Ухвала суду № 99934203, 27.09.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

27 вересня 2021 року № 520/10820/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Легостаєвої К.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Гупал Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати рішення №58437901 від 31 травня 2021 року Департаменту реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. про відмову у реєстрації права на нерухоме майно - не законним;

- зобов`язати Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. - провести державну реєстрацію права власності, на квартиру, що розташована АДРЕСА_1 , на підставі рішення Орджонікідзевського суду від 13.05.2005 року.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що рішення №58437901 від 31 травня 2021 року Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову у реєстрації права на нерухоме майно є протиправним та незаконним, оскільки рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.01.2005 року було визнано за ним право власності на квартиру , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , та зміна власників і накладення обтяжень на зазначене майно відбулось після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням. Відтак, інші дії по перереєстрації права власності та накладення заборон є незаконними.

Ухвалою суду від 02.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представником відповідача до суду було надано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Ухвалою суду від 11.08.2021 року ухвалено розгляд справи №520/10820/21 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Суд зазначає, що представником відповідача через канцелярію суду було подано клопотання про закриття провадження у справі, в обґрунтування якого вказано, що підставою для прийняття державним реєстратором оскаржуваного у даній справі рішення послугували обставини наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме, зареєстроване право власності на зазначену квартиру за іншими особами, відмінними від осіб, вказаних у рішенні Орджонікідзевського суду м. Харкова від 13.05.2005 року. Вказані обставини, на думку представника відповідача, свідчать на користь того, що у даному випадку є наявним майновий спір щодо права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна позивача та осіб, які на даний час є власниками зазначеної квартири, якій необхідно вирішувати за правилами цивільного процесуального законодавства.

Позивач в судове засідання прибув, проти заявленого клопотання заперечував.

Представник відповідача в судове засідання прибув, подане до суду клопотання підтримав та просив суд його задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та подане до суду клопотання встановив наступне.

Відповідно до доданого до позовної заяви рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2005, зокрема, визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 27.05.2021 року позивачем до Департаменту реєстрації Харківської міської ради була подана заява № 45854340 про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до якої в якості підстави для державної реєстрації права власності ОСОБА_1 було додано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2005, відповідно до резолютивної частини якого визнано укладений 17.07.2003 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , договір купівлі-продажу двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до якого ОСОБА_3 , діючи через свого представника Чертушкіна В`ячеслава Миколайовича, продав, а ОСОБА_1 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , дійсним. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В якості підстав для державної реєстрації прав визначено статтю 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону державна реєстрація права власності та інщих речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Судовим розглядом справи встановлено, що державним реєстратором Департаменту реєстрації Харківської міської ради 31.05.2021 було прийнято рішення № 58437901 про відмову в державній реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Зі змісту наданих представником відповідача пояснень встановлено, що в процедурі розгляду заяви ОСОБА_1 державним реєстратором були проведені консолідовані пошуки в Державному реєстрі прав та встановлено, що він містить інформацію про зареєстроване право власності на квартиру за вказаною адресою третіх осіб, відмінних від зазначених у поданому заявником рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2005. Так, державним реєстратором були встановлені суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а саме: невідповідність відомостей про речові права на нерухоме майно, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданому заявником рішенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13.05.2005. Відповідно до зазначеного рішення суду визнано дійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Проте, на час звернення ОСОБА_1 із заявою про державну реєстрацію за ним права власності, власниками квартири вже були інші особи, ніж ОСОБА_3 .

Надаючи оцінку вищевказаним обставинам та поданому до суду представником відповідача клопотанню, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Між тим, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Суд зазначає, що спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки позивач вбачає порушення своїх прав у прийнятому рішенні, але прийняття останнього обумовлено обставинами встановлення реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомого майна за особами, відмінними від тих, що вказані у поданому позивачем судовому рішенні, а отже правовідносини, що мають місце у даному випадку, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових прав позивача на належне йому нерухоме майно, тобто квартиру, а отже визнання протиправним такого рішення відповідача фактично є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Під час розгляду справи встановлено, що спірні правовідносини пов`язані з правом користування та розпорядження майном, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , та предметом спірних правовідносин є майнові права позивача стосовно усунення перешкод у володінні належним йому нерухомим майном. При цьому, позовні вимоги до відповідача фактично є похідними.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спір у цій справі не є публічно-правовим.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.09.2018 року у справі №823/2042/16, від 12.12.2018 року у справі № 826/8687/16.

Суд зазначає, що згідно із положеннями частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що спір пов`язаний із реалізацією цивільного права фізичної особи, згідно зі статтею 19 ЦПК України розглядається в порядку цивільного судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися “судом, встановленим законом” у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2018 року у справі №817/1048/16.

З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що даній спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Отже, суд зазначає, що враховуючи вищезазначене в даному випадку наявний спір про право між позивачем та особою, за заявою якої вчинено державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна, а отже останній слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та, як наслідок, задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Департаменту реєстрації Харківської міської ради про закриття провадження у справі - задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) до Департаменту реєстрації Харківської міської ради (майдан Павлівський, буд. 4, м. Харків, 61003) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що він має право звернутись із відповідним позовом до відповідного місцевого суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлено 27 вересня 2021 року.

Суддя Мельников Р.В.