проведено незаконно, оскільки дозвіл на проведення огляду та обшуку від ОСОБА_3 , власника земельної ділянки, отримано не було, а слідча Рудь Л. В. взагалі не була уповноважена на проведення слідчих, розшукових дій по даному кримінальному провадженні.

Крім того, 23 квітня 2019 року слідча СВ Бершадського відділку поліції Рудь Л. В., оперуповноважений СКП Бершадського відділку поліції капітан поліції. Марцинківський О. П. та громадянка ОСОБА_2 , яку протиправно було визнано потерпілою по даному кримінальному провадженні, ходили по території садиби матері, зокрема по молодому садку, топтали городину, які росли між молодими деревцями, і все це здійснювалось без участі власника і без її дозволу.

24 квітня 2019 року вищевказані отримані незаконним шляхом пояснення ОСОБА_1 стали підставою для прийняття слідчим суддею Бершадського районного суду ухвали про дозвіл на обшук, який було проведено днем раніше. Обвинувачений зазначив, що докази отримані з його показань до повідомлення йому про підозру, яке відбулося лише через півтора місяці, 29.05.2019 року, є недопустимими в даному кримінальному провадженні.

Крім того, протокол огляду від 23 квітня 2019 року і вилучені речові докази у

вигляді 8 саджанців з коликами, які належали ОСОБА_3 і які того ж дня були під розписку повернуті потерпілій ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , а саджанці з коликами зникли біля паркану присадибної ділянки за домоволодінням по АДРЕСА_2 ), та з якими не ознайомлювати ні ОСОБА_1 , ні його захисника під час виконання статті 290 КПК України 29.05.2019 року, що робить такі речові докази недопустимими. Вказані 8 саджанців з коликами купувала мати обвинуваченого у знайомого чоловіка, який займається розведенням та продажем саджанців різних плодових дерев.

ОСОБА_1 вказав, що його обвинувачують в тому, що ніби він вирвав руками 8 плодових дерев з коликами, які росли на земельній ділянці загального користування, що знаходиться у власності Бершадської міської ради, представники якої не зверталися до правоохоронних органів з відповідною заявою, оскільки такі дерева у них на балансі не перебували та не обслуговувалися.

ОСОБА_2 не може бути потерпілою по даному кримінальному провадженні, оскільки 8 плодових дерев з коликами без дозволу висадила біля чужого домоволодіння, не передала їх на баланс Бершадській міській раді та не набула на них права власності. Ці дерева були висаджені на земельній ділянці, що належить громаді м. Бершадь самоправно без відповідного дозволу чи погодження в порушення правил благоустрою м. Бершадь, які затвердженні рішенням Бершадської міської ради відповідно до правил благоустрою території м. Бершадь, затверджених рішенням 23 сесії 6 скликання, 22 квітня 2013 року Бершадською міською радою громадянка ОСОБА_2 не набула права власності на вищевказані 8 дерев з коликами біля чужого домоволодіння, а тому не може бути їх власником. Таким чином ОСОБА_1 вважає, що його

обвинувачують у скоєнні кримінального правопорушення, якого насправді не було, оскільки відсутня подія злочину.

ОСОБА_5 вказав, що під час досудового розслідування систематично порушувалося його право на захист, що є істотним порушенням прав людини й основоположних свобод, та докази здобуті з порушенням права на захист також є незаконними. Повідомлення про підозру було вручено захиснику Горєловій Л. Г. 29 травня 2019 року о 17 годині 14 хвилин; допит відбувався протягом 2 хвилин: з 17 години 18 хвилин до 17 годину 20 хвилин.

29 травня 2019 року ОСОБА_1 було повідомлено про завершення досудового розслідування, і з 17 години 25 хвилин по 17 годину 48 хвилин ОСОБА_1 ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження. За цей короткий час його право на захист не могло бути реалізовано: він був позбавлений можливості хоча б прочитати, а не те, щоб проаналізувати надані матеріали, заявити необхідні клопотання для свого захисту.

Також, 29 травня 2019 року ні обвинувачений та його захисник не ознайомлювалися з речовими доказами (із 8 саджанцями з коликами), які на той час продовжували рости на земельній ділянці Бершадської міської ради.

ОСОБА_1 вказав, що 29 травня 2019 року адвокат Горелова Л. Г. відвела його до прокурора Варчук Т. М., і в двох вони наполягали, щоб він визнав вину по даній справі. Однак він вину не визнав, оскільки злочину не вчиняв.

Просив суд ухвалити виправдувальний вирок по даній справі і поновити його порушені права.

Потерпіла ОСОБА_2 у судовому засіданні дала показання, що восени 2018 року її чоловік біля паркану присадибної ділянки за домоволодінням по АДРЕСА_2 посадив саджанці фруктових дерев, які вони придбали у невстановленої особи на ринку в м. Бершадь. В березні 2019 коли вони зранку вийшли з дому, чоловік повідомив їй, що хтось вказані 8 саджанців викрав. Після чого вони викликали працівників поліції. Через деякий час до неї зателефонували працівники поліції та повідомили, що знайшли особу, яка викрала саджанці дерев та домовилися з нею про зустріч. Коли вона сідала в автомобіль працівників поліції, то на передньому сидінні побачила незнайомого чоловіка, який згодом розвернувся до неї обличчям та почав просити вибачення за те, що викрав саджанці дерев, пообіцяв, що більше так робити не буде. Вказаною особою був ОСОБА_1 ОСОБА_2 також вказала, що була присутня під час проведення огляду домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1 , на присадибній ділянці якого ОСОБА_1 висадив викрадені у неї саджанці дерев. Вказані дерева вона впізнала та ОСОБА_1 згодом з погреба виніс також викрадені разом з деревами дерев`яні колики. Після вказаних подій, ввечері ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_3 на візкові привезли до її домогосподарства викрадені саджанці дерев. Обвинувачений вибачався перед нею та в якості компенсації також подарував їй кущ квітів. ОСОБА_2 повідомила, що будь-яких дозволів на висадку дерев на прилеглій до її домоволодіння території вона не отримувала, а просто хотіла провести озеленення вулиці.

Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.

Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.

Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно з наданими прокурором доказами вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, доводиться дослідженими судом такими доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що весною 2019 року, він йшов по вулиці. До нього підійшли працівники поліції та запропонували йому бути понятим під час проведення слідчої дії - огляду домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Слідча дія проходила близько 20 хв, відбувалася на території вказаного домоволодіння. Також, їм показували земельну ділянку біля будинку, на якій росли саджанці плодових дерев. Після проведення огляду домоволодіння йому зачитали протокол і він у ньому розписався підтвердивши викладені обставини;

- показами свідка ОСОБА_8 , який пояснив, що в березні 2019 року, зранку мати ОСОБА_2 повідомила йому, що невідомі особи викрали посаджені ними плодові дерева. Вони викликали працівників поліції, які прибувши, проводили необхідні слідчі дії. Вказані дерева батьки купували на ринку в м. Бершадь. Через кілька днів він дізнався, що крадіжку здійснив ОСОБА_1 . Після зазначених подій, близько 8-ї години вечора, ОСОБА_1 з матір`ю на візкові привіз ОСОБА_2 викрадені дерева та вибачався за скоєне.

- заявою ОСОБА_2 від 20.03.2019 на ім`я начальника Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області про вчинення відносно неї кримінального правопорушення;

- повідомленням про початок досудового розслідування від 20.03.2019, згідно якого ст. слідчим Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В., за дорученням начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Революка В.О. від 20.03.2019 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019020090000131.

- дорученням про проведення досудового розслідування від 20 березня 2019 року, згідно якого ст. слідчому Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції Рудь Л.В. доручено провести досудове розслідування, про те, що в період часу з 23 год 00 хв 19.03.2019 року по 08 год 00 хв 20.03.2019 в м. Бершадь невідома особа шляхом вільного доступу здійснила крадіжку восьми саджанців плодових дерев, які росли біля паркану присадибної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_2 , чим спричинила майнову шкоду ОСОБА_2 ;

- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань № кримінального провадження 12019020090000131 від 20.03.2019 згідно якого, що в період часу з 23 год 00 хв 19.03.2019 року по 08 год 00 хв 20.03.2019 в м. Бершадь невідома особа шляхом вільного доступу здійснила крадіжку восьми саджанців плодових дерев, які росли біля паркану присадибної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_2 , чим спричинила майнову шкоду ОСОБА_2 . Досудове розслідування по даному кримінальному провадженні здійснює старший слідчий Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В.;

- висновком експерта за результатами проведення товарознавчої експертизи від 16.05.2019 № 3450-3454/19-21, проведеної на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 24.04.2019 по справі №126/699/2019 (провадження 1-кс/126/567/2019), яка ухвалена за розглядом клопотання старшого слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. від 03.05.2019;

- постановою старшого слідчого СВ Бершадського ВП ГУНП Рудь Л.В. від 24.04.2019 про приєднання до кримінального провадження речових доказів, згідно якої вісім саджанців дерев (сім яблунь та одна груша) та вісім дерев`яних колів, які були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №1201920090000131;

- розпискою ОСОБА_2 від 23.04.2019 року, про те, що 23.04.2019 вона отримала 8 саджанців дерев (сім яблунь та одну грушу) та вісім дерев`яних коликів, які зобов`язалася зберігати до вирішення справи по суті;

- ухвалою слідчого судді Бершадськго районного суду Вінницької області від 24.04.2019 року по справі №126/699/19 (провадження №1-кс/126/539/2019), ухваленою за результатом розгляду клопотання ст. слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. про накладення арешту по кримінальному провадженні №12019020090000131 на якої вісім саджанців дерев (сім яблунь та одна груша) та вісім дерев`яних колів, які були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 ;

- клопотанням ст. слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. від 24.04.2019 про арешт майна у кримінальному провадженні №1201920090000131 - вісім саджанців дерев (сім яблунь та одна груша) та вісім дерев`яних колів;

- клопотанням ст. слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. від 24.04.2019 про дозвіл на проведення обшуку в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019020090000131;

- ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 24.04.2019, ухваленою за результатами розгляду клопотання ст. слідчого Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. про надання дозволу на проведення обшуку під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №№12019020090000131;

- протоколом огляду місця події від 20.03.2019 року із фототаблицею до нього, складеного ст. слідчим Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. відповідно до якого у період з 08 год. 45 хв. до 09 год. 00 хв. за участі потерпілої ОСОБА_2 проведено огляд земельної ділянки, що розташована біля металевого сітчатого паркану по АДРЕСА_3 , навпроти житлових будинків НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , із тильної сторони присадибної ділянки домоволодіння по АДРЕСА_2 ;

- протоколом огляду місця події від 23.04.2019 року із фототаблицею до нього, складеного ст. слідчим Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області Рудь Л.В. відповідно до якого у період з 17 год. 45 хв. до 18 год. 10 хв. за участі потерпілої ОСОБА_2 проведено огляд присадибної ділянки, розташованої за житловим будинком по АДРЕСА_1 ;

- заявою ОСОБА_1 від 23.04.2019 про надання добровільної згоди працівникам поліції на проведення огляду та проникнення з метою огляду на належну йому присадибну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1 .

Позиція захисту.

Сторона захисту стверджує, що відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка). ОСОБА_1 незаконно обвинувачується у тому, що він викрав 8 плодових дерев, що росли на земельній ділянці загального користування, яка знаходиться у власності Бершадської міської ради. Вказана установа не зверталася до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин.

ОСОБА_2 висадивши плодові дерева без дозволу Бершадської міської ради та в подальшому не передавши їх на баланс Бершадській міській раді, так як такі дерева були висаджені на земельній ділянці, що належить громаді м. Бершадь, не набула права власності на них, а тому не може бути потерпілою.

Відповідно до правил благоустрою території м. Бершадь затверджених рішенням 23 сесії 6 скликання 22.04.2013 року Бершадською міською радою ОСОБА_2 не набула права власності па вищевказані дерева, а тому не може бути їх власником. Навпаки, ОСОБА_2 вчинила протиправні дії, які можуть містити склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 152 КУпАП.

Оскільки немає потерпілого у даному кримінальному провадженні, то не може бути і події злочину, оскільки немає самого факту таємного викрадення чужого майна.

Що стосується не доведення прокурором того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим сторона захисту зазначила наступне.

Всі докази здобуті стороною обвинувачення є недопустимими, а тому такими, що не можуть бути використані при прийнятті процесуальних рішень, на них не може посилатися суд при ухваленні судового рішення, що передбачено ч.2 ст. 86 КПК України.

23.04.2019 року ОСОБА_1 було незаконно затримано за місцем його проживання та в приміщенні Бершадського ВП у нього під психічним примусом о/у СКП Бершадського ВП капітаном поліції ОСОБА_4 було отримано пояснення, в яких ОСОБА_1 вимушений був зізнатися в крадіжці начебто 8 плодових дерев, щоб його не били.

В подальшому під психологічним тиском його також змусили написати розписку про дозвіл на проведення огляду земельної ділянки за місцем його проживання, яка насправді йому не належить, а належить його матері, яка не була залучена до участі в проведенні огляду та проведенні обшуку.

24.04.2019 року вищевказані незаконні пояснення ОСОБА_1 стали підставою для прийняття слідчим суддею Бершадського районного суду ухвали про дозвіл на обшук.

23.04.2019 року слідчою СВ Бершадського ВП Рудь Л.В. проведено огляд земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_3 , що не з`ясовувалося та не перевірялося ні слідчим, прокурором ні слідчим суддею. Такий огляд було проведено не законно, оскільки дозволу власника такої земельної ділянки на проведення огляду отримано не було.

Докази отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні є недопустимими, а тому і протокол огляду від 23.04.2010 року і вилучені речові докази у вигляді саджанців та коликів, які того ж дня були під розписку повернуті потерпілій та з якими насправді не ознайомлювали під час виконання ст. 290 КПК України підозрюваного та його захисника є недопустимими.

В свою чергу і інші докази, такі як висновок експертизи про вартість майна та інші докази є недопустимими внаслідок застосування принципу - «плоди отруйного дерева».

Також, під час досудового розслідування даного кримінального провадження систематично порушувалося право обвинуваченого на захист п.3 ч. 2 ст. 87 КПК і України, що є істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод внаслідок чого докази здобуті з порушенням права на захист також є недопустимими.

Повідомлення про підозру було вручено захиснику Горєловій Л. Г. 29.05.2019 року о 17:14 год.

Допит підозрюваного відбувся протягом 2 хвилин з 17:18 по 17:20 год. 29.05.2019 року.

Відразу було пред`явлено повідомлення про завершення досудового Розслідування.

І з 17:25 год. по 17:48 год. підозрюваний ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами кримінального провадження.

За цей час право на захист ОСОБА_1 не могло бути реалізовано. Він був позбавлений можливості проаналізувати надані матеріали, заявити необхідні клопотання для свого захисту, адже вину не визнав, оскільки інкримінованого злочину не вчиняв.

Також, 29.05.2019 року ні підозрюваний ні його захисник не ознайомлювалися з речовими доказами - саджанцями, які на той час продовжували рости на земельній ділянці Бершадської міської ради, куди їх знов посадила ОСОБА_2 .

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 26.09.2019 року про призначення кримінальної справи № 126/1219/19 до судового розгляду було витребувано у сторони обвинувачення розширений витяг з ЄРДР № 12019020090000131 в якому відображено відомості про рух вказаного кримінального провадження згідно п. 1 розділу 2 Наказу ГПУ від 06.04.2016 року № 139 «Про затвердження положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань».

Отримавши вказаний розширений витяг посвідчений прокурором Бершадської місцевої прокуратури Варчук Т. М. стороною захисту було встановлено наступне:

1. 20.03.2019 року о 22:50 год. ОСОБА_9 було внесено відомості до ЄРДР про дане кримінальне правопорушення;

2. 20.03.2019 року о 22:50 год. прийнято дане кримінальне провадження до свого провадження ОСОБА_9 ;

3. 21.03.2019 року 0 09:03 год. призначено прокурора Кічук І.Р.;

4. 29.05.2019 року о 17:14 год. ОСОБА_1 було повідомлено

про підозру слідчим Рудь Л.В.;

5. 29.05.2019 року о 17:47 год. ОСОБА_1 було відкрито матеріали до судового розслідування для ознайомлення слідчим Рудь Л.В.;

6. 30.05.2019 року 0 10:19 год. прокурором Варчук Т.М. було направлено дане кримінальне провадження до Бершадського районного суду Вінницької області.

Сторона захисту зазначає, що у зв`язку з тим, що стороною обвинувачення було грубо порушено вимоги чинного законодавства, всі докази зібрані слідчими та всі дії, рішення проведені чи затверджені прокурорами, які не внесені до ЄРДР є незаконними та недопустимими.

У випадку здійснення слідчим чи прокурором, які не визначені відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такі, що проводитимуть досудове розслідування та здійснюватимуть процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадження, дій, передбачених статтями 36, 40 КПК, то вони здійснюються неналежним суб`єктом.

У постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 754/7061/15, провадження № 51-4584 кмо 18) викладено такий висновок: за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченням КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Здійснення, досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Вищевказана правова позиція викладена в Постанові суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховний Суд від 28 квітня 2021 року у справі № 759/833/18 (провадження № 51-5977 км 20).

Під час судового розгляду сторона захисту наполягала та просила суд і прокурора надати до матеріалів справи для огляду та вивчення пояснення ОСОБА_1 від 23.04.2019 року з якими були ознайомленні вже від час розгляду справи в суді.

Оскільки прокурор відмовився надавати для вивчення та долучення до матеріалів справи вищевказані пояснення ОСОБА_1 , які знаходяться в прокурора, захистом надано суду копію даних пояснень та опису документів, які знаходилися в матеріалах даного кримінального провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

Частиною 3 даної статті встановлено, що недопустимими є також докази, що були отримані, зокрема, з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Згідно до ч.1 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Крім того в судовому засіданні також було допитано свідків сторони захисту:

Свідок ОСОБА_3 , пояснила, що є матір`ю обвинуваченого ОСОБА_1 . Вона є власницею земельної ділянки та половини домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 . Так як вона займається садівництвом, то на належній їй земельній ділянці посадила плодові дерева.

23.04.2019 в її домоволодінні було проведено обшук без її відома та вилучено з належної їй земельної ділянки 8 саджанців плодових дерев та колики. Вказані дерева вона восени 2018 року купувала в знайомого чоловіка, який займається вирощуванням плодових дерев та винограду і проживає в с. Флорино, Вінницької області. Восени 2018 року вона посадила в різних частинах свого домоволодіння близько 15 дерев і всі вони були з коликами. Син ОСОБА_1 проживає окремо, але періодично приїжджає до неї. Під час проведення обшуку та вилучення саджанців вона була вдома, але що коїться на вулиці не бачила.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що перебуває з матір`ю обвинуваченого, ОСОБА_3 в дружніх відносинах. Кілька разів ходила разом з нею на базар купувати саджанці плодових дерев. Також, коли ходила в гості до ОСОБА_3 бачила на території її домоволодіння посаджені плодові дерева. Весною 2019 року вони з ОСОБА_3 також разом купували плодові дерева. Які саме дерева та в якій кількості - не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_11 пояснила суду, що працює на посаді начальника відділу архітектури та містобудування Бершадської міської ради. На 23 сесії 6 скликання Бершадської міської ради Вінницької області від 22.04.2013 було прийняти рішення про затвердження Правил благоустрою м. Бершадь. Згідно вказаних правил, щоб посадити або зрізати дерево на земельній ділянці, яка перебуває на балансі Бершадської міської ради, потрібно отримати дозвіл виконавчого комітету Бершадської міської ради. ОСОБА_2 не зверталася з заявами про отримання дозволу на висадку дерев. Після отримання дозволу на висадку право власності на дерева не набувається.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що більше 5 років займається вирощуванням та продажем саджанців плодових дерев та винограду в м. Бершадь. Мати обвинуваченого, ОСОБА_3 , кілька разів, в тому числі і восени 2018 року, купувала у нього саджанці яблунь, груш та слив. Які саме сорти плодових дерев він їй продав, точно сказати не може, однак зазначив, що вирощує та продає груші породи «Ноябрська» та «Голден». Точну кількість куплених у нього дерев назвати не може, оскільки не пам`ятає.

Мотиви суду:

Відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.

Сторона захисту стверджує, що відсутня подія кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), оскільки ОСОБА_1 незаконно обвинувачується у тому, що викрав 8 плодових дерев, які росли на земельній ділянці загального користування, належній Бершадській міській раді. ОСОБА_2 не може бути потерпілою по даному кримінальному провадженні, оскільки не набула права власності на вказані дерева, висадивши їх, та відсутній сам факт таємного викрадення чужого майна.

З такою позицією сторони захисту суд не може погодитися, оскільки предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України є майно, яке має певну вартість причому, чуже для особи яка ним заволоділа. В даному випадку таким предметом є саджанці фруктових дерев, належність яких саме ОСОБА_2 доведена матеріалами кримінального провадження, показами свідків та встановлена в ході судового розгляду.

Захист відзначає, що 23.04.2019 року ОСОБА_1 було незаконно затримано за місцем його проживання та в приміщенні Бершадського ВП у нього під психічним примусом о/у СКП Бершадського ВП капітаном поліції ОСОБА_4 було отримано пояснення, в яких ОСОБА_1 вимушений був зізнатися в крадіжці 8 плодових дерев, щоб його не били. Разом з цим, на підтвердження наведених фактів стороною захисту не надано будь-яких доказів. Зокрема, обвинувачений не звертався в правоохоронні органи з будь-якими заявами стосовно вчинення відносно нього протизаконних дій, незаконного позбавлення його волі, не подавав будь-яких скарг до органу, що здійснює процесуальне керівництво та нагляд.

Крім іншого, сторона захисту акцентує увагу на тому, що 23.04.2019 року слідчою СВ Бершадського ВП Рудь Л.В. проведено незаконний огляд земельної ділянки по АДРЕСА_1 , належної ОСОБА_3 . Дозволу власника такої земельної ділянки на проведення огляду отримано не було.

Суд оцінює таку заяву сторони захисту критично, оскільки з матеріалів кримінального провадження вбачається, що вказаний огляд земельної ділянки було проведено на підставі ухвали слідчого судді Бершадського районного суду від 24.04.2019 року (справа №126/699/19). Вказана ухвала є вмотивованою та обґрунтованою.

Аргументи сторони захисту стосовно того, що докази отримані з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні є недопустимими, а тому і протокол огляду від 23.04.2019 року і вилучені речові докази у вигляді саджанців та коликів, які того ж для були під розписку повернуті потерпілій є недопустимими, суд не бере до уваги, оскільки у даному випадку протокол огляду від 23.04.2019 уповноваженою особою було складено під час проведення слідчої дії, проведеної в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню. Дозвіл на проведення слідчої дії уповноваженій особі було надано ухвалою слідчого судді.

Суд також критично оцінює твердження обвинуваченого про систематичне порушення його права на захист під час досудового розслідування. Так, судом встановлено, що під час досудового розслідування у ОСОБА_1 був захисник - адвокат Горєлова Л.Г. Будь-яких клопотань про заміну захисника або залучення додаткового захисника обвинувачений не заявляв. Скарг або заяв стосовно необхідності надання йому додаткового строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження від ОСОБА_1 також не надходило.

Сторона захисту вказує, що у випадку здійснення слідчим чи прокурором, які не визначені відповідно до вимог кримінального процесуального закону як такі, що проводитимуть досудове розслідування та здійснюватимуть процесуальне керівництво у конкретному кримінальному провадження, дій, передбачених статтями 36,40 КПК, то вони здійснюються неналежним суб`єктом. Обґрунтовуючи таку свою позицію сторона відзначає, що у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (справа № 754/7061/15, провадження № 51-4584 кмо 18) викладено: за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченням КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її не підписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Здійснення, досудового розслідування не уповноваженими на те особами (органами) визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.

Даючи правову оцінку такій позиції сторони захисту суд бере до уваги наступне.

При оцінці обставин справи, суд також повинен ураховувати те, що відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому на думку суду необхідно враховувати останню за часом позицію Верховного суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 25 серпня 2021 року № 663/267/19 (провадження № 51-3344км20) ….Безпідставними є доводи засудженого про те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснено неуповноваженим слідчим.

Верховний Суд зауважує, що в матеріалах даного кримінального провадження відсутня постанова керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого, але міститься письмове доручення від 04 листопада 2018 року, яким начальник СВ Скадовського ВП Новокаховського відділу поліції ГУНП в Херсонській області доручає старшому слідчому цього відділу провести досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, а 06 листопада 2018 року аналогічним дорученням здійснення досудове розслідування доручено слідчому ОСОБА_1.

Засуджений, аргументуючи своїй доводи в цій частині, не заперечує, що відповідні документи, якими доручено слідчим проведення досудового розслідування, наявні в матеріалах кримінального провадження, однак, на його думку, вони не відповідають вимогам статей 39, 110 КПК, оскільки складені у формі «доручення», а не у формі «постанови».

У судовому засіданні захисник, підтримуючи таку позицію засудженого посилається на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - об`єднана палата) від 22 лютого 2021 року у справі № 754/7061/15 (провадження 51-4584кмо18), в якій зроблено висновок про те, що за змістом статей 36, 37, 110 КПК рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у том числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

З урахуванням того, що порядок визначення прокурора і слідчого в конкретному кримінальному провадженні врегульований у чинному КПК в різних статтях, але ці норми містять схожі формулювання, колегія суддів направила це кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати для вирішення питання, зокрема, щодо подібності правовідносин в питаннях порядку призначення (визначення) слідчого (як у цій справі) та призначення (визначення) прокурора (що було предметом розгляду, об`єднаної палати у справі № 754/7061/15).

Ухвалою об`єднаної палати від 10 червня 2021 року кримінальне провадження, що розглядається було повернуто для розгляду колегією суддів.

Об`єднана палата, зокрема, зауважила, що порушувані у вказаних кримінальних провадженнях правові питання є очевидно відмінними.

На обґрунтування такої позиції об`єднана палата вказала, що в її рішенні від 22 лютого 2021 року сформульовано правовий висновок у результаті розгляду правової ситуації, яка була обумовлена відсутністю у матеріалах досудового розслідування постанови про призначення прокурора або ж відсутністю підпису прокурора на такій постанові. У ньому не ставилося і не вирішувалося питання про можливість підтвердження повноважень процесуальної особи на участь у досудовому розслідуванні у конкретному кримінальному провадженні іншим (ніж постанова) процесуальним документом - на підставі доручення. Таким чином, вказаний правовий висновок не містить орієнтирів про альтернативність процесуальних засобів (доручення чи постанова) у питанні підтвердження повноважень різних процесуальних осіб сторони обвинувачення.

Окрім того, об`єднана палата щодо відсутності подібності правовідносин у вказаних кримінальних провадженнях (у цьому і №754/7061/15) зауважила на тому, що в них йдеться про різних процесуальних суб`єктів. Так, правовий висновок у постанові об`єднаної палати від 22 лютого 2021 року стосується порядку призначення прокурора у конкретному кримінальному провадженні, тоді як у розглядуваному кримінальному провадженні вказується на визначення слідчого шляхом надання письмового доручення начальника слідчого відділу.

До того ж схожість нормативного регулювання порядку визначення прокурора і слідчого, на думку об`єднаної палати, не є лише способом закріплення нормативних приписів, які регламентують різні за своїм змістом правовідносини, а тому спосіб правової регламентації не є свідченням однаковості процесуальних статусів та повноважень.

Також, передаючи це кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів, зокрема, посилалась на рішення Верховного Суду у постановах від 17 і 24 березня 2021 року у справах № 281/422/18 (провадження № 51-5167км20) та № 127/10042/18 (провадження № 51-6058км20), де було вказано про обов`язковість прийняття рішення про визначення уповноважених осіб, які здійснюватимуть повноваження слідчих у конкретному кримінальному провадженні, у формі постанови. Такий висновок колегії суддів, окрім іншого, обґрунтували посиланням на висновок об`єднаної палати у справі № 754/7061/15.

Разом з тим об`єднана палата, повертаючи кримінальне провадження на розгляд колегії суддів, вказала, що наведене ілюструє інтерпретацію в застосуванні колегіями суддів вказаного правового висновку, оскільки у змісті зазначених судових рішень визнається лише узгодженість правового висновку з розглядуваними правовідносинами, а отже, йдеться про тенденцію в застосуванні, а не вказівку на ідентичність.

Отже, зважаючи на наведені висновки об`єднаної палати, викладені в ухвалі від 10 червня 2021 року, колегія суддів, розглядаючи доводи касаційної скарги засудженого в цій частині, доходить такого висновку.

У ст. 110 КПК, на яку посилається ОСОБА_1 , дійсно зазначено, що рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови.

Однак, за змістом пунктів 8, 17 ч. 1 ст. 3 цього Кодексу керівник органу досудового розслідування і слідчий є самостійними суб`єктами, повноваження яких визначені в окремих статтях КПК - 39 та 40. Положення ст. 110 КПК не містять імперативних приписів про те, що керівник органу досудового розслідування приймає своє рішення у формі постанов.

Повноваження керівника органу досудового розслідування визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, у формі письмового «доручення», яке містить ті самі реквізити, що й постанова, зокрема: посада особи керівника органу досудового розслідування, час і місце складання доручення, підстави для його винесення (статті 39, 214 КПК), номер кримінального провадження, внесеного до ЄРДР, попередню правову кваліфікацію та вказівки щодо проведення якісного, ефективного і оперативного досудового розслідування (як у цій справі), не суперечить вимогам ст. 39 КПК і є достатнім документом для наділення такого слідчого повноваженнями здійснювати досудове розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

Прийняття рішення саме у такій письмовій формі (а не у формі постанови) не свідчить, що досудове розслідування здійснювалося неуповноваженою особою і що отримані під час такого розслідування докази є недопустимими на цих підставах.

На підставах наведеного Верховний Суд не вважає істотним порушенням вимог процесуального закону (ст. 412 КПК) визначення керівником органу досудового розслідування слідчого на підставі процесуального документа - доручення, а тому Суд відхиляє ці доводи касаційної скарги засудженого.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме доручення Начальника СВ Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області В.О. Революка від 20.03.2019 та витягу ЄРДР від 20.03.2019 по кримінальному провадженні №12019020090000131, проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні доручено ст. слідчому Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області капітану поліції Рудь Л.В.

Таким чином, вказана особа була уповноваженою на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄРДР за №12019020090000131 та клопотання сторони захисту про визнання доказів, зібраних вказаною особою, недопустимими не підлягає задоволенню.

Захист акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;

Частиною 3 даної статті встановлено, що недопустимими є також докази, що були отримані, зокрема, з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Разом з цим суд бере до уваги, що істотне порушення прав і свобод людини - це оціночне поняття кримінального процесуального права. Воно уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної ситуації. Виходячи з цього, неможливо унормувати всі ситуації з істотним порушенням прав і свобод людини, але критеріями їх оцінки слід вважати неможливість, неповноту (перешкоду) в реалізації прав та свобод людини.

Сторона обвинувачення не посилається на будь-які покази ОСОБА_1 в статусі свідка (до пред`явлення йому обвинувачення) як на доказ, що доводить його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, а посилається на той обсяг доказової бази, який було зібрано в рамках проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та який може об`єктивно довести винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Оцінюючи покази свідків сторони обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 і сторони захисту ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд виходить з наступного.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

У своїй прецедентній практиці ЄСПЛ зазначав, що наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18.01.1978 у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv. the United Kingdom), п. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Доведення «поза розумним сумнівом» відображає максимальний стандарт, що має відношення до питань, що вирішуються, при визначенні кримінальної відповідальності. Ніхто не повинен позбавлятися волі або піддаватися іншому покаранню за рішенням суду, якщо вина такої особи не доведена «поза розумним сумнівом (Sevtap Veznedaroрlu v. Turkey (Севтап Везнедароглу проти Туреччини). Критерій доведеності «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), від 18.01.1978 р., п. 161, Series A No 25) полягає в тому, що така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою чи подібних до них неспростованих презумпцій (рішення у справі «Салман проти Туреччини» (Salman v. Turkey), заява No 21986/93, п. 100, ECHR 2000- VII; рішення у справі «Єрохіна проти України» (Yerokhina v. Ukraine), заява No 12167/04, від 15.11.2012 р., п. 52). Більше того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці зауважує, що під час провадження на підставі Конвенції не у всіх справах неухильно застосовується принцип affirmanti incumbit probatio /той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження/ (рішення у справі «Ушаков та Ушакова проти України», (Ushakov and Ushakova v. Ukraine), заява № 10705/12, ECHR 2015).

Таким чином, проаналізувавши покази свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 суд не вбачає в їх поясненнях наявності таких обставин, які є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи, або яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення.

Аналізуючи всі докази в їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд приходить до висновку, що пред`явлене органами слідства обвинувачення ОСОБА_1 доведено повністю, його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

При призначенні покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який тимчасово не працює, не має на утриманні дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Також, судом

Згідно з приписами ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, відповідно до ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Судом враховано зазначені в досудовій доповіді характеризуючі ознаки ОСОБА_1 та думку органу пробації стосовно визначення міри покарання.

Згідно ч.2 ст.5 КК України, Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

Санкція ч.1 ст. 185 КК України, яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку 19.03.2019 року, передбачала крім інших покарання у виді штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22. 11. 2018 року(із змінами, внесеними згідно із Законом № 321-IX від 03.12. 2019 року), який набрав чинності 01.07.2020 року, санкцією ч.1ст.185 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018 року), передбачено покарання крім інших у видів штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто посилено кримінальну відповідальність особи у разі призначення їй покарання у виді штрафу.

Таким чином, у разі засудження особи за кримінальний проступок, який вчинено до 01.07.2020 року покарання у виді штрафу в розмірі від однієї тисячі до трьох тисяч не може бути призначено, оскільки погіршує становище особи.

З урахуванням наведених висновків щодо порядку призначення покарання, викладених обставин по справі, особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальне правопорушення, відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе шляхом призначення йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-67 КК України, є необхідним та достатнім для ОСОБА_1 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення мети покарання відповідно до ст. 50 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 цього Кодексу.

Нормами ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:

1) два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;

2) три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років;

3) п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини;

4) десять років - у разі вчинення тяжкого злочину;

5) п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

Згідно з п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005 року, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого. Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення 19 березня 2019 року, від явки до органів слідства, прокурора та суду не ухилявся та не переховувався, а строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за кримінальне правопорушення не зупинявся та не переривався, тобто відсутні обставини, що переривають чи зупиняють перебіг строків давності, які встановлені ч.,ч. 2-4 ст. 49 КК України.

Отже, вищенаведені обставини свідчать, що ОСОБА_1 має бути звільнений від відбуття покарання за закінченням строків давності. Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений. Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України. Враховуючи, що по даному кримінальному провадженню проведені судові експертизи, тому відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати у зв`язку з проведенням експертизи у сумі 758 гривень, підлягають стягненню із ОСОБА_1 .

На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 370-374, 376 КПК України, суд - УХВАЛИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 758 грн. 00 коп. (сімсот п`ятдесят вісім грн. 00 коп.) витрат на проведення товарознавчої експертизи №3450-3454/19-21 від 16.05.2019.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бершадського районного суду Вінницької області від 24.04.2019 на вісім саджанців дерев (сім яблунь та одну грушу) та вісім дерев`яних коликів, які були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 .

Речові докази: вісім саджанців дерев (сім яблунь та одну грушу) та вісім дерев`яних коликів, які були передані на відповідальне зберігання ОСОБА_2 , залишити їй як власниці.

На вирок може бути подано апеляцію до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Бершадський районний суд Вінницької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя В. І. Губко