Ухвала суду № 99934219, 27.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

27 вересня 2021 р. Справа № 520/17997/21Cуддя Харківського окружного адміністративного суду Севастьяненко К.О., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромислова компанія "САДОВОД" (вул. Чернишевська, буд. 66,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 30892399) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов.,м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) , Великобурлуцької районної Державної адміністрації (вул. Центральна, буд. 9, смт. Великий Бурлук, Великобурлуцький район, Харківська область, 62602, код код ЄДРПОУ 04059622) про визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельних ділянок, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

-визнати протиправним скасування державної реєстрації земельних ділянок за кадастровим номером 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0040, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0058, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0070, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 в Державному земельному кадастрі;

-зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області поновити реєстрацію земельних ділянок за кадастровим номером 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0040, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0058, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0070, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 в Державному земельному кадастрі;

-зобов`язати Великобурлуцьку районну Державну адміністрацію зареєструвати право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами 6321480500:02:000:0031, 6321480500:02:000:0034, 6321480500:02:000:0037, 6321480500:02:000:0040, 6321480500:02:000:0044, 6321480500:02:000:0058, 6321480500:02:000:0067, 6321480500:02:000:0076, 6321480500:02:000:0033, 6321480500:02:000:0036, 6321480500:02:000:0039, 6321480500:02:000:0043, 6321480500:02:000:0057, 6321480500:02:000:0066, 6321480500:02:000:0074, 6321480500:02:000:0032, 6321480500:02:000:0035, 6321480500:02:000:0038, 6321480500:02:000:0042, 6321480500:02:000:0053, 6321480500:02:000:0059, 6321480500:02:000:0070, 6321480500:02:000:0077, 6321480500:02:000:0078 в Державному земельному кадастрі;

-визнати протиправною та скасувати державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровим номером 6321480500:02:000:0120, 6321480500:02:000:0119, 6321480500:02:000:0133, 6321480500:02:000:0134, 6321480500:02:000:0118, 6321480500:02:000:0132, 6321480500:02:000:0131, 6321480500:02:000:0130, 6321480500:02:000:0129, 6321480500:02:000:0126,6321480500:02:000:0127, 6321480500:02:000:0128, 6321480500:02:000:0086,6321480500:02:000:0116, 6321480500:02:000:0115, 6321480500:02:000:0125, 6321480500:02:000:0124, 6321480500:02:000:0114, 6321480500:02:000:0123, 6321480500:02:000:0112, 6321480500:02:000:0122, 6321480500:02:000:0121 в Державному земельному кадастрі;

- визнати протиправним та скасувати реєстрацію права власності на земельні ділянки за кадастровим номером 6321480500:02:000:0120, 6321480500:02:000:0119, 6321480500:02:000:0133, 6321480500:02:000:0134, 6321480500:02:000:0118, 6321480500:02:000:0132, 6321480500:02:000:0131, 6321480500:02:000:0130, 6321480500:02:000:0129, 6321480500:02:000:0126, 6321480500:02:000:0127, 6321480500:02:000:0128, 6321480500:02:000:0086, 6321480500:02:000:0116, 6321480500:02:000:0115, 6321480500:02:000:0125, 6321480500:02:000:0124, 6321480500:02:000:0114, 6321480500:02:000:0123, 6321480500:02:000:0112, 6321480500:02:000:0122, 6321480500:02:000:0121 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- надати позивачу можливість протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду довести розмір фактично понесених судових витрат позивачем у зв`язку із розглядом справи та залучити до матеріалів справи докази таких витрат;

-розподілити судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1 статті 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Термін "суб`єкт владних повноважень", відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України, означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість однією з визначальних ознак приватноправових відносин є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Разом з тим участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак не кожен спір за участю суб`єкта владних повноважень є публічно-правовим.

Положеннями ч.1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових чи особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Водночас помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин.

Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, існує спір про право, що виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства. Такий спір має вирішуватись за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічну правову позицію щодо застосування зазначених норм процесуального права викладено Верховним Судом України, зокрема, у постанові від 14 червня 2016 року у справі № 826/4858/15, де зазначено, що не є спором адміністративної юрисдикції спір з органом державної реєстраційної служби при оскарженні запису та рішення про право власності у разі, коли спірні правовідносини пов`язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди і виникають з договірних відносин, а тому мають вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду висловила аналогічну правову позицію в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15; від 21 березня 2018 року № 802/1792/17-а, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 06.06.2018 року у справі №804/3509/17, від 15.01.2020 року у справі №П/811/1047/16.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято спірне рішення, здійснено оскаржуваний запис.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Частиною 6 статті 21, частиною 4 статті 172 КАС України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.6 ч.4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Отже, порушення правил об`єднання позовних вимог є окремою підставою для повернення позовної заяви.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду з даним позовом порушено правила об`єднання позовних вимог, а саме, об`єднано в одній позовній заяві вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства (як адміністративного, так і цивільного), суддя вважає, що позовна заява підлягає поверненню позивачу без розгляду згідно з п.6 ч.4 ст.169 КАС України.

Згідно з положеннями ч.5, 6, 8 ст.169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 6-9, 169, 241-243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву - повернути позивачу.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Севастьяненко К.О.